Васко да Гама: відмінності між версіями

м
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(→‎Дослідження: Уточнення дат)
 
== Перша подорож ==
У середині 1490-х років король [[Мануель I (король Португалії)|Мануель I]] доручив довершити справу випробуваному в боях капітанові да Гама. Експедиція була ретельно підготовлена. Спеціально для неї ще за життя короля [[Жуан II|Жуана II]] під керівництвом досвідченого мореплавця [[Бартоломеу Діаш]]а, який раніше розвідав шлях навколо Африки і знав, кораблі якої конструкції потрібні для плавання в тих водах, були побудовані чотири кораблі. «[[São Gabriel (1497)|Сан-Габрієль]]» (флагманський корабель) і «Сан-Рафаель» під командуванням брата Васко да Гами, Пауло, являли собою так звані «нау» — великі трищоглові кораблі водотоннажністю 120—150 тонн, з чотирикутними вітрилами, більш легка та маневрена [[каравела]] «Берріу» з косими вітрилами (капітан — Ніколау Коельо) і невідоме транспортне судно для перевезення припасів під командуванням Гонсалу Нуніша. Вже 8 липня [[1497]] його експедиція в складі чотирьох кораблів із командою у 170 осіб, головним керманичем [[Перу ді Аленкер]]ом (раніше супроводжував Бартоломеу Діаша), з товмачами з [[арабська мова|арабської]] і [[банту (мови)|банту]] вийшла з гирла річки [[Тежу]] ({{lang-es|Тахо}}) неподалік [[Лісабон]]а.
 
Незабаром кораблі португальців досягли [[Канарські острови|Канарських островів]], що належали [[Кастилія|Кастилії]], але Васко да Гама наказав обійти їх стороною, не бажаючи видавати іспанцям справжню мету експедиції. Коротка зупинка була зроблена на островах [[Кабо-Верде]], що належали Португалії, де флотилія змогла поповнити припаси. Десь поблизу берегів [[Сьєрра-Леоне]] да Гама за порадою [[Бартоломеу Діаш]]а (чий корабель на перших порах плив з ескадрою, а потім попрямував до фортеці [[Сан-Жоржи-да-Міна]] на [[Гвінейська затока|Гвінейському узбережжі]]), аби уникнути зустрічних вітрів, рушив на південний захід і заглибився в Атлантичний океан, лише після екватора повернув знову на південний схід. Минуло більше трьох місяців, перш ніж португальці знову побачили землю<ref>Pathfinders: Fernandez-Armesto, Felipe (2006). Pathfinders: A Global History of Exploration, 2006, W. W. Norton & Company, isbn= 0-393-06259-7, pages= 177—178</ref>.
 
4 листопада кораблі кинули якір у бухті, якій дали ім'я [[Свята Олена|Святої Олени]]. Тут Васко да Гама наказав зупинитися для ремонту. Проте португальці незабаром вступили в конфлікт з місцевими жителями і відбулася збройна сутичка. Серйозних втрат добре озброєні моряки не зазнали, проте стрілою в ногу був поранений сам Васко да Гама.
 
Після багатоденного шторму, 22-го листопада ескадра обігнула Мис Доброї Надії, після чого вимушена була стати на ремонт в бухті [[Моссел-Бей (ПАР)|Моссел-Бей]]. Вантажний корабель був пошкоджений так сильно, що ремонту вже не підлягав. Враховуючи те, що до того часу частина моряків експедиції загинула від цинги і людей для продовження плавання на всіх чотирьох кораблях не вистачало, да Гама вирішив його спалити. Члени екіпажу судна перевантажили припаси і самі перейшли на інші три кораблі. Тут же у тубільців португальці змогли придбати провіант і прикраси зі слонової кістки в обмін на взяті з собою товари. Потім флотилія рушила далі на північний схід вздовж африканського узбережжя.
 
16 грудня португальці минули останній [[падран]], встановлений Діашем, а [[25 грудня]] [[1497]] досягли області, що нині входить до провінції [[Квазулу-Наталь]] [[ПАР]]. Протягом наступного місяця плавання тривало без пригод, хоча двічі кораблі зупинялися для ремонту та поповнення припасів.
 
Рухаючись уздовж східного берега Африки, кораблі досягли [[Мозамбік]]у 1-го березня [[1498]], де їм влаштували добрий прийом. Але згодом мавританські купці, що там перебували, впізнали в них своїх давніх ворогів і намовили місцевого [[шейх]]а перешкодити португальцям у подальшому плаванні. Ледве уникнувши потоплення на [[Риф (геологія)|рифах]], експедиція нарешті досягла [[Малінді]] (сучасна [[Кенія]]), де тамтешній [[султан]] виявився приязнішим і надав португальцям до послуг досвідченого арабського мореплавця, з допомогою якого ескадра у травні [[1498]] досягла Калікути (сучасне [[Кожикоде]]) на [[Малабарський берег|Малабарському узбережжі]] Південної Індії. [[Заморін]] Калікута зустрів португальців з пошаною&nbsp;— військовим парадом 3000 солдатів, і удостоїв Васко да Гама аудієнцією. Васко да Гама передав Заморіну подарунки, однак вони не справили враження на Заморіна. Мусульманські торговці, що були при дворі Заморіна, вказали, що подарунки (серед них не було золота та коштовностей) недостойні європейського правителя, а Васко да Гама схожий більше на пірата, ніж на королівського посла<ref>Castaneda, Herman Lopes de, The First Book of the Historie of the Discoveries and Conquests of the East India by the Portingals, London, 1582, in Kerr, Robert (ed.) A General History and Collection of Voyages and Travels Vol. II, London, 1811.</ref>. Португальці отримали дозвіл Заморіна на відкриття торгової факторії, але їхні товари продавалися погано. З індійцями виникли суперечки з приводу мита, яке повинні були платити португальці. Роздратований Васко да Гама відплив з Кожикоде, силою прихопивши з собою шістнадцять рибалок<ref>M.G.S. Narayanan, Calicut: The City of Truth (2006) Calicut University Publications (The incident is mentioned by Camoes in The Lusiads, wherein it is stated that the Zamorin «showed no signs of treachery» and that «on the other hand, Gama's conduct in carrying off the five men he had entrapped on board his ships is indefensible.»)</ref>. Все ж експедиціяекономічні результати експедиції да Гама булапереверщили успішнішою за всі розумнінайсміливіші очікування, оскільки вони поверталися з вантажем, який коштував в шістдесят разів більше ніж вартість експедиціївитрат на експедицію.
 
=== Повернення до Португалії ===
Васко да Гама залишив Калікут [[29 серпня]] [[1498]]. Бажаючи чимскорше відправитися додому, він проігнорував попередження місцевих мешканців про те, що мусонні вітри дмутимуть у сторону берега. Флот спочатку повільно рухався на північ уздовж узбережжя Індостану, а потім зупинився на островах біля південного Гоа, щоб перечекати деякий час. 3 жовтня [[1498]] року да Гама вирішує перетнути Індійський океан. Однак з початком зимових мусонів&nbsp;це була жахлива подорож. Влітку перетин Індійського Океану зайняв 23 дні, тепер же, коли пливли проти вітру, подорож тривала 132 дні. Тримісячний маршрут до берегів Африки супроводжували спека і хвороби екіпажу. І лише 2 січня 1499 моряки побачили багате місто [[Могадішо]]. Не наважуючись висадитись з нечисленною, змученоюі стражданнямивиснаженою командою, да Гама наказав «для остраху» обстріляти місто з гармат. 7 січня 1499 року флот да Гами прибув у Малінді. Команда була у жахливому стані&nbsp;— близько половини загинуло, решта були вражені цингою. За п'ять днів завдяки гарній їжі та фруктам, наданими шейхом, моряки зміцніли, однак все одно екіпажі кораблів так зменшилися, що 13 січня на стоянці південніше Момбаси довелося спалити «Сан-Рафаель». [[28 січня]] минули острів [[Занзібар]], а 1 лютого зробили зупинку біля острова [[Сан-Жорже (острів)|Сан-Жорже]], [[20 березня]] кораблі обігнули мис Доброї Надії.
 
16 квітня попутний вітер доніс судна до островів Кабо-Верде. Звідти Васко да Гама послав вперед корабель, який 10 липня доставив до Португалії звістку про успіх експедиції. Сам капітан-командир затримався через хворобу брата&nbsp;— Пауло да Гама{{sfn|Subrahmanyam|1997|p=62}}. У серпні або у вересні [[1499]] Васко да Гама урочисто повернувся в Лісабон. Експедиція зазнала чималих витрат: повернулися лише два судна і 55 чоловік, окрім того, да Гама зазнав невдачі у своїй основній місії&nbsp;— забезпечення торгового договору з Калікутом. Однак все ж таки спеції, привезені з Індії на останніх двох кораблях, були продані з величезним прибутком для королівської скарбниці (виручка від продажу в 60 разів перевищувала витрати на експедицію). Васко да Гама був справедливо нагороджений як першовідкривач прямого морського торгового шляху до Азії. Цей шлях відтоді стали повторювати щорічні португальські армади, а спеції з Індії стали основою багатства Португальської корони.
 
== Друга подорож ==
[[Файл:Gregório Lopes - Vasco da Gama (ca 1524).jpg|thumb|right|Портрет Васко да Гама роботи худ. [[Грегоріо Лопес]]а (1490—1550)]]
[[Файл:Vasco da Gama Jerónimos 2008-1.jpg|thumb|right|Усипальня Васко да Гама в монастирі [[Жеронімуш]] в лісабонському передмісті [[Санта-Марія-де-Белен]]]]
У [[1519]] Васко да Гама отримав звання графа ді Відіґейра. Король Португалії Жуан III отримував все менше прибутку від своїх нових колоній. Аби побороти корупцію в старій адміністрації, він вирішує призначити п'ятим віце-королем 64-річного суворого і непідкупного Васко да Гаму. В квітні 1524 Васко да Гама разом із синами Ештаваном і Паоло вирушає в свою останню подорож до Індії. Він володівочолив флотомфлот в кількостіз чотирнадцяти кораблів на чолі із флагманом Санта-Катаріна. Після важкої подорожі (загинуло чотири або п'ять кораблів) у вересні 1524 року експедиція прибуває в Індію. Відразу ж після прибуття до Індії, використовуючи свої повноваження, Васко да Гама вживає жорстких заходів проти зловживань колоніальної адміністрації та наводить новий порядок у Португальській Індії. Однак через три місяці після прибуття да Гама захворів на [[Малярія|малярію]] і напередодні Різдва 1524 року помер у місті [[Кочі (Індія)|Кочі]]<ref>Ames, Glenn J. (2004). Vasco da Gama: Renaissance Crusader. Longman Publishing Group, 2004. 192 p.</ref>. Відповідно до королівського наказу, наступником да Гами на посту губернатора Індії став один з капітанів, які прибули з ним, [[Енріке де Менезеш]]. Сини Васко втратили свої пости і приєдналась до флоту, що повертався на початку 1525 року. У 1539 році тіло Васко да Гама було перевезене до Португалії і поховане в монастирі [[Жеронімуш]] у лісабонському передмісті [[Санта-Марія-де-Белен]].
 
Новітні географічні знання, що отримала наприкінці XV&nbsp;ст. [[Португалія]], зберігали в суворій таємниці і тривалий час вони залишалися невідомими для решти країн Європи. Більшість мореплавців вважали неможливим обігнути Африку, оскільки за давніми уявленнями вона простягалась до Південного полюсу. Це стимулювало інші спроби дістатися в Індію морем, зокрема пливучи в західному напрямку (ідея італійського географа й астронома [[Паоло Тосканеллі]], яка виходила з уявлення про кулясту форму Землі). Це завдання стало мрією й стрижнем життя досвідченого мореплавця і натхненного шукача золота [[Христофор Колумб|Христофора Колумба]].