Відмінності між версіями «Поль Сіньяк»

3035 байтів додано ,  10 років тому
нема опису редагування
 
Більш за все йому була до вподоби творчість [[імпресіонізм|імпресіоністів]]. Але з навчанням на художника не склалося. Щоб досягти майстерності імпресіоністів, Поль працює на пленері. Перші його картині схожі на роботи [[Альфред Сіслей|А.Сіслея]], Клода Моне, Каміля Піссарро. Це міські пейзажі Аньєра та Монмартра (1881-1884 роки).
 
=== Творчість ===
 
Через деякий час він знайомиться з групою "Незалежних". Разом з Анграном. Дюбуа-Пільє, Крессом та [[Жорж Сьора|Сьора]] у 1884 році Сіньяк створює Товариство Незалежних художників, гаслом якого стало: "Ані жюрі, ані нагород".
 
Від Ж.Сьора Поль перейняв метод пуантилізму. Разом вони вираховували як потрібно писати картини: дрібними роздільними мазками чистих кольорів, які потім оптично зільються на очах глядачів. Цю манеру стали називати дивізіоністською (від французького division - розділення). У 1886 році на виставці "Незалежник" Сіньяк демонструє свої картини - "Резервуари для газу у Кліши", "Пассаж Пюі-Бертен у Кліши", "Сена в Аньері", "Бульвар Кліши під снігом". Поль Сіньяк стає найпристратним проповідник пуантилізму.
 
У 80-х роках Сіньяк активно працює у жанровому та декоративному живопису. Він вважав, що картини-панно можуть слугувати для розвитку живописа для мас, мріяв про прикрашення громадських будівель. Найбільш відомим панно Сіньяка стало соціальна утопія у фарбах "В часи гармонії. Золотий вік у минулому, а не в майбутньому" (1893-1895 роки).
 
Водночас Поль Сіньяк займався теорією та аргументацією нових ідей. Він пише роботи "Від Ежена Делакруа до неоімпресіонізму" (1894 рік), "Кольор в опалі" (1899 рік), "Прудон і Курбе" (1898 рік), "Сюжет у живопису" та "Йокінд" (1927 рік).
 
В цей же час він починає малювали морські пейчажі. Найкращими з марин є картини "Червоний буй" (1895 рік) та "Папський палац в Авіньоні" (1900 рік).
 
У другій половині 90-х років художник дає більше волі, відаляючись від Сьора. Він перемішує чистоту яскравих крапок із розмашистими мазками. Виконані в цьому стилі акварелі Венеції (1904-1905 роки) викликали загальне захоплення.
 
Під час Першої Світової війни Поль Сіньяк долучається до руху пацифістів. Протягом трьох років він майже не пише, перебуваючи під тягарем розчарування та песімізму.
 
У 1913 році Сіньяк переїздить до Антиб. Він багато мандрує - по атлантичному узбережжю та півдню Франції, півночі Бретані, Ла-Маншу, Нормандії, Корсиці.
 
15 серпня 1935 року Поль Сіньяк помер у Парижі. Художника було поховано на цвинтарі Пер-Лашез.
 
 
 
== Джерела ==
Анонімний користувач