Відмінності між версіями «Київське повстання (1068)»

правопис
(правопис)
 
==Причини==
Причиною повстання стала відмова князя видати киянам зброю і коней для продовження боротьби з [[Половці|половцями]], які восени 1068 [[Битва на Альті (1068)|розбили об'єднані сили]] [[Тріумвірат Ярославичів|Ярославичів]] ([[Ізяслав Ярославич|Ізяслава]], [[Всеволод I Ярославич|Всеволода]] і [[Святослав Ярославич|Святослава]]) на річці [[Ільтиця|Альті]] і грабували київські землі. Святослав після розгрому втік до [[Чернігів|Чернігова]], а Ізяслав і Всеволод — до [[Київ|Києва]].
 
Після поразки, як свідчить нині існуючийнаявний текст «[[Повість врем'яних літ|Повісті минулих літ]]»: {{text|«... люди київські прибігли до Києва, і вчинили віче на торговищі і сказали, пославши (послів) до князя: «Ось половці розсипалися по землі. Дай-но, княже, зброю та коней, і ми ще поб’ємося з ними». Але, Ізяслав цього не послухав»<ref name="ц">Історик [[Толочко Петро Петрович|П. Толочко]] коментує ці події так: «Відмова видати зброю пояснюється, як правило, тим, що Ізяслав боявся, аби вона не було використане проти феодальної знаті та князівської адміністрації. Зважаючи на ситуацію, коли в поразці на Альті кияни звинувачували Ізяслава і його воєводу Коснячка, страх великого князя був виправданий. Але, як слушно зазначали численні дослідники, коней та озброєння Ізяславу просто нізвідки було взяти. У князя не було спеціальних арсеналів, із яких ополченці отримували зброю перед боєм і здавали після його закінчення. Звідси, в діях віча відчувається чиясь організуюча та керуюча рука. Ізяславу ставилась вимога, яку він наперед не міг виконати, щоб викликати вибух народного гніву»</ref>}}
 
==Події==
Після чого розпочалосьрозпочалося повстання. Повсталі розгромили двір [[Тисяцький|тисяцького]] Коснячки і звільнили підступно ув'язненого [[10 липня]] [[1067]] року [[Полоцьке князівство|полоцького князя]] [[Всеслав Брячиславич|Всеслава Брячиславича]]<ref name="йй">Річ у тім, що, захопивши Всеслава Брячиславича удо полонполону, Ярославичі порушили клятву, дану на хресті. ВУ нині існуючомунаявному тексті «Повісті минулих літ» читаємо: «Всеслав же сів у Києві, — а се Бог явив Хресну Силу, тому що Ізяслав, цілувавши хреста, схопив його (Всеслава). І через те навів Бог поганих, а сього явно визволив Хрест Чесний, бо в день Воздвиження Всеслав, зітхнувши, сказав: «О, Хресте Чесний! Оскільки я в тебе вірив, визволи мене з ями цієї. І Бог показав Силу Хресну на повчання землі Руській: хай не переступають Чесного Хреста, цілувавши його».</ref>, проголосивши його [[Великий князь Київськийкиївський|великим князем]]. Визволення Всеслава сталосьсталося [[14 вересня]] 1068 року, в день [[Воздвиження Хреста Господнього|Воздвиження]]. Саме тому у зміщенні зі стола князя-клятвовідступника (Ізяслава) частина населення, і церковної знаті могла вбачати промисел Божий.
 
Ізяслав із братом [[Всеволод I Ярославич|Всеволодом Ярославичем Переяславським]] переяславським утекли з князівського палацу, тут же розграбованого містянамигородянами, що взяли ''«бещисленое множьство злата и сребра»''. [[15 вересня]] Ізяслав перебрався до [[Королівство Польське|Польщі]], де заручившисьзаручившися підтримкою поляківляхів, і через 6 місяців рушив на Київ. Всеволод, дізнавшись про наближення Ізяслава з військом польського князя [[Болеслав II Сміливий|Болеслава]], утік без битви до [[Полоцьке князівство|Полоцька]]. [[2 травня]] Ізяслав зіз поляками увійшовввійшов до Києва і, незважаючи на заступництво молодших Ярославичів, послав до Києва свого сина [[Мстислав II Ізяславич (князь київський)|Мстислава]], який:
{{text|“...порубав киян, що висікли були (з порубу) Всеслава, числом сімдесят чоловік, а інших осліпив, а (ще) інших він без вини погубив, не учинивши дізнання”.<ref name="ПМЛ">[[Повість минулих літ]]</ref><ref name="">Ставлення літописця до повсталих киян — невиразне, але швидше співчутливе, бо вони хотіли боронити рідну землю. Літописець підкреслює, - що князь погубив потім багато невинних людей, не розібравши справи.</ref>}}
Повстання було придушене.