Відкрити головне меню

Станіслав Любомирський (воєвода київський)

князь, державний діяч часів Речі Посполитої та її розділів, магнат, меценат.

Станіслав Любомирський
пол. Stanisław Lubomirski
Stanislaw Lubomirski.jpg
Народився 1704(1704)
Помер 19 липня 1793(1793-07-19)
Варшава
Поховання Повонзківський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Alex K Grundwald flags 1410-03.svg Велике князівство Литовське
Національність поляк
Діяльність державний діяч, магнат, меценат
Відомий завдяки Палац Любомирських у Львові
Посада воєвода брацлавський (1764), київський (1772)
Конфесія католик
Рід Любомирські
Батько Єжи Александр Любомирський
Мати Іоанна Кароліна фон Штарцгаузен
Брати, сестри  • Q28773345? і Q16564222?
У шлюбі з Людвіка Поцей
Діти Ксаверій, Юзеф, Александр, Міхал
Нагороди
Орден Святого Станіслава
Орден Білого Орла
Герб

Станіслав Любомирський (пол. Stanisław Lubomirski; 1704 — 19 липня 1793, Варшава) — князь, державний діяч часів Речі Посполитої та її розділів, магнат, меценат.

Зміст

БіографіяРедагувати

 
Станіслав Любомирський
 
Станіслав Любомирський

Син воєводи сандомирського Єжи Александра Любомирського та його дружини Анни Кароліни Санґушко.

1738 року розділив спадок з братом Юзефом. В 1744 році став кавалером Ордену Білого Орла. 15 грудня 1764 року був призначений брацлавським воєводою завдяки лояльності до короля Станіслава Августа Понятовського. У 1785 році відмовився від посади київського воєводи, жив у Варшаві. 2-е скликання Галицького станового сейму «вилегітимізувало» його з шляхетства, княжого титулу у 1786 році.

Портрет (як підстолія коронного, разом з дружиною) перебував у захристі костелу в Рівному.

Сім'яРедагувати

В 1740 році одружився з донькою великого литовського стражника Антона Потія Людвікою з Потіїв[1] (пол. Ludwiką Pociejówną), що народила йому Ксаверія, Юзефа Макарія, Александра та Міхала. Дружина: привнесла віно — Іванків над Тетеревом, в 1781 році купила Гряду з околицями в австрійського уряду (в руках сім'ї Гряда була недовго: на початку XIX ст. Любомирські продали маєток).

ВласністьРедагувати

Одідичив «Домбровський ключ» з Болеславом, Отфіновом (Сандомирське воєводство), маєтки «Смілянщина» (маєтки Млієва, Радивонова, Городиські, Вільшанські; отримані від батька в спадщину 1735 року), «ключі» Паволоцький, Котельницький (Житомирський повіт), Туріянський, Гуляйпіль, Язловець. Після смерті бездітного брата Юзефа (1755 року) — литовського підстолія — отримав Лабунь (Волинь), Шаргород, простір між Дністром та Західним Бугом (бл. 200 км від Вінниці до кордонів, тобто волості: Краснянська, Рашківська, «ключі» Савранський, Ягорлицький, Юзефгродський, Конєцпольський, містечка на тракті дністровському, бузькому). На підставі «Кольбушовської трансакції» отримав 1753-го: Дубне, Птичу та 70 сіл, після брата в цій ординації — Степань, Деражне, 88 сіл. Його маєтності («фортуна») — найбільші за всі часи існування Польщі. На момент поділу, після значного зменшення, в 1770-му його власність складала 31 місто, 738 сіл, приносила 2 919 641 злотих річного доходу.[2]

Син белзького старости Юзефа Потоцького Франциск Салезій 1744 року продав тучинський та губків ський «ключі» Станіславові Любомирському.[3]

1760 року став власником кам'яниці у Львові на площі Ринок, 10 (тепер Палац Любомирських), сприяв її перебудові на палац для власного житла.[4]

Отримав у 1765 році від попередника — Авґуста Фридерика Мошинського — Ситихівське староство.[5] Мав маєтки:

Син Александер сприяв початку розбудови (відродження) Юзефґрода — лівобережної частини сучасної Балти на початку 1770-х років.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Pociejowie (01) (пол.)
  2. а б Szczygielski W. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (1704—1793)… — S. 50.
  3. Hubków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.) — S. 200. (пол.)
  4. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 42. — ISBN 5-7745-0316-X.
  5. Wierzbicka-Michalska K. Moszyński August Fryderyk h. Nałęcz (1731—1786) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXIІ/1, zeszyt 92. — S. 108. (пол.)
  6. Lubomirscy (01) (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати