Вугільна електростанція: відмінності між версіями

м
нема опису редагування
(Створена сторінка: міні|290x290пкс|Власна електростанція [[Залізничний транспорт|залізниці на 300 В постійного струму Франкфурт, 1884 р.]] Електростанція, що працює на вугіллі, це парова/теплова електростанція, яка спалює вугілля для вир...)
 
мНемає опису редагування
[[Файл:Power_plant_Burshtyn_TES,_Ukraine-6352a.jpg|міні|[[Бурштинська ТЕС]]]]
[[Файл:FOTG_Kraftwerk_1884.jpg|міні|290x290пкс|Власна електростанція [[Залізничний транспорт|залізниці]] на 300 В [[Постійний струм|постійного струму]] Франкфурт, 1884 р.]]
Електростанція, що працює на вугіллі, це парова/теплова електростанція, яка спалює [[вугілля]] для вироблення електроенергії.
== Улаштування ==
Електростанція, що працює на вугіллі, має такі типові системні складові:
[[Файл:Coal_fired_power_plant_diagram.svg|міні|290x290пкс|Схема електростанції]]
 
*    [[Котельня|Котельні]] для опалювальних/[[Паровий котел|парових котлів]] та вугільних млинів
 
На вугільній електростанції, буре або кам'яне вугілля спочатку потрапляє у важку конструкцію бункера через систему конвеєрних стрічок для вугілля. Вугілля проходить крізь [[сепаратор]] сторонніх тіл, [[ксиліт]] та дробильну вежу, що дробить вугілля. Вугілля подається на окремі вугільні млини за допомогою стрічкових транспортерів. На вугільних млинах вугілля подрібнюється і сушиться з газами, що відходять з пилоподібної печі і вдувається в камеру згоряння пилоподібної печі, де воно повністю згоряє. [[Теплова енергія|Тепло]], котре виділяється в підсумку, поглинається водотрубним [[Опалювальний котел|котлом]] і перетворює воду, що надходить, на [[Водяна пара|водяну пару]]. Водяна пара проходить крізь пароперегрівач і тече трубами до [[Парова турбіна|парової турбіни]], в якій він виділяє частину своєї енергії, розслаблюється й охолоджується. За турбіною слідує [[Пароконденсатор|конденсатор]], в якому пара передає власне тепло холодній воді і [[Конденсація|конденсується]].
 
Насос живильної води перекачує отриману рідку воду як живильну воду назад до водотрубного котла, який завершує цикл. Димові гази з [[Камера згоряння|камери згоряння]] використовуються для попереднього нагріву живильної води в [[Економайзер|економайзері]] та повітря для горіння, що всмоктується крізь припливний вентилятор у [[Повітронагрівач (доменне виробництво)|повітронагрівачі]]. За потреби, перед пристроєм можуть бути встановлені пароповітряні обігрівачі. [[Механічна енергія]], що виробляється в турбіні, використовується [[Привод|приведеним]] нею генератором (турбоагрегатом), для вироблення [[Електрична енергія|електроенергії]].[[Файл:Coal_fired_power_plant_diagram.svg|міні|290x290пкс|Схема електростанції]]
 
Димовий газ, який утворюється під час спалювання у камері згоряння, піддається очищенню (знепилювання за допомогою [[Електрофільтр ДВП|електрофільтра]], [[десульфуризація]] димових газів і, можливо, [[денітрифікація]] димових газів) перед тим, як вони залишають електростанцію через димар або інколи крізь градирню.
|publisher=De Gruyter
|pages=43–45
}}</ref> [[Відновлювана енергетика|Відновлювані джерела енергії]] мають ще значно нижчі викиди: тоді як енергія вітру та [[гідроенергетика]] мають викиди вуглекислого газу приблизно 10–40 г/кВт-год, для фотоелектричних пристроїв цей показник становить 50–100 г/кВт-год. Для ядерної енергетики це 10–30 г/кВт -год.<ref>{{Cite book
|url=http://dx.doi.org/10.1515/9783112429020-005
|title=III. Erlaß des Reichspräsidenten vom 24. April 1921, des Reichsministers der Justiz vom 10. Juni 1921 und Allgemeine Verfügung des Justizministers vom 15. Juni 1921 (JMBl. S. 347) sowie Erlaß des Reichspräsidenten vom 10. August 1921, des Reichsministers der Justiz vom 22. August 1921 und Allgemeine Verfügung des Justizministers vom 29. August 1921 über die bedingte Aussetzung der Vollstreckung der von den außerordentlichen Gerichten erkannten Freiheitsstrafen
|publisher=De Gruyter
|pages=43–45
}}</ref> Через велику вагу виробництва електроенергії, перехід від використання вугілля до низьковуглецевих технологій відіграє важливу роль у міжнародному захисті клімату.<ref>{{Cite news|title=Weltweite Energiewirtschaft und Klimaschutz|url=http://dx.doi.org/10.1007/978-3-662-52655-2|date=2016|accessdate=2021-11-30|doi=10.1007/978-3-662-52655-2|first=Valentin|last=Crastan}}</ref> Щоби досягти мети не більше +1,5°С, поставленої на кліматичній конференції [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] у Парижі 2015 року, всеосяжні викиди парникових газів повинні бути зведені до нуля у проміжок між 2045 та 2060 роком, прийнявши «перевищення» викидів парникових газів. Згодом значну кількість вуглекислого газу, що викидався раніше, доводиться видаляти з атмосфери [[Земля|Землі]] шляхом негативних викидів. Крім того, поставленої мети можна досягти лише за допомогою дуже послідовної та негайно розпочатої політики захисту клімату, оскільки часове вікно, протягом якого цього ще можна досягти, швидко закривалося (станом на 2015 рік).<ref>{{Cite news|title=Energy system transformations for limiting end-of-century warming to below 1.5 °C|first2=Gunnar|first7=Keywan|last6=Krey|first6=Volker|last5=Schaeffer|first5=Michiel|last4=Kriegler|first4=Elmar|last3=Pietzcker|first3=Robert C.|last2=Luderer|last=Rogelj|url=http://www.nature.com/articles/nclimate2572|first=Joeri|language=en|issue=6|volume=5|pages=519–527|doi=10.1038/nclimate2572|issn=1758-678X|accessdate=2021-11-30|date=2015-06|work=Nature Climate Change|last7=Riahi}}</ref> Таким чином, поетапнийпоступовий відхід від вугілля, є ключовимосновним заходом для [[Декарбонізація|декарбонізації]] [[Світова економіка|світової економіки]], а також для створення сталого суспільства, у якому швидке скорочення споживання вугілля має велике значення через обмеження на викиди CO<sub>2</sub>.<ref>{{Cite news|title=Transformation pathways of phasing out coal-fired power plants in Germany|language=en|first4=Theresa|last3=Rübbelke|first3=Dirk|last2=Kunz|first2=Paul|last=Vögele|first=Stefan|issue=1|url=https://energsustainsoc.biomedcentral.com/articles/10.1186/s13705-018-0166-z|volume=8|pages=25|doi=10.1186/s13705-018-0166-z|issn=2192-0567|accessdate=2021-11-30|date=2018-12|work=Energy, Sustainability and Society|last4=Stahlke}}</ref> Для прикладу у Німеччині, близько 85% викидів в електроенергетиці, надходить від виробництва електроенергії на вугіллі. Таким чином, закриття старих вугільних електростанцій, що працюють на вугіллі, може зробити великий внесок у досягнення цілей щодо захисту клімату.
 
Щодо України, то [[Бурштинська ТЕС]], яка має 12 [[Енергоблок|енергоблоків]] (потужністю по 200 МВт кожний), є найбруднішою (щодо викидів) електростанцією Європи, а Україна викидає отруйного пилу з вмістом важких металів більше, ніж всі країни [[Європейський Союз|ЄС]], [[Туреччина]] та Західні Балкани разом узяті. Про це йдеться у новому дослідженні аналітичного центру Ember. Згідно дослідженню, в Європі Україна продукує 72% всіх викидів зольного пилу, 27% [[Діоксид сірки|двоокису сірки]] та 16% [[Оксид азоту(II)|оксидів азоту]].
 
За обсягами викидів діоксиду сірки, Бурштинська ТЕС посідає 1-ше місце на [[Європа|континенті]]. Вона також є найдавнішою ТЕС серед десятки топ-забруднювачів – її ввели в експлуатацію 19641965 року. Серед 30 найбільших джерел/електростанцій стосовно викидів цієї отруйної речовини, [[Україна|Україні]] належать 12 вугільних електростанцій.<ref>{{Cite web|title=Українські вугільні ТЕС очолюють рейтинг найбрудніших електростанцій Європи – Екодія|url=https://ecoaction.org.ua/ukrainski-vuhilni-tes-najbrudnishy.html|accessdate=2021-11-30|language=uk}}</ref>
 
== Див. також ==