Відмінності між версіями «Мисик Василь Олександрович»

нема опису редагування
| Дата смерті = 3.3.1983
| Місце смерті = м. [[Харків]]
| Громадянство = {{URS}}Російська імперія - УНР - СССР
| Мова творів = [[українська]]
| Рід діяльності = [[поет]], [[перекладач]]
}}
{{однофамільці|Мисик (значення){{!}}Мисик}}
'''Васи́ль Олекса́ндрович Ми́сик''' ({{н}}[[24 липня]] [[1907]], [[Новопавлівка (Межівський район)|Новопавлівка]] [[Дніпропетровська область|Дніпропетровської області]] — {{†}}[[3 березня]] [[1983]], [[Харків]]) — український поет в російській зоні окупації України. Перекладач (Байрона, перекладачШекспіра, Пушкіна, Шеллі, Бернса, Лонгфелло, Кітса, Уїтмена, Гете, Гельдерліна, Беранже, Жака Превера). В'язеньСин сталінськихправославного концтаборівсвященика.
 
В'язень російських та німецьких концтаборів.
 
=== Ранній дебют ===
 
Народився 24 липня 1907 року в селі Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області в родині священика. [[1922]] закінчив семирічку, де навчався мови й літератури у [[Казка Аркадій Васильович|Аркадія Казки]], який запримітив поетичне обдарування юнака. Зшиток із його віршами Казка надіслав своєму другові [[Тичина Павло Григорович|Павлу Тичині]], а той, у свою чергу, показав поезії школяра [[Зеров Микола Костянтинович|Миколі Зерову]], [[Рильський Максим Тадейович|Максиму Рильському]], [[Филипович Павло Петрович|Павлу Филиповичу]]. Відтоді після публікації (1923) кількох поезій у журналі «[[Червоний шлях (журнал)|Червоний шлях»]] Василь Мисик став входитиучасником літературного процесу в літературуокупованій Україні.
 
1926 переїхав до Харкова, влаштувався коректором у друкарні, а згодом став бібліотекарем у Будинку літератури імені Василя Блакитного. [[1927]] побачила світ його перша збірка «Трави».
 
Одночасно з творенням оригінальних поезій Мисик багато перекладав. Ще навчаючись у школі, виявив неабиякий інтерес до чужоземних мов: самотужки оволодів німецькою, французькою. Живучи в Харкові, став відвідувати курси англійської. Там же вступив до технікуму сходознавства. Мисик перекладав з російської, білоруської, [[есперанто]], єврейськоїідіш, польської, німецької, французької, а найбільше — з англійської, перської і таджицької. Вважається першим перекладачем з есперанто на українську мову: «Колискова» (Lulkanto) [[Михальський Євген Йосипович|Євгена Михальського]] (Авангард, 3, 1929).
 
На час утворення Спілки письменників СРСР ([[1934]]) 27-річний Мисик уже був автором поетичних збірок «Трави», «Блакитний міст», «Чотири вітри», «Будівники», збірки оповідань «Ґалаґанів сон», двох книжок нарисів про Схід, численних перекладів. Він належав до [[Плуг (літературна організація)|літературної організації «Плуг»]], але за своєю творчою позицією був близьким до групи так званих «неокласиків».
 
Василь Мисик був членом Спілки селянських письменників «Плуг», літературних організацій Пролітфронт, Всеукраїнської спілки пролетарських письменників.
 
=== Кримінальні гоніння ===
 
Уночі 4 листопада 1934 року за постановою Харківського ДПУ у справі зі звинувачення «у приналежності до ОУН і підготовці терактів проти керівних діячів партії та уряду» В. Мисика було заарештовано в його квартирі у [[Слово (будинок)|будинку «Слово»]]. За свідченням [[Минко Василь Петрович|Василя Минка]], який жив у тому ж будинку поверхом вище, Мисика заарештували помилково — ордер був виписаний саме на нього.
 
Через півроку — через брак достатніх даних — слідство було припинено.
 
[[26 лютого]] [[1935]] затверджено [[обвинувальний висновок]]. Через брак достатніх даних, щоб віддати Мисика до суду, слідство у його справі припинили. Водночас постановлялося направити справу на «особливу нараду» при НКВС СРСР з клопотанням про ув'язнення його у виправно-трудовий табір строком на 5 років — «беручи до уваги, що Мисик виходець з попівської родини і був зв'язаний з українськими націоналістичними елементами, а тому є особою соціально небезпечною і його перебування в Україні в нинішній час небажане»…Після численних тортур та кількох інсценувань розстрілу з метою вибити потрібні НКВД показання від В.Мисика, [[19 липня]] 1935 Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до 5 років виправно-трудових таборів. Незаслужене покарання Мисик відбував на [[Соловки|Соловках]].
 
Навесні [[1940]] поет, після відбуття каторги, оселився в рідному селі. З [[1941]] упримусово мобілізований до радянськихросійського військахвійська, потрапив у полон у Кримській невдалій операції радянськогосталінського командування, де в німецький полон потрапило до мільйона солдат і вищих офіцерів, як згадував сам Мисик. Навесні [[1945]] разом із групою полонених солдатів, виведених до глибокої кручі в німецькому лісі на розстріл, за командою Василя Мисика, всі полонені німецького табору стрибнули з кручі в невідомість або смерть. Дивом кілька чоловік спаслися, тікаючи через ліси і пущі, харчуючись корінцями і буковими горішками, поки натрапили на американський гарнізон, де їх прийняли дуже добре, нагодували, напоїли. Так пригодилось знання Мисиком англійської мови, що американці пропонували всій групі американське підданство. Але Василь Мисик відмовився. Рідна земля його манила найдужче.
 
=== Повернення в літературу ===
[[Категорія:Учасники Другої світової війни]]
[[Категорія:Мешканці будинку «Слово»]]
[[Категорія:В'язні ГУЛАГу]]
[[Категорія:Реабілітовані в СРСР]]
[[Категорія:Лауреати премії імені Максима Рильського]]
Анонімний користувач