Теорія електричних кіл: відмінності між версіями

[[FileФайл:Netzwerkanalyse - Netzwerk.svg|thumb|Просте електричне коло, що складається з двох контурів і наступних елементів: 2 джерел напруги і 4 резисторів.|альт=|290x290пкс]]

'''[[Електричне коло]]''', у сенсів [[Електротехніка|електротехнікиелектротехніці]] чи електроніки[[Електроніка|електроніці]], є сукупністю взаємопов'язаних складників (компонентів). У галузі електротехніки, дослідження [[Електричне коло|електричних кіл]], полягає в обчисленні всіх струмів і напруг електричного кола з відомих значень складових елементів, а також заданих величин [[Джерело напруги|джерел напруги]]. Вручну і за допомогою аналітичних методів, з доцільними зусиллями, можна досліджувати лише [[лінійні системи]]. Натомість, [[Цифрове моделювання|комп'ютерне моделювання]] схем чи електричних кіл ґрунтується, насамперед, на [[Ітерація|ітераційних]] методах апроксимації, вимагає великої кількості обчислювальних кроків, але також може потребувати дій з нелінійними елементами.

визначаються [[Правила Кірхгофа|правилами Кірхгофа]], названими на честь німецького фізика [[Густав Роберт Кірхгоф|Густава Роберта Кірхгофа]]. Взаємний зв'язок між струмом і напругою визначається [[Закон Ома|законом Ома]].

Часто "«коло"» і "«мережа"» використовуються як взаємозамінні, але багато аналітиків застосовують "«коло"» для позначення взірцевої моделі, що складається зі зразкових елементів.

Дуже корисний спосіб дослідження електричних кіл, полягає в спрощенні схеми за рахунок зменшення кількості її елементів. Це можна зробити шляхом заміни наявних компонентів іншими, набагато простішими складниками, які дають той самий ефект.

Елементи електричного кола, це спрощені пристрої з двома або більше затискачами, всі електромагнітні процеси в яких з достатньою для практики точністю, можуть бути визначені за допомогою двох показників: [[Електричний струм|струму]] та напруги.

Певний метод може безпосередньо зменшити кількість складників, наприклад, шляхом об'єднання послідовних резисторів в один. З іншого боку, можна просто змінити спосіб увімкнення елемента, щоби згодом спростити схему. Наприклад, джерело напруги може бути перетворене на джерело струму з використанням теореми Нортона, так що [[внутрішній опір]] джерела потім може бути об'єднано з резисторами паралельно колу.

Елементи бувають: лінійні та нелінійні, пасивні й активні, стаціонарні та нестаціонарні, безперервні і дискретні, з зосередженими та розподіленими параметрами.

Джерела електромагнітної енергії  — взірцеві пристрої, які призначено для вироблення чи перетворення електромагнітної енергії, і які мають два або більше затискачів. Джерела бувають: незалежні, залежні та керовані.

Резистивне коло  — електричне коло, що складається лише з резисторів, взірцевих джерел струму та зразкових джерел напруги. Якщо джерела постійні (джерела постійного струму), вислідом буде коло постійного струму.

Гілкою називають ділянку електричного кола з одним і тим самим струмом. Гілка складається з одного активного чи пасивного елемента або є послідовним з'єднанням декількох складників. Інакше – — гілка, це з'єднання двох вузлів двополюсними елементами ([[Двополюсник|двополюсникамидвополюсник]]ами). Якщо мережа  z, має відгалуження, тоді існують також незалежні від z рівняння відгалужень. У наведеному прикладі (Гілка 1), рівняння для відгалужень після використання компонентних рівнянь, наступні:

: <math>U_{z1}=R_1 \cdot I_1 - U_{q1}</math>

: <math>U_{z2}=R_2 \cdot I_2</math>

: <math>U_{z3}=R_3 \cdot I_3 + R_4 \cdot I_3 - U_{q2}</math>

: <math>I_1 - I_2 + I_3 = 0</math>.

Контуром називається замкнений шлях, який проходить крізь кілька гілок і вузлів розгалуженого електричного кола (на схемі -&nbsp;— М1 та М2).

* [[Внутрішній опір]]

* [[Чотириполюсник]]

* [[Послідовне і паралельне з'єднання провідників|Послідовне і паралельне з'єднання]]

* [[Електричне коло]]

* [[Закон Ома]]

* [[Контурний аналіз]]

* Довідник з основ теорії кіл : для студентів спец.: 172 "«Телекомунікації та радіотехніка"» спеціалізації "«Радіотехніка"» : 125 "«Кібербезпека"» спеціалізації "«Системи технічного захисту інформації"» / Іван Олександрович Милютченко ; Харків. нац. ун-т радіоелектроніки. –&nbsp;— Харків : ХНУРЕ, 2018. –&nbsp;— 149 с.

* Будіщев М. &nbsp;С. &nbsp;Електротехніка, електроніка та мікропроцесорна техніка. Підручник. &nbsp;— Львів: Афіша, 2001. &nbsp;— 424 с.