Відмінності між версіями «Юхта Михайло Дмитрович»

м
нема опису редагування
м
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
м
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Народився у селі [[Пристайлове]], [[Лебединський район|Лебединського району]], [[Сумська область|Сумської області]].
 
Батько - Дмитро Гордійович Юхта, був сільським ковалем, пройшов усю війну аж до Берліна. А мама, Євросинія УльянівнаУліянівна, з родини Плішивих – швачкою. Дитинство пройшло на берегах [[Псел|Псла]] серед лісів та луків, мальовничої природи. За його словами, саме Її чарівність надихнула юнака на творчість, ще коли він навчався в Пристайлівській восьмирічній і Будильській середній школах. Перші вірші, оповідання , новели, етюди друкувала районна газета «Життя Лебединщини».
[[Файл:Юний_Михайло_Юхта.jpg|міні|Юний Михайло Юхта. Фото 1964 року, зроблене в Лебедині на одному із засідань літоб’єднання.|центр|посилання=Special:FilePath/Юний_Михайло_Юхта.jpg]]
М.Юхту пам‘ятають як активного учасника літературного об’єднання при Лебединській районній газеті, створеного за ініціативою відомого українського письменника Костя Гордієнка. Побачивши здібності сільського хлопця той всіляко підтримував і допомагав йому, рекомендувавав йти в журналістику.
 
За словами Михайла Юхти, саме чарівність рідного довкілля, де бігало дитинство, надихнула на творчість, ще коли навчався в Пристайлівській восьмирічній і Будильській середній школах. Перші вірші, оповідання , новели, етюди друкувала районна газета «Життя Лебединщини».
Михайло Дмитрович Юхта навчався у [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівському державному університеті імені Івана Франка]] на факультеті журналістики.
 
М.У Лебедині  Михайла Юхту пам‘ятаютьзнають , як активного учасника літературного об’єднання при Лебединській районній газеті, створеного за ініціативою відомого українського письменника Костя Гордієнка. Побачивши здібності сільського хлопця той всіляко підтримував і допомагав йому, рекомендувававрекомендував йти в журналістику. Навчався у [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівському державному університеті імені Івана Франка]] на факультеті журналістики.
По отриманню диплому журналіста був призваний на військову службу, яку відбував кореспондентом газети «Голос воїна»([[Мукачево]]), а також «Голос Родины» ([[Львів]]), на той час, [[Прикарпатський військовий округ|Прикарпатського військового округу.]]
[[Файл:Військовий_журналіст_Михайло_Юхта_із_своїм_російським_колегою_Олександром_Карловим.jpg|міні|Військовий журналіст Михайло Юхта із своїм російським колегою  Олександром Карловим|посилання=Special:FilePath/Військовий_журналіст_Михайло_Юхта_із_своїм_російським_колегою_Олександром_Карловим.jpg]]
Демобілізувавшись, доля занесла Михайла Юхту на [[Волинь]]. Тут спочатку працював інспектором [[Облвиконкомзах|облвиконкому]]. Виходячи із факту природної обдарованості, Юхта міг би здобути кар’єру в органах державної влади, проте випускника Франкового університету найбільше вабила журналістика. Свого часу голова облвиконкому [[Ярощук Юхим Арсенійович|Юхим Ярощук]] пропонував вступити у [[Вища партійна школа при ЦК КПУ|Вищу партійну школу]], що принесло б небияку перспективу для молодого журналіста...Але сам Михайло Юхта коментує: «Я вже спробував себе у журналістиці і відмовитися від неї не зміг, бо то для мене було як повітря».
[[Файл:Portrait_of_Mykhailo_Yukhta.jpg|міні|М.Юхта перед виходом в ефір|ліворуч|посилання=Special:FilePath/Portrait_of_Mykhailo_Yukhta.jpg]]
Тож, ж 70-х років - на ниві волинської [[Журналістика|журналістики]].
[[Файл:Portrait_of_Mykhailo_Yukhta_Working.jpg|міні|[[Файл:Portrait_of_Mykhailo_Yukhta_getting_ready_to_going_live.jpg|міні|ліворуч|посилання=Special:FilePath/Portrait_of_Mykhailo_Yukhta_getting_ready_to_going_live.jpg]]|центр|посилання=Special:FilePath/Portrait_of_Mykhailo_Yukhta_Working.jpg]]
[[Файл:Portrait_of_Mykhailo_Yukhta_Helping_colleagues_to_prepare_to_the_live_stream.jpg|міні|Михайло Юхта первіряє гототовність виходу в ефір своїх колег В.Дорощука та В. Черняка|центр|посилання=Special:FilePath/Portrait_of_Mykhailo_Yukhta_Helping_colleagues_to_prepare_to_the_live_stream.jpg]]
Двадцять років працював на Волинському радіо, ще 20 – [[Кореспондент (значення)|власкором]] [[Українське радіо|Українського радіо]], 10 - власним кореспондентом газети «<nowiki/>[[Радянська Україна (газета)|Радянська Україна]]<nowiki/>», на той час, республіканської газети [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦККПУ]].
[[Файл:Михайло_Юхта_за_роботою.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%AE%D1%85%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%8E.jpg|міні|Михайло Юхта дає завдання кореспондентові Олесю Неділі та настанови перед його поїздкою у відрядження.]][[Файл:Михайло_Юхта_перед_виходом_в_ефір.jpg|міні|У студії Українського Радіо|центр|посилання=Special:FilePath/Михайло_Юхта_перед_виходом_в_ефір.jpg]]
 
По отриманню диплому журналіста був призваний на військову службу, яку відбував кореспондентом газети «Голос воїна»([[Мукачево]]), а також «Голос Родины» ([[Львів]]), на той частойчас, [[Прикарпатський військовий округ|Прикарпатського військового округу.]]
Кар‘єру на Українському радіо почав на конкурсній основі - відразу по приїзду на співбесіду до Києва отримав завдання зробити репортаж із [[Завод «Більшовик»|заводу «Більшовик»]], з чим справився «на відмінно». Пройшов усі професійні щаблі від кореспондента, завідуючого кореспондентською мережею, редактора, старшого редактора до завідуючого інформаційним відділом Волинскої обласної телерадіокомпанії.
[[Файл:Інтерв,ю_із_шахтарем_після_після_підняття_із_забою_шахти.jpg|міні|Інтерв’ю із шахтарем після після підняття із забою шахти|ліворуч|посилання=Special:FilePath/Інтерв,ю_із_шахтарем_після_після_підняття_із_забою_шахти.jpg]]
Серед перших інтерв’ю М.Д. Юхти - розмова із найстарішою жителькою [[Колодяжне (Ковельський район)|Колодяжного]] Варварою Дмитрук, яка була близькою із [[Леся Українка|Лесею Українкою]], дружила із нею; бесіда із праправнучкою [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] Євгенією Гончаревич-Голуб, яка прибула із [[Черкаська область|Черкащини]] вчителювати в село [[Сокіл (Рожищенський район)|Сокіл,]] [[Рожищенський район|Рожищенського району]].
 
Демобілізувавшись, доля Михайла Юхту занесла на [[Волинь]]. Тут спочатку працював інспектором [[Облвиконкомзах|облвиконкому]]. Про це згадується  в книзі Андрія Бондарчука « Юхим Ярощук: людина, громадянин, державний діяч»).
Із переліку респондентів-всесвітніх особистостей<ref>{{Cite book
|title=Особиста примітка М.Д.Юхти
|last=
|first=
|year=
|publisher=
|location=
|pages=
|language=
|isbn=
}}</ref>: [[Литвин Володимир Михайлович|Володимир Литвин]], [[Томенко Микола Володимирович|Микола Томенко]], [[Левітан Юрій Борисович|Юрій Левітан]], [[Леонов Євген Павлович|Євген Леонов]], [[Ріхтер Святослав Теофілович|Святослав Ріхтер]], [[Космонавт|космонавти]] [[Терешкова Валентина Володимирівна|Валентина Терешкова]], [[Попович Павло Романович|Павло Попович]], [[Яремчук Назарій Назарович|Назарій Яремчук]], [[Ротару Софія Михайлівна|Софія Ротару]], [[Білозір Оксана Володимирівна|Оксана Білозір]], [[Пугачова Алла Борисівна|Алла Пугачова]], [[Штепсель і Тарапунька]], останній з яких був близьким приятелем журналіста.
[[Файл:Portrait_of_Mykhailo_Yukhta_and_Volodymyr_Lytvyn.jpg|міні|Спільна світлина Михайла Юхти та Володимира Литвина|центр|посилання=Special:FilePath/Portrait_of_Mykhailo_Yukhta_and_Volodymyr_Lytvyn.jpg]]
[[Файл:Юхта і Левітан.jpg|міні|Михайло Юхта у розмові із всерадянським диктором Юрієм Левітаном|посилання=Special:FilePath/Юхта_і_Левітан.jpg]]
У ході співпраці також заприятелював із [[Магомаєв Муслім Магометович|Муслімом Магомаєвим]], якого здивував неочікуваним волинським сувеніром - консервами з лосятини.
 
Демобілізувавшись, доля занесла Михайла Юхту на [[Волинь]]. Тут спочатку працював інспектором [[Облвиконкомзах|облвиконкому]]. Виходячи із факту природної обдарованості, Юхта міг би здобути кар’єру в органах державної влади, проте випускника Франкового університету найбільше вабила журналістика. Свого часу голова облвиконкому [[Ярощук Юхим Арсенійович|Юхим Ярощук]] пропонував йому вступити у [[Вища партійна школа при ЦК КПУ|Вищу партійну школу]], що принесло б небиякунеабияку перспективу для молодого журналіста...Але сам Михайло Юхта коментує: «Я вже спробував себе у журналістиці і відмовитися від неї не зміг, бо то для мене було як повітря». Тож, ж із 1973-го— на ниві волинської [[Журналістика|журналістики]]. Двадцять років працював  у Волинській обласній тлерадіокомпанії.. Пройшов усі професійні щаблі: від кореспондента, завідуючого кореспондентською мережею, редактора, старшого редактора до завідуючого інформаційним відділом .
Ті, в свою чергу, так полюбилися артисту, що пан Магомаєв неодноразово звертався до Михайла Дмитровича із проханням переслати делікатес до Москви, з приводу святкування особливих для співака дат.
 
[[Файл:М.Магомаєв_та_М.Юхта.jpg|міні|М.Юхта та М.Магомаєв з дружиною співачкою Тамарою Синявсткою у дружній бесіді[[Файл:Світлина_із_підписом_та_побажаннями_українському_журналісту_Михайлу_Юхті_від_Муслімаи_Магомаєва_та_дружини_Тамари_Синявської.jpg|міні|Світлина із підписом та побажаннями українському журналісту Михайлу Юхті від Мусліма Магомаєва та його дружини Тамари Синявської|посилання=Special:FilePath/Світлина_із_підписом_та_побажаннями_українському_журналісту_Михайлу_Юхті_від_Муслімаи_Магомаєва_та_дружини_Тамари_Синявської.jpg]]|центр|посилання=Special:FilePath/М.Магомаєв_та_М.Юхта.jpg]]
Серед перших журналістських матеріалів Михайла Юхти, що привернули увагу радіослухачів — розповідь про найстарішужительку  [[Колодяжне (Ковельський район)|Колодяжного]]   Варвару Дмитрук, близьку подругу [[Леся Українка|Лесі Українки]]; бесіда із праправнучкою [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] Євгенією Гончаревич-Голуб, яка прибула із [[Черкаська область|Черкащини]] вчителювати в село [[Сокіл (Рожищенський район)|Сокіл,]] [[Рожищенський район|Рожищенського району]], інтерв’ю із всесвітньовідомими особистостями [[Ріхтер Святослав Теофілович|Святославом Ріхтером]] та [[Левітан Юрій Борисович|Юрієм Левітаном]], космонавтами [[Терешкова Валентина Володимирівна|Валентиною Терешковою]], [[Попович Павло Романович|Павлом Поповичем,]] кіноактором [[Леонов Євген Павлович|Євгеном Леоновим]], естрадними артистами: [[Яремчук Назарій Назарович|Назарієм Яремчуком]], [[Ротару Софія Михайлівна|Софією Ротару]], [[Білозір Оксана Володимирівна|Оксаною Білозір]], [[Пугачова Алла Борисівна|Аллою Пугачовою]], [[Тимошенко Юрій Трохимович|Юрієм Тимошенком]] та [[Ефим Березин|Ефімом Березіним]] ([[Штепсель і Тарапунька|Тарапунька і Штепсель]]) перший з яких був близьким приятелем журналіста.
 
Десять років Михайло Юхта був власкором однієї із центральних на той час газет «<nowiki/>[[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Радянська Україна]]<nowiki/>». Саме із її шпальт, журналістських  матеріалів його ім’я стало відоме на теренах України. Із проголошенням незалежності України, газета під цією назвою припинила свій вихід. Пізніше   вона стала «<nowiki/>[[Демократична Україна (газета)|Демократична Україна]]<nowiki/>».
 
У 1991 році Михайла Юхту  призначають  власкором [[Державний комітет телебачення і радіомовлення України|Держтелерадіо України]]. Кар‘єру на Українському радіо почав на конкурсній основі — відразу по приїзду на співбесіду до Києва отримав завдання зробити репортаж із [[Завод «Більшовик»|заводу «Більшовик»]], з чим справився «на відмінно». Двадцять років працював на [[Українське радіо|Українському радіо]].
 
Під час журналістських зустрічей заприятелював із [[Магомаєв Муслім Магометович|Муслімом Магомаєвим]], якого здивував неочікуваним волинським сувеніром - консервами з лосятини. Ті, в свою чергу, так полюбилися знаменитому артисту, що пан Магомаєввін неодноразово звертався до Михайла Дмитровича із проханням переслати делікатес до Москви, з приводу святкування особливих для співака дат.
 
Радіожурналістську ниву Михайло Юхта засівав зернами добра і любові до Волинського краю, неньки України. За десятки років  він був щоденно в ефірі Українського радіо. І не тільки щоденно, а декілька разів на добу, майже в кожному інформаційному випуску. В різних куточках України його впізнавали за голосом. Та й ім’я знали мільйони українців. Розповідаючи про життя Волині у Всеукраїнському просторі та закордоном, представляв інтереси волинян, розумів їхні сподівання, перемаймався проблемами.  
 
 Слова і думки журналіста в ефірі  завжди вагомі , виважені й мудрі, оскільки збагачені власним життєвим досвідом  та знаннями. У розповідях  вчувається вболівання за  долю людей, гордість не тільки за рідний край, а й всю українську державу.
 
Від своїх 65 літ Михайло Юхта — на заслуженому відпочинку. Але й надалі допомагає спільно творити радіолітопис України. Своїм багатим досвідом радіожурналістики охоче ділиться із майбутніми журналістами, як старший викладач факультету журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки. Із великою радістю йде на кожну зустріч з молоддю, яка обрала журналістику. У свій час школу радіожурналістики Михайла Юхти пройшли нині вже відомі журналісти. Викладацьку діяльність поєднує із посадою Голови Журналістської Організації Власкорів [[Організація Всеукраїнських засобів масової інформації|Всеукраїнських засобів масової інформації]] у Волинській області.
 
== Громадська діяльність ==
113

редагувань