Староакадемічний корпус (Мазепин корпус, Академічний корпус) — навчальний корпус Києво-Могилянської академії, збудований у першій половині 18 століття у стилі українського бароко. Належить до комплексу споруд колишнього Братського монастиря, пам'ятка архітектури та історії національного значення, внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[1].

Староакадемічний корпус НаУКМА
Київ - Братський монастир. Корпус академічний старий P1060262.JPG
Південний фасад

50°27′54″ пн. ш. 30°31′09″ сх. д. / 50.46500° пн. ш. 30.51917° сх. д. / 50.46500; 30.51917
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Архітектор Й. Старцев, Й. Шедель, А. Меленський, П. Спарро
Клієнт Іван Мазепа, Рафаїл Заборовський
Дата закінчення спорудження 1704; 1740-і
Стиль бароко
Адреса вул. Григорія Сковороди, 2


CMNS: Староакадемічний корпус НаУКМА у Вікісховищі

Розташований на вулиці Григорія Сковороди, 2. Займає північну частину подвір'я Національного університету «Києво-Могилянська академія» на розі Контрактової площі й вулиці Григорія Сковороди. Головний фасад звернено у бік подвір'я.

Сучасний вигляд — результат перебудови 1732–1740-х років за проєктом Йогана-Готтфріда Шеделя та пізніше Андрія Меленського. Але основні об'єми будівлі зберегли первісний вигляд.

У стінах Староакадемічного корпусу навчались майбутні українські гетьмани, а також багато видатних діячів, зокрема, філософ Григорій Сковорода, архітектор Іван Григорович-Барський, композитори Артемій Ведель, письменники Іван Нечуй-Левицький та Петро Гулак-Артемовський, видатний вчений Данило Самойлович.

З 1992 розміщувалася бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія». З 2017 року — на реставрації.

Історія

Проєктування

У XVII столітті житлову забудову Подолу складали невеликі одно- і двоповерхові дерев'яні будинки. Забудова Братського монастиря також була переважно дерев'яною. У 1690-х роках гетьман Іван Мазепа розпочинає розбудовувати монастир й Академію при ньому. На його замовлення у 1703 році закладається великий кам'яний будинок Академії. Проєкт будівлі ймовірно створив архітектор Йосип Старцев, який у 1693—1696 роках займався будівництвом Богоявленського собору у Братському монастирі[2]. Старцев також був співавтором резиденції Кутицьких митрополитів у Москві, композиція якої була схожа на проєкт академічного корпусу[3]. Вважається, що проєкт Старцева відтворений викладачем Академії Іваном Щирським на гравюрі «Тріумфальне знамено» на честь ректора Прокопія Калачинського[2]. Точний рік створення гравюри невідомий, але ймовірно у період ректорства П. Калачинського з 1697 по 1701 рік, відповідно до часу закладення будівлі. Відповідно до зображення на гравюрі спочатку будівля планувалась двоповерховою, але через нестачу коштів та обмеженням будівництва кам'яних споруд по всій імперії крім Санкт-Петербурга план не було реалізовано[4].

XVIII століття

 
Ансамбль Братського Богоявленського монастиря, літографія поч. 19 ст.

Первісно Староакадемічний корпус був одноповерховим, прямокутним на три входи до сіней, які вели до шести навчальних класів. Споруди того часу зображено на гравюрі Івана Мігури, створеної для Київського митрополита Йоасафа Краковського 171З року[5].

Подальша розбудова була пов'язана з митрополитом Рафаїлом Заборовським. У 1732 році Рафаїл Заборовський звернувся до синоду з приводу необхідності розширення споруди та з пропозицією надбудови двох поверхів. Він санкціонував кампанію збору коштів на будівельні роботи й сам пожертвував велику на той час суму 1640 рублів[6]. Після отримання згоди синоду, перебудовувати корпус було запрошено Йогана Шеделя[7]. Він залишив незайманим перший поверх — монументальну прямокутну споруду з дуже товстими стінами, арками та галереями внизу. Фасад надбудови, що виходив у двір було оформлено відкритою лоджією з дев'яти прогонів напівциркульних арок, які спирались на класичні здвоєні колони. Північний фасад був простіший, з високими здвоєними пілястрами, між якими розміщено по два вікна, прикрашені наличниками з орнаментом. Уся будівля перекривалася чотирисхилим дахом. За планом у надбудованому поверсі мали розміститись класи філософії, богослов'я, зали для диспутів, а також Конгрегаційна церква. Частину робіт було завершено до 1736 року. До будівлі було прибудовано Благовіщенську церкву, освячення якої відбулося у 1740 році.

Споруду було перекрито високим дахом із заломом[3]. Зі східного боку другий ярус був завершений двоярусною банею церкви. Переміщення між поверхами відбувалось через дерев'яні сходи в західній частині відкритої галереї.

Уявлення про вигляд споруди Академії після реставрації дає гравюра, виконана у 1739 році Григорієм Левицьким на честь Рафаїла Заборовського.

До кінця XVIII століття споруда не зазнавала кардинальних змін. Відомо про ремонтні роботи на даху та куполі церкви[8].

XIX століття

 
Староакадемічний корпус, фото початку ХХ ст.

Велика пожежа 1811 року на Подолі пошкодила й будівлі Братського монастиря. В будівлі Академії вигоріли всі дерев'яні конструкції, — вікна, двері, підлога, залишився лише кам'яний каркас. Відновлювати будівлю було доручено тодішньому київському архітектору Андрію Меленському, який вніс небагато змін — було змінено форму даху та церковної бані, бароковий вигляд змінився класицистичним[9], аркади нижнього ярусу додатково укріплено пілонами[10]. Ззовні корпус був пофарбований в зелений колір (гришпан)[11].

Наприкінці ХІХ століття за проєктом єпархіального архітектора Павла Спарро було замуровано вікна, що виходили на верхню галерею й сама галерея. Це утворило додаткову площу у формі коридорів, яку було використано для бібліотеки та музею вже Київської духовної академії. Також було під спорудою було викопано підвальні приміщення для облаштування системи опалення замість печей, збудовано внутрішні сходи на другий поверх та деякі інші перебудови[12].

XX—XXI століття

Використання

 
Бібліотека Київської духовної академії в замурованій галереї другого поверху, фото ХІХ–поч. ХХ ст.

Після реформи духовних шкіл Академію було ліквідовано і з 1819 року у стінах Києво-Могилянської академії існувала Київська духовна академія. З 1824 до 1919 року у корпусі розміщувалась бібліотека та Церковно-археологічний музей, основу якого склали книги та предмети, що залишились від старої Києво-Могилянської академії, у роки Української революції також споруду займали військові установи.

З 1923 року до 1991 року в будівлі розташовувалась філія Всенародної бібліотеки України (згодом Національна бібліотека України ім. В. Вернадського), до колекції якої увійшла й бібліотека Київської духовної академії, що у свій час успадкувала бібліотеку старої Києво-Могилянської академії. У 1879 музей був відкритим для громадськості і став першим публічним музеєм Києва[13].

У 1993 році Кабінет Міністрів України постановив передати Староакадемічний корпус Університету Києво-Могилянська Академія з метою створення належних умов для функціонування Університету як навчального, наукового та просвітницького центру України[14].

До 2017 року у корпусі розміщувались бібліотека, архів, також докторська школа НаУКМА. У 1994—2008 роках тут також містився Центр сучасного мистецтва[15][16], а у 2008—2011 роках — Центр візуальної культури при НаУКМА[17]. У Конгрегаційній залі відбувалися наукові форуми, презентації, концерти, зустрічі з відомими науковцями та діячами України та світу.

Ремонти та реставрації

 
Конгрегаційна зала Староакадемічного корпусу НаУКМА, 2017 рік. На стелі натягнута сітка через аварійний стан

Під час Другої світової війни снарядом було пошкоджено баню Благовіщенської церкви, частина даху, декоративне вбрання фасадів. 1947 р. — виконано ремонт під керівництвом архітектора Н. С. Озерової. Споруду було відновлено у тому вигляді, який вона мала перед війною.

Наприкінці 1960-х років проведені ремонтні й реставраційні роботи за проєктом архітекторки-реставраторки Раїси Бикової[10].

У 1992 році, проводилось укріплення фундаментів[18]. У 1994—1995 роках «Укрпроектреставрація» провела ремонтно-реставраційні роботи. У 1998—1999 роках було відновлено купол Благовіщенської церкви у бароковому стилі, в інтер'єрах церкви проведені консерваційні роботи по збереженню живопису.

Попри ремонтні роботи будівля потребувала масштабної реставрації. 2011 року було у НаУКМА започатковано благодійний проєкт «Реставрація», коштом якого проведено технічні експертизи та розроблено частину проектної документації[19]. За концепцією у вигляді лишаться закриті галереї та клацистичний дах. Реставрація будівлі розпочалась у 2017 році після виділення державою коштів, зокрема, було укріплено фундаменти та стіни, зроблено гідроізоляцію. У 2019 році замінено дах. Загальна вартість реставрації будівлі складає 199 млн гривень. Під час реставраційних робіт та демонтажу триярусних книжкових шаф XIX ст. в Конґреґаційній залі й у фондосховищах були виявлені різні фрагменти друкованих видань, архівні матеріали та предмети[20][21].

У 2019 році Проєкт реставраційних робіт зі збереження фасаду Староакадемічного корпусу став переможцем конкурсу Посольського фонду США зі збереження культурної спадщини (AFCP) й отримав грант 400 000 доларів США. За кошти гранту виконується реставрація фасадів Староакадемічного корпусу[22][23].

До пандемії коронавірусу планувалось, що за умови стабільного фінансування, роботи мали б завершитись у 2023 році[24][25].

Планування та оздоблення

 
Конгрегаційна зала увішана портретами
 
Клейовий розпис «Благовіщення»

Нижній поверх з товстими стінами (1,3 м) складається з трьох частин, кожна з яких мала по дві класні кімнати, розділені вузькими сіньми. Розміщення навчальних «шкіл» мало чітку ієрархію. На нижньому поверсі містилися класи нижніх та середніх ступенів навчання: інфіми та фари, граматики та синтаксими, поетики та риторики, найближче до церки — богослов'я, далі —філософський клас з вікнами на Контрактову площу. Зв'язок між окремими частинами здійснювався через відкриту галерею (з 1864 року було закладено). Верхній поверх має різні за висотою приміщення: об'єми Благовіщенської конґреґаційної церкви та філософського класу — понижені; у центрі — підвищені двосвітні об'єми з вікнами у два яруси великої шестивіконної зали для диспутів та зборів (конґреґацій), театральних вистав і класу богослов'я з сіньми, які прилягають до Благовіщенської церкви[26][10].

Первісне оздоблення інтер'єрів, у тому числі Конґреґаційної зали, не збереглося. Стіни та баня церкви мали розписи[5]. Стіни конґреґаційної зали оздоблювали картини західноєвропейського живопису на міфологічну тематику, скульптурні погруддя античних філософів, портрети видатних діячів академії — Петра Могили, Феофана Прокоповича, Рафаїла Заборовського, Стефана Яворського. Частина з них з часом опинилась у Лаврському заповіднику.

В окремих приміщеннях та на сходах будинку вціліло майстерне ліплення ХІХ століття. Збереглися також високі триярусні книжкові шафи ХІХ ст. та меблі, встановлені по периметру стін Конгрегаційної зали та верхніх поверхів для бібліотеки Київської духовної академії, а також гвинтові чавунні сходи між другим та третім поверхами.

Збереглися фрагменти фреско-клейового розпису XVII—XVIII століть у приміщеннях першого поверху. На 1990-х були розкриті від вапняних шарів композиції «Розп'яття», «Преображення», «Богоматір», «Благовіщення», «Богоявлення», «Знамення», «Хрещення Господнє» які збереглися здебільшого фрагментарно[27][28].

Символізм

 
На печатці Києво-Могилянської академії, яка використовувалась у XVIII ст.

Саме будівля Староакадемічного корпусу як символ вітчизняної освіти і на­уки використовується у наукових, популярних та інформаційно-презентаційних виданнях, для логотипів українських науково-освітніх осередків тощо. Зображення корпусу використано для логотипів Українського наукового інституту Гарвардського університету, Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. У 2006 році була введена в обіг купюра в 500 гривень на реверсному боці якої розміщено зображення Староакадемічного корпусу на фоні печатки Києво-Могилянської академії, що використовувалася у XVIII столітті[29]. Історичне зображення корпусу також використано на фоновому малюнку однієї зі сторінок біометричного паспорта для виїзду за кордон.

На будівлі розміщено меморіальні дошки благодійникам університету Галшці Гулевичівні та Петру Могилі, а також студентам академії Михайлу Ломоносову та Артему Веделю.

Галерея

Див. також

Примітки

  1. Анотований каталог об'єктів культурної спадщини Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ. 2018 рік.
  2. а б Горбенко, 1995, с. 19.
  3. а б Селюк Р. До історії проєктування та будівництва староакадемічного корпусу Києво-Могилянської академії // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. — Вип. 7. — Київ, 2000. — С. 169—175.
  4. Горбенко, 1995, с. 21.
  5. а б Шероцький К. В. Київ: путівник: репринтне відтворення видання 1917 року. — Київ: Кобза, 1994. — С. 166—176.
  6. Світильник, який горів і світив. Життя й праці Рафаїла Заборовського - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (uk). Процитовано 2021-04-12. 
  7. Шедаль Йоганн-Готфрід. Енциклопедія історії України. Процитовано 2021-03-22. 
  8. Горбенко, 1995, с. 33.
  9. Горбенко, 1995, с. 34-35.
  10. а б в Старий академічний корпус з Благовіщенською церквою // Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Київ. — Кн. 1. — Ч.1. — К., 1999. — С. 200—201.
  11. Києво-Могилянська Академія кін. XVII — поч. XIX ст.: повсякденна історія. Збірник документів. — Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. — С. 379.
  12. Горбенко, 1995, с. 38.
  13. Ткачук М. Київська духовна академія (1819—1924): сторінками історії //Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія : — Т. 1. — К. : Видавничий дім «КМ-Академія», 2015. –С. 34.
  14. Декрет Кабінету міністрів України. zakon.rada.gov.ua. 1993-03-17. Процитовано 2021-03-30. 
  15. Інституції. www.mediaartarchive.org.ua. Процитовано 2021-03-10. 
  16. Онух, Єжи (28 грудня 2018). Музей доброго смаку. Український тиждень. Процитовано 10 березня 2021. 
  17. Науково-дослідний центр візуальної культури. www.vcrc.org.ua. Процитовано 2021-03-10. 
  18. Онищенко Є. І. Воскресіння академії: спогади про відродження Києво-Могилянської академії та його учасників. — К. : Видавничий дім «КМ Академія», 2004. — С. 31.
  19. У Староакадемічному корпусі Могилянки розпочато реставрацію (фото). Club-tourist (en-US). 2017-08-11. Процитовано 2021-03-30. 
  20. Реставраційний рік 2017 – Староакадемічний корпус | Проект Реставрація. restoration.ukma.edu.ua. Процитовано 2021-03-30. 
  21. У Могилянці знайшли старовинний любовний лист. Що в ньому?. BBC News Україна (uk). Процитовано 2021-03-30. 
  22. Тимчасовий повірений у справах США В. Тейлор передав грант зі збереження культурної спадщини Національному університетові Києво-Могилянська Академія. Посольство США в Україні (uk). 2019-09-04. Процитовано 2021-03-30. 
  23. Проєкт реставрації Староакадемічного корпусу: підсумки 2020. Національний університет «Києво-Могилянська академія» (uk). 2020-12-30. Процитовано 2021-04-08. 
  24. Ірина, Автор: Стасюк (2020-10-22). Реставрація Мазепиного корпусу Могилянки під загрозою через нерегулярне фінансування (фото). Хмарочос (uk). Процитовано 2021-03-10. 
  25. Гетьман би радів: як відновлюють Мазепин корпус Києво-Могилянської академії. Вечірній Київ (uk). 2020-21-10. Процитовано 2021-03-10. 
  26. Староакадемічний корпус — WWW Енциклопедія Києва. wek.kiev.ua. Процитовано 2021-03-25. 
  27. Дорофієнко І. П. Реставрація автентичного розпису Старо Академічного корпусу Києво-Могилянської Академії / І. П. Дорофієнко // Наукові записки НаУКМА. — 2000. — Т. 18 : Ювілейний випуск, присвячений 385-річчю КМА. — С. 119—120.
  28. Клейові фрески Староакадемічного корпусу | Проект Реставрація. restoration.ukma.edu.ua. Процитовано 2021-03-29. 
  29. Сидорчук Т. М. Староакадемічний (Мазепин) корпус Національного університету «Києво-Могилянська академія»: до історії відродження пам'ятки // Жовківські читання 2013 : зб. ст. другої міжнар. наук. конф. «Музей в сучасному світі», [27-28 серп. 2013 р., м. Жовква Львів. обл.] / [упоряд. С. Каськун] ; Львів. галерея мистецтв. — Л. : РАСТР-7, 2013. — С. 59-63. 

Посилання

Джерела