Домінґо Бордолі: відмінності між версіями

м
Згруповано однакові примітки
Немає опису редагування
м (Згруповано однакові примітки)
Був престижним [[Есе|есеїстом]] та співредактором журналу "''Асір"'' ([[1949]]). <ref>{{Cite web|url=http://www.elpais.com.uy/Suple/Cultural/07/11/30/cultural_316667.asp|title=Antimodernismo y conciencia política: Asir la tradición|accessdate=21 de julio de 2012|last=Brando|first=Oscar|date=30 de noviembre de 2007|website=[[El País (Uruguay)|El País]]|archiveurl=https://web.archive.org/web/20081201224535/http://www.elpais.com.uy/Suple/Cultural/07/11/30/cultural_316667.asp|archivedate=1 de diciembre de 2008}}</ref>
 
До цієї групи також входили Вашингтон Локхарт, Артуро Серхіо Віска, Хуліо Сесар да Роза та Ґвідо Кастільо, серед інших.<ref name="prolSenderos"/>{{Cite bookПисав [[Пролог|прологи]], [[Нарис|нариси]] та [[Літературна критика|літературну критику]] в "''Ель-Паїс"'' та "''Ель-Сьюдадано"''.
|title=Prólogo a ''Senderos solos'', de Domingo Luis Bordoli
|last=Raviolo
|first=Heber
|authorlink1=Heber Raviolo
|year=1990
|publisher=[[Ediciones de la Banda Oriental]]
}}</ref> Писав [[Пролог|прологи]], [[Нарис|нариси]] та [[Літературна критика|літературну критику]] в "''Ель-Паїс"'' та "''Ель-Сьюдадано"''.
 
У [[1946]] став переможцем конкурсу, організованого тижневиком "''Marcha"'' з новелою «''La Pradera»''.<ref>{{Cite journal|last=Real de Azúa|first=Carlos|author-link=Carlos Real de Azúa|year=1964|title=Antología del ensayo uruguayo contemporáneo|url=http://www.archivodeprensa.edu.uy/biblioteca/carlos_real_de_azua/textos/bibliografia/domingoluisbordoli.pdf|format=pdf|journal=|location=Montevideo, Uruguay|publisher=Departamento de Publicaciones de la [[Universidad de la República]]|volume=II|issue=|pages=502-505|issn=|archive-url=https://web.archive.org/web/20140220032905/http://www.archivodeprensa.edu.uy/biblioteca/carlos_real_de_azua/textos/bibliografia/domingoluisbordoli.pdf|archive-date=20 de febrero de 2014|access-date=21 de julio de 2012}}</ref> <ref>{{Cite web|url=http://www.mec.gub.uy/academiadeletras/Boletines/02/Faggiani.htm|title=Senderos Solos, los demonios de un «clásico»|accessdate=21 de julio de 2012|last=Faggiani Domínguez|first=Marisa|website=[[Ministerio de Educación y Cultura de Uruguay]]|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304200928/http://www.mec.gub.uy/academiadeletras/Boletines/02/Faggiani.htm|archivedate=4 de marzo de 2016}}</ref>
}}</ref>
 
Перша збірка творів "''Senderos solos fue"'' вийшла у серпні [[1960]] у видавництві "Ediciones Asir" (журнал ''Asir)''. У цій книзі, написаної під псевдонімом "Луїс Кастеллі" він зібрав одинадцять історій, які опублікував у пресі, плюс "''El entierro"''.<ref name="prolSenderos"/>{{Cite book
|title=Prólogo a ''Senderos solos'', de Domingo Luis Bordoli
|last=Raviolo
|first=Heber
|authorlink1=Heber Raviolo
|year=1990
|publisher=[[Ediciones de la Banda Oriental]]
}}</ref>
 
Будучи [[Католицька церква|католиком]], організовував літературні та товариські зустрічі у своєму будинку на вулиці Кокімбо, що в районі Ла-Комерсіал у [[Монтевідео]], куди завітали його студенти та інші письменники, такі як [[Лібер Фалько]]. Андерсен Банчеро свідчив про ці зустрічі на перших сторінках свого роману "''Los regresos"''.<ref name="prolSenderos"/>{{Cite book
|title=Prólogo a ''Senderos solos'', de Domingo Luis Bordoli
|last=Raviolo
|first=Heber
|authorlink1=Heber Raviolo
|year=1990
|publisher=[[Ediciones de la Banda Oriental]]
}}</ref>
 
== П'єси ==
273 780

редагувань