Відмінності між версіями «Полтавська губернія»

м
Площа — 43 844 кв. версти. Ліси займали 2341 кв. версти (24 854 десятин), орні землі — 31 705, луки — 5229, сади — 303, болота — 960, піски — 570 кв. верств. Головне заняття населення — землеробство і скотарство. Вирощували зернові культури, [[льон]], коноплі, [[соняшник]], [[тютюн]], овочеві культури. Значний прибуток давало вирощування слив. Зокрема, великий попит мали мгарські, маціївські, глинські, сарські, опішнянські, зіньківські, мачуські, комишанські сливи. Важливу галузь господарства становило вирощування великої рогатої худоби, коней, овець, свиней. [[1859]] тут налічувалося 233 {{не перекладено|треба=Кінний завод|текст=кінні заводи|мова=ru|є=Конный завод}}. Найбільше їх було в [[Хорольський повіт|Хорольському]], [[Прилуцький повіт|Прилуцькому]], [[Костянтиноградський повіт|Костянтиноградському]], [[Кобеляцький повіт|Кобеляцькому]] і [[Роменський повіт|Роменському]] повітах, єдним з найвідоміших з них є [[Дібрівський кінний завод|Дібрівський]].
 
Жителі губернії займалися також чумацтвом, бондарством, гончарством, чинбарством та ін. промислами. Фабрично-заводська промисловість була розвинута слабо. [[1859]] діяло 575 підприємств, на яких працювали 15 782 чол., що виробляли продукції на 6,5&nbsp;млн крб. Зокрема, діяло 57 селітроварень, 23 винокурні, 21 цукровий, 15 салотопних заводів, 13 тютюнових, 10 вовняних фабрик, 13 чинбарень. Протягом 1862—96 вартість випуску промислових виробів зросла з 4,1&nbsp;млн до 23,6&nbsp;млн крб. На кінець 19 ст. в Полтавській губернії діяло 841 підприємство. За [[Перепис населення Російської імперії (1897)|Всеросійським переписом]] [[1897]] в губернії налічувалося 2 778 151 жителів, у тому числі міського населення&nbsp;— 274 294<ref>Первая Всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи, 1897 г. XXXIII Полтавская губернія / Под редакціею Н.&nbsp;А.&nbsp;Тройницкаго.&nbsp;— Санкт-Петербургъ: Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета Министерства Внутреннихъ Делъ, 1904.— С. XII.</ref>. Як і раніше, в [[1900]] губернія ділилася на 15 [[повіт]]ів, 261 [[волость]].
 
На поч. 20 ст. Полтавщина залишалася аграрною губернією з великим поміщицьким землеволодінням. Через малоземелля селяни змушені були орендувати близько 1&nbsp;млн дес. поміщицьких земель. Понад 95 тис. селян наймитувало в місцевих поміщицьких маєтках і близько 60 тис. селян щорічно виїздили на заробітки в [[Донбас]], [[Катеринославська губернія|Катеринославську]], [[Таврійська губернія|Таврійську]], [[Херсонська губернія|Херсонську]] губернії. Через відносне [[аграрне перенаселення]] з [[1906]] по [[1912]] з Полтавської губернії до [[Сибір]]у і на [[Далекий Схід]] переселилося понад 32 тис. сел. сімей (бл. 200 тис. чол.). У [[1900]] наліч. 4416 підприємств, на яких працювало бл. 14 тис. робітників. На поч. [[1917]] кількість підприємств збільшилася до 6182, а робітників&nbsp;— до 30,8 тис. чол. У селах широко розвивалися кустарні промисли, якими займалося 92 280 чол. У [[1895]] на Полтавщині діяло 232 лікарні, 61 аптека, у тому числі 19 сільських. У 721 початковій школі навчалося 59 396 дітей. У шкільних бібліотеках налічувалося 442 690 книг. У [[1896]] діяло 2142 навчальні заклади (105 186 учнів). Письменних за переписом [[1897]] у Полтавській губернії було 16&nbsp;%, у тому числі у містах&nbsp;— 39,8&nbsp;%. У [[1910]] відповідно стало 26,2&nbsp;% і 48,2&nbsp;%.
4905

редагувань