8038
редагувань
Аль-Касім аль-Мамун: відмінності між версіями
нема опису редагування
(категоризація) |
Inna Z (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
|
Незабаром скориставшись протистоянням між берберами, арабами і сакаліба, ан.-Насир захопив Танжер, який передав в управління аль-Касіму. У 1017 році разом з братом висадився на узбережжя Піренеїв. Звідси брав участь у поході на Кордову й повалення халіфа Сулаймана. Після оголошення ан-Насира у 1016 році халіфом, той призначив аль-Касіма валі Севільї.
[[Файл:Califato de Córdoba-1000.png|міні|ліворуч|250пкс|халіфат за володарювання аль-Касіма]]У 1018 році після загибелі брата й встановлення влади халіфа Абдаррахмана IV, при підтримці берберських військ аль-Касім повстав та рушив на Кордову.
Із самого початку намагався позбутися залежності від берберських військовиків, налагодити співпрацю з арабською шляхтою. Частково це здалося здійснити. Втім серед берберів почало ширитися невдоволення. У 1019 році Мунзір аль-Мансур, валі Сарагоси, зумів відокремитися, заснувавши династію Туджибітів.
Цим вирішив скористатися Ях'я, син Алі ібн Хаммуд ан-Насира, валі Сеути. Останній висадився у Малазі. Спроба халіфа аль-Касіма організувати
Наприкінці 1022 року після повалення халіфа Ях'я ібн Алі аль-Муталі, бербери
Зрештою у 1023 році халіф разом з синами Мухаммедом і Хасаном намагався втекти до Севільї, але їх туди не впустили. Тоді аль-Касім втік до Хереса-де-ла-Фронтери, де потрапив у полон. Тут колишнього володаря тримали у в'язниці, поки у 1035 році не задушили.
| |||