Трагедія села Гончий Брід: відмінності між версіями

стиль, вікіфікація
[перевірена версія][перевірена версія]
(→‎Посилання: уточнення)
(стиль, вікіфікація)
 
== Історія ==
Станом на 5 жовтня 1940 року в селі Гончий Брід, яке тоді належало до [[Голобський район|Голобського району]], налічувалося 140 дворів і проживало 759 душ. У часи Другої світової війни поблизу цього села (в урочищі Засмики) була база польської Армії Крайової, звідки вона вчинювалавчиняла рейди[[рейд]]и на українські села. Напади поляків на село Гончий Брід почалися у листопаді 1943 р. і повторювалися у січні та березні 1944 р. За свідченнями очевидців, усього у селі Гончий Брід від рук поляків загинуло 73 українці.
 
Найкривавішим для мешканців Гончого Броду став січень 1944, коли на третій день свята [[Водохреще|Водохреща]] поляки з Армії Крайової напали на село. Місцеві жителі святкували, тому спали довше, а отже, село було захоплене зненацька. Перші групи поляків з’явилися з лісу з боку [[Вівчицьк]]а. Жителі Гончого Броду втікали на другий кінець села. По них стріляли. Дехто був напівголий. Лунали крики, зойки, ридання. Поляки вривалися в оселі, грабували все, що трапляло під руку, виводили з хлівів коней, запрягали і на підводи вантажили награбоване. Група нападників відімкнула церкву і вилізла на дзвіницю. Звідти село було видно як на долоні. Сільчани не знали про те і бігли у напрямку церкви, бо там недалеко могилки, дерева і дорога на село [[Дроздні]]. Та по втікачах відкрили вогонь. Люди у відчаї кидалися з одного боку в інший, потрапляючи під ворожі кулі.