Відмінності між версіями «Шкірні хвороби»

стильові правлення
(стильові правлення)
В Україні Ш. х. відомі здавна; їх лікували народними засобами ще в Київській Русі.
 
У [[19 століття|19 ст.]] в Україні, особливо пов селах, була дуже розповсюджена [[короста]]. У багатьох селах нею хворіло до 100% меш. Значно розповсюджені були також [[піодерміт]]и, кількість яких значно збільшувалася в зв'язку з поширенням числа промислових підприємств, що не мали належних гігієнічних умов виробництва. Досить розповсюджені були також [[фурункульоз]] та [[екзема]]. Менше хворіло населення на [[мікоз]]и, [[туберкульоз]]у й пістряка шкіри.
 
1913, за неповними даними, на Ш. х. хворіло близько 900 осіб на 10 0000 меш., у тому ч. на коросту — близько 340.
 
За [[Перша світова війна|першої світової війни]] та рев. 1917 — 20 pp. число захворювань на Ш. х. значно збільшилося. Зниження його почалося в 20-их pp. і поступово продовжувалося завдяки поліпшенню санітарно-гігієнічних заходів аж до поч. [[Другова світова війна|другої світової війни]]. За цієї війни числа захворювань на Ш. х. знову значно зросли. У листопаді 1943 Нар. Комісаріат охорони здоров'я УРСР затвердив план боротьби з Ш. х. та запровадив їх обов'язковий облік. [[1944]] було встановлене, що число захворювань на коросту в деяких місцевостях досягло від 20 до 60%, а в окремих населених пунктах до 100%. Від цього часу українські дерматологи провели багато експедицій поз боротьбіборотьби з коростою; вони запропонували й ввели в практику декілька нових препаратів та досягли великих успіхів у лікуванні Ш. х.
 
Тепер нав Україні зустрічаються лише поодинокі випадки захворювань на коросту. Запровадженням профілактики й раціонального лікування було досягнуто також значного зниження числа захворювань на дерматомікози, піодермії (зокрема на проф.), екземи та ін.
 
Вивчають дерматологію та керують боротьбою з Ш. х. Шкірно-Венерологічний Укр. наук.-дослідний інститут (див.), ін. наук.-дослідні інститути та катедри дерматології мед. інститутів, особливо у [[Харків|Харкові]] та [[Львів|Львові]]. У боротьбі з [[туберкульоз шкіри|туберкульозом шкіри]] та його лікуванні особливу роль відіграють Одеський та Львівський люпозорії та стаціонари для хворих на туберкульозу шкіри при різних інститутах туберкульози та при великих туберкульозних диспансерах.