Відмінності між версіями «Кербер Леонід Львович»

вікіфікація, доповнення
(вікіфікація, доповнення)
[[Файл:Kerber Leonid.jpg|міні|Кербер Леонід Львович]]
'''Леонід Львович Кербер''' (3(17).06.1903, Санкт-Петербург - — 9.10.1993, Москва) - — видатний фахівець в галузі авіаційного обладнання, Лауреат Ленінської премії та Державної премії СРСР, був нагороджений двома орденами Леніна, орденом Вітчизняної війни I ступеня, Червоної Зірки, медалями.
 
== Біографія ==
Народився в родині морського офіцера Людвіга Бернгардовича Кербера, чий батько Бернгард Кербер був професором судової медицини Дерптського університету.
 
Після року навчання в першому класі німецькій гімназії в 1913  р. поступив в Перший кадетський корпус, звідки в 1917  р. перевівся в Морський кадетський корпус.
 
В 1925 проходив дійсну військову службу за програмою на звання молодшого командира запасу РСЧА. Службу проходив в 1-му радіополку у Володимирі разом з відомими пізніше полярним радистом Е.  Т.  Кренкелем і розвідником Р.  І.  Абелем. У полку отримав спеціальності радіомеханіка і радіотелеграфіста.
 
До арешту НКВС у 1938 році працював у системі [[РСЧА]], займався системами зв'язку для різних родів військ та видів військової техніки, в тому числі і для авіації.
 
== Арешт ==
У 30-і роки займався апаратурою радіонавігації для туполівських бомбардувальників ТБ-3 і рекордного АНТ-25 в плані підготовки перельоту в США через Північний полюс. Він був засуджений по 58 ст (пп. 7 і 11) до 8 роки таборів і етапований під Архангельськ в [[Кулойлаг]] на лісоповал.
 
З 1939 року в ЦКБ-29, де працював над моделями «100» (прототип Пе-2), «102» (ДВБ-102, М-2) і в [[Туполєв Андрій Миколайович|А.  М.  Туполєва]] над «103» (прототип [[Ту-2]]) . У 1943 році був направлений на фронт, для допомоги в освоєнні першого Ту-2, потім працював в ОКБ по створенню системи фотообладнання для Ту-2Р і над далеким бомбардувальником Ту-2Д («62»). У післявоєнний період вніс величезний внесок в освоєння систем обладнання літака Ту-4 і в створення комплексів обладнання для всіх туполівських пасажирських і цивільних літаків, аж до [[Ту-144]].
 
== Після звільнення ==
З травня 1941 року, після того як його реабілітували і звільнили з ув'язнення, він продовжує працювати в ОКБ, їде в евакуацію до Омська, повертається в 1943 році до Москви і до кінця своєї трудової діяльності (він вийшов на пенсію в 1968 році) працює в ОКБ А.  Н.  Туполєва, з 1953 року вже на посаді його заступника з обладнання.
 
Був автором багатьох науково-технічних та науково-мемуарних книг («Ту - — людина і літак», «Туполівська [[Шарашка|шарага]]» і ін.). Через видання останньої за кордоном йому довелося в 70-і роки покинути ОКБ. Примітно, що книга «Туполівська шарага» була видана під псевдонімом «Г. Озеров», вже після того, як розійшлася повністю анонімним самвидавом. У 1988 році була написана нова, доповнена, редакція цієї книги.
 
== Див. також ==
Був автором багатьох науково-технічних та науково-мемуарних книг («Ту - людина і літак», «Туполівська шарага» і ін.). Через видання останньої за кордоном йому довелося в 70-і роки покинути ОКБ. Примітно, що книга «Туполівська шарага» була видана під псевдонімом «Г. Озеров», вже після того, як розійшлася повністю анонімним самвидавом. У 1988 році була написана нова, доповнена, редакція цієї книги.
* [[Полікарпов Микола Миколайович]]
 
== Посилання ==
* [http://www.rgantd-samara.ru/searchrti/id/621/ Карточка з філіала РГАНТД]{{ref-ru}}
* [http://lib.misto.kiev.ua/MEMUARY/KERBER/ Туполевская шарага]{{ref-ru}}
 
[[Категорія:Авіаконструктори]]