Заперечення Голодомору 1932—1933: відмінності між версіями

'''Заперечення Голодомору 1932—1933'''&nbsp;— твердження, що [[Голодомор в Україні 1932—1933|Голодомору 1932—1933 років]], штучного голоду в [[УРСР|Радянській Україні]]<ref>Execution by Hunger: The Hidden Holocaust pp xv By Miron Dolot Published by W. W. Norton & Company, 1985 ISBN 0393304167, 9780393304169</ref>, визнаного злочином проти людяності [[Європейський Парламент|Європейським Парламентом]] (В июле 2008 года Парламентская ассамблея Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе приняла резолюцию, в которой осудила голод, но не признала его актом геноцида.),<ref>{{cite web|url=http://en.rian.ru/world/20081023/117913361.html|title=MEPs recognize Ukraine's famine as crime against humanity|accessdate=2008-10-23|work=|publisher=Russian News & Information Agency|date=23/ 10/ 2008|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090219060720/http://en.rian.ru/world/20081023/117913361.html|archivedate=2009-02-19|deadurl=yes}}</ref> не існувало<ref name="Black" /><ref name="regime" /><ref name="Radzinsky" /><ref name="reflections">[[Robert Conquest]] ''Reflections on a Ravaged Century'' (2000) ISBN 0-393-04818-7, p. 96</ref>. Відповідно до українського законодавства «публічне заперечення Голодомору 1932—1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним»<ref name="law376v">[http://www.president.gov.ua/documents/5280.html Закон України Про Голодомор 1932—1933 років в Україні] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100218035159/http://www.president.gov.ua/documents/5280.html |date=18 лютий 2010 }}, [http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=376-16 ЗАКОН УКРАЇНИ №&nbsp;376–V Про Голодомор 1932—1933 років в Україні]</ref>.

Заперечення та замовчування Голодоморуголоду відбувалось в офіційній [[Пропаганда в Радянському Союзі|радянській пропаганді]] від самого початку і до 1980-тих років. Заперечення Голодоморуголоду знайшло підтримку серед деяких західних інтелектуалів та журналістів<ref name="regime" /><ref name="Radzinsky" /><ref>{{Cite web |url=http://www.ukrweekly.com/Archive/2002/280214.shtml |title=Famine denial The Ukrainian Weekly, July 14, 2002, No. 28, Vol. LXX |accessdate=липень 7, 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20050118162254/http://www.ukrweekly.com/Archive/2002/280214.shtml |archivedate=січень 18, 2005 |deadurl=yes }}</ref><ref>''The Soviet Union dismissed all references to the famine as anti-Soviet propaganda. Denial of the terror-famine declined after the Communist Party lost power and the Soviet empire disintegrated'' @ [http://books.google.com/books?ei=_WZ3R9CwDZnmtQO3xeXQCg&id=c-8YAAAAIAAJ&dq=Holodomor+Denial&q=%22Denial+of+the+famine%22&pgis=1#search Encyclopedia of Genocide and Crimes Against Humanity By Dinah Shelton; Page 1055] ISBN 0028658485</ref><ref>After over half a century of denial, in January 1990 the [[Комуністична партія України|Communist Party of Ukraine]] adopted a special resolution admitting that the Ukrainian Famine had indeed occurred, cost millions of lives… [http://books.google.com/books?id=5Ef8Hrx8Cd0C&pg Century of Genocide: Critical Essays and Eyewitness Accounts&nbsp;— Page 93] ISBN 0415944295</ref>. Заперечення лунало в часи Голодоморуголоду від деяких провідних Західних журналістів, зокрема від [[Волтер Дюранті|Волтера Дюранті]] та [[Луї Фішер|Луїса Фішера]]. Заперечення Голодоморуголоду було дуже добре організованою кампанією з дезінформації, що проводилася українською-радянською владою<ref name="Black" /><ref name="regime">[[Richard Pipes]] ''Russia Under the Bolshevik Regime'', Vintage books, Random House Inc., New York, 1995, ISBN 0-394-50242-6, pages 232—236.</ref><ref name="Radzinsky" />. Сталіну «вдалось досягти неможливого: придушити всі розмови про Голод… Мільйони помирали, але населення співало хвалу [[Колективізація|колективізації]]», зазначив історик та письменник [[Едвард Радзинський]]<ref name="Radzinsky" />.

[[Роберт Конквест]] вважає, що заперечення Голодоморуголоду було першим вагомим прикладом застосування українською-радянською владою [[Адольф Гітлер|гітлерівської]]ОУНiивської пропагандистської техніки [[Велика брехня|великої брехні]]. Подібні кампанії здійснювались для відволікання уваги від [[Московські процеси|Московських процесів]] та системи [[ГУЛАГ]]<ref name="RC">Robert Conquest, ''The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization and the Terror-Famine'' [[Oxford University Press]] (1987), ISBN 0195051807, p. 308. [http://books.google.com/books?id=Bp31GmfH-6YC&printsec=frontcover&dq=harvest+of+sorrow&sig=ONivvVYlMPCPY0pb41NXw-AL8dE#PPA320,M1]</ref>.

=== Замовчування ГолодоморуГолоду ===

Радянськаукраїнсько-радянська влада здійснила масштабні заходи для запобігання поширенню будь-якої інформації про Голодоморголод, серед іншого, тримаючи в глибокій таємниці передачу інформації. Коли українські селяни почали тікати на північ до [[Росія|Росії]] в пошуках хлібу, [[Йосип Сталін]] та [[В'ячеслав Молотов]] надіслали секретну телеграму місцевим керівникам партії та органів внутрішніх справ з наказом повертати втікачів назад<ref>[[Роберт Конквест]] ''The Dragons of Expectation. Reality and Delusion in the Course of History'', W.W. Norton and Company (2004), ISBN 0-393-05933-2, page 102.</ref>, заявивши, що польські агенти намагаються залякати населення вигаданим голодом. Голова [[ОДПУ]] [[Ягода Генріх Григорович|Генріх Ягода]] згодом доповідав, що понад 200&nbsp;000 біженців було повернуто назад.

Дружина Сталіна, [[Надєжда Алілуєва]], дізналась про Голод від студентів з України, разом з якими вона навчалась в технічній школі. Вони розповіли про випадки [[канібалізм]]у<ref name=YoH421>There were numerous incidents of cannibalism, both killing for food and the consumption of corpses. Davies & Wheatcroft. <u>The Years of Hunger</u>, p 421.</ref> та зграї безбатченків. Алілуєва поскаржилась Сталіну, який наказав ОГПУ вичистити всіх студентів, які брали участь в [[колективізація|колективізації]]<ref>(Harvest of Sorrow, page 325)</ref>.

За вказівкою Літвінова, Борис Сквірський, консул Радянського посольства в [[Сполучені Штати Америки|США]], оприлюднив листа 3 січня 1934 року, у відповідь на памфлет про голод.<ref name="Carynnyk">Marco Carynnyk, [http://www.ukrweekly.com/Archive/1983/398325.shtml «The New York Times and the Great Famine»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071030205432/http://ukrweekly.com/Archive/1983/398325.shtml |date=30 жовтень 2007 }}, ''The Ukrainian Weekly'', September 25, 1983, No. 39, Vol. LI</ref> В цьому листі, Сквірський заявив, що сама думка про те, що Україсько-Радянська влада «безтурботно вбивала населення України» є «повним гротеском.» Він заявив, що населення України зростало на 2 відсотки щороку протягом попередніх 5 років та смертність «була найнижчою серед всіх республік Радянського Союзу», завершивши тим, «що вона майже на 35 відсотки нижча, аніж смертність в довоєнні часи [[Російська імперія|царизму]].»<ref name="Mace">James E. Mace, [http://www.ukrweekly.com/Archive/1988/028822.shtml «Collaboration in the suppression of the Ukrainian famine»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070930033726/http://www.ukrweekly.com/Archive/1988/028822.shtml |date=30 вересень 2007 }} (paper delivered at a conference on «Recognition and Denial of Genocide and Mass Killing in the 20th Century», held in [[New York City]] on November 13, 1987), ''[[The Ukrainian Weekly]]'', January 10, 1988, No. 2, Vol. LVI</ref>

В березні [[1983]] року посол СРСР в Канаді [[Яковлєв Олександр Миколайович|Олександр Яковлєв]] в секретній аналітичній записці «Деякі міркування щодо рекламного забезпечення експозиції УРСР на Міжнародній канадській виставці „Людина та її світ“» прогнозує, що «в доповнення до провокаційних компаній „на захист національних прав“ України і „прав людини“ в УРСР (насамперед, так званих „українських політв'язнів“, „української гельсінської групи“, „української катакомбної церкви“) українські націоналістичні главарі в наш час<ref>вочевидь, на увазі мається початок-середина 1980-тих</ref> активно включилися в американські підривні акції в зв'язку з 50-річчям т.&nbsp;зв. „штучного голоду на Україні“.» Далі Яковлєв запропонував цілу низку конкретних заходів з метою «нейтралізації ворожих ідеологічних акцій українських буржуазних націоналістів»<ref name="serhiychuk2006">{{книга

Акти громадського стану в СРСРУРСР реєструвались нечітко. Є ряд документів, які свідчать про те, що смерті від голоду не реєструвались в державних органах.<ref>[https://archive.is/J1vz7 Нина Лапчинская. Голодомором непосредственно руководили Молотов и Каганович]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.golodomor.kharkov.ua/?lang=ru Н. Лапчинская. Голодомор 1932—1933 годов в Украине]{{ref-ru}}</ref><ref>[https://archive.ph/20180912203016/http://golodomor.kharkov.ua/docsmod.php?docpage=2&doc=286#selection-37.0-37.748 27.05.1933. Колективна доповідна записка керівників Ізюмського району до секретаря Харківського обкому КП(б)У Постишева та голови Харківського облвиконкому Шелехеса з проханням надання району продовольчої допомоги («зараз у районі жодних ресурсів немає&nbsp;— усі джерела вичерпані»), з інформацією про голодування в районі понад 15 тисяч сільського населення, зростання смертності по району з 170 осіб&nbsp;— у січні, до 1000 осіб&nbsp;— у травні, при масових випадках поховання померлих без реєстрації смерті, про поширення серед населення захворювань на тиф на грунті голоду, масового викидання батьками дітей на вулицю (за останній місяць підібрано 657 дітей), а також 2 випадки людоїдства. Держархів Харківської області. Ф. П&nbsp;— 2, оп. 3, спр. 3, арк. 44, 45]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://school.rusarchives.ru/kollektivizaciya-i-golod-v-sssr/dokladnaya-zapiska-ogpu-rozanov-ukraine.html Докладная записка начальника Киевского областного отдела ОГПУ Розанова и начальника секретно-политического отдела Киевского особого округа Государственного политического Управления Медведева о продовольственных затруднениях и случаях голода на этой почве в Киевской области. Не ранее 20 января 1933 г. Центральный архив ФСБ России. Ф. 2. Оп. 11. Д. 960. Л. 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77. Копия]{{ref-ru}}</ref><ref>[https://archive.is/nYqQ4#selection-1157.0-1229.32 Доповідна записка інформаційного сектора Оргінструкторського відділу Дніпропетровського обкому КП(б)У Про збільшення смертності від голодування в Межівському районі. ДАДО.Ф19.оп.1, спр.703, арк. 110.]{{ref-ru}}</ref><ref>[https://old.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/Fam-Pyrig-1933.php#nom-233 Особистий лист начальника Харківського обласного відділу ДПУ голові ДПУ УСРР про продовольче становище у області. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 101, спр. 1281, арк. 49-56]{{ref-ru}}</ref><ref>[https://old.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/Fam-Pyrig-1933.php#nom-228 Лист Харківського облвиконкому ЦК КП(б)У про заходи щодо боротьби з дитячою безпритульністю та подання допомоги голодуючим. 30 травня 1933&nbsp;р. ПА ІІП при ЦК Компартії України Ф. I. Оп. I. Спр. 2130. Арк. 114—117.]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.poradnik.org.ua/category/10-memory/2128-2012-11-24-14-51-12 Із доповідної записки Бахмацького райвідділення ДПУ УРСР секретарю райпарткома про голод в районі. 14 липня 1933&nbsp;р.]{{ref-ru}}</ref> Навіть на найвищому державному рівні визнавались факти незадовільного обліку реєстрацій смертей та великий недооблік смертей в актах громадського стану СРСРУРСР<ref>[http://istmat.info/node/43706 Докладная записка заместителя начальника отдела населения и здравоохранения ЦУНХУ Госплана СССР М.&nbsp;В.&nbsp;Курмана начальнику ЦУНХУ И.&nbsp;А.&nbsp;Кравалю о естественном движении населения в период между переписями 1926 и 1937 гг. 14 марта 1937 г.]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://istmat.info/node/43698 Докладная записка начальника сектора населения и здравоохранения ЦУНХУ Госплана СССР С. Каплуна заместителю начальника ЦУНХУ Госплана СССР И.&nbsp;А.&nbsp;Кравалю об учете естественного движения населения в годы первой пятилетки. 28 ноября 1934 г.]{{ref-ru}}</ref> і також було виявлено, що давались негласні вказівки записувати в документи заявлені родичами смерті від голоду словом «невідомо».<ref>[http://istmat.info/node/43692 Справка заместителя начальника отдела населения и здравоохранения ЦУНХУ Госплана СССР М.&nbsp;В.&nbsp;Курмана о результатах обследования постановки учета естественного движения населения в марте 1934 г. 4 апреля 1934 г.]{{ref-ru}}</ref> Загалом радянська державна статистика характеризувалася замовчуваннями, перекрученнями та фальсифікаціями.<ref>[https://www.twirpx.com/file/21581/ Данилевский И. Н., Кабанов В. В., Медушевская О. М., Румянцева М.&nbsp;Ф.&nbsp;Источниковедение Теория. История. Метод. Источники российской истории. 2004 .&nbsp;— 701 с.&nbsp;— ISBN 5-7281-0090-2. с 596.]{{ref-ru}}</ref> Існуює ряд радянських документів, які свідчать про незадовільний стан обліку померлих від голоду та вказівки влади не вказувати причини смертей від голоду.<ref>[http://istmat.info/node/41254 Голод в СССР 1929—1934. Том 3. Лето 1933—1934 гг. Раздел третий. Демографические потери населения СССР в результате голода М.: МФД, 2011.&nbsp;— 560 с.&nbsp;— (Россия. XX век. Документы).]{{ref-fr}}</ref> Зокрема, спеціальний кореспондент газети «Правда», маючи владні повноваження, заперечив секретарю сільради села Дорогінка Фастівского району Київської області записані в книгах причини смертей від голоду та вилучив книги, в яких були записи смертей від голоду, стверджуючи, що жодного голоду в селі нема.<ref>[http://istmat.info/node/43688 Отчет о командировке в Киевскую область для ознакомления с работой низовых органов власти по учету населения специального корреспондента газеты «Правда» М.&nbsp;Е.&nbsp;Кольцова. 11 марта 1934 г.]{{ref-fr}}</ref> Однак, відповідно до даних Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні у Київській області, в селі Дорогінка загинуло від голоду десятки жителів цього села.<ref>[http://resource.history.org.ua/item/0008420 Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932—1933 pp. в Україні. Київська область / Упорядн. Гай А. І.; Гол. ред. кол. Ульянченко В. І.; Ред. кол.: Бутник В. Г., Гай А. І. (кер. ред.-вид. групи), Даниленко В. П., Єрема P. M. (заст. гол. ред. кол.), Захарченко П. П., Кондрук В. П., Романчишин В.&nbsp;Г.&nbsp;Український інститут національної пам'яті; Київська обласна державна адміністрація.&nbsp;— Біла Церква: МП Вид-во «Буква», 2008.&nbsp;— 1376 с. с. 1101]</ref>

Справжня кількість померлих приховувалась. КремлівськеУкраїнське керівництво заборонило державним органам та закладам фіксувати в документах справжню причину смерті людей від голоду. 6 лютого 1933&nbsp;р. з'явилася партійно-державна директива: «Категорично заборонити будь-якій організації вести реєстрацію випадків опухання та смерті в результаті голодомору, крім органів ОДПУ». Сільрадам дали розпорядження при реєстрації смерті не вказувати причини. В 1934&nbsp;р. поступило нове розпорядження: всі книги ЗАГСів про реєстрацію смертей за 1932—1933&nbsp;р.. відправити в спецчастини.<ref>[https://www.e-reading.club/bookreader.php/1035299/Ivnickiy_Nikolay_-_Golod_1932-1933_godov_v_SSSR.html Ивницкий Н.&nbsp;А.&nbsp;Голод 1932—1933 годов в СССР: Украина, Казахстан, Северный Кавказ, Поволжье, Центрально-Черноземная область, Западная Сибирь, Урал]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://resource.history.org.ua/item/0007885 Голодомор 1932—1933&nbsp;рр. в Україні: причини і наслідки. Міжнародна наукова конференція. Київ, 9–10 вересня 1993&nbsp;р.: матеріали / Відп. ред. С. Кульчицький. НАН України. Інститут історії України.&nbsp;— К., 1995.&nbsp;— 199 с., 141 с.]</ref> Українсько-Радянська влада вилучала та знищувала метричні книги записів смертей 1932—1933&nbsp;рр. та архівні документи з інформацію про смерті від голоду.<ref>[http://resource.history.org.ua/item/0009254 Голод в Україні у першій половині ХХ століття: причини та наслідки (1921—1923, 1932—1933, 1946—1947): Матеріали Міжнародної наукової конференції. Київ, 20–21 листопада 2013&nbsp;р. / Ред. кол.: М. Антонович, Г. Боряк, О. Гладун, С. Кульчицький. НАН України. Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.&nbsp;В.&nbsp;Птухи, Інститут історії України; Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Національний університет «Києво-Могилянська академія».&nbsp;— К., 2013.&nbsp;— 364 с.]</ref> СРСР застосовував політику інформаційної блокади та дизінформації щодо масового голоду.<ref>[http://osvita.mediasapiens.ua/ethics/manipulation/vidtsenzurovaniy_golodomor/ Діана Дуцик. Відцензурований Голодомор]</ref> Наприклад, в Київській медичній інспекції замість 9&nbsp;472 тіл померлих було зареєстровано лише 3&nbsp;997. Були поширені подібні [[Фальсифікація історії|фальсифікації]] офіційних даних.<ref name="reflections" />

Перепис населення в січні 1937 року, перший за 11 років, мав показатипоказав досягнення правління Сталіна. Перепис показав, що зростання кількості населення, особливо в Україні, не відповідало офіційним параметрам&nbsp;— викриваючи, в такий спосіб, високу смертність від голоду та спричинених ним демографічних наслідків. Тих, хто займався збиранням даних, провідних працівників статистичного відомства з десятиліттями досвіду роботи, було заарештовано та страчено, як і трьох голів радянського [[Держкомстат СРСР|Держкомстату]] поспіль. Самі ж дані залишались в переховані протягом 50 років в Російському Державному Економічному Архіві<ref>Lisa Shymko, [http://www.spectator.org/dsp_article.asp?art_id=12306 «The Politics of Genocide»]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}, ''[[The American Spectator]]'', November 14, 2007</ref><ref>Catherine Merridale, «The 1937 Census and the Limits of Stalinist Rule» <u>Historical Journal</u> 39, 1996</ref>.

На початку 1980-х [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]] [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] здійснював провокативні заходи, націлені проти поширення правди про ГолодоморГолод на міжнародній арені<ref>[https://archive.is/lQuQD Прорив інформаційної блокади довкола Голодомору]</ref><ref>[http://history.org.ua/LiberUA/978-966-1594-17-2/978-966-1594-17-2.pdf Голодомор 1932—1933 років в Україні за документами ГДА СБУ: Анотований довідник]</ref>. Підтвердженням цьому можуть бути документи, з яких був знятий гриф таємності та які були оприлюднені громадськості{{fact}}.<ref>{{Cite book

Апологети радянщини заявляють, що ГолодоморГолод був спричинений неурожаєм, але замовчують факти, що в інші роки при ще меншому урожаї голоду не було, що укрансько-радянська влада під час Голодомору конфісковувала продукти харчування у селян, включаючи малопридатні та непридатні до споживання [[Сурогатні страви часів Голодомору|сурогати їжі]], забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, здійснювала експорт зернових за кордон та зберігала значні запаси зерна в резервах, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону<ref>[http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/tin_golodomoru_nad_zahidnimi_ukrayintsyami.html Роман Якель. «Тінь Голодомору над західними українцями»]</ref>, замовчувала та заперечувала факти масового голоду і загибель людей від нього. Вони також називають деякі інші фактори Голодомору, як, наприклад, колективізацію, надмірний план хлібозаготівель, шкідництво ворогів радянської влади і&nbsp;т.&nbsp;д. з метою, щоб відвернути увагу від вище вказаних справжніх причин Голодомору та таким чином виправдати сталініський режим.

Прихильники радянщини стверджують, що, відповідно до численних документів та свідчень, багато селян загинуло не від голоду, а тільки від хвороб. Однак вони не враховують те, що саме масове голодування, викликане конфіскацією продуктів харчування радянськоюУкраїнсько-Радянською владою, та пов'язані з ним стреси значно ослаблювали організм голодуючих та сприяли поширенню хвороб, які разом з голодом спричинювали масову смертність людей, що навіть підтверджується радянськимиУкраїнсько-Радянськими документами.<ref>[https://archive.is/oUrTc 27.05.1933. Колективна доповідна записка керівників Ізюмського району до секретаря Харківського обкому КП(б)У Постишева та голови Харківського облвиконкому Шелехеса з проханням надання району продовольчої допомоги («зараз у районі жодних ресурсів немає&nbsp;— усі джерела вичерпані»), з інформацією про голодування в районі понад 15 тисяч сільського населення, зростання смертності по району з 170 осіб&nbsp;— у січні, до 1000 осіб&nbsp;— у травні, при масових випадках поховання померлих без реєстрації смерті, про поширення серед населення захворювань на тиф на ґрунті голоду, масового викидання батьками дітей на вулицю (за останній місяць підібрано 657 дітей), а також 2 випадки людоїдства. Держархів Харківської області. Ф. П&nbsp;— 2, оп. 3, спр. 3, арк. 44, 45.]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://istmat.info/node/31179 Докладная записка начальника Днепропетровского облотдела ГПУ Я.&nbsp;К.&nbsp;Крауклиса председателю ГПУ УССР В.&nbsp;А.&nbsp;Балицкому о голоде в Днепропетровской области по данным на 5 марта 1933 г.]{{ref-ru}}</ref>

У відкритому листі [[Михайло Горбачов|Михайлу Горбачову]], в серпні 1987 року [[В'ячеслав Чорновіл]] написав про заперечення ГолодоморуГолоду:<ref>«Відкритий лист до генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова»</ref>

«Найбільшою та найганебнішою білою плямою в радянській історії України є глухе мовчання понад 50 років про організований Сталіним і його опричниками (на кшталт Постишева, якого сватають у наші національні герої…) справжній геноцид української нації&nbsp;— страшний голод 1932—1933&nbsp;рр.,що забрав мільйони людських життів. В одному 1933 році &nbsp;мій народ утратив більше, ніж у цілій Другій світовій війні, що кілька років плюндрувала нашу землю…»

В цей період гласності радянські чиновники визнали, що аграрна політика мала не прямий вплив на появу Голоду.

Після колапсу Радянського Союзу, [[Україна]] офіційно визнала ГолодоморГолод актом геноциду Українського народу.

На думку [[Патрик Райт (історик)|Патрика Райта]]<ref>{{cite book |quote= He (Duranty) had become creatures of the Soviet censors|title=Iron Curtain |last=Wright |first=Patrick |authorlink=Patrick Wright (academic) |coauthors= |year=2007 |publisher=Oxford University Press |location= |isbn=0199231508 |page= |pages=306, 307 |url=http://books.google.com/books?id=DVtSeWMJ510C&pg=PA306 }}</ref>, [[Роберт Такер|Роберта Такера]]<ref>{{cite book |title=Stalin in Power |last=Tucker |first=Robert |authorlink= |coauthors= |year=1992 |publisher=Norton & Company |location= |isbn=0393308693 |page=191 |pages= |url=http://books.google.com/books?id=L9pcTIEP1OQC&pg=PA191 }}</ref>, [[Євген Лайонс|Євгена Лайонса]]<ref name="AiU" />, [[Мона Чарен|Мони Чарен]]<ref>{{cite book |title=Useful Idiots |last=Charen |first=Mona |authorlink= |coauthors= |year=2004 |publisher=HarperCollins |location= |isbn=0060579412 |page=87 |pages= |url=http://books.google.com/books?id=CQaepQzEzCQC&pg=PA87&dq }}</ref> та [[Томас Вудс|Томаса Вудса]]<ref>{{cite book |title=The Politically Incorrect Guide to American History |last=Woods |first=Thomas |authorlink= |coauthors= |year=2004 |publisher=Regnery Publishing |location= |isbn=0895260476 |page=165 |pages= |chapter=The New York Reporter who covered up Stalin's crimes |url=http://books.google.com/books?id=ltSIOnW6XLsC&pg=PA165&dq}}</ref>, [[Волтер Дюранті]] був одним з перших на Заході, хто заперечував ГолодоморГолод.<ref>[http://duranty.pelech.org/duranty2003/pulitzer2003.pdf «Correspondence between Markian Pelech and the Board of the Pulitzer Prizes regarding Walter Duranty's 1932 Pulitzer Prize»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160303183632/http://duranty.pelech.org/duranty2003/pulitzer2003.pdf |date=3 березень 2016 }} (December 30, 2002-April 28, 2003)</ref> В той час, коли лютував Голод, він писав на сторінках ''[[The New York Times]]'' що «Будь-яке повідомлення про голодування в Росії наразі є перебільшенням або шкідливою пропагандою» та «Нема голоду або голодних смертей, однак підвищена смертність через хвороби від недоїдання.»<ref name="AiU">{{cite book |title=Assignment in Utopia |last=Lyons |first=Eugene |authorlink= |coauthors= |year=1991 |publisher=Transaction Publishers |location= |isbn=0887388566 |page= |pages=572,573|chapter=The Press Corps Conceals a Famine |url=http://books.google.com/books?id=ZXLhwVJvfXMC&pg=PA572 }}</ref>

У своїх статтях Дюранті заперечував факт ГолодоморуГолоду в Україні. Він також спростовував повідомлення про Голодомор інших, називаючи їх реакціонерами та звинувачуючи в [[пропаганда|пропаганді]] [[анти-комунізм|анти-Большевизмі]]. Дюранті повторював Радянську пропаганду без перевірки на правдивість. За словами ''New York Times'':<blockquote>Дослівне сприйняття радянської пропаганди абсолютно вводило в оману, як могло показати навіть елементарне спілкування з простими росіянами того часу<ref name="NYT" />.</blockquote>В серпні 1933, кардинал [[Теодор Інніцер]] з [[Відень|Відня]] закликав по допомогу, стверджуючи, що Голод в Україні забирав життя «схоже що мільйонів» та примушував тих, хто вижив до [[дітовбивство|дітовбивства]] та [[канібалізм]]у. 20 серпня 1933 року ''The New York Times'' надрукувала заклик Інніцера та офіційне радянське спростування: «в Радянському Союзі нема ані канібалів, ані кардиналів». Наступного дня було надруковане ще й спростування від Дюранті.

У 1986 році було розпочато кампанії з вимогою відібрати Пуліцерівську премію ''The New York Times''. Видання, однак, відмовилось повертати приз, заявивши, що Дюранті отримав нагороду за репортажі за декілька років до ГолодоморуГолоду.<ref>{{Cite web |url=http://duranty.pelech.org/duranty2003/pulitzer2003.pdf |title=Correspondence between Markian Pelech and the Board of Pulitzer Prizes |accessdate=13 липень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160303183632/http://duranty.pelech.org/duranty2003/pulitzer2003.pdf |archivedate=3 березень 2016 |deadurl=yes }}</ref> Однак ''The New York Times'' була вимушена визнати, що «деякі з редакторів критикували його репортажі як тенденційні» та що «колективізація була основною причиною Голоду, який вбив мільйони людей в Україні, житниці Радянського Союзу, в 1932 та 1933 роках&nbsp;— через два роки після отримання призу Дюранті.»<ref name="NYT" />

Українська-нацистська спільнота в США організувала марші протесту в декількох містах в листопаді та грудні 1933 року проти визнання американським урядом Радянського Союзу, який прирік мільйони українців на голодну смерть.<ref name="ukrweekly.com">{{Cite web |url=http://www.ukrweekly.com/Archive/1988/028822.shtml |title=Collaboration in the suppression of the Ukrainian famine |accessdate=8 липень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070930033726/http://www.ukrweekly.com/Archive/1988/028822.shtml |archivedate=30 вересень 2007 |deadurl=yes }}</ref><ref name="sulz">{{Cite web |url=http://www.artukraine.com/famineart/duranty42.htm |title=Letter to Arthur Sulzberger, Jr., Publisher, NY Times |accessdate=13 липень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101007091938/http://www.artukraine.com/famineart/duranty42.htm |archivedate=7 жовтень 2010 |deadurl=yes }}</ref> [[Комуністична партія США|Американські комуністи]] вдались до насильства в спробі примусити замовчати брехливих українців.<ref name="ukrweekly.com" /><ref name="sulz" /><ref>{{Cite web |url=http://www.shevchenko.org/famine/21_27.htm |title=Dushnyck, Walter. 50 Years Ago: The Famine Holocaust in Ukraine: Terror and Human Misery as Instruments of Russian Imperialism |accessdate=13 липень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110722052120/http://www.shevchenko.org/famine/21_27.htm |archivedate=22 липень 2011 |deadurl=yes }}</ref>{{Failed verification|date=April 2010}} 18 листопада 1933, в [[Нью-Йорк|Нью-Йорці]], 8000 українців пройшли колоною від Вашингтон Сквер Парку до 67-ї вулиці, а близько 500 комуністів бігли за парадом та намагались нападати на учасників ходи.<ref name="ukrweekly.com" /><ref name="sulz" /> Постраждало п'ятеро учасників.<ref name="ukrweekly.com" /> Лише присутність 300 піших та кінних поліцейських, які супроводжували акції протесту, змогла запобігти серйозним проблемам.<ref name="ukrweekly.com" /><ref name="sulz" />

Маніпуляції досягли висоти під час візиту [[Прем'єр-міністри Франції|французького прем'єр-міністра]] [[Едуар Еріо|Едуара Еріо]] до України з 26 серпня до 9 вересня 1933, котрий заперечив будь-який голод та порівняв Україну з «садом, який розквітнув»<ref name="Black">Nicolas Werth, Karel Bartošek, Jean-Louis Panné, Jean-Louis Margolin, Andrzej Paczkowski, [[Stéphane Courtois]], ''The [[Black Book of Communism]]: Crimes, Terror, Repression'', [[Harvard University Press]], 1999, ISBN 0-674-07608-7, pages 159—160</ref>. За день до його візиту, всіх жебраків, волоцюг, безбатченків та голодуючих було прибрано з вулиць. Вітрини місцевих магазинів були заповнені їжею, купувати яку було заборонено, а всіх, хто підходив до вітрин надто близько, арештовували. Вулиці були вимиті. Як і решта західних відвідувачів, Еріо зустрічався з фальшивими «селянами», обраними комуністами або [[комсомол]]ьцями, які показували йому здорову худобу.<ref>''Reflections'', p. 122</ref> Еріо заявив для преси, що жодного голоду в Україні нема, він не бачив жодного свідчення про його існування, і що це доводило, що критики Радянського Союзу поширювали плітки. «Коли хтось вірить в те, що Україна спустошена голодом, дозвольте мені знизати плечима», заявив він. У випуску від 13 вересня 1933 ''[[Правда]]'' могла написати, що Еріо «категорично відкинув брехню буржуазної преси про голод в СРСР»<ref>{{Cite web |url=http://colley.co.uk/garethjones/ukraine2005/Etienne%20Thevein%20%20English%20translation.pdf |title="France, Germany and Austria Facing the famine of 1932-1933 in Ukraine" |accessdate=13 липень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160401113948/http://www.colley.co.uk/garethjones/ukraine2005/Etienne%20Thevein%20%20English%20translation.pdf |archivedate=1 квітень 2016 |deadurl=yes }}</ref>.

Брак знань про геноцид українців був помічений [[Джордж Орвелл|Джорджем Орвелом]], котрий зазначив, що «великі події подібні Голоду в Україні 1933 року, від якого померло мільйони людей, насправді пройшли повз увагу більшості англійських [[Москвофільство|москвофілів]].»<ref>George Orwell, «''Notes on Nationalism''» in «The ''Collected Essays, Journalism and Letters of George Orwell''» ([[London]], 1968), Vol. 3, p. 370.</ref> В 1945 році Орвел написав:

Найджел Колі описував вплив ГолодоморуГолоду та його заперечення Дюранті на книжку Орвела «[[Колгосп тварин]]».<ref>{{Cite web |url=http://www.colley.co.uk/garethjones/soviet_articles/farmer_jones-%20reorder.htm |title=Was Gareth Jones's surname behind George Orwell’s naming of ‘Farmer Jones' in Animal Farm? |accessdate=13 липень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110716214353/http://www.colley.co.uk/garethjones/soviet_articles/farmer_jones-%20reorder.htm |archivedate=16 липень 2011 |deadurl=yes }}</ref>

[[1987]] року в про-комуністичному видавництві ''Progress Publishers'' була надрукована книжка канадського профспілкового діяча та активіста [[Даґлас Тотл|Даґласа Тотла]] (Douglas Tottle) «''Fraud, Famine, and Fascism: the Ukrainian Genocide Myth from Hitler to Harvard''» (Шахрайство, голод та фашизм: міф про геноцид українців від Гітлера до Гарварду)<ref name="tottle"/>. Книжка з'явилась майже одночасно з публічним визнанням факту ГолодоморуГолоду лідером КПУ [[Володимир Щербицький|Володимиром Щербицьким]] в грудні 1987 року. Як наслідок, книжку було вилучено з продажу<ref>[http://mailman.lbo-talk.org/2003/2003-September/021722.html link Letter from David R. Marples]</ref>. Тим не менш, вона все ще доступна в інтернеті, й вважається «дуже важливою» зокрема Спілкою Сталіністів у Великій Британії.

У книзі написано, що твердження про навмисність організації голодомору з метою геноцидуголоду українців є «шахрайством» та «вигадкою [[нацизм|нацистських]] пропагандистів». Також применшується роль «помилок» правління Сталіна та «аматорського радянського планування» та пропонується покласти відповідальність за невдачі на саботажників колективізації в Україні. Також істотні зусилля направлені на доведення несправжності фотографій голоду, припускаючи змову<ref name ="serbyn" />. Тому лише незначна частина книжки присвячена саме Голодомору, оскільки більша її частина містить закиди у змові та фашистському фальшуванні<ref name ="serbyn">[http://www.infoukes.com/history/famine/serbyn/ THE LAST STAND OF THE UKRAINIAN FAMINE-GENOCIDE DENIERS] By [[Roman Serbyn]]</ref>.

Згідно з документами, оприлюдненими [[Wikileaks]], [[президент]] [[Азербайджан]]у [[Ільхам Алієв]] розповів британському [[Принц Ендрю|Принцу Ендрю]] наступний факт шантажу з боку Президента Росії на Азербайджан з метою запобігти офіційному визнанню геноциду українців<ref>{{Cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2010/11/30/5628021/|назва=Росія шантажувала Азербайджан і інших через український Голодомор|видавець=[[Українська правда]]|дата=30 листопада 2010|url-архіву=http://web.archive.org/web/20200523215541/https://www.pravda.com.ua/news/2010/11/30/5628021/|дата-архіву=23 травня 2020|мертвий-url=no|дата-доступу=1 червня 2021}}</ref>, в документі йдеться:

Також в оприлюднених WikiLeaks документах зазначається, що в розмові з міністром зовнішніх справ Ізраїлю [[Авігдор Ліберман|Авігдором Ліберманом]] міністр зовнішніх справ Російської Федерації [[Сергій Лавров]] назвав «історичним ревізіонізмом» офіційне визнання Ізраїлем ГолодоморуГолоду<ref>{{Cite web

14 листопаді 2008&nbsp;р. Президент Росії [[Дмитро Медведєв]] направив послання президентові України Віктору Ющенку, в якому, зокрема, було сказано:<blockquote>Голод 1932—1933 років у [[СРСР|Радянському Союзі]] не був спрямований на знищення будь-якої окремої [[Нація|нації]]. Він став наслідком засухи і насильницької [[Колективізація|колективізації]] та [[розкуркулення]], що проводилися відносно всієї країни, а не однієї тільки України. Загинули мільйони жителів Середнього і Нижнього Поволжя, Північного Кавказу, Центрального Чорнозем'я, Південного Уралу, Західного Сибіру, [[Казахстан]]у, Білорусі. Ми не виправдовуємо репресії сталінського режиму щодо всього радянського народу. Але говорити про те, що існувала мета знищення [[українці]]в,&nbsp;— це значить суперечити фактам і намагатися додати націоналістичний підтекст загальній трагедії. Міркування ж про якісь «якісні відмінності» голоду в Україні від голоду в Росії та інших регіонах СРСР, на наш погляд, просто цинічні й аморальні<ref>{{Cite web |url=http://www.newsru.ua/ukraine/14nov2008/otce_skazav.html |title=Медведєв вважає, що називати Голодомор 30-х геноцидом українців «цинічно й аморально» |accessdate=9 листопад 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131109145804/http://www.newsru.ua/ukraine/14nov2008/otce_skazav.html |archivedate=9 листопад 2013 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://archive.kremlin.ru/text/greets/2008/11/209176.shtml |title=Послання. Оригінальний текст {{ref-ru}} |accessdate=9 листопад 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120222042153/http://archive.kremlin.ru/text/greets/2008/11/209176.shtml |archivedate=22 лютий 2012 |deadurl=yes }}</ref>.</blockquote>Російські ЗМІ постійно публікують матеріали, в яких не заперечується Голодомор як геноцид, фальсифікуються та перекручуються історичніГолод факти.

7 листопада 2017&nbsp;р. у Вестмінстері з цього приводу відбулися спеціальні парламентські слухання. З ініціативою визнати ГолодоморГолод геноцидом виступила депутат від керівної Консервативної партії Полін Латам.

Британські чиновники наголошують, що Голокост хоч і стосується періоду до 1948 року, «має винятковий статус, бо був підставою для юридичного визначення геноциду конвенцією».ї

У посольстві України зазначили, що «Лондон у випадку ГолодоморуГолоду міг би піти на політичний крок, визнавши цей злочин геноцидом, або Британія могла б ініціювати судове дізнання у справі Голодомору, щоб кваліфікувати його як геноцид щодо українців».

Водночас диппредставництво схвалило позицію британського уряду, що «невизнання ГолодоморуГолоду геноцидом жодним чином не применшує тяжкості злочину та відповідальності тогочасного радянського керівництва за смерть мільйонів українців»''<ref>[https://gordonua.com/ukr/news/politics/-velikobritanija-vidmovilasja-viznavati-golodomor-genotsidom-218992.html Велика Британія відмовилася визнавати Голодомор геноцидом ]</ref>.

== «Велика брехня» і ГолодоморГолод ==

[[Роберт Конквест]] вважає, що [[заперечення Голодомору|заперечення Голоду]] було першим вагомим прикладом застосування Радянською владою пропагандистської техніки Великої брехні. Подібні кампанії здійснювались для відволікання уваги від [[Московські процеси|Московських процесів]] та системи [[ГУЛАГ]].<ref name="RC"/>.

{{Main|Закон України про ГолодоморГолод 1932–1933 років в Україні}}

Закон України «Про ГолодоморГолод 1932—1933 років в Україні» був поданий до [[Верховна рада України|Верховної Ради]] [[Президент України|Президентом]] [[Віктор Ющенко|Віктором Ющенко]], ухвалений [[28 листопада]] [[2006]]&nbsp;р., вступив в дію [[1 грудня]] 2006&nbsp;р.<ref name="law376v"/>

Цим законом ГолодоморГолод був визнаний геноцидом Українського народу, а публічне заперечення ГолодоморуГолоду&nbsp;— наругою над пам'яттю мільйонів жертв, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.

* [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голод в Україні (1932—1933)]]

* [[Голодомор на Кубані|Голод на Кубані]]