Перегляд вихідного коду сторінки Стрітенський монастир (Москва)

{{Монастир
|імя             =Стрітенський монастир
|оригінальне імя ={{lang-ru|Сретенский монастырь}}
|фото            =Sretensky Monastery 3.JPG
|ширина         = 280px
|підпис         =Собор Стрітенського монастиря

|місто           =Москва
|країна          ={{RUS}}
|країна2         =<!--якщо розташований на двох країнах-->
|координати={{coord|55|45|56|N|37|37|49|E|scale:10000_type:landmark|display=inline,title}}

|конфесія          =[[Православ'я]]
|єпархія        =ставропігійний монастир Російської православної церкви

|тип монастиря   =ч
|архітектор       =
|автор проекту    =
|художник        =
|засновник        =
|заснування      =XIV століття
|спорудження поч =1397
|спорудження кін =<!--Дата завершення спорудження-->
|зруйнування     =
|закритий        =
|відбудови       =
|відомі мешканці =
|відомі насельники=
|реліквії         =
|настоятель       =єпископ Єгор'євський Тихон (Шевкунов)
|стан            =діє
|вміщує монахів  =
|вміщує прочан    =
|побудований в честь =
|головне свято    =
|стиль_внизу      =
|внизу            =
}}

'''Стрітенський монастир''' ({{lang-ru|Сретенский монастырь}})&nbsp;— [[Православ'я|православний]] чоловічий ставропігійний [[монастир]] на честь Стрітення [[Володимирська ікона Божої Матері|Володимирської ікони Божої Матері]], розташований в центрі сучасної Москви на вулиці [[Велика Луб'янка]] (до кінця XIX століття&nbsp;— Стрітенці ({{lang-ru|Сретенка}}), на Кучковім полі).

Один з найдавніших московських монастирів.

== Історія ==

=== Заснування монастиря ===
Історія заснування монастиря пов'язана з чудотворною [[Володимирська ікона Божої Матері|Володимирською іконою]] [[Діва Марія|Пресвятої Богородиці]].

В [[1395]] році на територію Русі відбулося вторгнення військ [[Тимур]]а. Захопивши [[Рязань]] та [[Єлець]], він наближався до Москви.

26 серпня ([[8 вересня]] [[Григоріанський календар|н. ст.]]) [[1395]] року митрополит [[Кипріан (митрополит Київський)|Кипріан]] з хресним ходом зустрів на Кучковому полі біля храму преподобної [[Марія Єгипетська|Марії Єгипетської]] чудотворний образ [[Володимирська ікона Божої Матері|Володимирської ікони Божої Матері]], перенесений з Володимира-на-Клязьмі. Був здійснений молебень, ікона була поставлена в [[Успенський собор (Москва)|Успенському соборі]] [[Московський кремль|Кремля]].

Через день [[Тимур|Тимур-Тамерлан]] повернув на південь. Беззахисна Москва була врятована. Свято Стрітення Володимирської ікони став головним місцевим святом Москви.<ref>[http://www.pravoslavie.ru/sm1/030903164524 Сретенский монастыьр: прошлое и настоящее]</ref> В цьому ж році на місці зустрічі ікони була побудована дерев'яна церква Стрітення Володимирської ікони Божої Матері.

[[1397]] року князем [[Василь I Дмитрович|Василем I]] був побудований Стрітенський чоловічий монастир і церква стала головним монастирським храмом. До складу монастиря увійшла також парафіяльна церква преподобної Марії Єгипетської, побудована на Кучковому полі ще [[1385]] року. Тоді ж на вічні часи був встановлений хресний хід з Володимирською іконою [[26 серпня (Москва)|26 серпня]].

=== Дореволюційна історія ===
Монастир відігравав велику роль в житті Москви, будучи центром головних московських хресних ходів:
* Хресний хід 26 серпня (в пам'ять чудесного порятунку від військ Тамерлана; головне свято Москви до XX століття). Володимирську ікону Божої Матері урочисто переносили з [[Успенський собор (Москва)|Успенського собору]] [[Московський кремль|Кремль]] в обитель. В ході регулярно брали участь великий князь та митрополит, пізніше&nbsp;— цар і патріарх.
* Хресний хід 23 червня&nbsp;— з [[1480]] року, в пам'ять позбавлення від нашестя хана [[Велика Орда|Великої Орди]] Ахмата.
* Хресний хід 21 травня&nbsp;— з [[1521]] року, в подяку за позбавлення від нашестя кримського хана [[Мехмед I Ґерай|Мехмет-Ґірея]]. До 1695 року хресний хід відбувався в Стрітенський монастир, після&nbsp;— в храм Стрітення Володимирської ікони Божої Матері у Нікольських воріт Китай-міста.
* Оскільки монастир був першою обителлю на шляху з Москви в [[Троїце-Сергієва Лавра|Троїце-Сергієву лавру]], його відвідували паломники, які вирушали на прощу.

У зв'язку з високим статусом монастиря, його покровителями були в різний час багато осіб із царськими прізвищами.

При великому князі [[Іван III Васильович|Івані III]] (час розквіту кам'яного будівництва в Москві) храми Володимирівської ікони Божої Матері та преподобної Марії Єгипетської були перебудовані в камені.

8 листопада [[1552]] року у Стрітенському монастирі москвичі та духовенство на чолі з митрополитом [[Макарій (митрополит Московський)|Макарієм]] зустрічали царя [[Іван IV Грозний|Іоанна IV Васильовича]], який повертався до Москви після [[Облога Казані (1552)|взяття Казані]].<ref>«Тут, у Стрітенському монастирі, Іоанн переодягнувся: зняв військові обладунки та надів одяг царський&nbsp;— на голову одягнув шапку Мономахову, на плечі барми, на груди хрест&nbsp;— і пішов пішки за хрестами в Успенський собор, а звідти до палацу». (Соловьев С.&nbsp;М.&nbsp;История России с древнейших времен. Книга III.&nbsp;— С. 1463—1584 {{ref-ru}})</ref> Цар Іван Грозний відвідав тоді монастир, зробивши щедрі пожертви.

В [[Смутний час]], коли московським Кремлем заволоділи інтервенти, в монастирі розташовувався штаб російських ополченців, що билися під прапорами [[Кузьма Мінін|Мініна]] та [[Пожарський Дмитро Михайлович|Пожарського]]. В Стрітенському монастирі надали першу допомогу князю Д.&nbsp;М.&nbsp;Пожарському після важкого поранення, отриманого в бою на вулиці [[Вулиця Сретенка|Сретенці]] в березні [[1611]] року.

2 травня [[1613]] року в Стрітенському монастирі зустрічали новообраного царя [[Романов Михайло Федорович|Михайла Романова]] і його мати [[черниця Марфа|черницю Марфу]]. На чолі духовенства був митрополит Ростовський та Переяславський Кирило. Незабаром ігумен Стрітенського монастиря Єфрем був посланий царем «в польське сидіння» за батьком царя [[Філарет (Патріарх Московський)|митрополитом Філаретом]] та залишався з ним до повернення митрополита 1619 року і наречення його «Патріархом всієї Русі».<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/29064/Філарет Філарет Романов-Юр'єв]</ref>

У [[XVII століття|XVII]] столітті царська сім'я вносила в Стрітенський монастир щедрі внески. За царя Михайла Феодоровича Романові були зведені келійний та настоятельский корпус. Найбільшого розквіту Стрітенський монастир досяг до кінця XVII століття, за царя [[Федір Олексійович|Феодора Олексійовича]].

[[1679]] року на кошти царя Феодора Олексійовича було зведено новий собор в ім'я Стрітеня Володимирської ікони Божої Матері, яка збереглася до наших днів. Государ разом з царицею [[Грушецька Агафія Семенівна|Агафією Семенівною Грушецькою]] поставили в іконостас собору образи святих покровителів царської родини. На однаковій відстані від царських врат були розташовані ікони святого Феодора Стратилата та святої мучениці Агафії.<ref>http://chron.eduhmao.ru/img_6_8_0_4.html {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/68DJI1Lvb?url=http://chron.eduhmao.ru/img_6_8_0_4.html |date=6 червень 2012 }} Ікона «Св. Федір Стратилат і вмч. Агафія»</ref> [[1706]] року до південної стіни храму був прибудований боковий вівтар на честь [[Іван Хреститель|Різдва Іоанна Предтечі]]. [[1707]] року собор був розписаний на замовлення стольника С.&nbsp;Ф.&nbsp;Грибоєдова, прямого предка відомого драматурга.<ref>[http://www.allaboutmoscow.ru/sretenskii2.html Стрітенський монастир]</ref> Фрески собору Стрітенського монастиря є унікальними&nbsp;— це останній шедевр давньоруського мистецтва в Москві.<ref name=autogenerated2>[http://ecology-mef.narod.ru/mos/sretenskiy.htm Монастирі Москви. Стрітенський монастир]</ref>

В [[1680]]-х роках була зведена надбрамна церква в ім'я [[Святий Миколай|святителя Миколи Чудотворця]] з дзвіницею.

[[1706]] року з [[Константинополь|Константинополя]] була привезена частка мощей [[Марія Єгипетська|преподобної Марії Єгипетської]] та покладена в освяченій в її честь церкві. В цей же час до церкви був прибудований боковий вівтар на честь свята [[Стрітення Господнє|Стрітення Господнього]].

В [[XVIII століття|XVIII столітті]] обитель стала приходити в занепад. В [[1737]] році частина будівель була знищена пожежею, а в 1764 році в результаті [[секуляризаційна реформа 1764 року|секуляризації церковних земель]] при імператриці [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерині II]] монастир був оголошений позаштатним (залишений на утриманні з його власних доходів), і в ньому заборонялося жити більш ніж 7 насельникам.<ref name=autogenerated1>[http://www.pravoslavie.ru/sm/31444.htm Иван Токмаков. Краткий исторический очерк московского Стрітенского мужского монастыря. Часть 2 / Православие. Ru]</ref>

В [[1761]] році в соборі Стрітенія Володимирської ікони був встановлений так зв. [[Шумаєвский Хрест]]&nbsp;— виготовлений купцем та майстром Г.&nbsp;С.&nbsp;Шумаєвим. Величезна (висотою близько 8 метрів) різьблена композиція з [[Розп'яття]]м в центрі, ілюструє значення для всього світу спокутної жертви [[Ісус Христос|Ісуса Христа]].<ref name=autogenerated2/>

=== XIX століття ===

В XIX столітті монастир почав відроджуватися. Активну участь у благоустрої Стрітенської обителі приймали московські митрополити [[Платон (Левшин)]] і святитель [[Філарет (Дроздов)]].
 
В [[Франко-російська війна 1812|Вітчизняній війні 1812 року]] в монастирі не переривалося богослужіння, навіть під час перебування французів у Москві.

У день [[Бородинська битва|Бородінської битви]] (26 серпня 1812 року, у свято Стрітення Володимирської ікони Божої Матері) з обителі вирушив всенародний хресний хід з чудотворними іконами.
{{початок цитати}}Від Стрітенських воріт до Арбатської хресний хід йшов посеред обозів які тягнулися з пораненими та вмираючими солдатами. Цих солдат які взирали та молилися на чудотворні ікони Божої Матері і на стародавні хоругви, священики окропляли святою водою. Коли в цьому хресному ході всі полум'яно молили Богоматір врятувати вже не одну Москву, але всю Росію від всеперемагаючого завойовника, тоді за 100 верст від Москвою палала велика Бородінська битва та [[Наполеон I Бонапарт|Наполеон]], настільки жадібно та давно бажав битися з російською армією, в розпалі цього бою був, за свідченням достовірних очевидців, похмурий, задумливий, тривожний, нерішучий. Думали навіть, що він хворий: то він давав один наказ, то через мить скасовував накази своїм полкам…{{кінець цитати|джерело = Токмаков І.Ф. Короткий історичний нарис московського Стрітенського чоловічого монастиря.}}

Трохи пізніше в Стрітенському монастирі розмістився госпіталь для поранених в Бородінській битві воїнів; багато з них були поховані на монастирському цвинтарі.

Коли французькі війська вступили до Москві, в Стрітенському монастирі залишалися два ієромонаха та кілька братів. Тут залишалися мощі прп. Марії Єгипетської, які було заборонено вивозити з міста, щоб уникнути нарікань та зневіри в народі. У двох давніх храмах монастиря французи, після розграбування, жили, потім влаштували лазарет. Богослужіння відбувалося в надбрамному храмі святого Миколи.<ref name=autogenerated1/>

«Похідні записки російського офіцера» надають свідчення героїчної поведінки московських священиків в той час, в тому числі і насельників Стрітенського монастиря:

{{початок цитати}}«Священик Стрітенського монастиря, відомий зразковим життям своїм, не злякався жорстокостей цих країв. Вірний своєму государю та правилам совісті, у всіх молитвах своїх підносив він до престолу Бога ім'я помазаника Його. Бонапарт, дізнавшись про це, послав до нього грізний наказ: виключити це ім'я з церковних молитов та надалі згадувати в них Наполеона&nbsp;— імператора Франції та інших земель.

:  — Я присягав одному царю російському, і не хочу знати ніякого іншого,&nbsp;— з твердістю сказав пастир посланим, і продовжував з великим завзяттям молитися за здоров'я законного государя. Йому загрожують шибеницею на Стрітенському бульварі.

:  — Донесіть Наполеону,&nbsp;— відповів він виконавцям наказів його,&nbsp;— донесіть йому, що під рукою ката буду ще молитися про Олександра. Не страшна смерть того, хто вмирає за царя і віру.

До честі донощиків треба сказати, що вони знайшли відповідь цю геройською, гідною навіть французького народу, зобразили його таким ватажку своєму та залишили непохитного священика виконувати обов'язок його до самого втечі великих легіонів з Москви»{{кінець цитати|джерело = Лажечников І. «Походные записки русского офицера.»}}

В [[Московська пожежа (1812)|Великій московській пожежі]] Стрітенський монастир не постраждав. Із 7 листопада тут знаходилася архієрейська кафедра митрополита Августина. [[Володимирська ікона Божої Матері|Володимирська]] та [[Іверська ікона Божої Матері|Іверська]] ікони Пресвятої Богородиці стояли в монастирі до весни 1813 року, до відновлення [[Успенський собор (Москва)|Успенського собору]].

[[Файл:Sretenski.jpg|thumb|170px|left|Знесена дзвіниця монастиря. 1882 р.]]
[[1895]] року в Стрітенській обителі урочисто святкували 500-річчя Стрітення Володимирської ікони Божої Матері.

До кінця [[XIX століття]] обитель була однією з найвідоміших в Москві, в тому числі завдяки своїм дзвонам. Братія обителі становила 25 осіб. При монастирі була церковно-парафіяльна школа та готель. На монастирському цвинтарі, що знаходився між собором та брамою монастиря, були поховані багато представників дворянських родів Москви.<ref name=autogenerated2/>

=== [[XX століття]] ===
Після [[Жовтневий переворот 1917|революції]] Стрітенський монастир став одним з головних центрів православ'я в Москві. Тут часто служив Святіший [[Тихон (патріарх Московський)]]. Настоятелем обителі в 1920—1923 роки був сподвижник Патріарха Тихона священномученик [[Іларіон (Троїцький)]], видатний богослов та проповідник.

В [[1917 (Москва)|1917]] році почалося виселення ченців з монастиря та захоплення чернечих келій.

У [[1922]] році під приводом [[Вилучення церковних цінностей в Росії 1922 року|допомоги голодуючим Поволжя]] в монастирі вилучили всі ікони, срібні напрестольні хрести, Євангелія в дорогоцінних окладах, митри, богослужбові предмети та посудини.<ref>{{Cite web |url=http://schools.keldysh.ru/sch444/projekts/monast/m-3.htm |title=Архівована копія |accessdate=6 липня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100526190759/http://schools.keldysh.ru/sch444/projekts/monast/m-3.htm |archivedate=26 травня 2010 |deadurl=yes }}</ref> У тому ж році єпископ Іларіон був відправлений на заслання в [[Архангельська область|Архангельську область]].

Монастир на рік був захоплений розкольниками-[[обновленство|оновленцями]]. Тут служив обновленський «митрополит» [[Антонін (Грановський)]]. Престол з вівтаря було перенесено на середину храму; літургію Антонін став здійснювати російською мовою за власним чином.<ref>[http://www.pravoslavie.ru/sm/35187.htm Дмитро Сафонов. Святитель Іларіон (Троїцький) та обновленський розкол в Російській Православній Церкві. Стаття 2, частина 1/Православ'я. Ru<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

21 червня [[1923]] року настоятель обителі єпископ [[Іларіон (Троїцький)]] був повернений із заслання.

5 липня 1923 року, напередодні свята Володимирської ікони Божої Матері, святитель Іларіон на всеношній зробив [[Освячення храму|велике освячення]] опоганеного оновленцями собору Стрітенського монастиря.<ref> Повторне освячення храму великим чином відбувається в разі осквернення єретиками.</ref> Священство, яке набрало обновленство, принесло публічне покаяння. 6 липня, в день свята, літургію в Стрітенському монастирі служив [[Тихон (патріарх Московський)]]. На цих богослужіннях були присутні більше 1000 людей, так що народ заповнював не тільки храм, але й монастирський двір і сад.<ref>[http://www.pravoslavie.ru/sm/5819.htm Дмитро Сафонов. 80 років тому священномученик Іларіон заново освятив храм Стрітенського монастиря, вигнавши з нього оновленців/Православ'я. Ru<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

15 листопада архієпископ Іларіон (Троїцький) був заарештований та відправлений у своє останнє заслання в [[Соловецький табір особливого призначення]]. Його наступником на посаді настоятеля Стрітенського монастиря став єпископ [[Борис (Рукин)]].<ref>[http://www.pravoslavie.ru/sm/35224.htm Дмитро Сафонов. Святитель Іларіон (Троїцький) та обновленський розкол в Російській Православній Церкві. Стаття 2, частина 2/Православ'я. Ru<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

4 грудня [[1925]] в Стрітенському монастирі з іменем Платон був пострижений в рясофор Сергій Ізвеков, майбутній [[Патріарх Пімен|Патріарх Московський та всієї Русі Пимен]].

Наприкінці 1925 року обитель була остаточно закрита.
 
В [[1928]]&nbsp;— 1930 роках багато храмів та споруди монастиря були зруйновані.

Газета «Рабочая Москва» за 1 вересня 1928 року помістила фотографію обнесених плотом будов Стрітенського монастиря, забезпечивши її повідомленням: «Для розширення вуличного руху зноситься Стрітенський монастир». Була розібрана стародавня церква Стрітення Господнього, потім&nbsp;— храм святителя Миколая. Потім знесли Святі Врата з дзвіницею, настоятельский та братський корпуси та церкву св. Марії Єгипетської. У решти приміщеннях розмістилися гуртожитки офіцерів НКВС. На території колишнього монастиря відбувалися розстріли людей.
 
{{початок цитати}}«Тут, на Великій Луб'янці, віддали життя та постраждали за Христа тисячі та тисячі нових мучеників та сповідників Російських. І наша земля, на якій стоїть монастир, по якій ми ходимо, в буквальному сенсі просякнута кров'ю святих мучеників і є антимінсом, тим благословенним платом, на якому відбувається [[Літургія]] в храмі»
{{кінець цитати|джерело = архімандрит [[Тихон (Шевкунов)]], намісник Стрітенського монастиря}}

На місці монастирського кладовища в 50-х роках була побудована середня школа.

В [[1958]]&nbsp;— 1962 роки собор на честь Стрітення Володимирської ікони Божої Матері був відреставрований. Однак реставрація торкнулася тільки фасаду&nbsp;— внутрішній стан, у тому числі стан унікальних фресок, залишалося плачевним.

Із [[1960]]-х років до початку 1990-х в соборі знаходився Всесоюзний художній науково-реставраційний центр ім. Грабаря.

=== Відродження монастиря ===

[[1991]] року собор Стрітення Володимирської ікони Божої Матері був переданий Російській Православній Церкві та відкритий для богослужіння як парафіяльний храм; настоятелем створеного приходу став священик [[Георгій Кочетков]].

[[1993]] року в Стрітенському монастирі указом Святійшого Патріарха [[Алексій II|Алексія II]] було відкрито подвір'я [[Псково-Печерський монастир|Псково-Печерського монастиря]] (прихід о. Георгія Кочеткова був згодом переведений в сусідній храм [[Храм Успіння Пресвятої Богородиці в Печатниках|Успіння в Печатниках]]). Настоятелем подвір'я був призначений ігумен [[Тихон (Шевкунов)]].<ref>Переклад братства супроводжувався труднощами: перше богослужіння було відслужено о. Тихоном та новими парафіянами на вулиці. Детальніше див.: http://www.pravmir.ru/arhim-tihon-o-mashinah-tipikone-karjerah/</ref>

Відновленням чернечого життя в обителі керував духівник Псково-Печерського монастиря архімандрит [[Іоанн (Крестьянкін)]].

{{початок цитати}}«Завжди&nbsp;— в дні радощів та випробувань&nbsp;— нас підтримувала молитва, благословення, гаряча підтримка, а іноді й суворе висловлення <!--стягнення взыскание -->отця Іоанна. Він передав для Стрітенського безліч своїх ікон, в тому числі й улюблену його ікону „Володимирську“, і ікони, які дісталися йому від великих валаамских старців. Отець Іван благословив створення монастирського видавництва, семінарії, підсобного господарства. Взагалі, особливо в перші, найскладніші роки, батюшка буквально стежив за кожним кроком у відродженні обителі».{{кінець цитати|джерело = архімандрит [[Тихон (Шевкунов)]], намісник Стрітенського монастиря<ref>[http://www.pravoslavie.ru/sm/33022.htm Про батька Івана (Крестьянкін). Частина 2/Православ'я. Ru<!--Тема доданий ботом-->]</ref>}}
 
Монастир почав інтенсивно розвиватися і будуватися як за рахунок коштів благодійників, так і за рахунок створеного книжкового видавництва, яке незабаром стало одним з найбільших у Російській Православній Церкві. Підтримку у відновленні будівель монастиря та фресок Володимирського собору надавала держава. Урядом Москви монастирю було передано деякі будівлі які находяться на його історичній території, що послужило причиною для кількох конфліктних ситуацій.<ref>[http://www.patriarchia.ru/db/text/387482.html Коментар Прес-служби Московської Патріархії у зв'язку з повідомленнями голови Всеросійського музичного товариства Олексія Жидкова про передачу приміщень, орендованих Товариством, Ср…<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

У [[1995 (Москва)|1995]] році указом Святійшого Патріарха Алексія II подвір'я було перетворено в Стрітенський ставропігіальний чоловічий монастир. Намісником монастиря став ігумен (з 1998 року&nbsp;— архімандрит) Тихон (Шевкунов).

[[9 квітня]] 1995 року Патріархом Алексієм II було зроблено освячення соборного храму великим чином, третім за його історію.

[[8 вересня]] 1995 року відзначалося 600-річчя Стрітення Володимирської ікони Божої Матері. Чудотворна ікона була принесена в обитель з [[Третьяковська галерея|Державної Третьяковської галереї]] та перебувала тут два дні. У хресному ході, незважаючи на проливний дощ, взяли участь понад 30 000 чоловік.<ref>[http://www.pravoslavie.ru/sm/5797.htm Петро Паламарчук. Стрітенський ставропігійний необщежітельний чоловічий монастир/Православ'я. Ru<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

Також у вересні 1995 року при вході до монастиря був встановлений поклінний хрест, освячений Патріархом Алексієм II&nbsp;— в пам'ять про невинних людей, [[Собор святих новомучеників та сповідників Російських|постраждалих]] за віру при радянській владі.

[[1997]] року монастир відзначив своє 600-річчя.

9&nbsp;— 10 травня [[1999]] року в монастирському соборі відбулося [[Канонізація|прославляння]] священномученика [[Іларіон (Троїцький)|Іларіона, архієпископа Верейського]] ({{†}} [[1929]]). Мощі священномученика Іларіона були перенесені з Санкт-Петербурга та покладені у Володимирському соборі Стрітенського монастиря.

[[25 березня]] 2004 року з грецького монастиря Святителя Миколая на острові [[Андрос]] в монастир був переданий ковчег з мощами преподобної [[Марія Єгипетська|Марії Єгипетської]]. Святиню урочисто зустріло духовенство, братія та парафіяни обителі.<ref>[http://www.sedmitza.ru/text/1050038.html Церква Марії Єгипетської в Стрітенському монастирі: Церковно-Науковий Центр «Православна Енциклопедія»<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

== Сучасне життя обителі ==
[[Файл:OrthodoxCrossingCeremony.jpg|thumb|250px|Відспівування схиархімандрита Анастасія (Попова), відомого насельника монастиря]]

Монастир налічує більше 40 насельників; літургія в соборі відбувається щодня. Серед прихожан монастиря половина&nbsp;— молодше 40 років.<ref>[http://www.whoiswho.ru/politdnevnik/item/?id=2211 Щоденник&nbsp;— Російський біографічний інститут<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

При монастирі організовані катехізичні курси, які відвідуються людьми які недавно вступили в церковне життя.<ref>[http://www.patriarchia.ru/db/text/250117.html Стрітенський ставропігійний чоловічий монастир/Організації/Патріархія.ru<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

Із [[1997]] року Стрітенський монастир неодноразово організовував збір благодійної допомоги жителям Чечні, духовенство обителі супроводжувало гуманітарну допомогу в [[Грозний]] та регіони, що постраждали від війни.<ref>[http://www.vidania.ru/booksretensky.html Історії монастирів. Стрітенський монастир в Москві<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

Влітку у [[2010]] році монастир брав участь у благодійній акції Російської Православної Церкви по збору коштів для постраждалих від [[Природні пожежі в Росії (2010)|лісових пожеж]], а також сприяв її інформаційного висвітлення.<ref>[http://www.pravoslavie.ru/news/38527.htm Патріарше звернення у зв'язку зі стихійними лихами&nbsp;— посухою та масовими лісовими пожежами в Росії/Православ'я. Ru<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

На початку [[2000-ні|2000-х]] років тут працював центр «Подолання», що займається медичною, духовною та соціальною реабілітацією наркозалежних дітей та підлітків.<ref>[http://www.pravoslavie.ru/sobytia/narckonf/opytpreodolenia.htm Досвід роботи центру «Подолання»<!--Тема доданий ботом-->]</ref><ref>http://orthodox.etel.ru/2000/25/pomosh.htm</ref>

Монастир часто відвідують російські та зарубіжні церковні ієрархи.<ref>http://www.pravoslavie.ru/sm/29581.htm http://www.pravoslavie.ru/sm/29137.htm</ref><ref name="Лавр">[http://www.pravoslavie.ru/sm/5809.htm Митрополит Лавр очолив богослужіння в Стрітенському монастирі/Православ'я. Ru<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

В [[2006]]&nbsp;— 2007 роках Стрітенський монастир відіграв велику роль у відновленні канонічного спілкування (возз'єднання) [[Російська православна церква|Російської православної церкви]] і [[Російська православна церква закордоном|Російської православної церкви закордоном]]. У монастирі зупинялися багато представників [[Російська православна церква закордоном|Російської православної церкви закордоном]].<ref>[http://pravoslavie.ru/guest/4746.htm Ми знову будемо разом. Бесіди зі священнослужителями Російської Православної Церкви Закордоном напередодні підписання «Акту про канонічне спілкування» по завершенні цілонічного пильнування в…<!--Тема доданий ботом-->]</ref><ref>[http://www.pravoslavie.ru/sm/5807.htm Напередодні возз'єднання/Православ'я. Ru<!--Тема доданий ботом-->]</ref> Спеціально створений інформаційний сайт «Да единомыслием исповемы» що публікував новини, документи та матеріали дискусії про возз'єднання Церкви.<ref>[http://www.patriarchia.ru/db/text/99612.html Почав роботу сайт на підтримку діалогу між РПЦ і РПЦЗ/Новини/Патріархія.ru<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

[[17 травня]] 2007 року, в день підписання [[акт про канонічне спілкування|Акту про канонічне спілкування]], в Стрітенському монастирі було скоєно друге спільне богослужіння російських та зарубіжних ієрархів, в якому брав участь Митрополит Нью-Йоркський та Східно-Американський [[Лавр (Шкурла)|Лавр]]. Після всеношної відбувся вечір братнього спілкування кліриків та прихожан розділеної Церкви яка була перше поділена.<ref>[http://www.pravoslavie.ru/sm/5786.htm Олександр Парменов. Вечеря любові в Стрітенському монастирі/Православ'я. Ru<!--Тема додана ботом-->]</ref>
[[18 травня]] в обителі знову служив Митрополит Лавр —який вперше очолив богослужіння на російській землі.<ref name="Лавр" />
[[19 травня]] хор Стрітенського монастиря співав на богослужінні в [[Храм новомучеників та сповідників Російських в Бутові|храмі новомучеників та сповідників Російських на Бутовському полігоні]], під час якого Святійший Патріарх [[Алексій II]] і Митрополит Лавр спільно вчинили велике освячення храму.<ref>{{Cite web |url=http://bestchoir.ru/info/ |title=Історія Стрітенського хору<!--Тема доданий ботом--> |accessdate=6 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120512125006/http://bestchoir.ru/info/ |archivedate=12 травень 2012 |deadurl=yes }}</ref>
29 листопада 2015 року стало відомо, що на території Стрітенського монастиря в Москві працював салон інтимних послуг. Діяльність борделю правоохоронні органи присікли.<ref>[http://kommersant.ru/doc/2055531 В Москве на территории монастыря работал бордель]</ref>

=== Святині монастиря ===

Головною святинею монастиря є мощі священномученика [[Іларіон (Троїцький)|Іларіона (Троїцького)]], небесного покровителя обителі. У монастирі також зберігаються частки мощей [[Марія Єгипетська|преподобної Марії Єгипетської]], [[Святий Миколай|святителя Миколи Чудотворця]], святителів [[Святий Іван Золотоустий|Іоанна Златоуста]], [[Василій Великий|Василя Великого]], [[Серафим Саровський|преподобного Серафима Саровського]] та інших святих.

У крипті Володимирського собору знаходиться точна копія [[Туринська Плащаниця|Туринської Плащаниці]] в натуральну величину (негатив та позитив), освячена Патріархом [[Алексій II|Алексієм II]] як Нерукотворний образ [[Ісус Христос|Спасителя]]. Храмовою іконою є шанований список [[Володимирська ікона Божої Матері|Володимирської ікони Божої Матері]].

=== Храми та будівлі монастиря ===

==== Собор на честь Стрітення Володимирської ікони Божої Матері ====
П'ятиглавий соборний храм монастиря (єдиний вцілілий в XX столітті) побудований в 1679 році на кошти царя [[Федір Олексійович|Феодора Олексійовича]].

Стиль собору&nbsp;— московсько-ярославський, з характерними рисами церковного зодчества епохи [[Нікон (московський патріарх)|патріарха Никона]]. храм має квадратну форму, [[нава (архітектура)|триневний]], з тричастинною [[абсида|апсидою]], двостовповою. Зовні верхня частина кожної стіни храму прикрашена трьома арками, в просвітах центральних арок&nbsp;— великі ікони. Собор увінчаний п'ятьма куполами, [[Барабан (архітектура)|барабан]] центрального купола світловий, інші мають декоративні «вікна».

До храму примикають два бокових вівтаря та галерея з дзвіницею. Південний боковий вівтар [[Іван Хреститель|Різдва Іоанна Предтечі]] влаштований 1706 року; північний вівтар [[Марія Єгипетська|преподобної Марії Єгипетської]] влаштований в [[2000]] і освячений в 2008 році.

У 1707 році собор був розписаний подільськими та ярославськими майстрами на замовлення царського стольника С.&nbsp;Ф.&nbsp;Грибоєдова.<ref>[http://www.pravoslavie.ru/guest/4685.htm Максим Паршин. Фотовиставка «Фрески собору Стрітенського монастиря». Інтерв'ю зі Світланою Миколаївною Ліпатова, науковим співробітником музею імені Андрія Рубльова, автором та Курата…<!--Тема доданий ботом-->]</ref> Фрески собору Стрітенського монастиря є унікальними з двох причин: це останній шедевр давньоруського стінописного мистецтва в Москві<ref>[http://ecology-mef.narod.ru/mos/sretenskiy.htm Монастирі Москви. Стрітенський монастир<!--Тема доданий ботом-->]</ref>; в той же час розписи собору відрізняються від інших пам'яток свого часу строгим «монастирським» характером. Художники відмовилися від численності сюжетів та деталей на користь лаконічності та більшого розміру зображень.

У центральному куполі знаходиться зображення Христа [[Спас Вседержитель|Пантократора]], в простінках барабанів&nbsp;— чотири архангела. Верхній ярус собору цілком відданий подіям земного життя Спасителя, чудесам, [[Євангеліє|євангельських]] притч; в наступному ярусі зображені сцени [[Страсті Христові|Страстей Господніх]]. На стовпах, написані [[мученик]]и, в арках&nbsp;— [[апостол]]и із знаряддями своєї мученицької смерті, в простінках між вікнами&nbsp;— [[преподобний (лик святості)|преподобні]] в ріст. У нижньому ярусі розташовувався цикл, присвячений Володимирській іконі Божої Матері, але від первинних фресок збереглося лише кілька фрагментів.

В [[1920-ті]] роки у соборі було влаштовано гуртожиток працівників [[Народний комісаріат внутрішніх справ|народного комісаріату внутрішніх справ]]. Храм був розділений на кілька поверхів, встановлені печі. Температурний режим не дотримувався, крім того, більшовики, зриваючи хрести, пошкодили обшивку купола, що призвело до протікання. Фрески сильно постраждали та могли б загинути зовсім, але завдяки тому, що стіни собору були пофарбовані та обклеєні шпалерами, збереглися.<ref>[http://pravoslavie.ru/guest/4685.htm Максим Паршин. Фотовиставка «Фрески собору Стрітенського монастиря». Інтерв'ю зі Світланою Миколаївною Ліпатова, науковим співробітником музею імені Андрія Рубльова, автором та Курата…<!--Тема доданий ботом-->]</ref> В [[1960-ті|1960-х]] роках, після виселення мешканців, шпалери й фарба були зняті, живопис укріплений яєчною емульсією. Повна реставрація фресок проведена у 2005 році.

Сучасний [[іконостас]] собору&nbsp;— п'ятиярусний (містить місцевий, Деісісний, святковий, пророчий та праотцевий ряди), тябловий&nbsp;— виконаний в стилі XV—XVI століть. Створений у 1995 році, до 600-річчя перенесення Володимирській ікони Божої Матері з Володимир (місто) в Москву.<ref>[http://www.pravoslavie.ru/sm/44736.htm Олексій Котов. Архітектурні роботи в Стрітенському монастирі (1995—1998, 2004—2005 роки)/Православ'я. Ru<!--Тема доданий ботом-->]</ref>

У нижньому поверсі собору влаштована [[крипта]] з боковим вівтарем [[Воскресіння Христа|Воскресіння Христового]] (за образом [[храм Гробу Господнього|храму Гробу Господнього]] в Єрусалимі освячений у 2008 році), в якому знаходиться точна копія [[Туринська Плащаниця|Туринської плащаниці]]. Оздоблення крипти (мозаїка з древньою символікою, білий мармур) нагадує про древнехристианскі [[Ранньохристиянські катакомби|катакомбні храми]].

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20110703023528/http://ortho-rus.ru/cgi-bin/or_file.cgi?5_250 Монастир в честь Стрітення ікони Божої Матері «Володимирська» (ставропігійний) (чоловічий) ] на сайті '' Російське Православ'я ''
* [http://www.pravoslavie.ru/sm/31362.htm Дореволюційні історики про Стрітенському монастирі ] // [[Православие.Ru]]
* [http://www.pravoslavie.ru/sm/5797.htm Стрітенський ставропігійний необщежітельний чоловічий монастир] // [[Православие.Ru]]
* [http://www.patriarchia.ru/db/text/250117.html Стрітенський ставропігійний чоловічий монастир] // [[Патріархія.Ru]]
{{Монастирі Москви}}

[[Категорія:Богоматір Володимирська]]
[[Категорія:Монастирі Москви]]
[[Категорія:Православні монастирі Російської Федерації]]
[[Категорія:Монастирі Російської православної церкви]]
[[Категорія:Засновані 1397]]
[[Категорія:Православні храми Москви]]
[[Категорія:Російська архітектура XVII століття]]
[[Категорія:1397 у Європі]]