Відмінності між версіями «Зарницька Єфросинія Пилипівна»

м (Вилучення зайвого патаметра)
З вересня 1893 по вересень 1894 рр. Зарницька — провідна актриса [[Деркач Георгій Йосипович#Трупа Деркача|трупи Г. Деркача]]. Своєю грою Зарницька підкорила парижан під час гастролей трупи наприкінці 1893 — на початку 1894 рр. у Франції. Знаменитий французький критик Ф. Сарсе назвав голос актриси чистим, як кришталь.
 
З 1894 по 1914 роки Зарницька грає у трупах О. Суслова і О. Суходольського (1894–18981894—1898 рр.), О. Суслова (1898–19091898—1909 рр.) та інших театральних трупах (1909–19141909—1914 рр.). Учень М. Кропивницького, О. Суслов (1857–19291857—1929) пройшов біля учителя протягом чотирьох років (1888–18921888—1892) школу акторської майстерності, режисури, організаційних засад керування колективом.
 
З 1914 по 1924 рр. Зарницька мешкала у Петрограді, де виступала в українських виставах і була причетна до організації і відкриття у 1919 році Українського театру ім. Т. Г. Шевченка. Актриса входила до складу розпорядчої ради театру, пробувала себе у режисурі, активно працювала у напрямку подальшого розширення свого репертуару в ролях літніх жінок: Терпилиха («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Фенна Степанівна («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), жінка Тараса («Тарас Бульба» М. Старицького), Гордиля («Циганка Аза» М. Старицького) та ін. (У 1918–19191918—1919 рр. ім'я Зарницької зустрічається на афішах українського драматичного театру в Одесі та Миколаєві, що свідчить про її епізодичні приїзди у цей період на Україну.)
 
У 1924 році Зарницька повертається на Україну. Разом із своїм братом, актором М.&nbsp;Клодницьким<ref>Михайло Пилипович Азгуріді (Клодницький)&nbsp;— артист театрів «Палас» і «Буфф» у Петрограді, 1910-1917</ref> вона організовує у с.&nbsp;Катеринівці Первомайського району Миколаївської області самодіяльний театр, якому судилося відіграти важливу роль у піднятті культури району.
 
З 1926 року Зарницька&nbsp;— актриса Українського Народного театру у Харкові (чергова реорганізація цього колективу призвела до його перейменування спочатку у Державний Народний театр, а згодом у [[Харківський червонозаводський державний український драматичний театр|Державний український Червонозаводський театр]]). Зарницька поєднує вже зіграні ролі з новими&nbsp;— Харитина («Республіка на колесах» Я.&nbsp;Мамонтова), Морочинська («Молода кров» В.Винниченка), хазяйка пансіонату («Вовчі душі» Д.&nbsp;Лондона), Софія Петрівна («Розлом» Б.&nbsp;Лавреньова), Чирвиха («Диктатура» І.&nbsp;Микитенка) та інші.
36 892

редагування