31 372
редагування
Немає опису редагування |
|||
| Підпис =
|}}
'''Лати́нська мо́ва, лати́на''' (''Lingua Latīna'', {{IPA2|ˈlɪŋɡʷa laˈtiːna}}) — [[класична мова|класична]] [[індоєвропейські мови|індо-європейська]] мова. Належить до [[Латино-фаліскські мови|латинсько-фаліскської групи]] [[італьські мови|італьських мов]]. Одна з найстаріших і наріжних мов [[Європа|Європи]], які формували [[Західний світ|її цивілізацію]]. Використовує [[Латинська абетка|латинську абетку]], створену на основі [[Етруська абетка|етруської]] і [[Грецька абетка|грецької]]. [[Флективні мови|Флективна мова]], має три [[Рід (мовознавство)|роди]], сім [[Відмінок|відмінків]], п'ять [[Відміна|відмін]], чотири [[Дієвідміна|дієвідміни]], три [[Час (мовознавство)|часи]], три [[особа (мовознавство)|особи]], три [[Спосіб дієслова|способи дієслова]], три [[Стан (мовознавство)|стани]], три [[Вид (мовознавство)|види]], два [[число (мовознавство)|числа]]. Походить від мови населення [[Стародавній Рим|Стародавнього Рима]]. Набула поширення у [[Середземномор'я|Середземномор'ї]] та [[Західна Європа|Західній Європі]] завдяки розростанню [[Римська республіка|Римської Республіки]] та [[Римська імперія|Римської імперії]]. Стала панівною мовою [[Апеннінський півострів|Італії]] та [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]]. У середньовіччі була офіційною мовою [[Католицька церква|Католицької церкви]], завдяки чому перетворилася на [[лінгва франка|універсальну мову]] Європи середньовіччя та раннього модерну. Використовувалася в літературі, науці, офіційній документації тощо. Пройшла декілька етапів розвитку: [[стародавня латина|стародавній]], [[класична латина|класичний]] (І—ІІ ст.), [[пізня латина|пізній]] (ІІІ—V ст.), [[середньовічна латина|середньовічний]] (V—XIV ст.), ренесансний (XV—XVII ст.). На основі [[народна латина|народної латини]] виникли [[романські мови]] такі як [[італійська мова|італійська]], [[французька мова|французька]], [[іспанська мова|іспанська]], [[португальська мова|португальська]], [[румунська мова|румунська]] тощо<ref>{{Cite web|title=Learning Italian: Step-by-Step Guide From Basics to Fluency|url=https://preply.com/en/blog/2019/07/17/how-to-learn-italian/|website=preply.com|date=2019-07-17|accessdate=2020-02-03}}</ref>.
== Класифікація ==
Латинська разом з [[Оскійська мова|оскською]] та [[умбрська мова|умбрською]] мовами утворює італьську гілку [[індоєвропейські мови|індоєвропейської
[[Файл:Forum inscription.jpg|міні|праворуч|200пкс|Напис на Чорному камені (Lapis Niger), один з найдавніших текстів латинською мовою (VI—V ст. до н. е.). Текст записаний [[бустрофедон]]ом.]]
Зі свого боку латина постійно відчувала на собі вплив давньогрецької мови, особливо після підкорення Греції Римом у [[146 до н. е.|146 р. до н. е.]]
До кінця II століття до н. е. латинська мова панує не тільки на всій території Італії, але як офіційна [[державна мова]] проникає в підкорені римлянами області [[Піренейський півострів|Піренейського півострова]] та нинішньої південної [[Франція|Франції]]. Через римських солдатів і торговців латинська мова в її розмовній формі поширюється серед місцевого населення і стає одним з найефективніших засобів романізації завойованих територій. При цьому найактивніше романізуються найближчі сусіди римлян — [[кельти|кельтські племена]], що проживали в [[Галлія|Галлії]] (територія нинішніх Франції, [[Бельгія|Бельгії]], почасти [[Нідерланди|Нідерландів]] і [[Швейцарія|Швейцарії]]). Підкорення римлянами Галлії почалося ще в другій половині II століття до н. е. і було завершене наприкінці [[50-ті до н. е.|50-х]] років I століття до н. е. після тривалих військових дій під командуванням [[Юлій Цезар|Юлія Цезаря]] ([[Галльська війна|галльські війни 58–51 до н. е.]]). Тоді ж римські війська йдуть на зіткнення з [[германці|германськими племенами]], що займали велику область на схід від [[Рейн]]у. Цезар робить також два походи на [[Велика Британія|Британію]], але ці короткочасні експедиції (в [[55 до н. е.|55]] та [[54 до н. е.|54 до н. е.]]) не мали серйозних наслідків для відносин між римлянами і британцями (кельтами). Тільки через 100 років, у [[43]] році н. е., Британія була завойована римськими військами, які пробули там до [[407|407 року н. е.]] Таким чином, протягом приблизно
Після смерті імператора Феодосія 395 р. н. е. відбувається остаточний поділ Римської імперії на Східну та Західну. На
Розмовна різновидність латинської мови, так звана вульгарна латина, впливаючи на місцеві діалекти, дала початок групі романських мов, до якої належать сучасна [[італійська мова|італійська]], [[іспанська мова|іспанська]], [[португальська мова|португальська]], [[французька мова|французька]], [[румунська мова|румунська]], [[молдовська мова|молдовська]] та деякі інші.<ref name="Світлична"> Є. І. Світлична, І. О. Толок Т. Латинська мова. Підручник. — К., «Центр учбової літератури», 2011. — 440 с. ISBN 978-611-01-0241-4</ref>
=== Архаїчна латина (240—81 рр. до н. е.) ===
{{main|Архаїчна латина}}
Перші письмові [[пам'ятка|
Історія літературної мови починається 240 р. до н. е., коли військовополонений грек [[Люцій Лівій Андронік]] приніс до Риму латинською мовою [[Трагедія|трагедію]] і [[Комедія антична|комедію]] як результат перекладу грецьких творів, зокрема [[Гомер]]ової «[[Одіссея Гомера|Одіссеї]]».
Найбільшим представником архаїчного періоду в
=== Класична латина (
{{main|Класична латина}}
<table style="float: right; margin-left: 1em; margin-bottom: 0.5em; width: 275px; border: #99B3FF solid 1px">
Значний внесок, починаючи з I ст. н. е., у розвиток правил латини зробили [[Стародавній Рим|давньоримські]] граматики, зокрема [[Велій Лонг]], [[Марій Плотій Сацердот]], [[Ноній Марцелл]], [[Елій Донат]], [[Харісій]], [[Діомед Граматик|Діомед]], [[Авл Гелій]], [[Марк Валерій Проб]], [[Асконій Педіан]], [[Прісціан]].
Період формування та розквіту класичної латинської мови був
=== Посткласичний період (
Від класичної латини прийнято відрізняти мову римської художньої літератури т. зв. посткласичного або пізньоантичного періоду («срібна доба»), що хронологічно збігається з першими двома століттями нашого літочислення (т. зв. епоха ранньої імперії).
Мова прозаїків і поетів цього часу ([[Сенека]], [[Публій Корнелій Тацит|Тацит]], [[Ювенал]], [[Марціал]], [[Апулей]]) відрізняється значною своєрідністю у виборі стильових засобів. Проте у творах цього періоду вироблені за століття норми граматичного ладу латинської мови не надто відрізняються від золотої доби, тож такий розподіл латинської мови на класичний і післякласичний період має радше літературознавче, ніж лінгвістичне значення.
З середини II ст. н. е. латина стає мовою Західної Церкви,
=== Пізня латина (III—VII ст. н. е.). ===
[[Польща]] прийняла 966 року римський обряд християнства і латинська мова функціонувала на польських територіях.
Латина представлена у творчості італійського філософа й [[теолог]]а [[Тома Аквінський|Томи Аквінського]] (1227—1274), який поєднав учення [[Арістотель|Арістотеля]] з християнськими [[догма]]ми. На базі шкіл XII ст. виникають нові центри культури та освіти — [[університет]]и, які
В епоху Середньовіччя латинська мова була фактично єдиним інструментом спілкування і висловлювання думок, зрозумілим для всіх і вигідним для встановлення контактів — була
Починаючи з [[Середньовіччя]] всі наукові твори писали латинською мовою; на латині виголошували виступи на наукових зборах.<ref name="Верзилин">{{ref-ru}} ''[[Верзилін Микола Михайлович|Верзилин Николай Михайлович]]'' По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с. (с.: 453)</ref> З тих часів вона збереглася в назвах рослин, тварин, мінералів, хімічних речовин.
Середньовічна латина досить далеко відійшла від класичних зразків, і в XIV ст. в Італії почався рух за повернення до зразкової латини [[Цицерон]]а, на противагу латини церкви та університетів, яку гуманісти презирливо іменували «кухонною латиною».
У першій половині XIV ст. у Галичині
=== Ренесансна латина (XIV—XVI ст.) ===
Латинська мова залишалася також офіційною мовою документів у [[Священна Римська імперія|Священній Римській Імперії]] до її розпуску у 1806 р.
Найважливіші збережені
Латинська мова була основною й
=== Новий час ===
До 1962—1965 років службу в усіх католицьких церквах вели виключно латинською мовою. І попри те, що мова дедалі більше витісняється національними мовами, вона і зараз зберігає свою значимість в науковій термінології багатьох галузей знань, насамперед у біології, юриспруденції та [[медицина|медицині]].
Численні латинські [[прислів'я
Наразі знання латинської мови необхідне спеціалістам різних галузей науки, оскільки соціально-політичні, філологічні, математичні, технічні, медичні, юридичні та інші наукові терміни походять переважно з латинської мови.
В останні роки в країнах [[Західна Європа|Західної Європи]] і [[Південна Америка|Південної Америки]] виник рух за відродження використання латинської мови як міжнародної мови науки. Відбулося кілька конгресів створеної для цієї мети міжнародної організації, виходить спеціальний журнал.
[[Всесвітня організація охорони здоров'я|Всесвітньою організацією охорони
== Абетка ==
Незважаючи на відмінності, всі романські мови зберігають у своїй лексиці, а також меншою мірою в морфології латинські риси. Наприклад, дієслівна система французької мови є наступним етапом розвитку дієслівних форм народної латини. Так само позначений суттєвим впливом латини і французький синтаксис, наприклад правила узгодження та послідовності часів або [[інфінітив]]ні звороти.
Спроби римлян підпорядкувати собі [[германці|германські племена]] не мали успіху, але економічні
У Британії найдавнішими слідами латинської мови є назви міст з основою на ''-chester'', ''-caster'' або ''-castle'' від лат. ''Castra'' — військовий табір і ''castellum'' — укріплення, ''foss-'' від лат. ''Fossa'' — рів, фоса, ''col (n)'' від лат. '' Colonia'' — поселення: [[Манчестер]] ({{lang-en|Manchester}}), [[Ланкастер (Велика Британія)|Ланкастер]] ({{lang-en|Lancaster}}), [[Ньюкасл-апон-Тайн|Ньюкасл]] ({{lang-en|Newcastle}}), Фосбрук ({{lang-en|Fossbrook}}), [[Лінкольн (Англія)|Лінкольн]] ({{lang-en|Lincoln}}), [[Колчестер]] ({{lang-en|Colchester}}) . Завоювання Британії в [[V століття|V]] — [[VI століття]]х германськими племенами [[англи|англів]], [[сакси|саксів]] та [[юти|ютів]] збільшило кількість латинських запозичень, засвоєних британськими племенами, за рахунок слів, вже сприйнятих германцями від римлян.
|