Відмінності між версіями «Фредерік IV (король Данії)»

Після смерті батька у 1699 році Фредерік стає новим королем. Відразу було прийнято рішення знову спробувати здійснити мрію [[Кристіан V|Кристіана V]] щодо повернення провінції Сконе. Для цього було укладено союз з Августом, курфюрстом Саксонії та королем Річчі Посполитою, й Петром I, царем Московії. Цей договір був спрямований проти Швеції, де на той час правив молодий Карл XII. Першим військові дії розпочала Данія.
 
Фредерік IV восени 1699 року вдерся до герцоства Гольштейн-Готорпського, союзника Швеції. Втім данцям не вдалося швидко оволодіти герцогством, у березні 1700 року вони взяли в облогу важливу фортецю Тьоннінг. В цей час на допомогу Швеції прийшла англо-голландська ескадра з 23 лінійних кораблів. Скориставшись цим Карл XII Шведський висадився біял Копенгагена. Фредерік IV опинився у складній ситуації й замість продовження боротьби уклав 18 серпня 1700 року мирний договір у замку Травенталь. Після цього дансько-норвезька армія не брала участь у війні до 1709 року - — битві при Полтаві. Після цього Фредерік IV знову розпочав війну із Швецією. До того, зробивши висновок з поперредніх поразок, у 1701 році було впроваджено народне рушення у Данії та Норвегії.
 
Але дії були невдалими - — 10 березня 1710 року данці зазнали поразки при Гельсінборзі, 12 грудня 1712 року - — при Гадебуші. Шведські капери зуміли порушили торговельний та військовий зв'язок Данії з Норвегією. В подальшому данська армія діяла разом з саксонцями та москалями у Померанії та Мекленбурзі. У 1714 році данській флот завдав поразки шведами при Фемарні та Бюлці. Данія захопила о.[[Гельголанд]]. В цей же час було укладено додаткові союзи з Прусією та Ганновером. У 1716-17201716—1720 роках війна здебільшого точилася у Норвегії до загибелі Карла XII Шведського. У 1720 році було укладено Копегагенський мирний договір із Швецією.
 
Війна нанесла значний економічний збиток країні, але Фредерік IV не зміг досягти поставленої мети задля чого починав боротьбі із Швецією. Єдиним важливим результатом було посилення впливу Данії у Шлезвігу та Гольштейні.