Відмінності між версіями «Депортація кримських татар»

У Росії пропагандистські тези стосовно кримських татар озвучують навіть «професійні історики». Так, російський доктор історичних наук Андрій Гончаров в інтерв'ю для «Російського руху» заявив: «Слід зазначити гуманізм Радянської влади по відношенню до ''бандитів'' <…> у нашого командування було повне право розстріляти, звичайно, не весь народ, але все чоловіче населення ''так званих'' кримських татар за дезертирство і зраду!». Російський публіцист Ігор Пихалов у книзі «За що Сталін виселяв народи?», що присвячена виправданню депортацій в СРСР, історію «зради» кримських татар веде з кінця Середньовіччя. У «провину» їм поставлені походи на Московію та навіть національне будівництво в період революції 1917—1920 років. У грудні 2016 року Пихалов публічно вибачився перед [[інгуші|інгушами]] за свої книжки<ref name="дроботов" /><ref name="пихалов" />. Олег Романько підтасовує дані щодо кримських татар, які співпрацювали з німцями. Наприклад, число в 4 тисячі осіб «для боротьби з партизанами» він отримав зі слів представників «татарського комітету», а не з підрахунків німецькими вербувальниками, тобто це число не підтверджено документально. Романько також налічує 14 рот самооборони, у яких служило 1632 людини. З німецької довідки відомо, що ці 1632 людини були набрані з-поміж добровольців, тоді як Романько тенденційно рахує їх і добровольців окремо, не залежно один від одного. Тобто потрібно рахувати «самооборону» і добровольців («хіві») в рамках одного і того ж числа добровольців, а не окремо. Тим більше неприпустимо зараховувати до колабораціоністів 4 або навіть 9 тисяч кримських татар, нібито набраних «татарським комітетом», без документальних підтверджень проходження ними служби, як це робить Романько<ref name="legend" />.
 
Радянські видання відверто фальсифікували інформацію про кримських татар у Червоній армії. Наприклад, вонина називалиобкладинці випуску журналу «[[Огонёк|Огоньок]]» 1944 року кримськотатарського [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] [[Абдураманов Узеїр Абдураманович|Узеїра Абдураманова]] назвали [[Азербайджанці|азербайджанцем]], а не кримським татарином, на обкладинці випуску журналу «[[Огонёк|Огоньок]]» 1944 року, хоча його сім'я була депортована за те, що вона була кримськотатарською, лише декількома місяцями раніше<ref name="огонёк" /><ref name="birligi" />. У книзі «У горах Таврії» неправдиво стверджувалось, що добровільний розвідник партизан Бекір Османов, батько видатного кримськотатарського діяча [[Османов Юрій Бекірович|Юрія Османова]], був «німецьким розстріляним шпигуном», хоча пізніше, після заявки ще живого Османова, Центральний комітет визнав, що він ніколи не служив німцям і пережив війну<ref name="Касьяненко" />.
 
[[Бугай Микола Федорович|М.&nbsp;Ф.&nbsp;Бугай]] та його учні (А.&nbsp;М.&nbsp;Гонов, А.&nbsp;С.&nbsp;Хунагов та інші) намагаються виправдати [[Депортація народів у СРСР|депортацію народів у СРСР]]. Оскільки вони не можуть скористатися звинуваченнями, які були розвінчані самим [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ СРСР]] в 1980-ті роки за часів [[Перебудова|Перебудови]], то вони використовують недомовки, туманні натяки, висновки, ніяк не пов'язані з посилками, і просто фальсифікацію документів{{Sfn|Едієв|2003|page=26-27}}.