Відмінності між версіями «Паїсій Величковський»

нема опису редагування
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Благодать і мир від Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, і в Господі радійте.
 
Ми завжди Вашій Вельможності за зроблені нашій убо­гості милостиві благодіяння з належною повагою уклін­но дякували. Нині ж, усе більше й більше пізнаючи осо­бливе Вашої Вельможності про нас, нужденних, щире милосердне піклування, вельми красно дякуємо, а разом із тим із великим здивуванням схвалюємо дароване Бо­гом Вашій Вельможності добре розуміння. Адже стільком наклепникам і неправдомовцям, що повстали на убогу громаду нашу, не лише зовсім не повірили, але для кра­щого засвідчення наказали брату нашому Пахомію негайно йти до монастиря, і з уст його таке почули, що й на думку ніколи нам не спадало, і не снилося ніколи, яка не­правда від заздрісників промовляється. Сильно дивуємося: звідки їм це приходить, щоб та­кі брехливі наклепи зшивати? І хто вони? Хіба ті, які за деяку помічену в них непостійність не були прийняті до громади нашої, або ті, які сохнуть від заздрощів, таємно навчаючись від ворога роду християнського, що завжди ненавидить добро. І як вони не страшаться Господа, Який говорить: «За пусте слово дасте відповідь у день судний»? Якщо ж за пусте слово відповідь дати треба, то неправдомовці явно всіляко повинні бути покарані, бо написано: «Погубить Господь усіх, хто говорить неправду»! Але мо­лимося до премилосердного Господа, нехай усіх тих, які ворогують і обмовляють нас, врозумить Своєю благодат­тю і дарує їм прийти до розуміння істини та цілковито­го покаяння від їхнього злого та заздрісного умислу. Щоб вони, цілком віддавши себе злобі, й самі не загинули жах­ливим чином! Нині про себе докладно, як є істина, оголошуємо, що я при здоров’ї, хоча й слабкому, знаходжуся, і браття жи­ві й здорові, нерозлучно в спільножительстві перебува­ючи. Збентеження ж або переміни в монастирі ніякої не було, і сподіваюся на милість Божу, що й не буде. Бо ко­ли прийшли ми зі Святої Афонської Гори до Молдовлахії з п’ятдесятьма братами і були милостиво прийняті, від благочестивого господаря та Преосвященного митропо­лита цієї землі доручили монастир давній Драгомирну як найзручніше місце для чернечого спільножительного перебування, і дали його нам у повне володіння зі всім майном, що належить до цього монастиря. Потім, час від часу примножуючись, братія збільшилася, з благодаттю Христовою, до ста п’ятдесяти, з яких більша частина по­ходить з руського роду, а найбільше ж — зі славнозвісно­го православного краю Запорозької Січі. Кожен займає своє місце на рукоділлях і послухах монастирських, у кра­вецькій та швацькій майстерні, в паламарці, на кліросі, деякі прийняли чернечий чин, деякі ж іще непострижені, у випробуванні перебувають за переданням святих отців випробовуючись, чи можуть понести чернецтво, а ін­ші вже сподобилися за своїм достоїнством дияконського чину, які, стоячи в церкві перед престолом Божим, молять Господа про здоров’я та спасіння Вельможності Вашої та за все христолюбне Воїнство Запорозьке як за найближ­чих своїх благодійників. Усі ж вони, брати наші, сто п’ят­десят, живуть мирно, спокійно, без будь-якої крамоли та збентеження, один одного смиряючи та один одного ша­нуючи, пов’язані любов’ю Христовою. Я також, наскільки врозумив Бог, за силою своєю маю старання правити всією спільнотою нашою та відкри­вати шляхи спасіння братії за переданням святих отців. І який благочестивий чин, від святих отців переданий, принісши зі Святої Гори, в спільножительній обителі на­шій установили, той і до сьогодні цілком зберігається. Як і те, щоб не входити жінкам у монастир наш жодним чи­ном, навіть і
 
 
 
== Вшанування пам'яті ==
431

редагування