220
редагувань
(→Історична довідка: правопис) |
|||
Останній вираз має назву «рівняння шкали». За його допомогою за виміряним значенням <math>E</math> знаходять значення температури <math>t</math>.{{sfn|В. Різак, І. Різак, Е. Рудавський. Кріогенна фізика і техніка |2006| с=181}}.
До 1954 р. температурна шкала будувалася з двох реперних точок ─ нормальної точки кипіння води <math> t_2 </math> і нормальної точки танення льоду <math> t_1 </math>. Експериментальні дослідження показали, що потрійна точка води має кращу відтворюваність, ніж точки танення льоду і кипіння води. У зв’язку з цим була прийнята міжнародна угода будувати температурну шкалу по одній реперній точці ─ потрійній точці води. У так званій абсолютній термодинамічній шкалі температур (шкалі Кельвіна) приймається, за визначенням, що температура цієї точки дорівнює точно <math> 273,16 K</math>. Чисельне значення температури потрійної точки води вибрано таким чином, щоб проміжок між нормальними точками танення льоду і кипіння води максимально точно дорівнював <math>
Дослідження показують, що у природі не існує речовин, фізичні властивості яких строго лінійно пов’язані з температурою. Коефіціент <math>k</math> сам є функцією температури. Шкали температур, побудовані на різних термометричних властивостях, збігаючись в основних точках <math>t_1</math> i <math> t_2</math> дають розбіжні значення температур як у середені діапазону, так і поза ним. Крім вказаної розбіжності до недоліків емпіричних температурних шкал відноситься також відсутність їх безперервності, яка пов’язана з нездатністю термометричних тіл працювати у всьому діапазоні можливих температур.
|
редагувань