Латинська мова: відмінності між версіями

нема опису редагування
Немає опису редагування
| Підпис =
|}}
 
'''Лати́нська мо́ва, лати́на''' (''Lingua Latīna'', {{IPA2|ˈlɪŋɡʷa laˈtiːna}})&nbsp;— [[класична мова|класична]] [[індоєвропейські мови|індо-європейська]] мова. Належить до [[Латино-фаліскські мови|латинсько-фаліскської групи]] [[італьські мови|італьських мов]]. Одна з найстаріших і наріжних мов [[Європа|Європи]], які формували [[Західний світ|її цивілізацію]]. Використовує [[Латинська абетка|латинську абетку]], створену на основі [[Етруська абетка|етруської]] і [[Грецька абетка|грецької]]. [[Флективні мови|Флективна мова]], має три [[Рід (мовознавство)|роди]], сім [[Відмінок|відмінків]], п'ять [[Відміна|відмін]], чотири [[Дієвідміна|дієвідміни]], три [[Час (мовознавство)|часи]], три [[особа (мовознавство)|особи]], три [[Спосіб дієслова|способи дієслова]], три [[Стан (мовознавство)|стани]], три [[Вид (мовознавство)|види]], два [[число (мовознавство)|числа]]. Походить від мови населення [[Стародавній Рим|Стародавнього Рима]]. Набула поширення у [[Середземномор'я|Середземномор'ї]] та [[Західна Європа|Західній Європі]] завдяки розростанню [[Римська республіка|Римської Республіки]] та [[Римська імперія|Римської імперії]]. Стала панівною мовою [[Апеннінський півострів|Італії]] та [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]]. У середньовіччі була офіційною мовою [[Католицька церква|Католицької церкви]], завдяки чому перетворилася на [[лінгва франка|універсальну мову]] Європи середньовіччя та раннього модерну. Використовувалася в літературі, науці, офіційній документації тощо. Пройшла декілька етапів розвитку: [[стародавня латина|стародавній]], [[класична латина|класичний]] (І—ІІ ст.), [[пізня латина|пізній]] (ІІІ—V&nbsp;ст.), [[середньовічна латина|середньовічний]] (V—XIV&nbsp;ст.), ренесансний (XV—XVII&nbsp;ст.). На основі [[народна латина|народної латини]] виникли [[романські мови]] такі як [[італійська мова|італійська]], [[французька мова|французька]], [[іспанська мова|іспанська]], [[португальська мова|португальська]], [[румунська мова|румунська]] тощо<ref>{{Cite web|title=Learning Italian: Step-by-Step Guide From Basics to Fluency|url=https://preply.com/en/blog/2019/07/17/how-to-learn-italian/|website=preply.com|date=2019-07-17|accessdate=2020-02-03}}</ref>.
 
 
== Класифікація ==
Латинська разом з [[Оскійська мова|оскською]] та [[умбрська мова|умбрською]] мовами утворює італьську гілку [[індоєвропейські мови|індоєвропейської сімʼїсім'ї мов]]. У процесі історичного розвитку давньої Італії латинська мова витіснила інші італьські мови і з часом зайняла панівне становище в західному [[Середземномор'я|СередземноморʼїСередземномор'ї]]. Зараз латина належить до так званих мертвих мов, подібно до [[санскрит]]у, [[давньогрецька мова|давньогрецької]] та інших.
[[Файл:Forum inscription.jpg|міні|праворуч|200пкс|Напис на Чорному камені (Lapis Niger), один з найдавніших текстів латинською мовою (VI—V&nbsp;ст. до&nbsp;н.&nbsp;е.). Текст записаний [[бустрофедон]]ом.]]
 
Зі свого боку латина постійно відчувала на собі вплив давньогрецької мови, особливо після підкорення Греції Римом у [[146 до н.&nbsp;е.|146&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]]
 
До кінця II століття до н.&nbsp;е. латинська мова панує не тільки на всій території Італії, але як офіційна [[державна мова]] проникає в підкорені римлянами області [[Піренейський півострів|Піренейського півострова]] та нинішньої південної [[Франція|Франції]]. Через римських солдатів і торговців латинська мова в її розмовній формі поширюється серед місцевого населення і стає одним з найефективніших засобів романізації завойованих територій. При цьому найактивніше романізуються найближчі сусіди римлян&nbsp;— [[кельти|кельтські племена]], що проживали в [[Галлія|Галлії]] (територія нинішніх Франції, [[Бельгія|Бельгії]], почасти [[Нідерланди|Нідерландів]] і [[Швейцарія|Швейцарії]]). Підкорення римлянами Галлії почалося ще в другій половині II століття до н.&nbsp;е. і було завершене наприкінці [[50-ті до н. е.|50-х]] років I століття до н.&nbsp;е. після тривалих військових дій під командуванням [[Юлій Цезар|Юлія Цезаря]] ([[Галльська війна|галльські війни 58–51 до н.&nbsp;е.]]). Тоді ж римські війська йдуть на зіткнення з [[германці|германськими племенами]], що займали велику область на схід від [[Рейн]]у. Цезар робить також два походи на [[Велика Британія|Британію]], але ці короткочасні експедиції (в [[55 до н. е.|55]] та [[54 до н. е.|54 до н.&nbsp;е.]]) не мали серйозних наслідків для відносин між римлянами і британцями (кельтами). Тільки через 100 років, у [[43]] році н.&nbsp;е., Британія була завойована римськими військами, які пробули там до [[407|407 року н.&nbsp;е.]] Таким чином, протягом приблизно пʼятип'яти століть, до падіння [[Римська імперія|Римської імперії]] в [[476|476 році н.&nbsp;е.]], племена, що населяли Галлію і Британію, а також германці зазнають великого впливу [[Британська латина|латинської мови]].
 
Після смерті імператора Феодосія 395&nbsp;р. н.&nbsp;е. відбувається остаточний поділ Римської імперії на Східну та Західну. На розʼєднанихроз'єднаних землях занепадає освіченість, мовні розбіжності між римськими провінціями зростають, поступово втрачається латинський елемент, а «[[народна латина|Вульгарна (народна) латина]]»<ref name="Ревак" /> стає мовою-основою для нових національних мов (романських).
 
Розмовна різновидність латинської мови, так звана вульгарна латина, впливаючи на місцеві діалекти, дала початок групі романських мов, до якої належать сучасна [[італійська мова|італійська]], [[іспанська мова|іспанська]], [[португальська мова|португальська]], [[французька мова|французька]], [[румунська мова|румунська]], [[молдовська мова|молдовська]] та деякі інші.<ref name="Світлична"> Є.&nbsp;І.&nbsp;Світлична, І.&nbsp;О.&nbsp;Толок&nbsp;Т.&nbsp;Латинська мова. Підручник.&nbsp;— К., «Центр учбової літератури», 2011.&nbsp;— 440 с. ISBN 978-611-01-0241-4</ref>
=== Архаїчна латина (240—81 рр. до н.&nbsp;е.) ===
{{main|Архаїчна латина}}
Перші письмові [[пам'ятка|памʼяткипам'ятки]] латинської мови походять, імовірно, з кінця [[VI століття до н. е.|VI]]&nbsp;— початку [[V століття до н. е.|V століть до н. е]]. Серед найдавніших памʼятокпам'яток&nbsp;— напис на золотій застібці з міста [[Пренесте|Пренеста]] (VI—V&nbsp;ст. до&nbsp;н.&nbsp;е.<ref name="ReferenceA">Енциклопедія «Українська мова».&nbsp;— Київ: Українська енциклопедія, 2000, с. 269 (стаття «Латиниця»)</ref>, знайдений в [[1978]] році присвятний напис зі стародавнього міста [[Сатрік]]а (за 50&nbsp;км на південь від Риму), що датується останнім десятиліттям VI століття до&nbsp;н.&nbsp;е., а також уривок сакрального напису на уламку чорного каменю, знайденого в [[1899]] році під час розкопок римського форуму, що відповідає приблизно до [[500 до н. е.|500&nbsp;р. до&nbsp;н.&nbsp;е.]] До давніх памʼятокпам'яток архаїчної латини належать також численні надгробні написи, фрагменти обрядових пісень та офіційні документи середини [[III століття до н. е.|III]]&nbsp;— початку [[II століття до н. е.]], з яких найвідоміші [[епітафія|епітафії]] римських політичних діячів [[Сціпіони|Сціпіонів]] і текст сенатської постанови про святилища бога [[Вакх]]а.
 
Історія літературної мови починається 240&nbsp;р. до н.&nbsp;е., коли військовополонений грек [[Люцій Лівій Андронік]] приніс до Риму латинською мовою [[Трагедія|трагедію]] і [[Комедія антична|комедію]] як результат перекладу грецьких творів, зокрема [[Гомер]]ової «[[Одіссея Гомера|Одіссеї]]».
 
Найбільшим представником архаїчного періоду в областігалузі літературної мови є давньоримський комедіограф [[Плавт]] (бл. [[245 до н. е.|245]]&nbsp;— [[184 до н. е.]]), від якого до нашого часу дійшло 20 комедій повністю й одна&nbsp;— в уривках. Проте словниковий склад комедій Плавта і фонетичний лад його мови вже значною мірою наближаються до норм класичної латини [[I століття до н. е.]]&nbsp;— початку [[I століття]]. Іншим представником архаїчного періоду є [[Теренцій]] (190—159&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.), автор шести комедій.
 
=== Класична латина (8181—14 до нрр.&nbsp;е.&nbsp;— 120до н.&nbsp;е.) ===
{{main|Класична латина}}
<table style="float: right; margin-left: 1em; margin-bottom: 0.5em; width: 275px; border: #99B3FF solid 1px">
Значний внесок, починаючи з I&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е., у розвиток правил латини зробили [[Стародавній Рим|давньоримські]] граматики, зокрема [[Велій Лонг]], [[Марій Плотій Сацердот]], [[Ноній Марцелл]], [[Елій Донат]], [[Харісій]], [[Діомед Граматик|Діомед]], [[Авл Гелій]], [[Марк Валерій Проб]], [[Асконій Педіан]], [[Прісціан]].
 
Період формування та розквіту класичної латинської мови був повʼязанийпов'язаний з перетворенням Риму в найбільшу державу СередземноморʼяСередземномор'я, що підкорила великі території на заході і південному сході [[Європа|Європи]], в північній [[Африка|Африці]] та [[Мала Азія|Малій Азії]]. У східних провінціях Римської держави (в [[Греція|Греції]], Малій Азії та на північному узбережжі Африки), де до часу завоювання їх римлянами була широко поширена [[грецька мова]] і високорозвинена грецька культура, латинська мова не набула великого значення. Інакше відбувалося в західному СередземноморʼїСередземномор'ї&nbsp;— в результаті військових, політичних та економічних успіхів [[Стародавній Рим|Стародавнього Риму]] латинська мова поширюється по всій Італії, а, починаючи з II&nbsp;ст. до н.&nbsp;е., виходить за її межі.
 
=== Посткласичний період (14-12014—120&nbsp;рр. н.&nbsp;е.) ===
Від класичної латини прийнято відрізняти мову римської художньої літератури т.&nbsp;зв. посткласичного або пізньоантичного періоду («срібна доба»), що хронологічно збігається з першими двома століттями нашого літочислення (т.&nbsp;зв. епоха ранньої імперії).
 
Мова прозаїків і поетів цього часу ([[Сенека]], [[Публій Корнелій Тацит|Тацит]], [[Ювенал]], [[Марціал]], [[Апулей]]) відрізняється значною своєрідністю у виборі стильових засобів. Проте у творах цього періоду вироблені за століття норми граматичного ладу латинської мови не надто відрізняються від золотої доби, тож такий розподіл латинської мови на класичний і післякласичний період має радше літературознавче, ніж лінгвістичне значення.
 
З середини II&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е. латина стає мовою Західної Церкви, зʼявляєтьсяз'являється перша християнська література латинською.<ref>Dudley D. The civilization of Roma. New-York; London, 1962. P. 234.</ref>
 
=== Пізня латина (III—VII&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е.). ===
[[Польща]] прийняла 966 року римський обряд християнства і латинська мова функціонувала на польських територіях.
 
Латина представлена у творчості італійського філософа й [[теолог]]а [[Тома Аквінський|Томи Аквінського]] (1227—1274), який поєднав учення [[Арістотель|Арістотеля]] з християнськими [[догма]]ми. На базі шкіл XII&nbsp;ст. виникають нові центри культури та освіти&nbsp;— [[університет]]и, які зʼявляютьсяз'являються у Болоньї (1119), Оксфорді (1163), Падуї (1222), Неаполі (1224), Севільї (1254), Парижі (1259), де латина була мовою освіти і спілкування. Книги, які видавалися в університетських скрипторіях, були написані латинською мовою. В університетах вивчали твори Лівія, Лукреція, Тацита, Катулла&nbsp;— класиків римської літератури і культури загалом.
 
В епоху Середньовіччя латинська мова була фактично єдиним інструментом спілкування і висловлювання думок, зрозумілим для всіх і вигідним для встановлення контактів&nbsp;— була невідʼємноюневід'ємною частиною суспільного, політичного, культурного і наукового життя всієї Європи, зразком для нових романських мов, які постійно зверталися до її багатої лексичної скарбниці, шукаючи засобів для позначення нових понять та ідей.
 
Починаючи з [[Середньовіччя]] всі наукові твори писали латинською мовою; на латині виголошували виступи на наукових зборах.<ref name="Верзилин">{{ref-ru}} ''[[Верзилін Микола Михайлович|Верзилин Николай Михайлович]]'' По следам Робинзона. Сады и парки мира.&nbsp;— Л.: Детская литература., 1964.&nbsp;— 576с. (с.: 453)</ref> З тих часів вона збереглася в назвах рослин, тварин, мінералів, хімічних речовин.
Середньовічна латина досить далеко відійшла від класичних зразків, і в XIV&nbsp;ст. в Італії почався рух за повернення до зразкової латини [[Цицерон]]а, на противагу латини церкви та університетів, яку гуманісти презирливо іменували «кухонною латиною».
 
У першій половині XIV&nbsp;ст. у Галичині зʼявляютьсяз'являються перші акти внутрішнього обігу, написані латинською мовою&nbsp;— це так звана актова латина, яка хронологічно охоплює період від 20-х років XIV&nbsp;ст. до останньої третини XVIII&nbsp;ст.
 
=== Ренесансна латина (XIV—XVI&nbsp;ст.) ===
Латинська мова залишалася також офіційною мовою документів у [[Священна Римська імперія|Священній Римській Імперії]] до її розпуску у 1806&nbsp;р.
 
Найважливіші збережені памʼяткипам'ятки шкільного обігу, написані латинською мовою, повʼязаніпов'язані з Києво-Могилянською академією. До нас дійшло майже 200 рукописних філософських курсів і майже стільки ж курсів поетики та риторики XVII—XVIII&nbsp;ст., складених чи законспектованих латинською мовою. Цією мовою було написано важливі політичні документи, зокрема Нерчинський договір 1689 року. Б. Хмельницький, І. Мазепа та інші політичні діячі України часто листувалися з іноземцями латинською мовою.
 
Латинська мова була основною й обовʼязковоюобов'язковою дисципліною у навчальних закладах багатьох країн світу.
 
=== Новий час ===
До 1962—1965 років службу в усіх католицьких церквах вели виключно латинською мовою. І попри те, що мова дедалі більше витісняється національними мовами, вона і зараз зберігає свою значимість в науковій термінології багатьох галузей знань, насамперед у біології, юриспруденції та [[медицина|медицині]].
 
Численні латинські [[прислів'я|прислівʼя]], [[афоризм]]и та терміни увійшли у вжиток в сучасних мовах у вигляді мовних кальок або прямих запозичень із збереженням латинської графіки (див. [[Список латинських виразів]], [[Латина у праві]], [[Медична латина]]).
 
Наразі знання латинської мови необхідне спеціалістам різних галузей науки, оскільки соціально-політичні, філологічні, математичні, технічні, медичні, юридичні та інші наукові терміни походять переважно з латинської мови.
В останні роки в країнах [[Західна Європа|Західної Європи]] і [[Південна Америка|Південної Америки]] виник рух за відродження використання латинської мови як міжнародної мови науки. Відбулося кілька конгресів створеної для цієї мети міжнародної організації, виходить спеціальний журнал.
 
[[Всесвітня організація охорони здоров'я|Всесвітньою організацією охорони здоровʼяздоров'я]] (ВООЗ) видається [[Міжнародна фармакопея]] («Pharmacopoea Internationalis»)&nbsp;— де кожному препарату надаються латинські назви.<ref name="Світлична" />
 
== Абетка ==
Незважаючи на відмінності, всі романські мови зберігають у своїй лексиці, а також меншою мірою в морфології латинські риси. Наприклад, дієслівна система французької мови є наступним етапом розвитку дієслівних форм народної латини. Так само позначений суттєвим впливом латини і французький синтаксис, наприклад правила узгодження та послідовності часів або [[інфінітив]]ні звороти.
 
Спроби римлян підпорядкувати собі [[германці|германські племена]] не мали успіху, але економічні звʼязкизв'язки римлян з германцями існували тривалий час, вони йшли переважно через римські колонії-гарнізони, розташовані вздовж [[Рейн]]у та [[Дунай|Дунаю]]. Про це нагадують назви німецьких міст: [[Кельн]] (нім. '' Köln'', від лат. '' Colonia''&nbsp;— «колонія», тобто, поселення), [[Кобленц]] (нім. '' Koblenz'', від лат. '' confluentes''&nbsp;— букв. «злиття», Кобленц розташований на місці впадіння річки [[Мозель (річка)|Мозель]] у Рейн), [[Регенсбург]] (нім. '' Regensburg'', від лат. ''regina castra''), [[Відень]] (від лат. ''vindobona'') та ін.
 
У Британії найдавнішими слідами латинської мови є назви міст з основою на ''-chester'', ''-caster'' або ''-castle'' від лат. ''Castra''&nbsp;— військовий табір і ''castellum''&nbsp;— укріплення, ''foss-'' від лат. ''Fossa''&nbsp;— рів, фоса, ''col (n)'' від лат. '' Colonia''&nbsp;— поселення: [[Манчестер]] ({{lang-en|Manchester}}), [[Ланкастер (Велика Британія)|Ланкастер]] ({{lang-en|Lancaster}}), [[Ньюкасл-апон-Тайн|Ньюкасл]] ({{lang-en|Newcastle}}), Фосбрук ({{lang-en|Fossbrook}}), [[Лінкольн (Англія)|Лінкольн]] ({{lang-en|Lincoln}}), [[Колчестер]] ({{lang-en|Colchester}}) . Завоювання Британії в [[V століття|V]]&nbsp;— [[VI століття]]х германськими племенами [[англи|англів]], [[сакси|саксів]] та [[юти|ютів]] збільшило кількість латинських запозичень, засвоєних британськими племенами, за рахунок слів, вже сприйнятих германцями від римлян.
31 372

редагування