Перегляд вихідного коду сторінки Сулим Михайло Кирилович

{{Однофамільці|Сулим}}
'''Михайло Кирилович Сулим''' ([[20 вересня]] [[1924]], [[Київська область]]&nbsp;— вересень, [[2000]])&nbsp;— один з організаторів розробки в [[СРСР]] сімейства («Ряду») [[ЕОМ]], що отримав назву [[ЄС ЕОМ]], Лауреат [[Державна премія СРСР|Державної премії СРСР]] ([[1983]]).

== Біографія ==
Народився в селянській сім'ї. З [[1929]]&nbsp;р. проживав у [[Київ|Києві]].

У [[1939]]&nbsp;р., закінчивши сім класів середньої школи, продовжив навчання в 12-й Київській артилерійській спеціальній школі. Під час Радянсько-німецької війни, в 1941&nbsp;р. разом зі школою був евакуйований в м. [[Ілєк (Оренбурзька область)|Ілєк]] [[Оренбурзька область|Чкаловської області]]. У [[1942]]&nbsp;р. закінчив 10 класів цієї школи і продовжив навчання в 2-му Київському артилерійському училищі, яке закінчив в січні 1943&nbsp;р. і був направлений на [[Воронезький фронт]].

З січня [[1943]]&nbsp;р. по липень [[1944]]&nbsp;р. брав участь у боях як начальник розвідки дивізіону Армійського артилерійського полку. За участь у [[Битва на Курській дузі|боях на Курській дузі]] був нагороджений [[орден Вітчизняної війни|орденом Вітчизняної війни]] першого ступеня. З липня 1944 по серпень 1946&nbsp;р. перебував у лавах Радянської Армії на різних командних посадах.

Після демобілізації в [[1946]]&nbsp;р. вступив до [[Київський політехнічний інститут|Київського політехнічного інституту]], який закінчив з відзнакою в [[1951]]&nbsp;р. На початку [[1952]]&nbsp;р. був направлений до [[Москва|Москви]], в СКБ-245, де в розгорталися роботи зі створення перших засобів електронної обчислювальної техніки. Працював в СКБ-245 на посадах інженера, старшого інженера, з [[1956]]&nbsp;р.&nbsp;— начальника відділу. В [[1958]] році відділ спільно з ІТМ і ОТ завершив розробку ЕОМ [[М-20 (ЕОМ)|М-20]]. Сулим разом з [[Шура-Бура Михайло Романович|М.Р. Шура-Бура]] був призначений заступником головного конструктора цієї ЕОМ (головний конструктор&nbsp;— академік [[Лебедєв Сергій Олексійович|Сергій Олексійович Лебедєв]]).

В [[1959]]&nbsp;р. при організації Державного комітету з радіоелектроніки (ДКРЕ) був призначений головним інженером&nbsp;— заступником начальника 8-го Головного управління, координув в [[Раднаргосп]]ах країни розробку засобів обчислювальної техніки, з [[1960]]&nbsp;р.&nbsp;— начальник 8-го Головного управління.

У [[1965]]&nbsp;р. займає посаду начальника 8-го Головного управління [[Міністерство радіопромисловості СРСР|Міністерства радіопромисловості]], створеного на базі ДКРЕ, а через рік&nbsp;— заступника міністра. Займався розробкою і виробництвом засобів обчислювальної техніки (спеціальних і загального призначення) і створенням на їх основі автоматизованих систем управління (переважно спеціального призначення).

Найважливішим результатом діяльності в цей період була розробка, узгодження та затвердження в [[ЦК КПРС]] і [[РМ СРСР]] постанови про подальший розвиток обчислювальної техніки в СРСР. Цією постановою, що вийшла наприкінці [[1967]]&nbsp;р., передбачалося створення ряду сумісних ЕОМ, продуктивністю від 20 до 2000 тис. операцій в секунду. Для випуску цих ЕОМ, їх вузлів і комплектуючих передбачалося розширення і будівництво в трьох міністерствах понад 30 заводів. Для керівництва створенням цього ряду машин третього покоління постанова передбачала організацію в Москві Науково-дослідного центру електронної обчислювальної техніки.

У другій половині [[1969]] при захисті технічного проекту ЄС ЕОМ разом [[Рамеєв Башир Іскандарович|Б.&nbsp;І.&nbsp;Рамеєвим]] запропонував змінити узгоджену в СРСР і в країнах соціалістичної співдружності лінію на сумісність ЄС ЕОМ з системою [[IBM System/360|IBM/360]] на сумісність з [[ICL System 4]] компанії [[International Computers Limited|ICL]] (яка, в свою чергу, була клоном IBM/360<ref>тобто, фактично питання зводилось до можливості отримання від ICL схемотехнічних рішень, а не тільки архітектури, як від IBM</ref>). Пропозиція була відхилена.

В березні [[1971]] залишив пост заступника міністра і був призначений директором&nbsp;— науковим керівником «НИИСчетмаш». За програмою створення ЄС ЕОМ «НИИСчетмаш» розробив периферійні та термінальні системи.

У [[1973]]&nbsp;р. захистив кандидатську дисертацію, яка була визнана докторською, і в [[1974]]&nbsp;р. [[Вища атестаційна комісія|ВАК]] присудив вчений ступінь [[доктор технічних наук|доктора технічних наук]].

В [[1991]]&nbsp;р. вийшов на пенсію.

== Нагороди ==
Був нагороджений двома [[орден Вітчизняної війни|орденами Вітчизняної війни]] першого ступеня ([[1943]]&nbsp;р. і [[1985]]&nbsp;р.), [[орден Леніна|орденом Леніна]] ([[1966]]&nbsp;р.), [[орден Жовтневої революції|орденом Жовтневої революції]] ([[1976]]&nbsp;р.), шістьма медалями.

В [[1983]]&nbsp;р. за роботи по створенню ЄС ЕОМ отримав [[Державна премія СРСР|Державну премію СРСР]].

== Див. також ==
* [[ЄС ЕОМ]]

== Посилання ==
* [http://www.computer-museum.ru/galglory/sulim.htm Михаил Кириллович Сулим] {{ref-ru}}
* [http://www.comnew.ru/text/malinovsky/58.htm Крестный отец компьютерной промышленности] {{ref-ru}}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Народились 20 вересня]]
[[Категорія:Народились 1924]]
[[Категорія:Учасники Другої світової війни]]
[[Категорія:Випускники КПІ]]
[[Категорія:Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня]]
[[Категорія:Кавалери ордена Жовтневої Революції]]
[[Категорія:Кавалери ордена Леніна]]
[[Категорія:Кібернетики]]
[[Категорія:Доктори технічних наук]]
[[Категорія:Лауреати Державної премії СРСР]]
[[Категорія:Померли 2000]]
[[Категорія:Уродженці Київської області]]