Відмінності між версіями «Анте Павелич»

566 байтів додано ,  6 місяців тому
 
=== Політична кар'єра до [[Друга світова війна|Другої світової війни]] ===
У період навчання Павелич був членом націоналістичної організації «Франковичі», засновником якої був Йосип Франк, котрий намагався представити хорватський народ як опору Австро-Угорщини на Балканах, а сербів — як її головних ворогів, а також відзначився як організатор сербських погромів на початку століття. З 1915 року Павелич став секретарем [[Хорватська партія права|Хорватської партії права,]], заснованої [[Анте Старчевич|Анте Старчевічем]] в XIX столітті[[Хорватська партія права|.]] У 1919 вступив в націоналістичну організацію «Молода Хорватія», яка виступала за незалежність Хорватії з приєднанням до неї [[Боснія|Боснії]] і [[Далмація|Далмації]]. У 1919-27 депутат Загребського магістрату, з 1927 депутат [[Народні збори Сербії|Народної скупщини]] (парламенту) [[ЮгославіяКоролівство Сербів, Хорватів і Словенців|ЮгославіїКоролівства Сербів, Хорватів і Словенців]], виступив у ній з вимогою надання Хорватії автономії. Один з найбільш радикальних лідерів [[Хорватська селянська партія|Хорватської селянської партії]], які наполягали на створенні незалежної хорватської держави. У 1928 почав формувати нелегальну напіввійськову організацію «Хорватський [[Домобрани|домобран]]». У 1929 р. з Браніміром Єлічем, [[Славко Кватернік|Славком Кватерніком]] і його сином Євгеном-Дідо створюють на базі «Хорватського домобрану» [[Усташі|Усташську хорватську революційну організацію]] (Ustasa — Hrvatska revolucionarna organizacija), але після вбивства лідера [[Хорватська селянська партія|Хорватської селянської партії]] [[Степан Радич|Степана Радича]] і оголошення королівської диктатури, Павелич емігрував до [[АвстріяПерша Австрійська Республіка|АвстріїАвстрійської республіки]]. У спільній декларації з фашистськими організаціями Угорщини[[Королівство Угорщина (1920—1946)|Королівства Угорщина]] та Болгарії[[Третє вБолгарське царство|Болгарського царства]] у квітні 1929 Павелич заявив про необхідність повалення «белградського режиму», після чого був звинувачений у державній зраді ій засуджений в Югославії[[Королівство Югославія|Королівстві Югославія]] до смертної кари. У 1932 взяв курс на організацію повстання в Хорватії. Того ж року переїздить до [[Рієка|Рієки]] ([[Королівство Італія (1861—1946)|Королівство Італія]]), звідки керував діяльністю усташів. Користувався заступництвом [[Беніто Муссоліні]]. Під псевдонімом «Хаджи» був комендантом усташського табору в Борегано (поблизу [[Брешія|Брешії]]), де готував терористів для здійснення політичних вбивств. Був організатором вбивства в Марселі короля Югославії [[Олександр I Карагеоргієвич|Олександра I]]. Пізніше був заарештований в ІталіїКоролівстві Італія, а усташські табори були тимчасово розпущені. Уряд ЮгославіїКоролівства Югославія 26 серпня 1939 р. підписав протокол про надання широкої автономії [[Бановина Хорватія|Хорватії]].
 
=== Поглавнік Незалежної держави Хорватії ===