Відмінності між версіями «Стеценко Кирило Григорович»

(→‎Життєпис: Уточнення: Стеценко навчався не в академії, а в семінарії)
Від 1917-го Кирило Стеценко працював у Києві в музичному відділі Міністерства Освіти [[УНР]]. За часів [[Українська Держава|УД]] працює в музичному відділі [[Дніпросоюз|«Дніпросоюзу»]]<ref>[http://conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/203 Видання Кирила Стеценка у «Дніпросоюзі»]</ref>, котрий фінансував [[Петлюра Симон Васильович|Симон Петлюра]], де займається розробкою нових освітніх проектів, активною організаційною діяльністю, піклується про створення хорових колективів. Виступив засновником [[Народний хор|Народного хору]], двох капел, на основі яких згодом виникла [[Національна заслужена академічна капела України «Думка»|капела «Думка»]], [[Українська республіканська капела|Республіканської капели]]. З червня 1919-го призначений [[Уряд УНР|урядом]] головноуповноваженим по організації музичних колективів держави. Диригував хором під час урочистостей з нагоди проголошення [[Акт Злуки|Акту Злуки]]&nbsp;— були виконані «[[Молитва за Україну]]», «[[Вічний революціонер]]» та інші твори<ref>''Рудчук'' ''Ю.&nbsp;А.''&nbsp;Інструментальна музика для духових інструментів в Україні (1917—1941&nbsp;рр.)</ref>. В цей час зростає творча активність композитора. Він пише кантату «У неділеньку святую», музику до поеми «Гайдамаки», велику кількість хорів та романсів.
 
1920 року Кирило Стеценко здійснює подорож по Україні з Другою мандрівною капелою. АГастролі повернувшисьтривали з 8 вересня по 10 листопада і були дуже нелегкими в силу нестабільної ситуації в країні, однак Стеценко, за свідченнями Тичини, зберігав спокій і підтримував дух капели: «Під откос так під откос — і там співать будем»<ref>{{Cite web|title=Музичні гастролі Тичини палаючою Україною|url=https://amnesia.in.ua/tychyna-1920|website=amnesia.in.ua|accessdate=2019-05-08|last=|first=Хомяков Р.|date=|publisher=|language=}}</ref>. Повернувшись, він застає ліквідованою музично-хорову секцію. Легалізуватися та влаштуватися офіційно вдалося лиш [[Національна заслужена академічна капела України «Думка»|Першій мандрівній капелі]] [[Городовенко Нестор Феофанович|Нестора Городовенка]]. Змушений дбати про матеріальне забезпечення сім'ї, композитор переїжджає до [[Веприк (Фастівський район)|Веприка]], де отримує парафію. У жовтні 1921 року брав участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, який підтвердив автокефалію [[Українська автокефальна православна церква (1919—1937)|УАПЦ]]. Організовує сільський хор та виступає з ним по селах Київщини. Останньою значною стала робота композитора над оперою «Іфіґенія в Тавриді» за однойменною драмою [[Леся Українка|Лесі Українки]]. Навесні 1922-го, коли в країні лютували епідемії, у Веприк прийшов тиф. Причащаючи хворого селянина, Стеценко захворів. Не здужавши подолати хворобу, помер 29 квітня 1922&nbsp;р. в розквіті творчих сил.
 
== Творчість ==
67

редагувань