Перегляд вихідного коду сторінки Список країн НАТО

{{оновити|дата=липень 2019}}
[[Файл:North Atlantic Treaty Organization (orthographic projection).svg|міні|праворуч|Мапа держав-членів НАТО]]
'''Країни-члени НАТО'''&nbsp;— держави-учасниці підписання [[Північноатлантичний договір|Вашингтонського договору]] [[4 квітня]] [[1949]] року, а також ті, що в подальшому [[розширення НАТО|приєднались до НАТО]] згідно зі статтею 10 Північноатлантичного договору<ref>{{cite web|url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/950_008|title=Північноатлантичний договір|date=4 квітня 1949|language={{ref-uk}}, {{ref-ru}}|accessdate=4 серпня 2014}}</ref> і наступними угодами.

Усього членами [[НАТО|Північноатлантичного альянсу]] є 30 країн, п'ять держав беруть участь у програмах НАТО з розширення партнерства<ref>{{cite web|url=http://www.viche.info/journal/2428/|title=Вплив реалізації програми «Партнерство заради миру» на процес розширення НАТО|last=Навроцький|first=Володимир|date=лютий 2011|publisher=Віче|accessdate=14 вересня 2014|archiveurl=https://www.webcitation.org/6SaMFmVA7?url=http://www.viche.info/journal/2428/|archivedate=14 вересня 2014|мертвий-url=yes}}</ref>, [[Сербія]] веде перемовини щодо приєднання до програми [[Індивідуальний план партнерства з НАТО|індивідуального плану партнерства з НАТО]], а [[Фінляндія]] заявила про можливість приєднання до НАТО в майбутньому<ref>{{cite web|url=http://www.dw.de/фінляндія-замислилась-про-вступ-до-нато/a-17721149|title=Фінляндія замислилась про вступ до НАТО|author=Наталія Соколовська|редактор=Тетяна Бондаренко|date=19 червня 2014|publisher=[[Deutsche Welle]]|accessdate=4 серпня 2014|archiveurl=https://www.webcitation.org/6Qdnc0oub?url=http://www.dw.de/фінляндія-замислилась-про-вступ-до-нато/a-17721149|archivedate=27 червня 2014|мертвий-url=no}}</ref>. Держави-члени НАТО розташовані на двох [[материк]]ах — [[Євразія|Євразії]] та [[Північна Америка|Північній Америці]]. За час існування Альянсу з нього не вийшла жодна держава<ref group="прим.">Інформація актуальна станом на 2020 рік</ref>.

== Критерії членства ==
Країни-члени НАТО дійшли згоди дотримуватись принципів, встановлених [[Північноатлантичний договір|Вашингтонським договором]]<ref>{{cite web|url=http://www.kas.de/wf/doc/kas_10203-1522-1-30.pdf?070504093003|title=Критерії членства в СОТ, ЄС та НАТО. Інтеграційні перспективи України|authors=В.Р.Сіденко, І.І.Жовква, Г.М.Немиря, Г.М.Перепелиця|редактор=І.І.Жовква|вебсайт=[http://www.kas.de/ Konrad-Adenauer-Stiftung]|publisher=Інститут Євро-Атлантичного співробітництва|format=pdf|pages=71, 72|accessdate=4 серпня 2014|archiveurl=https://www.webcitation.org/6QecC8RAt?url=http://www.kas.de/wf/doc/kas_10203-1522-1-30.pdf?070504093003|archivedate=2014-06-27|мертвий-url=no}}</ref>. Країни, охочі приєднатися до Альянсу мають пройти багатоступінчастий процес, що включає політичний діалог і військову інтеграцію, а також відповідати певним вимогам, а саме:
* вирішувати міжнародні суперечки мирним шляхом;
* демонструвати відданність [[Верховенство права|принципам верховенства права]] та [[Права людини|прав людини]];
* вирішувати мирним шляхом міжетнічні конфлікти і зовнішні територіальні суперечки, спірні питання внутрішньої [[Юрисдикція|юрисдикції]], відповідно до принципів [[ОБСЄ]] та з метою прагнення до встановлення добросусідських відносин;
* встановлювати належний демократичний та громадський контроль над своїми [[Збройні сили|збройними силами]];
* утримуватися від загрози силою чи застосування сили будь-яким чином, що не відповідає цілям [[ООН]];
* сприяти розвитку мирних та дружніх [[Міжнародні відносини|міжнародних відносин]] шляхом зміцнення своїх вільних інституцій та завдяки сприянню зміцненню стабільності й благополуччя;
* продовжувати надавати цілковиту підтримку та брати участь у роботі [[Рада євроатлантичного партнерства|Ради євроатлантичного партнерства]], в програмі «[[Партнерство заради миру]]» та розвитку співробітництва з країнами-партнерами, що не є членами НАТО;
* демонструвати відданість справі зміцнення стабільності та благополуччя через дотримання принципів [[Економічна свобода|економічної свободи]], соціальної справедливості та відповідальності за [[Охорона природи|охорону довкілля]];
* робити свій внесок військового характеру в [[Колективна оборона|колективну оборону]] та у виконання нових завдань, що постають перед Альянсом, а також бути готовими взяти на себе зобов'язання щодо поступового удосконалення своєї [[Обороноздатність|обороноздатності]];
* належним чином брати участь у роботі [[Військова структура НАТО|установ НАТО]];
* прагнути до здійснення [[STANAG|стандартизації]] та досягнення [[Оперативна сумісність|оперативної сумісності]];
* створювати через національну програму необхідну структуру з питань планування та виконання таких [[Воєнний бюджет|воєнних бюджетів]], які б відповідали визначеним пріоритетам у сфері оборони та передбачали б відповідні схеми навчання для ознайомлення персоналу з існуючими в НАТО практикою та процедурами з метою підготовки до можливої в майбутньому участі в роботі структур Альянсу;
* знайомитися з належними правовими механізмами та угодами, якими керується НАТО для забезпечення співробітництва в своїй структурі та формальним юридичним процесом, що передує членству.

== Держави-члени ==
Станом на 2020 рік.
{| class="wikitable sortable"
|-
! Держава, столиця !! Дата вступу !! Загальна чисельність [[Збройні сили|ЗС]]<br/>(тис осіб) !! Чисельність ЗС на 1000 населення !! Витрати на ЗС у відсотках до [[ВВП]] (на основі цін 2015 року) !! Витрати на ЗС<br/>(мільйонів дол. США) !! class="unsortable" | Пояснення
|-
| {{sortkey|Албанія}}[[Файл:Flag of Albania.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Albania.svg|30px]]<br/>'''[[Албанія]]''', [[Тирана]]
| {{dts|2009|04|01}}
| <center>{{Nts|20}}<ref name="Albania">{{cite news|title=Albanian Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Albania-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|6.17}}<ref name="Albania"/></center>
| <center>{{Nts|1.47}}<ref name="cia1">{{cite web|url=https://www.nato.int/nato_static_fl2014/assets/pdf/2020/10/pdf/pr-2020-104-en.pdf|назва=Defence Expenditure of NATO Countries (2013-2020)|прізвище=|ім'я=|дата=2020-10-21|вебсайт=|видавець=[[НАТО|NATO Public Diplomacy Division]]|мовою=[[англійська|англ.]]|дата-доступу=2020-12-15|last=|first=}}</ref></center>
| <center>{{Nts|210}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Албанія приєдналася до [[Рада північноатлантичного співробітництва|Ради північноатлантичного співробітництва]] у 1992 році. В 1994 стала учасником [[Партнерство заради миру|програми «Партнерство заради миру»]]. В цьому ж році в [[Штаб-квартира НАТО|штаб-квартирі НАТО]] в [[Брюссель|Брюсселі]] було відкрито військове представництво Албанії при РПАС. У 1999 році Тирана приєдналася до [[План дій щодо членства в НАТО|Плану дій щодо членства в НАТО]], який був затверджений на [[Вашингтонський саміт НАТО 1999|Вашингтонському саміті НАТО]]. У 2003 році Албанія, [[Хорватія]] і [[Північна Македонія|Македонія]], з метою координації спільного руху до євроатлантичних структур, створили ініціативне об'єднання під назвою «[[Адріатична хартія]]». Однак у 2008 році приєднання Македонії до НАТО було заблоковане [[Греція|Грецією]]. Принципове рішення про вступ до Альянсу двох інших країн було прийняте на [[Бухарестський саміт НАТО 2008|Бухарестському саміті 2008 року]]. Одночасно з Хорватією Албанія вступила в НАТО [[1 квітня]] [[2009]] року, напередодні [[Саміт НАТО у Страсбурзі і Кельні|саміту Північноатлантичного альянсу в Страсбурзі і Кельні]], на якому обидві країни були присутні вже як повноправні члени<ref name="handbook">{{книга
 |автор          = 
 |частина        = 
 |заголовок      = Довідник НАТО
 |оригінал       = 
 |посилання      = http://www.nato.int/docu/handbook/2006/hb-ukr-2006.pdf
 |видання        = 
 |відповідальний = 
 |місце          = 1110 Brussels, Belgium
 |видавництво    = NATO Public Diplomacy Division
 |рік            = 2006
 |том            = 
 |сторінки       = 
 |сторінок       = 386
 |isbn           = 92-845-0184-9
}}</ref><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/albania.html
 |назва        = Взаимодействие Албании и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Бельгія}}[[Файл:Flag of Belgium.svg|30px]] [[Файл:Greater_Coat_of_Arms_of_Belgium.png|30px]]<br/>'''[[Бельгія]]''', [[Брюссель]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|34}}<ref name="belgium">{{cite news|url=http://ria.ru/world/20120102/531824348.html|title=Бельгийскую армию сократили с опережением графика — СМИ|date=02.01.2012|publisher=РИА Новости}}</ref>
| <center>{{Nts|3.94}}<ref name="belgium"/></center>
| <center>{{Nts|1.10}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|5.173}}<ref name="svspb1">{{cite web|url=https://www.nato.int/nato_static_fl2014/assets/pdf/2020/10/pdf/pr-2020-104-en.pdf|назва=Defence expenditure of NATO Countries (2013-2020)|прізвище=|ім'я=|дата=2020-10-21|вебсайт=nato.int|видавець=[[НАТО|NATO Public Diplomacy Division]]|мовою=[[англійська|англ.]]|дата-доступу=2020-12-17|last=|first=}}</ref></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць НАТО. Була ініціатором зустрічі у Брюсселі 4 березня 1948 року представників Бельгії, [[Велика Британія|Великої Британії]], [[Люксембург]]у, [[Нідерланди|Нідерландів]] і [[Франція|Франції]], в результаті якої [[17 березня]] [[1948]] року був підписаний [[Брюссельський договір]], що стало початком формування Північноатлантичного союзу. З 1967 року в столиці Бельгії Брюсселі розташована [[штаб-квартира НАТО]]<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/belgium.html
 |назва        = Взаимодействие Бельгии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Болгарія}}[[Файл:Flag of Bulgaria.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Bulgaria.svg|30px]]<br/>'''[[Болгарія]]''', [[Софія]]
| {{dts|2004|03|29}}
| <center>{{Nts|68.45}}<ref name="Bulgaria">{{cite news|title=Bulgarian Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Bulgaria-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|7.85}}<ref name="Bulgaria"/></center>
| <center>{{Nts|1.93}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|1.195}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Болгарія&nbsp;— одна з країн-засновниць [[Рада північноатлантичного співробітництва|Ради північноатлантичного співробітництва]]. У травні 1994 року приєдналася до [[Партнерство заради миру|програми «Партнерство заради миру»]]. Питання про членство в Північноатлантичному альянсі постало перед країною наприкінці 1996 року. Вступ до НАТО на той час підтримувало 20% населення. 17 лютого 1997 [[Народні збори Болгарії]] майже одноголосно схвалили рішення про вступ країни до Альянсу. У тому ж році, на [[Мадридський саміт НАТО 1997|Мадридському саміті]], Болгарія отримала статус країни-кандидата на членство в НАТО. Разом з [[Румунія|Румунією]], [[Словенія|Словенією]], [[Словаччина|Словаччиною]], [[Литва|Литвою]], [[Латвія|Латвією]] і [[Естонія|Естонією]] офіційно запрошена до вступу в Альянс 21 лютого 2002 року у [[Празький саміт НАТО 2002|Празі]]. З [[29 березня]] [[2004]] року Болгарія&nbsp;— член НАТО. Вона увійшла до складу Альянсу в рамках наймасштабнішого його розширення Північноатлантичного союзу, яке відбулося напередодні [[Стамбульський саміт НАТО 2004|Стамбульського саміту]]<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/bulgaria.html
 |назва        = Взаимодействие Болгарии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Велика Британія}}[[Файл:Flag of the United Kingdom.svg|30px]] [[Файл:Royal Coat of Arms of the United Kingdom.svg|30px]]<br/>'''[[Велика Британія]]''', [[Лондон]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|187.97}}<ref name="UK">{{cite news|title=British Armed Forces  UK MoD (Page 59)|date=[[вересень 2006|2006-09-23]]|url=http://mod.uk/NR/rdonlyres/6FBA7459-7407-4B85-AA47-7063F1F22461/0/modara_0405_s1_resources.pdf|accessdate=2014-09-25|archiveurl=https://web.archive.org/web/20121018170337/http://www.mod.uk/NR/rdonlyres/6FBA7459-7407-4B85-AA47-7063F1F22461/0/modara_0405_s1_resources.pdf|archivedate=2012-10-18|deadurl=yes}}</ref></center>
| <center>{{Nts|3.14}}<ref name="UK"/></center>
| <center>{{Nts|2.43}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|59.634}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць і ідейних натхненниць створення НАТО. Уряд [[Лейбористська партія (Велика Британія)|лейбористів]] на чолі з [[Клемент Еттлі|Клементом Еттлі]], який прийшов до влади після дострокових виборів у липні 1945 року, реалізував на практиці атлантичну політику, проголошену [[Вінстон Черчилль|Черчиллем]], результатом чого стало підписання [[Брюссельський договір|Брюссельського]], а згодом і [[Північноатлантичний договір|Північноатлантичного]] договорів. Перша господарка [[Штаб-квартира НАТО|штаб-квартири НАТО]]. З моменту утворення НАТО Велика Британія відіграє одну з найактивніших ролей в Північноатлантичному альянсі, є одним з найбільших фінансових вкладників в цивільний і військовий бюджет організації<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/uk.html
 |назва        = Взаимодействие Великобритании и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Греція}}[[Файл:Flag of Greece.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Greece.svg|30px]]<br/>'''[[Греція]]''', [[Афіни]]
| {{dts|1952|02|18}}
| <center>{{Nts|177.6}}<ref name="Greece">{{cite news|title=Greek Military|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Greece-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|16.6}}<ref name="Greece"/></center>
| <center>{{Nts|2.58}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|4.785}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Є одним з найстаріших членів Північноатлантичного альянсу&nbsp;— разом з [[Туреччина|Туреччиною]] вона приєдналася до блоку [[18 лютого]] [[1952]] року, через три роки після підписання [[Північноатлантичний договір|Північноатлантичного договору]]. 14 серпня 1974 року, на фоні загострення [[Кіпрський конфлікт|кіпрської кризи]], прем'єр-міністр Греції [[Константінос Караманліс]] заявив про вихід Греції з [[Військова структура НАТО|військової організації НАТО]], мотивуючи цей крок нездатністю блоку перешкодити збройному конфлікту між Грецією і Туреччиною. Згодом антизахідні і антиамериканські настрої в країні поступово зійшли нанівець, і у 1980 році Греція повернулася до участі у військовій організації альянсу. Інший сусід Греції&nbsp;— [[Північна Македонія|Македонія]] зазнає труднощів з вступом до НАТО через те що Греція, побоюючись внутрішнього сепаратизму, наполягає на зміні назви цієї держави<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/greece.html
 |назва        = Взаимодействие Греции и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
|  {{sortkey|Данія}}[[Файл:Flag of Denmark.svg|30px]] [[Файл:National Coat of arms of Denmark.svg|30px]]<br/>'''[[Данія]]''', [[Копенгаген]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|22.88}}<ref name="Denmark">{{cite news|title=Danish Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Denmark-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|4.24}}<ref name="Denmark"/></center>
| <center>{{Nts|1.47}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|4.718}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць НАТО. Приєднання до Альянсу відбулося за ініціативи [[Соціал-демократи (Данія)|соціал-демократів]], які представляли найширші верстви данського суспільства. З моменту вступу до НАТО Данія оголосила, що не має наміру в мирний час розміщувати на своїй території [[Військова база|військові бази]] і [[Ядерна зброя|ядерну зброю]]. Крім того вона заявила бажання обмежити військову діяльність інших держав на острові [[Борнгольм]] (проте дані устремління не були закріплені законодавчо і не поширювалися на острів [[Гренландія]] і [[Фарерські острови]]. Протягом [[Холодна війна|«холодної війни»]] Данія дотримувалася політики «відносного нейтралітету», однак пізніше зайняла активнішу позицію&nbsp;— її зовнішньополітичні зусилля зіграли принципову роль в інтеграції в НАТО [[Естонія|Естонії]], [[Латвія|Латвії]] та [[Литва|Литви]], підтримує вступ до Альянсу [[Україна|України]] і [[Грузія|Грузії]]<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/denmark.html
 |назва        = Взаимодействие Дании и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Естонія}}[[Файл:Flag of Estonia.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Estonia.svg|30px]]<br/>'''[[Естонія]]''', [[Таллінн]]
| {{dts|2004|03|29}}
| <center>{{Nts|5.51}}<ref name="Estonia">{{cite news|title=Estonia Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Estonia.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|4.13}}<ref name="Estonia"/></center>
| <center>{{Nts|2.38}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|669}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Естонія&nbsp;— одна з країн-засновниць [[Рада північноатлантичного співробітництва|Ради північноатлантичного співробітництва]]. 3 лютого 1994 року приєдналася до [[Партнерство заради миру|програми «Партнерство заради миру»]]. 1996 року почала переговори з НАТО про підготовку до приєднання, започаткувала програму «Інтенсивний діалог щодо членства в НАТО». На зустрічі на вищому рівні у [[Вашингтон]]і у 1999 НАТО визнала Естонію як одного з можливих кандидатів у члени Альянсу. Разом з [[Болгарія|Болгарією]], [[Румунія|Румунією]], [[Словенія|Словенією]], [[Словаччина|Словаччиною]], [[Литва|Литвою]] і [[Латвія|Латвією]] офіційно запрошена до вступу в Альянс 21 лютого 2002 року у [[Празький саміт НАТО 2002|Празі]]. 26 березня 2003 року держави-члени НАТО підписали в Брюсселі протоколи до договору про приєднання Естонії, Болгарії, Литви, Латвії, Румунії, Словаччини та Словенії до Північноатлантичного договору, а 10 березня 2004 [[Рійгікогу]] ратифікував Північноатлантичний договір. 2 квітня 2004 року в Брюсселі відбулася урочиста церемонія прийняття семи нових членів в НАТО<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/estonia.html
 |назва        = Взаимодействие Эстонии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Ісландія}}[[Файл:Flag of Iceland.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Iceland.svg|30px]]<br/>'''[[Ісландія]]''', [[Рейк'явік]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|0}}</center>
| <center>{{Nts|0}}</center>
| <center>{{Nts|0.13}}<ref name="cia1"/>
| <center>{{Nts|37}}</center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць НАТО і єдина держава Альянсу, яка не має власних [[Збройні сили|збройних сил]]. В березні-квітні 1949 року в Ісландії відбулася перша в історії [[Акції протесту проти НАТО в Ісландії (1949)|масова акція протесту проти присутності військ країн НАТО]], яка втім не вплинула на рішення [[Альтинг]]у підтвердити членство в Альянсі. Питання про вивід військ НАТО з території країни неодноразово піднімалося протягом всього періоду [[Холодна війна|«холодної війни»]]. В середині 1950-х років в Ісландії розгорнувся рух за виведення іноземних військ з території острова, що змусило уряд Ісландії пред'явити 1 червня 1956 року відповідну [[Вербальна нота|ноту]] уряду США, однак в грудні того ж року нота була відкликана. У 1985 році Альтинг одностайно проголосував оголошення Ісландії [[Без'ядерна зона|без'ядерною зоною]]. Ісландія представлена в усіх основних комітетах НАТО, робить внески у військовий і цивільний бюджети Альянсу, а також до Програми інвестицій щодо забезпечення безпеки<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/iceland.html
 |назва        = Взаимодействие Исландии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Іспанія}}[[Файл:Flag of Spain.svg|30px]] [[Файл:Escudo_de_España_(mazonado).svg|30px]]<br/>'''[[Іспанія]]''', [[Мадрид]]
| {{dts|1982|05|30}}
| <center>{{Nts|177.95}}<ref name="Spain">{{cite news|title=Spanish Military|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Spain-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|3.49}}<ref name="Spain"/></center>
| <center>{{Nts|1.16}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|14.069}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Пріоритетом зовнішньої політики Іспанії приєднання до НАТО стало з початку 1980-х, з приходом до влади уряду [[Леопольдо Кальво-Сотело і Бустело|Леопольдо Кальво-Сотело]]. [[30 травня]] [[1982]] Іспанія була прийнята в Альянс, ставши шістнадцятим членом Північноатлантичного союзу. Однак, 28 жовтня 1982 року на виборах до [[Генеральні кортеси Іспанії|Генеральних кортесів]] перемогла [[Іспанська соціалістична робітнича партія]] і новий уряд заявив про початок «періоду осмислення і про призупинення переговорів про військову інтеграції Іспанії в НАТО». 23 жовтня 1984 року [[Феліпе Гонсалес]] оголосив про підготовку до [[референдум]]у щодо продовження участі країни в НАТО, який відбувся [[12 березня]] [[1986]] року. 52,54% іспанців виступили за продовження участі країни в Альянсі, 39,83%&nbsp;— проти, 6,54%&nbsp;— утрималися, причому взяли участь у голосуванні тільки 59,71% електорату<ref name="analitik">{{cite web
 |url        = http://www.analitik.org.ua/current-comment/ext/4371fe662d861/pagedoc1095_41/
 |назва        = Референдумы по НАТО: историческая справка
 |прізвище        = 
 |ім'я        = 
 |дата        = 
 |вебсайт         = 
 |видавець        = Киевский центр политических исследований и конфликтологии
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу        = 2014-09-25
 |archiveurl        = https://web.archive.org/web/20141112165027/http://www.analitik.org.ua/current-comment/ext/4371fe662d861/pagedoc1095_41/
 |archivedate        = 2014-11-12
 |deadurl        = yes
 }}</ref>. Після референдуму Іспанія стала в повному обсязі брати участь у роботі всіх політичних інститутах НАТО. Що стосується військової структури, то ця держава була представлена як спостерігач в [[Група ядерного планування НАТО|групі ядерного планування]], спільній системі зв'язку НАТО. [[Збройні сили Іспанії|Іспанські війська]] залишалися під контролем національного командування, але були готові діяти спільно з військами інших країн НАТО. У 1996 році [[Генеральні кортеси Іспанії|іспанський парламент]] схвалив участь країни у спільній командній структурі НАТО<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/spain.html
 |назва        = Взаимодействие Испании и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Італія}}[[Файл:Flag of Italy.svg|30px]] [[Файл:Emblem_of_Italy.svg|30px]]<br/>'''[[Італія]]''', [[Рим]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|230.35}}<ref name="Italy">{{cite news|title=Italian Armed Forces  CSIS (Page 124)|date=[[вересень 2006|2006-09-27]]|url=http://csis.org/media/csis/pubs/westmb012302%5B1%5D.pdf|accessdate=2014-09-25|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090617081254/http://www.csis.org/media/csis/pubs/westmb012302%5B1%5D.pdf|archivedate=2009-06-17|deadurl=yes}}</ref></center>
| <center>{{Nts|3.42}}<ref name="Italy"/></center>
| <center>{{Nts|1.43}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|24.853}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць НАТО. Приєднання до Альянсу відбулося за ініціативи [[Християнсько-демократична партія (Італія)|християнських демократів]] на чолі з прем'єр-міністром [[Альчіде де Гаспері]]. Вступ Італії до НАТО активно підтримували [[США]], проти спочатку виступала [[Франція]], яка згодом змінила свою позицію і підтримала її включення в число кандидатів. Вступ Італії до Північноатлантичного альянсу дозволив їй обійти обмеження щодо чисельності збройних сил, накладені на неї умовами [[Паризький мирний договір з Італією (1947)|мирного договору 1947 року]] після [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Так, з 1970-х років чисельність [[Збройні сили Італії|збройних сил Італії]] разом в [[Корпус карабінерів|корпусом карабінерів]] перевищила 440 тисяч осіб. І лише після 1991 року чисельність ЗС Італії почала дещо знижуватися. В той же час з відродженням єдиної Європи, Рим, зацікавлений в посиленні свого військового та політичного впливу, став брати активнішу участь в діяльності НАТО. На сьогоднішній день Італія&nbsp;— один з найбільш впливових членів Північноатлантичного альянсу<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/italy.html
 |назва        = Взаимодействие Италии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Канада}}[[Файл:Flag of Canada.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Canada_rendition.svg|30px]]<br/>'''[[Канада]]''', [[Оттава]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|62.3}}<ref name="Canada">{{cite news|title=Canadian Armed Forces|date=[[вересень 2006|2006-09-27]]|url=http://forces.gc.ca/site/about/index_e.asp|accessdate=2014-09-25|archiveurl=https://web.archive.org/web/20081220154310/http://www.forces.gc.ca/site/about/index_e.asp|archivedate=2008-12-20|deadurl=yes}}</ref></center>
| <center>{{Nts|1.61}}<ref name="Canada"/></center>
| <center>{{Nts|1.45}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|22.150}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць і активний член НАТО. Ще в період створення НАТО канадські дипломати грали важливу роль в розробці [[Північноатлантичний договір|Північноатлантичного договору]]&nbsp;— Оттава вважала, що НАТО міг би стати противагою [[США]] і забезпечити Канаді певну свободу дій у відносинах з ними. Завжди прагнула проводити в Альянсі самостійну політику. Так, незважаючи на блокаду [[Куба|Куби]] під час [[Карибська криза|карибської кризи]], Канада продовжувала підтримувати економічні та дипломатичні відносини з цією країною, а під час [[Югославські війни|війни в Югославії]]&nbsp;— завзято опиралася [[Бомбардування Югославії силами НАТО|нанесенню бомбових ударів по сербам]]. Проте Канада повністю підтримує всі програми НАТО спрямовані на нарощування оборонних спроможностей блоку<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/canada.html
 |назва        = Взаимодействие Канады и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Латвія}}[[Файл:Flag of Latvia.svg|30px]] [[Файл:Latvijas_Republikas_papildinātais_mazais_ģerbonis.svg|30px]]<br/>'''[[Латвія]]''', [[Рига]]
| {{dts|2004|03|29}}
| <center>{{Nts|5.5}}<ref name="Latvia">{{cite news|title=Latvia Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Latvia-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|2.13}}<ref name="Latvia"/></center>
| <center>{{Nts|2.32}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|722}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Членом [[Рада північноатлантичного співробітництва|Ради північноатлантичного співробітництва]] Латвія стала в грудні 1991 року, а у 1994 році&nbsp;— однією з перших приєдналася до [[Партнерство заради миру|програми «Партнерство заради миру»]]. В «Основних напрямках зовнішньої політики Латвії до 2005 року», прийнятих [[Сейм Латвії|Сеймом]] у 1995 році набуття членства в НАТО і [[ЄС]] були визначені основними напрямками зовнішньої політики. На зустрічі на вищому рівні у [[Вашингтон]]і у 1999 НАТО визнала Естонію одним із можливих кандидатів у члени Альянсу. Разом з [[Болгарія|Болгарією]], [[Румунія|Румунією]], [[Словенія|Словенією]], [[Словаччина|Словаччиною]], [[Естонія|Естонією]] і [[Литва|Литвою]] офіційно запрошена до вступу в Альянс 21 лютого 2002 року у [[Празький саміт НАТО 2002|Празі]]. 26 березня 2003 року держави-члени НАТО підписали в Брюсселі протоколи до договору про приєднання Естонії, Болгарії, Литви, Латвії, Румунії, Словаччини та Словенії до Північноатлантичного договору. На момент вступу таке рішення підтримували 74,1% громадян Латвії. 2 квітня 2004 року в Брюсселі відбулася урочиста церемонія прийняття семи нових членів в НАТО<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/latvia.html
 |назва        = Взаимодействие Латвии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Литва}}[[Файл:Flag of Lithuania.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Lithuania.svg|30px]]<br/>'''[[Литва]]''', [[Вільнюс]]
| {{dts|2004|03|29}}
| <center>{{Nts|13.51}}<ref name="Lithuania">{{cite news|title= Lithuanian Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Lithuania.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|3.53}}<ref name="Lithuania"/></center>
| <center>{{Nts|2.28}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|1.118}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
У грудні 1991 року Литва, разом з [[Латвія|Латвією]] та [[Естонія|Естонією]], приєдналася до [[Рада північноатлантичного співробітництва|Ради північноатлантичного співробітництва]], і вже в січні 1992 року було створено офіційне представництво Литви в [[Брюссель|Брюсселі]] у зв'язках з Європейським співтовариством та у справах НАТО. У травні 2000 року була створена створюється так звана [[Вільнюська група]] дев'яти держав, які прагнули до членства в НАТО. Діяльність цієї групи, членом якої була Литва, була націлена на практичну співпрацю, обмін інформацією та лобіювання своїх інтересів в державах Альянсу. У 2002 році, на [[Празький саміт НАТО 2002|Празькому саміті НАТО]], Литва разом з іншими кандидатами була запрошена до початку переговорів про вступ до Північноатлантичного союзу. 26 березня 2003 року держави-члени НАТО підписали в Брюсселі протоколи до договору про приєднання Естонії, Болгарії, Литви, Латвії, Румунії, Словаччини та Словенії до Північноатлантичного договору<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/lithuania.html
 |назва        = Взаимодействие Литвы и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Люксембург}}[[Файл:Flag_of_Luxembourg.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Luxembourg.png|30px]]<br/>'''[[Люксембург]]''', [[Люксембург (місто)|Люксембург]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|0.9}}<ref name="Luxembourg">{{cite news|title=Luxembourg Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Luxembourg-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|1.92}}<ref name="Luxembourg"/></center>
| <center>{{Nts|0.64}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|422}}</center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць НАТО. 4 березня 1948 року Люксембург, разом з іншими країнами [[Бенілюкс]]у, [[Велика Британія|Великою Британією]] і [[Франція|Францією]] підписав [[Брюссельський договір]], що стало початком формування Північноатлантичного союзу. Люксембург&nbsp;— єдина країна серед малих держав [[Західна Європа|Західної Європи]], що має хоча і маленьку, але реальну [[Збройні сили Люксембурга|армію]], яка є складовою [[Об'єднані збройні сили НАТО|об'єднаних збройних сил НАТО]]. ЗС Люксембургу не мають ні свого [[Військово-морські сили|флоту]], ні [[Військова авіація|військових літаків]] та налічують всього 900 військовослужбовців<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/luxembourg.html
 |назва        = Взаимодействие Люксембурга и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Нідерланди}}[[Файл:Flag of the_Netherlands.svg|30px]] [[Файл:Royal_coat_of_arms_of_the_Netherlands.svg|30px]]<br/>'''[[Нідерланди]]''', [[Амстердам]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|53.13}}<ref name="Holand">{{cite news|title=Dutch Armed Forces  CSIS (Page 127)|date=[[вересень 2006|2006-09-27]]|url=http://csis.org/media/csis/pubs/westmb012302%5B1%5D.pdf|accessdate=2014-09-25|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090617081254/http://www.csis.org/media/csis/pubs/westmb012302%5B1%5D.pdf|archivedate=2009-06-17|deadurl=yes}}</ref></center>
| <center>{{Nts|3.24}}<ref name="Holand"/></center>
| <center>{{Nts|1.48}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|12.067}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць НАТО. Підписант [[Брюссельський договір|Брюссельського]] (1948) і [[Північноатлантичний договір|Північноатлантичного]] (1949) договорів. Цими кроками Голландія відмовилася від позиції [[нейтралітет]]у, яка з 1839 року являла собою основу зовнішньополітичного курсу цієї держави. З 1 січня 2012 року на штаб [[Об'єднане командування ОЗС НАТО Брюнсум|Об'єднаного командування ОЗС НАТО в Брюнсумі]] в Нідерландах було покладено обов'язки з управління [[Сили реагування НАТО|Силами реагування НАТО]]<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/netherlands.html
 |назва        = Взаимодействие Нидерландов и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Німеччина}}[[Файл:Flag of Germany.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Germany.svg|30px]]<br/>'''[[Німеччина]]''', [[Берлін]]
| {{dts|1955|05|09}}
| <center>{{Nts|200.77}}<ref name="Deutch">{{cite news|title=German Armed Forces  CSIS (Page 32)|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://csis.org/media/csis/pubs/060626_asia_balance_powers.pdf|accessdate=2014-09-25|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090624111115/http://www.csis.org/media/csis/pubs/060626_asia_balance_powers.pdf|archivedate=2009-06-24|deadurl=yes}}</ref></center>
| <center>{{Nts|3.45}}<ref name="Deutch"/></center>
| <center>{{Nts|1.57}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|56.074}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
У травні 1955 року Федеративна Республіка Німеччина стала членом Північноатлантичного альянсу а [[Німецька Демократична Республіка]] приєдналася до країн [[Варшавський договір 1955|Варшавського договору]], що стало остаточним оформленням військових блоків у Європі. Німеччина стала третьою після [[Греція|Греції]] і [[Туреччина|Туреччини]] яка приєдналася до НАТО: активне залучення [[Німецька Демократична Республіка|НДР]] в орбіту військових інтересів [[СРСР]] непокоїло Західну Німеччину, але європейські країни, перш за все [[Франція]], до 1954 року виступали проти відтворення сильної німецької армії. Вирішальним стало [[23 жовтня]] [[1954]] року, коли ФРН та [[Італія]] приєдналися до [[Західноєвропейський союз|Західноєвропейського союзу]]. В той же день на [[Паризька конференція (1954)|Паризькій конференції]] відбулося підписання низки угод, які відкривали ФРН шлях до НАТО. Юридичне оформлення ремілітаризації Західної Німеччини відбулося на 14-й, 15-й і 16-й сесіях ради НАТО: 17-18 грудня 1954 Паризькі угоди були схвалені, а 5 травня 1955 року&nbsp;— вступили в силу. 9 травня 1955 року ФРН була прийнята в Альянс. Німеччина отримала право на формування збройних сил, проте не мала права мати власну [[Зброя масового ураження|зброю масового ураження]]<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/germany.html
 |назва        = Взаимодействие Германии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Норвегія}}[[Файл:Flag of Norway.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Norway.svg|30px]]<br/>'''[[Норвегія]]''', [[Осло]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|29.1}}<ref name="Norway">{{cite news|title=Norwegian Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Norway-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|4.68}}<ref name="Norway"/></center>
| <center>{{Nts|2.03}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|6.671}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць НАТО. Після закінчення [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Норвегія намагалася займати позицію [[нейтралітет]]у, однак змушена була відмовитися від неї навесні 1948 року через події на міжнародній арені, а саме [[Чехословацька Соціалістична Республіка#Лютневі події 1948 року|комуністичний переворот у Чехословаччині]], прагнення [[СРСР|Радянського Союзу]] укласти договір про взаємну допомогу у військовій сфері з [[Фінляндія|Фінляндією]]. Тим не менш, навіть ставши членом НАТО, Норвегія намагалася займати, наскільки це було можливо, незалежну позицію. У 1957 році Норвегія відмовилася мати на своїй території [[Ядерна зброя|ядерну зброю]] в мирний час, а також розміщувати [[Балістична ракета|балістичні ракети]] середньої дальності<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/norway.html
 |назва        = Взаимодействие Норвегии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
|{{sortkey|Північна Македонія}}[[Файл:Flag of North Macedonia.svg|30px]][[Файл:Coat of arms of North Macedonia.svg|30px]]<br/>[[Північна Македонія|'''Республіка Північна Македонія''']], [[Скоп'є]]
| {{dts|2020|03|27}}
|
|
| <center>{{Nts|1.27}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|151}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Довгий час вступ Республіки Македонія до НАТО блокувався [[Греція|Грецією]]. У квітні 2011 року Македонія подала позов до [[Міжнародний суд в Гаазі|Міжнародного суду в Гаазі]], в якому звинувачувала Грецію у створенні перешкод для її вступу до НАТО. Вже 5 грудня того ж року Міжнародний вуд ООН ухвалив рішення про те, що Греція не має права блокувати членство Македонії в НАТО, ЄС та інших [[Міжнародна організація|міжнародних організаціях]]. Проте суперечка тривала щодо назви Македонії, яка на той час найменувалася Колишня Югославська Республіка Македонія. У 2018 році уряди Греції та Македонії дійшли консенсусу щодо назви, в результаті якого македонська сторона почала процедуру зміни назви на Республіку Північна Македонія. У січні наступного року парламент Македонії ухвалив зміни до конституції, згідно з якими вона змінює назву на Республіка Північна Македонія. Декілька тижнів пізніше парламент Греції ратифікував угоду про зміну назви Македонії. 12 лютого 2019 року Республіка Македонія офіційно змінила назву на Республіка Північна Македонія. 27 березня 2020 країна офіційно стала 30-м членом НАТО.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Польща}}[[Файл:Flag of Poland.svg|30px]] [[Файл:Herb Polski.svg|30px]]<br/>'''[[Польща]]''', [[Варшава]]
| {{dts|1999|03|12}}
| <center>{{Nts|105}}<ref name="Poland">{{cite news|title=Polish Military|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Poland-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|4.22}}<ref name="Poland"/></center>
| <center>{{Nts|2.30}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|12.043}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Офіційні контакти між Польщею і Північноатлантичним альянсом були закладені міністром закордонних справ [[Кшиштоф Скубішевський|Кшиштофом Скубішевскім]], який 21 березня 1990 здійснив перший офіційний візит до [[Штаб-квартира НАТО|штаб-квартири НАТО]]. Літом того ж року посольство Польщі в [[Брюссель|Брюсселі]] встановило постійні робочі відносини з НАТО. Перші перемовини щодо вступу країни в Альянс розпочалися на початку 1997 року, а вже в липні 1997 року члени НАТО запросити Польщу, а також [[Чехія|Чеську Республіку]] і [[Угорщина|Угорщину]] до початку переговорів про приєднання до Північноатлантичного союзу. Протоколи про вступ були підписані в грудні 1997 року. 12 березня 1999 року Польща, Чехія та Угорщина приєдналися до Північноатлантичного альянсу, в ході першої після [[Розпад СРСР|розпаду СРСР]] «хвилі» його розширення<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/poland.html
 |назва        = Взаимодействие Польши и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Португалія}}[[Файл:Flag of Portugal.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Portugal.svg|30px]]<br/>'''[[Португалія]]''', [[Лісабон]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|44.9}}<ref name="Portugal">{{cite news|title=Portuguese Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Portugal-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|4.25}}<ref name="Portugal"/></center>
| <center>{{Nts|1.63}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|3.472}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць НАТО. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] [[Нова держава (Португалія)|диктаторський уряд]] [[Антоніу де Олівейра Салазар|Салазара]] проводив політику так званого «середнього шляху» і на відміну від [[Франциско Франко]] ніколи не ставав до угоди з нацистами. Не беручи безпосередньої участі у військових діях, Португалія змогла зберегти свою колоніальну імперію аж до 1974 року. У вересні 1948 року Лісабон приєднався до [[План Маршалла|плану Маршалла]], а у квітні 1949 році&nbsp;— до Північноатлантичного союзу. Після [[Революція гвоздик|повалення в країні фашистського режиму]] в 1974 році і розпочатої демократизації в суспільстві, Португалія продовжила активне співробітництво в рамках НАТО<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/portugal.html
 |назва        = Взаимодействие Португалии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Румунія}}[[Файл:Flag of Romania.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Romania.svg|30px]]<br/>'''[[Румунія]]''', [[Бухарест]]
| {{dts|2004|03|29}}
| <center>{{Nts|93.6}}<ref name="Romania">{{cite news|title=Romanian Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://gdsvl.ro/Actualitate/2006-10-23}}</ref></center>
| <center>{{Nts|4.31}}<ref name="Romania"/></center>
| <center>{{Nts|2.38}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|5.498}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
У 1991 році президент Румунії [[Йон Ілієску]] направив [[Генеральний секретар НАТО|генеральному секретарю НАТО]] послання, в якому поінформував про готовність встановити тісну співпрацю з Північноатлантичним альянсом. У січні 1994 року Румунія, однією перших серед посткомуністичних країн, приєдналася до програми «[[Партнерство заради миру]]». У 1995 році&nbsp;— започаткувала Програму індивідуального партнерства з НАТО. У квітні 1997 року [[Парламент Румунії]] одноголосно прийняв рішення звернутися до учасників [[Мадридський саміт НАТО 1997|Мадридського саміту НАТО]] з проханням надати підтримку в питанні вступу країни до Альянсу. У тому ж році, на [[Мадридський саміт НАТО 1997|Мадридському саміті]], Румунія отримала статус країни-кандидата на членство в НАТО. Разом з [[Болгарія|Болгарією]], [[Словенія|Словенією]], [[Словаччина|Словаччиною]], [[Литва|Литвою]], [[Латвія|Латвією]] і [[Естонія|Естонією]] офіційно запрошена до вступу в Альянс 21 лютого 2002 року на [[Празький саміт НАТО 2002|Празькому саміті]]. З [[29 березня]] [[2004]] року Румунія&nbsp;— член НАТО. Вона увійшла до складу Альянсу в рамках наймасштабнішого його розширення Північноатлантичного союзу, яке відбулося напередодні [[Стамбульський саміт НАТО 2004|Стамбульського саміту]]<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/romania.html
 |назва        = Взаимодействие Румынии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Словаччина}}[[Файл:Flag of Slovakia.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Slovakia.svg|30px]]<br/>'''[[Словаччина]]''', [[Братислава]]
| {{dts|2004|03|29}}
| <center>{{Nts|26.2}}<ref name="Slovakia">{{cite news|title=Slovakian Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Slovakia-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|4.05}}<ref name="Slovakia"/></center>
| <center>{{Nts|1.86}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|1.753}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Словаччина проголосила курс на вступ до НАТО одразу після здобуття незалежності в січні 1993 року. В числі перших в лютому 1994 року приєдналася до програми «[[Партнерство заради миру]]». В тому ж році приєдналася до Програмі планування процесів та аналізу, а у листопаді 1995 року прийняла Програму індивідуального партнерства. За ініціативи опозиції, у 1997 році у Словаччині була здійснена спроба проведення загальнонаціонального [[референдум]]у: бюлетені містили три питання: про вступ до НАТО, про розміщення [[Ядерна зброя|ядерної зброї]] і розміщення іноземних [[Військова база|військових баз]]. В голосуванні 23 травня взяли участь лише 9,8% громадян. З них 54% висловилися проти входження в НАТО, 89% проти розміщення ядерної зброї і 83,5% проти розміщення військових баз<ref name="analitik"/>. Референдум був визнаний ЦВК нелегітимним через численні порушення. Після приходу до влади у 1998 році, колишня опозиція на чолі з [[Мікулаш Дзурінда|Мікулашем Дзуріндою]] стала проводити узгоджений курс на інтеграцію в євроатлантичну структуру безпеки і до питання референдуму не поверталася. У червні 1999 року, відповідно до [[План дій щодо членства в НАТО|Плану дій щодо членства]], прийнятим на [[Вашингтонський саміт НАТО 1999|Вашингтонському саміті]], уряд Словаччини затвердив Програму з підготовки країни до вступу в Альянс. У березні 2001 року [[Парламент Словаччини|Національна Рада Словацької Республіки]] прийняла нову стратегію безпеки, в якій було проголошено курс на приєднанню до НАТО. Офіційно запрошена до вступу в Альянс 21 лютого 2002 року на [[Празький саміт НАТО 2002|Празькому саміті]]. [[29 березня]] [[2004]] року Словаччина, разом з [[Болгарія|Болгарією]], [[Румунія|Румунією]], [[Словенія|Словенією]], [[Литва|Литвою]], [[Латвія|Латвією]] і [[Естонія|Естонією]] стала членом НАТО<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/slovakia.html
 |назва        = Взаимодействие Словакии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Словенія}}[[Файл:Flag_of_Slovenia.svg|30px]] [[Файл:Coat_of_arms_of_Slovenia.svg|30px]]<br/>'''[[Словенія]]''', [[Любляна]]
| {{dts|2004|03|29}}
| <center>{{Nts|9}}<ref name="Slovenia">{{cite news|title=Slovenia Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Slovenia-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|1.21}}<ref name="Slovenia"/></center>
| <center>{{Nts|1.20}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|584}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Словенія проголосила курс на вступ до НАТО одразу після відвоювання незалежності від [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Югославії]] у 1991 році. У 1996 році Словенія приєдналася до [[Рада північноатлантичного співробітництва|Ради Північноатлантичного співробітництва]] і тому ж році, в числі перших держав-учасниць програми «[[Партнерство заради миру]]», прийняла пропозицію Альянсу про початок Індивідуального діалогу. У квітні 1997 року [[Державні збори Словенії]] прийняли декларацію про членство в НАТО, а в серпні президент республіки [[Мілан Кучан]] підписав указ про відкриття місії Словенії при НАТО. Офіційно запрошена до вступу в Альянс 21 лютого 2002 року на [[Празький саміт НАТО 2002|Празькому саміті]]. У березні 2003 року в Словенії був проведений консультативний [[референдум]], явка на якому склала 60,29%. За вступ до НАТО висловилися 66,02%<ref name="analitik"/>. [[29 березня]] [[2004]] року Словенія, разом з [[Болгарія|Болгарією]], [[Румунія|Румунією]], [[Словаччина|Словаччиною]], [[Литва|Литвою]], [[Латвія|Латвією]] і [[Естонія|Естонією]] стала членом НАТО<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/slovenia.html
 |назва        = Взаимодействие Словении и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|США}}[[Файл:Flag of USA.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of the_United_States_of_America.svg|30px]]<br/>'''[[США]]''', [[Вашингтон]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|1477}}<ref name="USA">{{cite news|title=United State Armed Forces  DOD|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|publisher=DOD|url=http://siadapp.dior.whs.mil/personnel/MILITARY/ms0.pdf|accessdate=2014-09-25|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070129150412/http://siadapp.dior.whs.mil/personnel/MILITARY/ms0.pdf|archivedate=2007-01-29|deadurl=yes}}</ref></center>
| <center>{{Nts|4.76}}<ref name="USA"/></center>
| <center>{{Nts|3.87}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|784,952}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць НАТО і [[Депозитарій міжнародного договору|депозитарій]] [[Північноатлантичний договір|Північноатлантичного договору]]. Підписання в мирний час [[Воєнний блок|військового союзу]] з європейськими державами стало безпрецедентним актом в історії Сполучених Штатів: [[конституція США]], прийнята ще 1787 року, по суті позбавляла уряд можливості укладати військові союзи з іноземними державами. Важливим кроком на шляху виходу США з «[[ізоляціонізм]]у» стало прийняття в червні 1948 року [[Сенат США|Сенатом США]] [[Резолюція Ванденберга|резолюції Вандерберга]], яка дозволяла надання допомоги регіональним військовим союзам, зокрема, [[Брюссельський договір|Брюссельському договору]]. 6 червня 1948 року розпочалися переговори між США і країнами Брюссельського пакту, а 4 квітня 1949 року вже був підписаний [[Північноатлантичний договір|Вашингтонський договір]]. [[Збройні сили США]]&nbsp;— найсильніша [[армія]] серед країн-членів НАТО: приблизно третину всієї військової потужності Альянсу припадає на американських військових. У зв'язку з тим, що Вашингтон з моменту зародження НАТО взяв на себе основний тягар витрат, спрямованих на озброєння інших членів блоку, він забезпечив собі не тільки керівне, а й привілейоване становище в Північноатлантичному альянсі<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/usa.html
 |назва        = Взаимодействие США и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Туреччина}}[[Файл:Flag of Turkey.svg|30px]] [[Файл:Emblem of Turkey.svg|30px]]<br/>'''[[Туреччина]]''', [[Анкара]]
| {{dts|1952|02|18}}
| <center>{{Nts|726}}<ref name="Turkey">{{cite news|title=Turkey's Armed Forces  CSIS (Page 32)|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://csis.org/media/csis/pubs/060626_asia_balance_powers.pdf|accessdate=2014-09-25|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090624111115/http://www.csis.org/media/csis/pubs/060626_asia_balance_powers.pdf|archivedate=2009-06-24|deadurl=yes}}</ref></center>
| <center>{{Nts|8.99}}<ref name="Turkey"/></center>
| <center>{{Nts|1.91}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|13.303}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Є одним з найстаріших членів Північноатлантичного альянсу&nbsp;— разом з [[Греція|Грецією]] вона приєдналася до блоку [[18 лютого]] [[1952]] року, через три роки після підписання [[Північноатлантичний договір|Північноатлантичного договору]]. Підґрунтя прийняття до Альянсу «непівнічноатлантичних» членів,&nbsp;— Греції і Туреччини,&nbsp;— полягає в основі [[Доктрина Трумена|доктрини Трумена]]&nbsp;— розширення військової та економічної допомоги державам, уразливим до [[СРСР|радянської]] загрози. Вступ Туреччини до Північноатлантичного альянсу з одного боку захистив Анкару від постійної загрози захоплення [[Чорноморські протоки|Чорноморських проток]] з боку [[Російська імперія|Росії]]-[[СРСР]], з іншого&nbsp;— дозволив НАТО посилити її «південний фланг». Відразу після розпаду Радянського Союзу Туреччина підтримала ідею розширення Альянсу в рамках політики «відкритих дверей», спрямовану на прийом в НАТО країн колишнього [[Соціалістичний табір|соціалістичного табору]] а також бере активну участь в механізмах партнерства з державами Чорноморського регіону і [[Південний Кавказ|Південного Кавказу]], які не є членами НАТО<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/turkey.html
 |назва        = Взаимодействие Турции и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Угорщина}}[[Файл:Flag of Hungary.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Hungary.svg|30px]]<br/>'''[[Угорщина]]''', [[Будапешт]]
| {{dts|1999|03|12}}
| <center>{{Nts|33.4}}<ref name="Hungary">{{cite news|title=Hungarian Armed Forces  CSIS (Page 120)|date=[[вересень 2006|2006-09-27]]|url=http://csis.org/media/csis/pubs/westmb012302%5B1%5D.pdf|accessdate=2014-09-25|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090617081254/http://www.csis.org/media/csis/pubs/westmb012302%5B1%5D.pdf|archivedate=2009-06-17|deadurl=yes}}</ref></center>
| <center>{{Nts|3.31}}<ref name="Hungary"/></center>
| <center>{{Nts|1.33}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|1.829}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Ще до розпаду [[Варшавський договір 1955|Організації Варшавського договору]] про доцільність вступу Угорщини до НАТО заявляв міністр закордонних справ Угорщини [[Горн Дьюла|Дьюла Хорн]], а на початку 1990-х років уряд прем'єр-міністра [[Йожеф Антал|Йожефа Антала]] визначив як головні завдання зовнішньополітичного курсу країни вступ до НАТО та [[ЄС]]. Офіційне запрошення приєднатися до НАТО [[Польща]], [[Чехія]] і Угорщина отримали на [[Мадридський саміт НАТО 1997|Мадридському саміті]] у 1997 році. Угорський уряд відразу ж прийняв запрошення. 16 листопада 1997 року в країні було проведено всенародний референдум щодо членства в Альянсі. В ньому взяло участь 42,4% виборців, з яких 85,3% (3,3&nbsp;млн осіб) висловилося за вступ до НАТО<ref name="analitik"/>. Всі політичні партії Угорщини, як праві, так і ліві, також підтримали вступ країни до Північноатлантичного союзу. Протокол про вступ Угорщини до Альянсу був підписаний у грудні 1997 року. 12 березня 1999 року Польща, Чехія та Угорщина приєдналися до Північноатлантичного альянсу, в ході першої після [[Розпад СРСР|розпаду СРСР]] «хвилі» його розширення<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/hungary.html
 |назва        = Взаимодействие Венгрии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Франція}}[[Файл:Flag of France.svg|30px]] [[Файл:Armoiries république française.svg|30px]]<br/>'''[[Франція]]''', [[Париж]]
| {{dts|1949|04|04}}
| <center>{{Nts|259.05}}<ref name="French">{{cite news|title=French Armed Forces  CSIS (Page 32)|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://csis.org/media/csis/pubs/060626_asia_balance_powers.pdf|accessdate=2014-09-25|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090624111115/http://www.csis.org/media/csis/pubs/060626_asia_balance_powers.pdf|archivedate=2009-06-24|deadurl=yes}}</ref></center>
| <center>{{Nts|4.27}}<ref name="French"/></center>
| <center>{{Nts|2.11}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|50.247}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Одна з країн-засновниць НАТО, однак подальша історія взаємин Франції і Північноатлантичного союзу є винятком, оскільки більшу частину часу країна співпрацювала з Альянсом на особливих умовах, поза військовою організацією НАТО, з 1966 до 2009 року Франція була солідарна з іншими країнами-членами лише на політичному рівні: у 1958 році президент Франції [[Шарль де Голль]] запропонував заснувати тристоронній директорат НАТО у складі [[США]], [[Велика Британія|Великої Британії]] та Франції і попросив надати Франції допомогу в створенні [[ядерна зброя|ядерної зброї]]. Отримавши рішучу відмову французький уряд прийняв рішення про поступовий вихід [[Франція|Франції]] з військової організації блоку, про що було остаточно оголошено на початку [[1966]] року. Згідно з заявою Франції всі об'єкти Альянсу, а також об'єкти ОЗС НАТО на ЦЄ ТВД повинні були залишити територію країни до квітня [[1967]] року. До цього моменту вона вже поповнила список [[Ядерний клуб|світових ядерних держав]]. Незважаючи на вихід з військової структури, Франція тоді ж підписала з НАТО дві технічних угоди, що визначали спільні дії в разі агресії з боку [[СРСР]]. Позиція де Голля щодо НАТО виявилася занадто радикальною, і наступні французькі президенти поступово її пом'якшували. Повне повернення Франції у військову організацію НАТО відбулося у 2009 році за президента [[Ніколя Саркозі]]: у березні [[Національна асамблея Франції|Національні Збори]] проголосували за пропозицію президента про повернення Франції до командних структур НАТО, а офіційне рішення було оголошене на [[Саміт НАТО у Страсбурзі і Кельні|саміті НАТО у Страсбурзі і Кельні]]. При цьому Франція не приєдналася до діяльності [[Група ядерного планування НАТО|Групи ядерного планування НАТО]]<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/france.html
 |назва        = Взаимодействие Франции и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Хорватія}}[[Файл:Flag of Croatia.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of Croatia.svg|30px]]<br/>'''[[Хорватія]]''', [[Загреб]]
| {{dts|2009|04|01}}
| <center>{{Nts|51}}<ref name="Croatia">{{cite news|title=Croatian Armed Forces|date=[[липень 2006|2006-07-25]]|url=http://nationsencyclopedia.com/Europe/Croatia-ARMED-FORCES.html}}</ref></center>
| <center>{{Nts|6.63}}<ref name="Croatia"/></center>
| <center>{{Nts|1.87}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|986}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Уперше делегація Хорватії відвідала з візитом [[Штаб-квартира НАТО|штаб-квартиру НАТО]] і заявила про бажання Загреба брати участь в програмі [[Партнерство заради миру|програми «Партнерство заради миру»]] навесні 1994 року. Проте лише через шість років, у травні 2000 року, Хорватія приєдналася до ПРМ та стала членом [[Рада євроатлантичного партнерства|Ради євроатлантичного партнерства]]. У лютому 2001 року було відкрите представництво Хорватії при НАТО, а у травні 2002 року Загреб отримав запрошення до [[План дій щодо членства в НАТО|Плану дій щодо членства в НАТО]]. У 2003 році [[Албанія]], Хорватія і [[Північна Македонія|Македонія]], з метою координації спільного руху до євроатлантичних структур, створили ініціативне об'єднання під назвою «[[Адріатична хартія]]». Однак у 2008 році приєднання Македонії до НАТО було заблоковане [[Греція|Грецією]]. Принципове рішення про вступ до Альянсу двох інших країн було прийняте на [[Бухарестський саміт НАТО 2008|Бухарестському саміті 2008 року]]. Одночасно з Албанією Хорватія вступила в НАТО [[1 квітня]] [[2009]] року, напередодні [[Саміт НАТО у Страсбурзі і Кельні|саміту Північноатлантичного альянсу в Страсбурзі і Кельні]], на якому обидві країни були присутні вже як повноправні члени<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/croatia.html
 |назва        = Взаимодействие Хорватии и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
| {{sortkey|Чехія}}[[Файл:Flag of the_Czech_Republic.svg|30px]] [[Файл:Coat of arms of the_Czech_Republic.svg|35x35px]]<br/>'''[[Чехія]]''', [[Прага]]
| {{dts|1999|03|12}}
| <center>{{Nts|57.05}}<ref name="Czech">{{cite news|title=Czech Armed Forces  CSIS (Page 109)|date=[[вересень 2006|2006-09-27]]|url=http://csis.org/media/csis/pubs/westmb012302%5B1%5D.pdf|accessdate=2014-09-25|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090617081254/http://www.csis.org/media/csis/pubs/westmb012302%5B1%5D.pdf|archivedate=2009-06-17|deadurl=yes}}</ref></center>
| <center>{{Nts|5.57}}<ref name="Czech"/></center>
| <center>{{Nts|1.43}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|3.038}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
Відразу після розпаду [[Чехословацька Соціалістична Республіка|ЧССР]] у 1993 році Чехія, як незалежна держава, була прийнята до [[Рада північноатлантичного співробітництва|Ради північноатлантичного співробітництва]] і взяла курс на членство у Північноатлантичному альянсі. З 1994 року&nbsp;— учасниця програми «[[Партнерство заради миру]]». У 1996 році уряд Чехії створив робочий комітет з питань інтеграції в НАТО. В липні 1997 року на [[Мадридський саміт НАТО 1997|Мадридському саміті]] члени НАТО запросити Чехію, а також [[Польща|Польщу]] і [[Угорщина|Угорщину]] до початку переговорів про приєднання до Північноатлантичного союзу. У квітні 1998 року [[парламент Чехії]] проголосував за вступ країни в НАТО. Протоколи про вступ були підписані в грудні 1997 року. 12 березня 1999 року Польща, Угорщина та Чехія приєдналися до Північноатлантичного альянсу, в ході першої після [[Розпад СРСР|розпаду СРСР]] «хвилі» його розширення. 12 березня 1999, після передачі відповідних документів на зберігання Вашингтону, Чехія офіційно стала членом Північноатлантичного альянсу. Слід зазначити, що на момент безпосереднього вступу в НАТО рівень підтримки цього кроку в Чехії був надзвичайно низьким (на 1997 рік&nbsp;— близько 37% населення), але через декілька років роки він серйозно виріс<ref name="handbook"/><ref>{{cite web
 |url          = http://xn--80azep.xn--p1ai/ru/czech_republic.html
 |назва        = Взаимодействие Чешской Республики и НАТО
 |прізвище     =
 |ім'я         =
 |дата         =
 |вебсайт      = Информационно-аналитический портал (ИАП) «НАТО.рф»
 |видавець     =
 |мовою        = [[російська|рос.]]
 |дата-доступу = 2014-09-25
}}</ref>.
{{hidden end}}
|-
|{{sortkey|Чорногорія}}[[Файл:Flag of Montenegro.svg|30px]][[Файл:Coat of arms of Montenegro.svg|30px]]<br/>'''[[Чорногорія]]''', [[Подгориця]]
|{{dts|2017|06|05}}
|
|
| <center>{{Nts|1.91}}<ref name="cia1"/></center>
| <center>{{Nts|97}}<ref name="svspb1"/></center>
| {{hidden begin
|title = 
|titlestyle = text-align:left;
}}
2 грудня 2015 керівники МЗС країн НАТО фактично запросили Чорногорію вступити в НАТО, ухваливши рішення запропонувати їй розпочати переговори про її вступ в Альянс. 5 червня 2017 року Чорногорія приєдналася до НАТО.
{{hidden end}}
|}

== Див. також ==
* [[Список країн Європейського Союзу]]
* [[Список країн за чисельністю збройних сил]]
* [[Список країн за військовими витратами]]

== Примітка ==
<references group="прим."/>

== Посилання ==
{{reflist|2}}

{{НАТО}}

[[Категорія:Країни НАТО| ]]
[[Категорія:Політичні списки]]
[[Категорія:Країни за міжнародною організацією|НАТО]]