Відмінності між версіями «Слобідський район»

м
назва фірми, може й так
(стильові правлення)
м (назва фірми, може й так)
 
{{Otheruses|Комінтернівський район (значення)}}
'''КомінтернівськийКомінте́рнівський район районрайо́н''' — один із 9 районів [[Харків|Харкова]], розташований у південній частині міста.
 
== Загальні відомості ==
Район утворений 8 березня 1940 року. Площа становить 7,9 % загальної території м. Харкова. Межує з [[Червонозаводський район (Харків)|Червонозаводським]], [[Московський район (Харків)|Московським]], [[Фрунзенський район (Харків)|Фрунзенським]] та [[Орджонікідзевський район (Харків)|Орджонікідзевським]] районами.
 
Промислові території та залізниця займають близько 15 % території району, житлові мікрорайони — 30 %, інше — дороги, ринки, лісонасадження, ігрові площадкимайданчики, відводи тощо. Довжина району з півдня на північ — 8,7  км і зі сходу на захід — 3,75  км. Значна частина озеленена парками та скверами, найбільший із них — парк ім. Артема площею близько 100 га.
 
По межам району проходять дві міські магістралі: проспекти Московський і Гагаріна, а всередині району — проспекти 50-річчя СРСР та Героїв СталінградуСталінграда. Загальна довжина доріг — 966 тис. кв. м.
 
За кількістю населення район займає п'яте місце в міському рейтингу, після Московського, Дзержинського, Київського і Орджонікідзевського районів.
 
== Історія ==
Тривалий час територія нинішнього Комінтернівського району перебувала далеко за околицями Харкова і фактично не мала безпосереднього відношення до міста. Тут вели своє сільське господарство машканцімешканці Харкова та прилеглих селсіл.
 
Межі майбутнього району почали формуватися від кріпосної Московської проїзної вежі, де йшла дорога на Москву (після Громадянської війни перейменована в проспект Сталіна, пізніше — Московський проспект), що стала північною межоюмежею Комінтернівського району.
 
Іншою межоюмежею району є проспект Гагаріна, раніше — Зміївська вулиця, ще раніше — Зміївський шлях. У ІІ половині XVIІ сторіччя вона з'єднувала Харків з [[Зміїв]]ом.
 
На південний схід вела Таганрозька дорога, що пізніше перетворилася в Петинську вулицю (нині Плеханівська), яка одержала свою назву на честь колезького радника Петина, що перейшло потім на розташований навколо її район — Петинку.
 
Вулиця Кірова (колишня Молочна) до середини XIХ ст. була фактично межоюмежею міста. Ближче до середини XIЧ сторіччя почалася поступова забудова південної сторони Молочної вулиці: з'являються невеликі підприємства — пивоварний, алебастровий і горілчаний заводи. Тут сформувався постійно діючий Кінний ринок, що згодом вийшов на друге місце в місті за значенням і обсягами після Благовіщенського.
 
Аж до 80-х рр. XIХ століття Петинка — зародок майбутнього Комінтернівського району — не була досить щільно заселена. Зміни наступили, коли район був перетнула залізниця.
Будівництво вело Товариство Південно-Східних залізниць. Найбільшої із них була Балашовсько-Харківська лінія довжиною 623,5 верст, відкрита для руху 17 грудня 1895 р. У цьому ж році було завершене будівництво залізничної станції «Харків-Балашовський» із вокзалом і залізничними майстернями.
 
Уже восени 1895 р. на окраїні міста, поблизу Петинської вулиці, розгорнулися будівельні роботи. На площадцімайданчику майбутнього машинобудівного заводу трудилися 1700 робітників. Уряд підтримав починання, виділивши державне замовлення на виготовлення 480 товарних [[паровоз]]ів протягом шести років. Так був створений Харківський паровозобудівний завод.
 
Багато хто з робітників, що працювали на будівництві ливарного, модельного, паровозозбирального, ковальського та котельного цехів, електростанції, головної контори та інших об'єктів, потім прийшли працювати в ці ж цехи. Селилися вони переважно поблизу заводу, давши району назву, що міцно зміцнилася за ним, — робоча Петинка.
5 грудня 1897 р. ХПЗ випустив свій перший паровоз.
 
1898 р. на території Петинки був заснований ще один металообробний завод (значно менший, ніж паровозобудівний), що випускав цвяхи, лопати, штамповальніштампувальні ґрати — нині це завод ім. М. В. Фрунзе.
 
Ще однією подією було відкриття трамвайних колій — перша лінія харківського трамвая простягнулася Петинською вулицею. 3 липня 1906 р. був урочисто відкритий рух від Павловської площі (нині пл. Рози Люксембург) до кінця Петинської вулиці до Балашовського вокзалу. Після завершення будівництва ще трьох ліній цьому маршруту був наданий перший номер.
 
До революції єдина їдальня була на ХПЗ, кількість шевців, кравців, перукарів можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Єдиним навчальним закладом, крім [[Ремісниче училище|ремісничого училища]], була початкова парафіяльна школа. Її відкрили для дітей робітників на свої кошти хазяї ХПЗ за сприяння училищної комісії Харківської міської думи. До 1917 р. у ній навчалися 180 осіб. Потім до 1917 р. було відкрито 19-е міське парафіяльне училище в районі КириллоКирило-Мефодіївського цвинтаря (район стадіону «[[Металіст (стадіон)|Металіст]]»).
 
Медичне обслуговування в районі можна було одержати тільки на ХПЗ. 1903 р. були побудовані заводська поліклініка та лікарня. Три роки потому вона мала 20 ліжок, у ній працювали два лікарі і три фельдшери.
 
== Промисловість і торгівля ==
За даними обласного управління статистики в реєстрі промислових підприємств району зареєстровано 52 суб'єкти господарської діяльності. На підприємствах переробної промисловості у 2006 році було задіяно більше 18 тис. чоловікосіб.
 
У структурі промисловості району — вісім провідних галузей:
 
1. Машинобудівний комплекс — 26.,4 % — включає три основні підгалузі:
* виробництво машин і устаткування, де основними виробниками є: ДП «Завод ім. Малишева» (спеціальна техніка і двигуни до неї, сільськогосподарські машини, дизелі і дизель-генератори та інші); АТ «Завод ім. Фрунзе» — (полотна решітніґратовані, сітки тощо); АТ «Будгідропривід» — (виготовлення та експлуатація гідроприводів об'ємного регулювання, гідропомп, устаткування для сільськогосподарського і будівельного комплексів тощо);
* транспортне машинобудування, де основним виробником є АТ «ХВЗ ім. Петровського» — послуги з виробництва різних моделей і модифікацій велосипедів;
* виробництво електричного та електронного устаткування — ДП «ХРЗ» і ДП «З-д «Радіореле»„Радіореле“» — релейна техніка.
 
2. Харчова і переробна промисловість — 53.,3 %, де основними виробниками є підприємства, що входять до складу корпорації «Техноком»: ТОВ «Техноком», ТОВ «ЕФ-ДЖІ-ФУД», ТОВ «Харпродукт» — виробництво харчових концентратів.
 
3. Хімічна і нафтохімічна промисловість — 11,2 % (АТ «Стома»  — медична техніка і лікарські препарати).
 
4. Легка промисловість — 2,6 % (Качанівська ВТК № 54, ТОВ «Протекс»).
 
5. Целюлозно-паперова і поліграфічна промисловість — 2,1 % (ТОВ «Паксервіс» і ТОВ «НавчальнийУчбовий друк»).
 
6. Виробництво неметалічних мінеральний виробів (будівельних матеріалів) — 1,2 % (АТ «ЖБК» і ТОВ «С. К. С. М.»).
 
7. Металургія і обробка металів — 0,5 % (ДП «МК СКСМ» і ТОВ «Блиск»).
 
8. Інші виробництва, не віднесені до інших галузей — 1,2 % (АТ «Харківдерев» і АТ «Втормет»).
 
== Освіта та наука ==
У 2006 році діє мережа навчальних закладів:
* 19 загальноосвітніх шкіл в тому числі: 4 гімназії №№ 46, 82, 83, 178; 2 спеціалізовані школи — №№ 77, 114;
НВК «Школа-дитячий садок № 112»; Технічний ліцей № 173; 6 приватних шкіл; Дитяча школа мистецтв; Спортивна школа (ДЮСШ — 6);
* 14 дитячих дошкільних установ;
* Стоматологічна госпрозрахункова поліклініка «Лія».
 
У системі охорони здоров'я задіяно 352 лікаря всіх спеціальностей і 616 чол. середнього медичного персоналу. Кількість обслуговуваного населення 123,6 тис. чол., із яких — 83,5 % — дорослий контингент.
 
Розгорнено і стабільно функціонує в 19-й поліклініці відділення лікарів загальної практики — сімейної медицини на 8 дільницях. У 1-й дитячій поліклініці на базі придбаних комп'ютерних програм організований процес корекції зору у дітей.
 
== Спорт ==
 
== Житлове господарство ==
Житловий сектор: