Відмінності між версіями «Чубай Григорій Петрович»

редагування
(редагування і доповнення)
(редагування)
| Сайт = http://www.chubay.ridne.net/
}}{{Othernames|Чубай}}
'''Григо́рій Петрович Чуба́й''' (*[[23 січня]] [[1949]] — †[[16 травня]] [[1982]]) — видатний український [[поет]], [[перекладач]]. Один із лідерів львівського літературно-мистецького андеґраунду [[1970-ті|1970-их]] років, видавець самвидавного літературно-мистецького часопису [[Скриня (самвидавний часопис)|Скриня]] (1971). Батько лідера гурту «[[Плач Єремії (гурт)|Плач Єремії]]» [[Чубай Тарас Григорович|Тараса Чубая]].
 
Автор посмертно виданих поетичних книг «Говорити, мовчати і говорити знову» (1990), «Плач Єремії» (1999) та «П'ятикнижжя» (2013).
У 1969 році написав поему «Відшукування причетного». Його вірші та поеми звучали на хвилях Радіо Свобода та інших. У зв'язку з цим у травні-червні 1970 року Грицька «тягали» на допити в КГБ.
 
Грицьком як молодим талановитим поетом заопікувалися подружжя Калинців — [[Калинець Ігор Миронович|Ігор]] та [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірина]]. Через них познайомився зі самвидавною літературою, дисидентами братами [[Горинь|Горинями]] та [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|В'ячеславом Чорноволом]]. У листопаді 1970 разом з Іриною КалинецьКалинцями їздив до [[Івано-Франківськ|Івано-Франківська]] на суд над [[Мороз Валентин Якович|Валентином Морозом]].
 
Восени 1969 року зійшовся з братами Яворськими [[Яворський Володимир Іванович|Володимиром]] та [[Яворський Орест Іванович|Орестом]], десь тоді ж зі студентами [[Львівський національний університет імені Івана Франка|університету]] [[Морозов Віктор|Віктором Морозовим]], [[Лишега Олег Богданович|Олегом Лишегою]] та [[Кісь Роман Ярославович|Романом Кісем]], навесні 1970 — зі студентом [[Націона́льний університе́т «Льві́вська політе́хніка»|політехнічного інституту]] [[Рябчук Микола Юрійович|Миколою Рябчуком]]. Виникло неформальне середовище, яке збиралося переважно у підвалі Чубаєвого будинку на Погулянці,35. В їхньому колі захоплювалися модерністською поезією [[Томас Стернз Еліот|Еліота]], [[Езра Паунд|Паунда]], [[Гійом Аполлінер|Аполлінера]], [[Федеріко Гарсія Лорка|Лорки]] — переважно у польських перекладах, музикою [[Чеслав Немен|Чеслава Нємана]]. Серед українських поетів високо ставили [[Богдан-Ігор Антонич|Антонича]], [[Свідзінський Володимир Євтимович|Свідзинського]], раннього [[Тичина Павло Григорович|Тичину]]. Під впливом Чубая друзі теж почали писати поезію.
У 1971 році Грицько Чубай підготував самвидавний літературно-мистецький часопис [[Скриня (самвидавний часопис)|Скриня]], про що мріяв давно. 31 сторінку було віддруковано в кількох екземплярах на друкарській машинці. До часопису включено вірш [[Лишега Олег Богданович|Олега Лишеги]] «Віч-на-віч», вірші «''Хлопчик''», «''Бойківська зима''» [[Роман Кісь|Романа Кіся]], «''Коли сенс виллється з існування''» [[Віктор Морозов|Віктора Морозова]], «''На пелюстці зеленого берега''» Катерини Морозів (Морозової), цикл віршів Василя Гайдучка, поему «''Марія''» самого Грицька Чубая, оповідання [[Микола Рябчук|Миколи Рябчука]] «''Неси свій німб''», переклад Г.Чубая п'єси [[Тадеуш_Ружевич|Тадеуша Ружевича]] «''Кумедний старигань''», есе Олега Лишеги «Лицар» (огляд робіт скульптора [[Яворський Орест Іванович|Ореста Яворського]], правильник «''Квестіонар''» Романа Кіся. Після виходу 1-го номера «Скрині» планував готувати друге число.
 
Проте 12 січня 1972 року було заарештовано [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірину Калинець]]. Грицька Чубая також 3 дні протримали у [[Тюрма на Лонцького|слідчому ізоляторі]] [[Комітет Державної Безпеки|КГБ]], у їхніх квартирах проведено обшуки. 15 січня 1972 Чубая відпустили. На суді над [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Іриною Калинець]] в серпнілипні 1972 року він погодився виступати свідком, заявляв щось про незгоду з естетичними вподобаннями Калинціву поезії Ігоря Калинця. Цього вистачило, аби в інтелігентських колах талановитого поета оголосили егентомаґентом КГБ і піддали остракізмові. Грицько важко переживав усе це і всеще більше пиячив. Їхній гурток розпався, студентів повиганяли з вишів, Лишегу і братів Яворських забрали до армії, Рябчук пішов працювати на залізницю в Карпати, Роман Кісь подався в етнографічну експедицію на Чукотку.
 
Надалі Чубай працював освітлювачем у [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|театрі ім. Заньковецької]], вантажником, малярем на ізоляторному заводі, певний час на будовах у Сибіру.
1234

редагування