Відкрити головне меню
Спиш

Spis coatofarms.jpg

Герб комітату Спиш

Комітат Спиш

Заснований (11 ст.)
Скасований (1920 рік):

за Тріанонським договором

Адміністративний центр (1910): Левоча, угор. Lőcse).
Населення (1910): 172900
Площа (1910): 3654 км²

Szepes county map.jpg

Мапа комітата

Спиш, Списький коміт́ат (словац. Spiš; угор. Szepes; лат. Scepusium; пол. Spisz; нім. Zips) — історичний комітат у північно-східній частині Угорського королівства, що межував з коронним краєм австрійських монархій — Королівством Галичини та Володимирії — на півночі, комітатом Ліпто на заході, комітатами Гемер-Кішхонт та Абауй-Торна на півдні, а також Шароським комітатом на сході. Існував до 1920 року.

Зміст

ГеографіяРедагувати

 
Адміністративний поділ комітату Спиш
 
Сучасне географічне розташування Спиша

Списький коміт́ат знаходиться в басейнах рік Горнад і Попрад, також на півночі — Дунайця і Вагу — на заході.

Основні гори: Західні Карпати — їхня частина гірський масив Західні Бескиди, гірські масиви Списька Маґура і Левоцьких гір, та їхній хребет П'єніни, невелика частина Високих Татр, Східних Татр (Бельянські Татри) та Словацьких Рудних Гір на півдні.

ІсторіяРедагувати

 
Історичний регіон Спиш. Заставлені землі зображені відтінками зеленого

Територія Спишу пізно заселена, спершу словаками з півдня, поляками з півночі, пізніше (13 в.) німцями (спиські міста). Доказом того що русини-українці є корінними мешканцями цього краю, є наприклад село Рускіновце — (sk:Ruskinovce) (назва говорить сама за себе) звісне з 13 ст. століття. Традиції руської церкви на Спиші були особливо сильними. З 886 і до 1300 р.у Підградді Списької Капітули існувало руське єпископство засноване Гораздом у Стритенському монастирі, остання згадка про який походить із 1274 р. У 1312 р. Карл Роберт нищив усі руські монастирі і тоді ж було зруйновано і цей монастир.

В 1412 році 13 ділянок території Спишу Угорщина передала Польщі як заставу за великий грошовий кредит. У зв'язку з неповерненням кредиту ці землі на понад три століття увійшли до складу Польщі, і були повернені Угорщині лише в результаті першого поділу Польщі.

Спиш був однією зі спірних територій польсько-чехословацьких прикордонних конфліктів, що відбувалися після утворення обох країн в 1918 році у зв'язку з неврегульованістю питання про кордон.

Спиш належав до Угорщини (частина у 15 — 18 ст. до Польщі) і становив до 1919 Списький комітат, тепер входить до складу Словаччини (Пряшівський та Кошицький край) і Польщі. Українці заселюють північну і східну частини Спиша (Старо-Любовнянську округу) — частково суцільно (площа 230 км²), частково етнічними островами (найбільше на північному заході висунений о. — с. Остурня). Число українців у Спиші близько 15 000, вони живуть майже винятково в селах і займаються хліборобством та розводять худобу; у селах на північному заході довгий час мав значення мандрівний промисел, зокрема дротярство.

З XII століття головним містом регіону спершу був Списький Град, а з XVI століття — Левоча. В наш час найбільшим містом Спиша є Попрад.

 
Пізній історичний центр Спишу — Левоча: ратуша та Собор св. Якуба

Після утворення ЗУНР українська етнічна частина комітату повинна була увійти до її складу згідно з «Тимчасовим основним законом» від 13 листопада 1918 року.

До 1919 року Спиш була адміністративно-територіальною одиницею в Угорського королівства. З 1919 Спиш входить до складу Словаччини та маленька частина до Польщі.

НаселенняРедагувати

Чисельність українців

комітату Спиш по роках[1][2]

Рік Відсоток
1720 47,7 %
1782 21,4 %
1795 13,9 %
1810 21,4 %
1820-ті 13,9 %
1840-ві 14,3 %
1857 12,5 %
1869 13,8 %
1891 10,7 %
1900 8.3 %
1910 7.1 %

Населення 172.900 чол. (1910). Площа Спишу в 1910 році становила 3654 км². Переважна частина була заселена словаками та німцями, менша, північна, входила до складу української етнографічної території. Як видно з переписів населення Спишського комітату за 1900 та 1910 роки — тільки за це десятиріччя зменшилось русинів з 14,333 т.(8.3 %) до 12,327 т.(7.1 %), та греко-католиків які без сумніву були походженням русини-українці з 22,189 (12.9 %) до 19,638 (11.4 %). Незначно збільшилась частка православних — з 68 до 326 осіб, це було пов'язано з ідеологією москвофільства та похідної ідеології повернення в православ'я з греко-католицизму. Ще більшу різницю ми бачимо між переписами 1869, 1891 та 1910 років.

У 18 столітті русинів-українців було тут ще більше — 1720 році : 47,7 %, 1782 : 21,4 %, а у 1795 : 13,9 %.[3]

Це було наслідком мадяризації та набагато більше словакизації русинів-українців. Стосовно німців переважав процес мадяризації.

1869Редагувати

Населення:


1891Редагувати

Кількість жителів Спишського комітату в 1891 році нараховувалась 163,291 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот[4], серед них:

Населення:

1900Редагувати

Кількість жителів Спишського комітату в 1900 році нараховувалась 174,470 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот[5], серед них:

Населення:

За даними перепису 1900 року, комітат складався з наступних релігійних громад:[6]

Релігійні громади:

1910Редагувати

Кількість жителів Спишського комітату в 1910 році нараховувалась 172,867 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот[7], серед них:

Населення:

За даними перепису 1910 року, округ складався з наступних релігійних громад:[8]

Релігійні громади:

ПриміткиРедагувати


ЛітератураРедагувати