Стамбульська конвенція: відмінності між версіями

термінологія
[перевірена версія][перевірена версія]
(вичитка)
(термінологія)
Рада Європи з 1990-х приймала блоки ініціатив для просування захисту [[Жінка|жінок]] від насильства. Зокрема, ці ініціативи вилились у впровадження Комітетом Міністрів Ради Європи у 2002 році рекомендацій (''Council of Europe Recommendation Rec(2002)5'') країнам-учасницям щодо захисту жінок від насильства,<ref>{{Cite web|url=https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?Ref=Rec%282002%295&Language=lanEnglish&Ver=original&Site=CM&BackColorInternet=DBDCF2&BackColorIntranet=FDC864&BackColorLogged=FDC864|title=Recommendation Rec(2002)5 of the Committee of Ministers to member states on the protection of women against violence|publisher=Council of Europe Committee of Ministers|accessdate=18 грудня 2012}}</ref> а також запуску у 2006—2008 всеєвропейської кампанії боротьби з насильством проти жінок (включно з домашнім насильством).<ref>{{Cite web|url=http://www.coe.int/t/dg2/equality/DOMESTICVIOLENCECAMPAIGN/|title=Campaign to Combat Violence against Women, including domestic violence (2006-2008)|publisher=Council of Europe|accessdate=18 грудня 2012}}</ref> [[Парламентська асамблея Ради Європи]] також зайняла чітку політичну позицію проти всіх форм насильства проти жінок. Вона прийняла чисельні резолюції та рекомендації, що закликали до законодавчо встановлених стандартів запобігання, захисту постраждалих та судочинства над найважчими та найбільш поширеними формами [[Гендерне насильство|насильства за гендерною ознакою]].
 
Національні звіти, дослідження та опитування виявили масштаб проблеми у Європі. Кампанія показала широкий розмах національних показників [[Насильство проти жінок|насильства проти жінок]] та [[Домашнє насильство|домашнього насильства]]. Тому стали необхідними гармонізовані законодавчі стандарти, аби впевнюватись, що постраждалі отримують однаковий рівень захисту скрізь у Європі. Міністри юстиції країн-учасниць Ради Європи почали обговорення необхідності кратно збільшувати захист від домашнього насильства, особливо партнерського насильства у близьких відносинах. Рада Європи вирішила за необхідне ввести стандарти запобігання насильству проти жінок та сімейномудомашньому насильству широкого спектраспектру охоплення. У грудні 2008 року Комітет Міністрів створив експертну групу для підготування чернетки конвенції у цій галузі. За два з чимось роки ця група, названа CAHVIO (''Ad Hoc Committee for preventing and combating violence against women and domestic violence'')<ref>{{Cite web|url=http://www.coe.int/t/dghl/standardsetting/violence/default_en.asp|title=Ad Hoc Committee on preventing and combating violence against women and domestic violence (CAHVIO)|publisher=Council of Europe|accessdate=18 грудня 2012}}</ref>, розробила початковий текст. Протягом наступної стадії розробки конвенції [[Велика Британія]], [[Італія]], [[Росія]] та [[Святий Престол]] пропонували поправки до вимог Конвенції. Ці поправки критикувалися організацією [[Amnesty International]]<ref>{{Cite web|url=https://www.amnesty.org/en/library/asset/IOR61/004/2011/en/6c1d23c1-f37e-41f1-aded-3e7b25ce7861/ior610042011en.html|title=Time to take a stand to oppose violence against women in Europe|year=2011|website=Amnesty International|accessdate=12 вересня 2012}}</ref>. Фінальний текст Конвенції було створено у грудні 2010 року.
 
=== Ухвалення, підписання та ратифікація ===
Конвенція включає 81 статтю, згруповану у 12 розділів. Структура базується на «чотирьох П»: Попередження (Prevention), Захист та підтримка постраждалих (Protection and support of victims), Суд над злочинцями (Prosecution of offenders) та Загальні принципи (Integrated Policies). Для кожної області передбачаються блоки специфічних заходів<ref>{{Cite web|url=http://www.coe.int/t/dghl/standardsetting/convention-violence/CAHVIO/CAHVIO_2009_4%20FIN_en%20_2.pdf|title=Ad Hoc Committee on preventing and combating violence against women and domestic violence (CAHVIO) interim report|date=27 травня 2009|publisher=Council of Europe|accessdate=18 грудня 2012}}</ref>. Конвенція також встановлює обов'язки стосовно збору даних та підтримки досліджень насильства проти жінок (Стаття 11).
 
У Преамбулі містяться заклики до [[Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод|Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод]], [[Європейська соціальна хартія|Європейської соціальної хартії]] та Конвенції проти торгівлі людьми (Convention on Action against Trafficking in Human Beings), посилання на [[Міжнародне право прав людини]] ([[Організація Об'єднаних Націй|ООН]]) та [[Римський статут Міжнародного кримінального суду]]. У Статті 2 вказано, що положення Конвенції мають застосовуватись у період миру та [[Війна|збройних конфліктів]] у ситуаціях насильства проти жінок та сімейногодомашнього насильства. Стаття 3 визначає ключові терміни (''[[насильство проти жінок]]'', ''[[сімейне насильство]]'', ''[[Ґендер|гендер]]'', ''насильство проти жінок за гендерною ознакою'', ''[[жертва]]'').
 
Стаття 4 забороняє дискримінуючі формулювання: застосування положень Конвенції партіями, зокрема для захисту прав постраждалих від насильства, має бути захищеним від дискримінації на будь-який підставі, як-то [[Сексизм|стать]], гендер, [[Расизм|раса]], колір шкіри, мова чи інші переконання, національна приналежність, належність до [[Меншина (соціологія)|національних меншин]], власність, народження, [[сексуальна орієнтація]], [[гендерна ідентичність]], [[Ейджизм|вік]], [[Ейблізм|стан здров'я]], [[інвалідність]], шлюбний статус, статус мігранта чи [[Біженці|біженця]] чи інший статус.