Травма спинного мозку: відмінності між версіями

| Name name= Травма спинного мозку (спинномозкова травма, спинальна травма)

| Imageimage = Cervical Spine MRI (T2W).jpg

| Captioncaption = [[МРТ]] перелому шийного відділу зі зміщенням зі здавленням [[Спинний мозок|спинного мозку]].

'''Травма спинного мозку'''&nbsp;— це пошкодження [[Спинний мозок|спинного мозку]]<ref>Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р., Федонюк Я.&nbsp;І.&nbsp;Анатомія людини. У трьох томах. Том 2.&nbsp;— 2007.&nbsp;— Нова книга.&nbsp;— 456 с.&nbsp;— підручник, що рекомендований МОН та МОЗ України для Вищих медичних навчальних закладів України найвищих рівнів акредитації</ref><ref>{{Cite web |url=http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/anatomy/classes_stud/uk/med/lik/ntn/2/21%20%D0%9E%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%BE%D0%B7%D0%BA%D1%83.%20%D0%92%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D0%B8%D0%BD%D1%83%D1%81%D0%B8.htm |title=Про мозкові оболони |accessdate=17 лютий 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304195627/http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/anatomy/classes_stud/uk/med/lik/ntn/2/21%20%D0%9E%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%BE%D0%B7%D0%BA%D1%83.%20%D0%92%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D0%B8%D0%BD%D1%83%D1%81%D0%B8.htm |archivedate=4 березень 2016 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://anatomia.at.ua/news/porozhnina_cherepa_oboloni_ta_pidobolonni_prostori_golovnogo_mozku/2011-02-11-5 Анатомія мозку]</ref><ref>{{cite book |автор=Ахтемійчук Ю.Т., Вовк Ю.М., Дорошенко С.В., Кобзар О.Б., Ковальський М.П., Півторак В.І., Прокопець К.О., Радомська Н.Ю., Радомський О.А., Пархоменко М.В., Хворостяна Т.Т.|назва= Оперативна хірургія та топографічна анатомія|видання=|дата=|рік=2010|видавництво=Медицина| розміщення=Київ|сторінки=474|isbn=978-617-505-058-3}}</ref> внаслідок зовнішнього механічного впливу, що викликає тимчасові або постійні зміни його функцій: втрату рухової функції та мʼязової активності, [[Сенсорна система|порушення чутливості]] або [[Автономна нервова система|вегетативних]] функцій в частинах тіла, що інервуються (функціонально обслуговуються) спинним мозком, зазвичай, нижче рівня травми. Травма може виникнути на будь-якому рівні спинного мозку і може викликати ''повне пошкодження'', та цілковиту втрату відчуттів і функцій м'язів; або ''неповне'', коли ще деякі нервові сигнали здатні пройти повз травмовану ділянку спинного мозку. Залежно від локалізації та тяжкості пошкодження симптоми різняться, від затерплості до [[Параліч|паралічупараліч]]у та нетримання сечі . Довгострокові результати також варіантні&nbsp;— від повного одужання до постійної [[Тетраплегія|тетраплегії]] (квадриплегії) або [[Параплегія|параплегії]] . Ускладнення можуть включати [[М'язова атрофія|атрофію м'язів]], [[Пролежень|пролежні]], [[Інфекція|інфекції]] та проблеми з диханням через параліч чи [[парез]] дихальної мускулатури.

У більшості випадків пошкодження спинного мозку є наслідком [[Фізична травма|фізичної травми,]] наприклад, [[Дорожньо-транспортна пригода|автомобільної аварі]]<nowiki/>ї, [[Вогнепальна рана|вогнепального поранення]], падіння або спортивні травми, але воно може бути й наслідком немеханічних причин, таких як [[Інфекція|зараження]], недостатнє [[Кровообіг|кровопостачання]] та пухлини . Трохи більше половини травм припадають на [[шийний відділ хребта]], тоді як 15&nbsp;%&nbsp;— на кожен з відділів, а саме: '''грудний''', '''межу''' між грудним та поперековим, та окремо '''поперековий''' відділ хребта.<ref>{{Cite book|titlename=ATLS – Advanced Trauma Life Support – Student Course Manual|last=|first=|date=2018|publisher=American College of Surgeons|edition=10th|location=|pages=129–144|isbn=9780996826235}}<"ATLS2018"/ref> Діагностика, як правило, грунтуєтьсяґрунтується на неврологічному обстеженні та [[Медична візуалізація|медичній візуалізації]] .

'''''Лікування''''' травми спинного мозку починається з імобілізації (обмеження рухів хребта) та підтримки адекватного [[Кров'яний тиск|артеріального тиску]] .<ref>{{Cite book|titlename=ATLS – Advanced Trauma Life Support – Student Course Manual|last=|first=|date=2018|publisher=American College of Surgeons|edition=10th|location=|pages=129–144|isbn=9780996826235}}<"ATLS2018"/ref> [[Кортикостероїди]] згідно з останніми дослідженнями, з точки зору доказової медицини, <u>не виявились корисними</u>. Інші методи лікуваня залежать від місця та ступеню травми та коливаються від постільного режиму до оперативного втручання. У багатьох випадках травми спинного мозку потребують тривалої [[Фізична реабілітація|фізичної]] реабілітації та [[Ерготерапія|ерготерапії]], особливо у випадках, коли внаслідок пошкоджень різко знижується якість життя й неможлива звична щоденна активність .

Кількість травмованих осіб досить високою навівть у розвинених країнах. Наприклад, у США щороку травмує спинний мозок близько 12 000 осіб<ref>{{cite web|title=Spinal Cord Injury Facts and Figures at a Glance|author1=|url=https://www.nscisc.uab.edu/PublicDocuments/fact_figures_docs/Facts%202012%20Feb%20Final.pdf|access-date=16 May 2018|date=2012}}</ref><ref>https://www.nscisc.uab.edu/PublicDocuments/fact_figures_docs/Facts%202012%20Feb%20Final.pdf</ref>. Найбільш ураженою групою є молоді чоловіки. З середини 20 століття досягнуто великого прогресу в лікуванні спинальних травм. Сучасні інноваційні підходи включають імплантацію [[Стовбурові клітини|стовбурових клітин]]<ref name="Aghayan14">< /ref>, спеціальні матеріали для підтримки тканин, епідуральну стимуляцію спинного мозку та [[Екзоскелет (біоніка)|роботизовані екзоскелети]] .<ref>{{Cite journal|author1=Krucoff MO, |author2=Miller JP, |author3=Saxena T, |author4=Bellamkonda R, |author5=Rahimpour S, |author6=Harward SC, |author7=Lad SP, |author8=Turner DA|date=January 2019|title=Toward Functional Restoration of the Central Nervous System: A Review of Translational Neuroscience Principles|journal=Neurosurgery|volume=84|issue=1|pages=30–40|doi=10.1093/neuros/nyy128|pmc=6292792|pmid=29800461}}</ref>

| colspan="2" style="border-top:0px;" | Наслідки травми залежать від рівня ураження, що відповідає сегментам [[Хребет|хребта]] (ліворуч). Адже існують [[Дерматом|дерматомидерматом]]и&nbsp;— ділянки шкіри, які передають сенсорну інформацію (сигнали від чутливих рецепторів) до спинного мозку через конкретний спинномозковий нерв (праворуч).

Пошкодження спинного мозку може бути [[Травма|травматичнимтравма]]тичним або нетравматичним, і може бути розділене на три типи, в залежності від причини:

Пошкодження також можна розділити на первинні та вторинні: при первинному пошкодженні загибель клітин настає негайно, а [[Біохімія|біохімічні]] реакції, які ініціюються первісним пошкодженням, спричиняють подальше ураження тканин. {{Sfn|Newman|Fleisher|Fink|2008|с=335}} Ці шляхи вторинної травми включають каскадні ішемічні порушення, [[запалення]], [[набряк]], [[Апоптоз|апоптоз клітин]] та дисбаланс [[Нейромедіатори|нейромедіаторів]] . {{Sfn|Newman|Fleisher|Fink|2008|с=335}} Вони можуть відбуватися протягом декількох хвилин або тижнів після травми.

На рівні кожного хребця [[спинномозкові нерви]] відгалужуються з обох боків спинного мозку і виходять між парою [[Хребці|хребцівхребці]]в, щоб інервувати (обслуговувати) конкретну частину тіла. Ділянка шкіри, інервірована специфічним спинальним нервом, називається дерматомом, а група м'язів, інервірована одним спінальним нервом, називається [[Міотом (ембріологія)|міотомом]] . Частина спинного мозку, яка була пошкоджена, відповідає спинним нервам цього рівню й нижче.

| '''Повне пошкодження''' . Жодна рухова або сенсорна функція не зберігається в крижових сегментах S4 або S5.

| '''Сенсорне неповне''' . Сенсорна (на відміну від моторної) функція, зберігається нижче рівня травми, включаючи крижові сегменти.

| '''Неповне ураження моторної функції''' . Рухова функція зберігається нижче рівня травми, і більше половини випробовуваних м'язів нижче рівня травми мають м'язову силу '''''менше 3''''' балів (див. Оцінки м'язової сили ліворуч).

| '''Неповне ураження моторної функції''' . Рухова функція зберігається нижче рівня травми, і принаймні половина ключових м'язів нижче рівня неврологічного рівня має м'язову силу '''''3 і більше''''' балів

| '''Нормальний''' . На момент огляду немає ні моторного ні сенсорного дефіциту, але дефіцит існував раніше.

При '''повній''' травмі хребта втрачаються всі функції нижче травмованої ділянки, незалежно від того, розірваний спинний мозок чи ні. '''Неповна''' травма спинного мозку передбачає збереження рухової або сенсорної функції нижче рівня травми спинного мозку. Щоби травма була розцінена як неповна, необхідне хоча б часткове збереження чутливості й довільного руху в ділянках, що інервуються, S4-S5, {{Sfn|Sabharwal|2014|с=840}}, наприклад, довільне скорочення зовнішнього анального [[сфінктер]]a . Нерви в цій області з'єднані з найнижчою областю спинного мозку, і збереження відчуття та функціонування в цих частинах тіла свідчить про те, що спинний мозок лише частково пошкоджений. Неповна травма за визначенням включає феномен, відомий в англомовних країнах як Sacral sparing (буквально, «крижової збереженості» або «сакральної ощадності»): певна ступінь відчуття зберігається в крижових дерматомах, навіть якщо відчуття погіршені в інших, більш високих дерматомах нижче рівня ураження. Це пояснюється тим, що крижові спинальні шляхи більш глибоко залягають у середині спинного мозку й тому часто залишаються неушкодженими при травмі.

Про травму спинного мозку без рентгенографічної патології говорять, коли в є факт травми в анамнезі, але на [[Радіографія|рентгенограмах]] дані за '''травму хребта''' відсутні . {{Sfn|Peitzman|Fabian|Rhodes|2012|с=288}} [[Травма]] [[Хребет|хребта]]&nbsp;— це пошкодження, при якому виникає [[Переломи кісток|перелом]] хребців, або нестабільність [[Зв'язка (анатомія)|зв'язок]] у [[Хребет|хребті]]; при цьому не обов'язково буде травма спинного мозку {{Sfn|Peitzman|Fabian|Rhodes|2012|сторінки=288–89}} На даний час ознаки травми можуть виявлятися на [[Магнітно-резонансна томографія|магнітно-резонансній томографії]] (МРТ). Але сам цей термін був введений до широкого використання МРТв клінічній практиці. {{Sfn|Peitzman|Fabian|Rhodes|2012|с=289}}

'''Синдром центромедулярного ураження''' майже завжди є наслідком пошкодження шийного відділу спинного мозку й характеризується слабкістю в руках з відносною збереженістю ніг і пошкодженням чутливості в ділянках, що інервуються крижовими сегментами. {{Sfn|Sabharwal|2014|с=839}} Втрачається відчуття болю, температури, легкого дотику та тиску нижче рівня травми. {{Sfn|Snell|2010|с=170}} Спинальні провідні шляхи, які обслуговують руки, більше уражені через центральне розташування їх у спинному мозку, в той час як кортикоспінальні волокна (шляхи від кори lat. cortex), призначені для ніг, збережені через своє зовнішнє розташування. {{Sfn|Snell|2010|с=170}} Найбільш поширений із неповних синдромів спинальної травми, синдром центромедулярного ураження, як правило, є наслідком [[Анатомічна термінологія руху|гіперекстензії]] шиї (через запрокидування голови) у людей похилого віку зі [[Стеноз|стенозомстеноз]]ом хребта. У молодших людей він навпаки, частіш є результатом згинання шиї. {{Sfn|Namdari|Pill|Mehta|2014|с=297}} Найпоширеніші причини&nbsp;— падіння та ДТП; однак інші можливі причини включають спинальний стеноз та пошкодження спинного мозку пухлиною чи килою [[Міжхребцевий диск|міжхребцевого диску]]. {{Sfn|Marx|Walls|Hockberger|2013|с=1420}}

Внаслідок пошкодження мозку або зменшення кровопостачання передньою спинномозковою артерією може виникати '''синдром передньго рогу'''. Він зазвичай викликаний [[Переломи кісток|переломами]], [[Вивих|вивихамививих]]ами хребців або [[Міжхребцева кила|килою диску]]. {{Sfn|Snell|2010|с=170}} Нижче рівня травми втрачаються, рухові функції, больові та температурні відчуття, а [[Тактильні відчуття|відчуття дотику]] та [[Пропріоцепція|пропріоцепції]] (почуття положення в просторі) залишаються неушкодженими. {{Sfn|Field-Fote|2009|с=9}} {{Sfn|Namdari|Pill|Mehta|2014|с=297}} Ці відмінності пояснюються відносним розташуванням спинальних трактів, що відповідають кожен за свій тип функції. {{Sfn|Snell|2010|с=170}}

'''Синдром Браун-Секара''' (Brown-Séquard syndrome рос&nbsp;— см Броун-Секара) виникає, коли спинний мозок з одного боку травмований набагато більше, ніж з іншого. {{Sfn|Field-Fote|2009|с=10}} Насправді рідко коли спинний мозок може бути дійсно чітко наполовину пошкоджений (перетнутий з однієї сторони), натомість часткові ураження через проникаючі рани (наприклад, вогнепальні чи ножові), або переломи хребців та пухлини досить поширені. {{Sfn|Snell|2010|с=171}} На іпсилатеральній (на тій самій) стороні від травми організм втрачає рухову функцію, [[Пропріоцепція|пропріоцепцію]], вібраційні та тактильні відчуття вібрації й дотику . {{Sfn|Field-Fote|2009|с=10}} На контралатеральній (протилежній від травми стороні) спостерігається втрата болю та температурних відчуттів. {{Sfn|Marx|Walls|Hockberger|2013|с=1420}} {{Sfn|Field-Fote|2009|с=10}}

Синдром заднього канатика, при якому уражаються лише дорсальні канатики спинного мозку, зазвичай спостерігається у випадках хронічної мієлопатії, але може виникати і при інфаркті задньої спинномозкової артерії . {{Sfn|Roos|2012|сторінки=249–50}} Цей рідкісний синдром викликає втрату пропріоцепції та відчуття вібрації нижче рівня травми {{Sfn|Namdari|Pill|Mehta|2014|с=297}} тоді як рухова функція та відчуття болю, температури та дотику залишаються неушкодженими. {{Sfn|Ilyas|Rehman|2013|с=389}} Найчастіше, пошкодження задніх канатиків є наслідком таких станів, як захворювання або дефіцит вітамінів, а не травми. {{Sfn|Peitzman|Fabian|Rhodes|2012|с=294}} При tabes dorsalis (спинна сухотка) ураження задньої частини спинного мозку, спричинене сифілісом, призводить до втрати дотику та пропріоцептивного відчуття. {{Sfn|Snell|2010|с=167}}

'''Синдром медулярного конусу (сonus medullaris)''' виникає при травмі конусоподібного нижнього краю спинного мозку, розташованого приблизно між T12 і L2 хребців у дорослих. {{Sfn|Field-Fote|2009|с=10}} Цей регіон містить спинальні сегменти S4&nbsp;— S5, що відповідають за роботу кишківника, сечового міхура та деяких статевих функцій, тому, відповідно, вони можуть бути порушені при цьому типі травми. {{Sfn|Field-Fote|2009|с=10}} Крім того, чутливість та [[Ахілів рефлекс|ахілів рефлек]]<nowiki/>с можуть також зникати чи погіршуватися. {{Sfn|Field-Fote|2009|с=10}} Причини виникнення синдрому медулярного конусу включають пухлини, механічну травму та [[Ішемія|ішемію]] . {{Sfn|Marx|Walls|Hockberger|2013|с=1422}}

На відміну від '''синдрому''' '''медулярного конусу''', прояви '''синдрому кінського хвоста''' часто виникають лише на одній стороні тіла. {{Sfn|Marx|Walls|Hockberger|2013|с=1422}} Причина появи синдрому&nbsp;— механічне здавлення, наприклад, міжхребцевим диском чи пухлиною. {{Sfn|Marx|Walls|Hockberger|2013|с=1422}} Оскільки нерви, пошкоджені при синдромі ккінського хвоста,&nbsp;— це насправді [[Нерв|периферичні нерви]] вже відгалужені від спинного мозку, травма має кращий прогноз на відновлення функції, адже [[периферична нервова система]] має більшу здатність до загоєння, ніж [[центральна нервова система]] . {{Sfn|Field-Fote|2009|с=11}}

Ознаки та [[Симптом|симптомисимптом]]и різняться залежно від локалізації й ступеню травми. Зокрема, окрім повної втрати чутливості можлива поява [[Парестезія|парестезій]]&nbsp;— відчуття поколювання або печії на уражених [[дерматом]]<nowiki/>ах. {{Sfn|Augustine|2011|с=199}} Людина з порушенням свідомості може виявити реакцію на болісний подразник вище певної точки, але не нижче неї. {{Sfn|Sabharwal|2013|с=39}} Окрім повного [[Параліч|паралічупараліч]]у й знерухомленості в ушкоджених [[Міотом (ембріологія)|міотомах]] може виникати підвищений тонус і готовність до спазмування (т.&nbsp;зв. [[Спастика|спастичність]]) чи[[Парез|парезипарез]]и (неповна втрата довільної рухової активності). [[Спінальний шок|Спинальний шок]], втрата нервової активності, включаючи рефлекси нижче рівня травми, настає незабаром після травми і зазвичай проходить протягом доби. {{Sfn|Snell|2010|с=169}} [[Пріапізм]], [[ерекція]] статевого члена може бути ознакою гострої травми спинного мозку. {{Sfn|Augustine|2011|с=200}}

Наслідки травм у [[Поперек|поперековійпоперек]]овій або [[Крижова кістка|крижовій]] ділянках спинного мозку включають зниження або втрату контролю [[Нога людини|ніг]], [[Сечостатева система|сечостатевої системи]] та [[Задній прохід|заднього проходу]]. Люди, які отримали травми нижче рівня L2, все ще можуть використовувати свої згиначі стегна та розгиначі колін. {{Sfn|Weiss|2010|с=313}} Функція [[Кишківник|кишківникакишківник]]а і [[Сечовий міхур|сечового міхура]] регулюється [[Крижова кістка|крижовою]] областю. Зазвичай спостерігається сексуальна дисфункція після травми, а також дисфункція кишечника та сечового міхура, включаючи нетримання [[Кал|калукал]]у та [[Сеча|сечі]] .

Стан, який зазвичай виникає при ураженнях вище рівня Т6&nbsp;— гостра вегетативна дисфункція, при якій артеріальний тиск зростає до небезпечних рівнів, достатньо високих, щоб викликати потенційно смертельний [[інсульт]] . {{Sfn|Cifu|Lew|2013|с=197}} Це є наслідком надмірної реакції системи на такий стимул, як біль нижче рівня травми, позаяк гальмівні сигнали від мозку не можуть пройти рівень ураження й зменшити збудження [[Симпатична нервова система|симпатичної нервової системи]] . {{Sfn|Newman|Fleisher|Fink|2008|с=348}} Ознаками та симптомами гострої вегетативнорї дисфункції є [[тривога]], [[головний біль]], [[нудота]], [[Тинітус|дзвін у вухах]], погіршення зору, [[гіперемія]] та закладеність носа . {{Sfn|Newman|Fleisher|Fink|2008|с=348}} Це може статися одразу після травми чи пізніше. {{Sfn|Newman|Fleisher|Fink|2008|с=348}}

| Параліч зап'ястя, рук і [[Трицепс|трицепсівтрицепс]]ів

В довгостроковій перспективі втрата м'язової функції може мати додаткові наслідки, включаючи [[Атрофія|атрофію]] м'яза. Нерухомість може призвести до [[Пролежень|пролежнів]], що вимагає запобіжних заходів, таких як додаткова подушка та повороти в ліжку кожні дві години (у гострих умовах) для зняття тиску. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=70}} В довгостроковій перспективі люди в інвалідних візках повинні періодично змінюватися для зменшення тиску на тканини. {{Sfn|Weiss|2010|с=314–15}} Іншим ускладненням є больові симптоми, такі як [[Біль|ноцицептивний біль]] (що вказує на потенційне або фактичне пошкодження тканин) та невропатичний біль, коли уражені нерви передають помилкові больові сигнали за відсутності шкідливих подразників. {{Sfn|Field-Fote|2009|с=17}} [[Спастика|Спастичність]], неконтрольоване напруження м'язів нижче рівня травми, виникає у 65–78&nbsp;% в пізньому періоді. Це є наслідком браку гальмівної імпульсації з мозку, яка гасить реакцію м'язів на розтягуючі рефлекси. Це лікується фармакологічно та за допомогою лікувальної фізкультури. Спастичність збільшує ризик [[Контрактура|контрактур]] (механічного вкорочення м'язів, сухожиль або зв'язок, які є наслідком недостатнього використання кінцівки); цю проблему можна запобігти, рухаючи кінцівками активно чи навіть пасивно в повному діапазоні руху кілька разів на день. {{Sfn|Weiss|2010|с=315}} Ще однією проблемою, яка може бути викликана недостатньою рухливістю, є [[остеопороз]]. {{Sfn|Frontera|Silver|Rizzo|2014|с=407}} Втрата щільності кісткової тканини, яка, як вважають, відбувається через погіршення помпової функції ослаблених або паралізованих м'язів, може збільшити ризик переломів. {{Sfn|Field-Fote|2009|с=16}} І навпаки, недостатньо зрозумілим явищем є переростання кісткової тканини в області м'яких тканин, що називається гетеротопічним окостенінням . {{Sfn|Field-Fote|2009|с=15}} Це відбувається нижче рівня травми, можливо внаслідок запалення, й трапляється в клінічно значущій мірі у 27&nbsp;% людей. {{Sfn|Field-Fote|2009|с=15}}

[[Файл:1025_Atrophy.png|ліворуч|міні| М'язова маса зменшується по мірі атрофії й бездіяльності м'язів ]]

Особи зі спінальною травмою мають особливо високий ризик виникнення дихальних та серцево-судинних проблем, тому персоналу лікарні треба бути особливо уважним. В першу чергу респіраторні проблеми (особливо пневмонія) є головною причиною смерті хворих, в другу&nbsp;— інфекції, як правило, через пролежні, а також інфекції [[Інфекція сечових шляхів|сечовивідних шляхів]] та респіраторні інфекції . {{Sfn|Sabharwal|2013|с=26}} [[Пневмонія]] може супроводжуватися [[Задишка|задишкою]], лихоманкою та занепокоєнням. {{Sfn|Sabharwal|2014|с=839}}

Іншою потенційно смертельною загрозою дихання є [[тромбоз глибоких вен]], при якому кров утворює тромб (згусток) у нерухомих кінцівках, який може відірватися й викликати [[Тромбоемболія легеневої артерії|тромбоемболію легеневої артерії]] {{Sfn|Field-Fote|2009|с=13}} Такий тромбоз є особливо частим при спинальній травмі, особливо протягом перших10 днів після неї, й виникає у понад 13&nbsp;% пацієнтів. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=69}} Профілактичні заходи включають [[антикоагулянти]], баро-костюми та пасивні рухи кінцівок пацієнта. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=69}} Звичайні ознаки та симптоми тромбозу глибоких вен та легеневої емболії можуть бути замасковані у випадках ІХС . {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=69}}

Інфекція сечовивідних шляхів&nbsp;— це ще один ризик, який може не проявляти звичних симптомів (біль, терміновість та частота); натомість може бути пов'язаним із погіршенням спастичності. {{Sfn|Sabharwal|2014|с=839}} Ризик виникнення інфекції сечовивідних шляхів, ймовірно, найпоширенішого ускладнення в довгостроковій перспективі, збільшується за рахунок використання постійних сечових [[Катетер|катетерівкатетер]] ів. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=70}} Катетеризація може бути необхідною, оскільки інфекція перешкоджає здатності сечового міхура спорожнюватися, коли він переповнюється, що може викликати вегетативну дизрефлексію або пошкодити сечовий міхур назавжди. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=70}} Використання переривчастої катетеризації для спорожнення сечового міхура через регулярні проміжки протягом дня зменшило смертність від ниркової недостатності в розвинених країнах, але це все ще серйозна проблема в країнах, що розвиваються. {{Sfn|Field-Fote|2009|с=16}}

[[Файл:Man_falling_of_horse.jpg|міні| Падіння на відпочинку чи під час занять спортом може спричинити травму спинного мозку. ]]

Травми спинного мозку найчастіше викликані [[Фізична травма|фізичною травмою]] {{Sfn|Peitzman|Fabian|Rhodes|2012|с=288}} при таких рухах як: [[Анатомічна термінологія руху|гіперфлексія]] (рух голови вперед); [[Анатомічна термінологія руху|гіперекстензія]] (рух назад); бічний рух; [[Момент сили|обертання]] голови; компресія (сила вздовж осі хребта вниз від голови або вгору від таза); або розтягнення. {{Sfn|Augustine|2011|с=198}} Механічна травма може призвести до [[Забій (медицина)|контузії]], здавлення або розтягнення. Такі пошкодження досить часті при багатьох видах перелому хребців .<ref name="radiologyassistant">{{Cite web|url=http://www.radiologyassistant.nl/en/p54885e620ee46/spine-injury-tlics-classification.html|title=Spine injury – TLICS Classification|last=Clark West, Stefan Roosendaal, Joost Bot and Frank Smithuis|website=Radiology Assistant|accessdate=2017-10-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171027025120/http://www.radiologyassistant.nl/en/p54885e620ee46/spine-injury-tlics-classification.html|archivedate=2017-10-27}}</ref> Попередньо безсимптомні вроджені аномалії хребців можуть спричинити великий неврологічний дефіцит, наприклад, [[геміпарез]], внаслідок навіть незначної травми.<ref>{{Cite journal|coauthors=Kuchner EF, Anand AK, Kaufman BM|date=April 1985|title=Cervical diastematomyelia: a case report with operative management|journal=Neurosurgery|volume=16|issue=4|pages=538–42|doi=10.1097/00006123-198504000-00016|pmid=3990933}}</ref>

У США [[Дорожньо-транспортна пригода|автомобільні аварії]] є найбільш частою причиною спинальних травм; На другому місці&nbsp;— падіння з висоти, далі йдуть насильство, наприклад, вогнепальні поранення, потім&nbsp;— спортивні травми . {{Sfn|Sabharwal|2013|сторінки=24–25}} У деяких країнах падіння з висоти зустрічаються частіше, ніж аварії транспортних засобів і стають головною причиною спінальних травм ІСН. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=10}} Частота травм спинного мозку, пов'язаних із насильством, сильно залежить від місця та часу. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=10}} З усіх пов'язаних зі спортом спинальних травм найпоширенішою причиною є стрибки в неглибокі водойми; [[Зимові види спорту|Зимові]] та [[водні види спорту]] кількісно зростають як причини, в той час як [[футбол]] та [[батут]]&nbsp;— зменшуються. {{Sfn|Sabharwal|2013|с=34}} [[Повішення]] при спробах [[Самогубство|самогубства]] може спричинити травми шийного відділу хребта. {{Sfn|Brown|Wyatt|Illingworth|Clancy|2008|с=1132}} Військові конфлікти також статистично пов'язані зі збільшенням рівня травм спинного мозку. Ще однією можливою причиною є [[Ятрогенія|ятрогенна]] травма, спричинена неправильно проведеною медичною процедурою, такою як ін'єкція в хребетний стовп. {{Sfn|Frontera|Silver|Rizzo|2014|с=39}}

Спінальні порушення також можуть мати й нетравматичне походження й становити від 30 до 80&nbsp;%; відсоток залежить від місцевості, зусиль щодо запобігання травм. Розвинені країни мають більш високий відсоток спинальних порушень, викликаних дегенеративними станами та пухлинами, ніж країни, що розвиваються. У розвинених країнах найпоширенішою причиною нетравматичних спинальних порушень є дегенеративні захворювання, за якими слідують пухлини; у багатьох країнах, що розвиваються, провідною причиною є такі інфекції, як [[Вірус імунодефіциту людини|ВІЛ]] та туберкульоз. {{Sfn|Sabharwal|2013|с=24}} Спинномозковаі порушення можуть виникати при захворюваннях міжхребцевих дисків та судинних захворюваннях спинного мозку. Спонтанна кровотеча може виникати всередині або поза оболонами спинного мозку й гематома може здавлювати спинний мозок, що може також трапитися й [[Міжхребцева кила|при килі міжхребцевого диску]]. {{Sfn|Field-Fote|2009|с=5}} Пошкодження може бути наслідком дисфункції кровоносних судин, як при артеріовенозній мальформації, або коли [[тромб]] потрапляє в кровоносну судину і припиняє кровопостачання спинного мозку. {{Sfn|Fulk|Behrman|Schmitz|2013|с=890}} Коли системний [[кров'яний тиск]] падає, приплив крові до спинного мозку може бути зменшений, що може також спричинити втрату відчуттів і довільних рухів у відповідних [[Міотом|міотомахміотом]]ах {{Sfn|Moore|2006|сторінки=530–31}} Вроджені аномалії та пухлини, що стискають спинний мозок, також можуть бути причиною спинальних порушень, як і [[Спондиліт|спондилез]] та [[ішемія]] . [[Розсіяний склероз]]&nbsp;— це захворювання, яке може пошкодити спинний мозок, як і інфекційні або запальні стани, такі як [[туберкульоз]], [[оперізуючий герпес]] або [[Герпес простий|простий герпес]], [[менінгіт]], [[мієліт]] та [[сифіліс]] . {{Sfn|Field-Fote|2009|с=5}}

[[Файл:Immobilisation_plan_dur.png|міні| Обмеження руху хребта з довгою спинальною дошкою ]]

На шию накладається жорсткий шийний комір, а голова тримається з блоками з обох боків, тіло фіксується до спеціального спинального щита . {{Sfn|Sabharwal|2013|с=38}} При наявності додаткових фіксуючих і витягуючих пристроїв, застосовують їх для більш безперного транспортування {{Sfn|Sabharwal|2013|с=37}} Водночас доведено, що використання шийного комірця збільшує смертність у випадках проникаючих травм, і тому в таких випадках зазвичай не рекомендується.<ref>{{Cite journal|vauthors=|date=2013|title=EMS spinal precautions and the use of the long backboard|url=http://www.naemsp.org/Documents/Position%20Papers/POSITION%20EMS%20Spinal%20Precautions%20and%20the%20Use%20of%20the%20Long%20Backboard.pdf|journal=Prehospital Emergency Care|volume=17|issue=3|pages=392–3|doi=10.3109/10903127.2013.773115|pmid=23458580}}</ref>

Якщо [[Систола серця|систолічний]] артеріальний тиск опуститься нижче 90 [[Міліметр ртутного стовпа|мм рт.ст.]] протягом днів після травми, кровопостачання спинного мозку може бути зменшено, що призведе до подальшого пошкодження. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=63}} Таким чином, важливо підтримувати артеріальний тиск, що може здійснюватися за допомогою [[Внутрішньовенна ін'єкція|внутрішньовенних рідин]] та вазопресорів . {{Sfn|Holtz|Levi|2010|сторінки=63–64}} Використовувані вазопресори включають фенілефрин, [[дофамін]] або [[норадреналін]] .<ref name="ATLS2018">{{Cite book|title=ATLS – Advanced Trauma Life Support – Student Course Manual|last=|first=|date=2018|publisher=American College of Surgeons|edition=10th|location=|pages=129–144|isbn=9780996826235}}</ref> Середнє [[Кров'яний тиск|артеріальний тиск]] моніториться та підтримується на рівні 85-90&nbsp;мм рт.ст. протягом семи днів після травми. Лікування [[Гіповолемія|шоку від втрати крові]] відрізняється від лікування нейрогенного шоку, тому необхідно визначити причину шоку. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|сторінки=63–64}} Однак можливе існування обох причин одночасно. Ще одним важливим аспектом догляду є запобігання [[Гіпоксія|недостатньої кількості кисню в крові]], що також може негативно вплинути на спинний мозок. {{Sfn|Bigelow|Medzon|2011|сторінки=167, 176}} У осіб із шийними або високими грудними травмами можуть спостерігатися небезпечні [[Брадикардія|брадикардії (сповільнення серцебиття]]) ; для його прискорення може застосовуватися [[атропін]] .

[[Кортикостероїди|Кортикостероїдний]] препарат [[метилпреднізолон]] був вивчений для застосування при спинальних травмах з надією обмежити набряк та вторинну травму .<ref name="Rou2017">{{Cite journal|coauthors=Rouanet C, Reges D, Rocha E, Gagliardi V, Silva GS|date=June 2017|title=Traumatic spinal cord injury: current concepts and treatment update|journal=Arquivos de Neuro-Psiquiatria|volume=75|issue=6|pages=387–393|doi=10.1590/0004-282X20170048|pmid=28658409}}</ref> Оскільки не виявляється довготривалого покращення, але досить часто виникали шлунково-кишкова кровотеча та інфекція, його використання не рекомендувалося вже станом на 2018 рік.<ref name="ATLS2018">{{Cite book|title=ATLS – Advanced Trauma Life Support – Student Course Manual|last=|first=|date=2018|publisher=American College of Surgeons|edition=10th|location=|pages=129–144|isbn=9780996826235}}</ref> Його застосування при [[Черепно-мозкова травма|травматичному ураженні мозку]] також не рекомендується.<ref name="ITLS2018">{{Cite book|title=International Trauma Life Support for Emergency Care Providers|last=Campbell|first=John|date=2018|publisher=Pearson|edition=8th Global|pages=221–248|isbn=9781292170848|deadurl=vanc}}</ref>

Хірургічне втручання може бути корисним, наприклад, щоб зняти надлишковий тиск на спинний мозок, стабілізувати хребет або усунути зміщення хребців. Хірургія також необхідна у випадків механічного здавлення, наприклад, кістковими уламками, гематомами {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=65}} або залишеними предметами при проникаючих травмах . {{Sfn|Wyatt|Illingworth|Graham|Hogg|2012|с=384}} Хоча ідеальний термін операції досі обговорюється, дослідження виявили, що раннє хірургічне втручання (протягом 24 годин після травми) дає кращі результати. Необхідність хірургічного втручання є суперечливою, оскільки є потенційні ускладнення (наприклад, зараження), тому лікарі повинні вирішити, чи робити операцію, виходячи з аспектів стану пацієнта та власних переконань про його ризики та вигоди. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|сторінки=65–69}} У випадках, коли вибирається більш консервативний підхід, застосовується постільний режим, шийні коміри, імобілізуючі пристрої та, можливо, [[витягнення хребта]] . {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=67}} Хірурги можуть вирішити поставити витягувальний пристрій на хребет, щоби зняти тиск зі спинного мозку, але [[міжхребцева кила]] може стати на заваді такій декомпресії. {{Sfn|Bigelow|Medzon|2011|с=177}}.

Спінальні пацієнти часто потребують розширеного лікування в спеціалізованому відділенні або [[Реанімація (медицина)|реанімації]]. Процес реабілітації зазвичай починається ще в гострому періоді. Зазвичай стаціонарна фаза триває 8–12 тижнів, а потім амбулаторна реабілітаційна фаза триває 3–12 місяців після цього, після чого проводиться щорічна медична та функціональна оцінка. {{Sfn|Cifu|Lew|2013|с=197}} [[Фізична реабілітація|Фізіотерапевти]], [[Ерготерапія|ерготерапевти]], [[Фізична реабілітація|реабілітологи]], медсестри, соціальні працівники, [[Психолог|психологипсихолог]]и та інші медичні працівники працюють в команді під координацією лікаря щоби розробити план заходів, що відповідає стану людини.

Для осіб, рівень ушкодження яких досить високий і присутні проблеми з диханням, великий акцент робиться на очищенні дихальних шляхів на цьому етапі одужання. Слабкість дихальних м'язів погіршує здатність ефективно кашляти, дозволяючи виділенням накопичуватися в легенях. Оскільки пацієнти-спінальники страждають від зниження загальної ємності легенів, фізичні терапевти навчають їх допоміжним методам дихання (наприклад, апікальному диханню, глософарингеальному диханню), які зазвичай не використовуються здоровими людьми. Лікувальна фізкультура для очищення дихальних шляхів може включати ручні перкусії та вібрації, постуральний дренаж, тренування дихальних м'язів та методи асистованого кашлю. Пацієнтів навчають підвищувати внутрішньочеревний тиск, нахиляючись вперед, щоб викликати кашель та очищення дихальних шляхів від м'яких виділень, терапевт чинить тиск на живіт в ритмі кашлю, щоб максимізувати експіраторний потік і мобілізувати виділення. Ручне стиснення живота&nbsp;— ще одна методика, що використовується для збільшення експіраторного потоку, який згодом покращує кашель. Також використовують штучну вентиляцію легень .

[[Файл:Holly_Koester,_2007_Chevron_Houston_Marathon_(357322273).jpg|міні| Холлі Костер отримала травму хребта внаслідок ДТП і тепер вона одна з [[Перегони на інвалідних візках|гонщиків-параолімпійців]] . ]]

Сексуальна дисфункція після травми хребта є загальною проблемою. Можуть виникнути [[еректильна дисфункція]], втрату здатності до [[Сім'явипорскування|еякуляції]], недостатнє змащування [[Піхва жінки|піхви]], зменшення відчуття та порушення здатності до [[Оргазм|оргазмуоргазм]] у. Незважаючи на це, багато людей навчаються способів адаптувати свої сексуальні практики, щоб вони могли вести задоволення сексуального життя. {{Sfn|Elliott|2010}}

Спинальні порушення присутні приблизно у 2&nbsp;% усіх випадків важкої непроникаючої травми. {{Sfn|Bigelow|Medzon|2011|с=173}} У 44&nbsp;% випадків спинальної травми одночасно присутні й [[Політравма|інші серйозні травми]]; 14&nbsp;% спинальних хворих також страждають від травми голови або обличчя . {{Sfn|Peitzman|Fabian|Rhodes|2012|с=288}} Інші часто пов'язані з цим травми включають травми грудної клітки, травми живота, переломи тазу та переломи довгих [[Переломи кісток|кісток]] . {{Sfn|Sabharwal|2013|с=55}}

Чотири з п'яти травматичних пошкоджень спинного мозку припадає на чоловіків. {{Sfn|Sabharwal|2014|с=839}} Більшість цих травм трапляються у чоловіків до 30 років. Середній вік на момент травми поступово збільшився з приблизно 29 років в 1970&nbsp;— х роках до 41 на сьогодні. {{Sfn|Sabharwal|2014|с=839}} Відсоток травм є найнижчим у дітей, найвищий в пізньому підлітковому віці до двадцяти й одразу після двадцяти років, а далі стає все нижчим у старших вікових групах. У Швеції від 50 до 70&nbsp;% усіх випадків спинальних травм спостерігаються у людей до 30 років, а 25&nbsp;%&nbsp;— у людей старше 50 років. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=10}} Хоча рівень травм спинного мозку найвищий серед людей віком від 15 до 20 років, {{Sfn|Pellock|Myer|2013|с=124}} менше 3&nbsp;% їх зустрічається у людей до 15 років. {{Sfn|Hammell|2013|с=274}} Неонатальні спинальні травми зустрічаються у кожного з 60000 народжених, наприклад, від важких пологів або травм щипцями. {{Sfn|Sabharwal|2013|с=388}} Різниця між статями зменшується при травмах у віці 3 та молодших років. Ще одна причина дитячої травми&nbsp;— це [[Насильство над дітьми|жорстоке поводження з дітьми,]] наприклад, [[Синдром струшеної дитини|с]][[Синдром струшеної дитини|индром струшеної дитини]] . {{Sfn|Sabharwal|2013|с=388}} Для дітей найчастішою причиною спинальної травми (56&nbsp;%) є аварії транспортних засобів. {{Sfn|Augustine|2011|с=197}} Велика кількість пошкоджень спинного мозку серед підлітків в основному пояснюється дорожньо-транспортними пригодами та спортивними травмами. Для людей старше 65 років падіння є найпоширенішою причиною травм травматичного пошкодження спинного мозку. Літні люди та люди з важким [[Артрит|артритомартрит]]ом мають високий ризик спинальних пошкоджень через дефекти спинного стовпа. {{Sfn|Augustine|2011|сторінки=197–98}} У нетравматичних спинальних порушень різниця між статями менша, середній вік хворого, а неповні ураження частіше.

[[Файл:Edwin_Smith_Papyrus_v2.jpg|праворуч|міні| Давньоєгипетський папірус Едвіна Сміта&nbsp;— найдавніший відомий опис травми спинного мозку. ]]

Давньоєгипетський папірус [[Папірус Едвіна Сміта|Едвіна Сміта]] з 2500&nbsp;р. до н.&nbsp;е., містить перший відомий опис травми, говорить, що це «не лікується». Індуїстські тексти, що відносяться до 1800&nbsp;р. До н.&nbsp;е., також згадують спинальну травму й описують методи витяжіння хребта. Грецький лікар [[Гіппократ]], народжений у V столітті до нашої ери, описав спинальну травму та винайшов тягові пристрої для вправляння вивихнутих хребців. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|сторінки=3–4}} Але тільки [[Авл Корнелій Цельс]], народжений 30 років до н.&nbsp;е. писав, що травма шийного відділу викликає швидку смерть і при цьому вражається спинний мозок. У другому столітті нашої ери грецький лікар Гален експериментував на мавпах і повідомив, що горизонтальний розріз спинного мозку змусив їх втратити відчуття і рух нижче рівня розрізу. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=5}} Грецький лікар сьомого століття Пол Егейський описав хірургічні методи лікування зламаних хребців шляхом видалення кісткових уламків, а також операцію з зняття тиску на хребет. Протягом [[Середньовіччя|середньовіччя в Європі]] був досягнутий лише невеликий медичний прогрес . Лише [[Леонардо да Вінчі]] та [[Андреас Везалій|Андреас Везалій,]], в [[Відродження|епоху Відродження]], точно зобразили хребет і нерви на малюнках анатомії людини. {{Sfn|Holtz|Levi|2010|с=5}}

Вчені досліджують різні способи лікування травм спинного мозку. Терапевтичні дослідження зосереджені на двох основних напрямках: нейропротекція та нейрорегенерація . Перший прагне запобігти тій шкоді, яка заподіяна вторинною травмою протягом декількох тижнів після первинного ураження, а друга має на меті відновити розірвані шляхи спинного мозку, щоби сприяти відновленню функції. Нейропротекторні препарати спрямовані на вторинні пошкодження, включаючи запалення, пошкодження [[Радикал (хімія)|вільними радикалами]], ексайтотоксичність (пошкодження нейронів надмірною сигналізацією про [[Глутамінова кислота|глутамінову кислоту]]) та [[апоптоз]] (самознищення клітин). Кілька потенційно нейропротекторних агентів, які націлюють такі шляхи, підлягають дослідженню в [[Клінічне випробування|клінічних дослідженнях]] на людях.

[[Файл:Human_bone_marrow_derived_MSCs.jpg|ліворуч|міні| Мезенхімальні стовбурові клітини людського кісткового мозку, що спостерігаються під фазовим контрастним мікроскопом (збільшення 63 х) ]]

Трансплантація стовбурових клітин є важливим напрямком досліджень. Мета полягає в тому, щоб замінити втрачені клітини спинного мозку, дозволити повторне з'єднання в розірваних нервових ланцюгах шляхом повторного відростання аксонів та створення середовища в тканинах, сприятливих для росту. Ключовим напрямком досліджень у галузі спинальних травм є дослідження [[Стовбурові клітини|стовбурових клітин]], які здатні [[Диференціація клітин|диференціюватися]] на інші типи клітин, особливо на ті, що втрачені після спинальної травми. Типи клітин, які досліджуються, включають [[ембріональні стовбурові клітини]], нейронні стовбурові клітини, мезенхімальні стовбурові клітини, нюхові захисні клітини, [[Шваннівська клітина|клітини Шванна]], активовані [[макрофаги]] та [[індуковані плюрипотентні стовбурові клітини]] . Проведено сотні досліджень [[Стовбурові клітини|стовбурових клітин]] на людях із перспективними, але непереконливими результатами. Постійне випробування [[Фази клінічного дослідження|Фази 2]] (з фаз клінічного дослідження) у 2016 році представило дані<ref>{{Cite web|url=http://asteriasbiotherapeutics.com/wp-content/uploads/2016/09/Wirth-ISCoS-14SEP2016-talk-FINAL.pdf|title=Initial Clinical Trials of hESC-Derived Oligodendrocyte Progenitor Cells in Subacute Spinal Cord Injury|last=Wirth|first=Edward|date=September 14, 2016|website=ISCoS Meeting presentation|publisher=Asterias Biotherapeutics|accessdate=September 14, 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160921035451/http://asteriasbiotherapeutics.com/wp-content/uploads/2016/09/Wirth-ISCoS-14SEP2016-talk-FINAL.pdf|archivedate=September 21, 2016}}</ref> показують, що через 90 днів 2 з 4 суб'єктів вже покращили два рухові рівні і, таким чином, вже досягли своєї кінцевої точки відновлення.<ref>{{Cite web|url=http://asteriasbiotherapeutics.com/asterias-biotherapeutics-announces-positive-efficacy-data-in-patients-with-complete-cervical-spinal-cord-injuries-treated-with-ast-opc1/|title=Asterias Biotherapeutics Announces Positive Efficacy Data in Patients with Complete Cervical Spinal Cord Injuries Treated with AST-OPC1|website=asteriasbiotherapeutics.com|accessdate=2016-09-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160920155522/http://asteriasbiotherapeutics.com/asterias-biotherapeutics-announces-positive-efficacy-data-in-patients-with-complete-cervical-spinal-cord-injuries-treated-with-ast-opc1|archivedate=2016-09-20}}</ref>

Інший тип підходу&nbsp;— це інженерія тканин, що використовує біоматеріали, які здатні допомогти у відновленні пошкоджених тканин. До біоматеріалів, які досліджуються, належать природні речовини, такі як [[колаген]] або [[Агароза|агароза,]], та синтетичні речовини, такі як [[полімери]] та [[нітроцелюлоза]] . Ці матеріали також можуть бути використані як засіб для доставки генної терапії тканинам.

<ref name="ahn11">< /ref>

<ref name=Brown>< /ref>

<ref name="BurnsMahalik2008">< /ref>

<ref name="Celani01">< /ref>

<ref name=Chumney>< /ref>

<ref name="Clement13">< /ref>

<ref name="del-Ama12"> </ref>

<ref name="DeVivo2012">< /ref>

<ref name="Dimitriadis10"> </ref>

<ref name="FSCIP"> </ref>

<ref name="Fehlings11">< /ref>

<ref name="Frood, R. 2010">< /ref>

<ref name="Hesse12">< /ref>

<ref name="ISCOS">< /ref>

<ref name="Kabu15">< /ref>

<ref name="Krag89">< /ref>

<ref name="Lafuente85">< /ref>

<ref name="Lifshutz04">< /ref>

<ref name="Liu15">< /ref>

<ref name="Louie15">< /ref>

<ref name="Marino">< /ref>

<ref name="New14">< /ref>

<ref name="NINDS13">< /ref>

<ref name="Pollard07">< /ref>

<ref name="Qin2010">< /ref>

<ref name="Qiu09">< /ref>

<ref name="Recovery">< /ref>

<ref name=Reid> </ref>

<ref name=review02> </ref>

<ref name="Sabapathy15"> </ref>

<ref name="SCI Medicine"> </ref>

<ref name="SchottlerVogel2012"> </ref>

<ref name="Scivoletto14"> </ref>

<ref name="Sekhon01">< /ref>

<ref name="Selzer2010"> </ref>

<ref name="Silva14"> </ref>

<ref name="Singh14"> </ref>

<ref name="Van Den Berg10">< /ref>

<ref name="Waters91"> </ref>

<ref name="Winslow C"> </ref>

<ref name="Witiw15">< /ref>

<ref name="Yu15">< /ref>

Попередні дослідження епідуральних стимуляторів при повних травмах спинного мозку продемонстрували певне поліпшення.<ref name="Yu15">< /ref><ref>{{Cite journal|coauthors=Young W|date=2015|title=Electrical stimulation and motor recovery|journal=Cell Transplantation|volume=24|issue=3|pages=429–46|doi=10.3727/096368915X686904|pmid=25646771}}</ref>