Відмінності між версіями «Утворення та еволюція галактик»

нема опису редагування
Раніше в Галактиці вміст міжзоряного газу був набагато більшим, ніж зараз. Швидкість утворення зірок з нього була вища, ніж сучасна. Це впливало на те, що наднові зірки спалахували набагато частіше, ніж у сучасному світі. Науковці провели розрахунки, відповідно до яких, у період, коли вік Галактики був меншим за 1 мільярд років, частота спалахів наднових була у 100 разів більшою, ніж вона є на сьогоднішній день. Вчені приходять до висновку, що за всю історію існування Галактики у ній спалахнуло близько 1 мільярду наднових зірок. Така цифра пояснює вміст важких та надважких елементів в [[Міжзоряний газ|міжзоряному газі]] і зірок «другого покоління», для утворення яких у різний час цей газ слугував основою. Зірки, що з'явились під час формування Галактики, в своїх зовнішніх шарах зберегли початковий хімічний склад тієї міжзоряної речовини, з якої вони були сформовані. До таких зірок належать [[Субкарлик|субкарлики]] та зорі, які входять до складу шарових скупчень, при цьому маса таких скупчень має бути меншою за одну сонячну. Сонце є зіркою «другого покоління» і в його складі є набагато більше важких елементів ніж у зірок, які належать до «першого покоління». Відмінності, які спостерігаються в хімічному складі зірок субкарликів та зірок головної послідовності, пояснюються тим, що відбувається неперервне збагачення Галактики важкими елементами<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87"></ref>.
 
== Класифікація галактик ==
Класифікація галактик була розроблена згідно з їх особливостями. Загальноприйнята відома класифікація галактик виникла як результат праці американського науковця [[Хаббл Едвін|Хаббла]] у 1920-х роках<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87"></ref>. Це перша класифікація галактик, яку прийнято використовувати в спостережній астрономії<ref name="Мухин Л. М. Мир астрономии: Рассказы о Вселенной, звездах и галактиках/ Худож. Н. Маркова. – М. : Мол. гвардия, 1987. – 207[1] c., ил. – (Эврика) – С.91-100">Мухин Л.&nbsp;М.&nbsp;Мир астрономии: Рассказы о Вселенной, звездах и галактиках/ Худож. Н. Маркова.&nbsp;— М. : Мол. гвардия, 1987.&nbsp;— 207[1] c., ил.&nbsp;— (Эврика)&nbsp;— С.91-100</ref>. Згідно з висновками астронома, галактики можна поділити на три типи: [[Еліптичні галактики|еліптичні]], [[Спіральні галактики|спіральні]] та [[Неправильні галактики|неправильні]]. Еліптичні галактики («Е&nbsp;— галактики») представляють собою сфероїди, які мають різний ступінь сплюснутості. Яскравість концентрується в центрі. До їх складу входять старі зірки, які мають невелику масу і при цьому в них спостерігається надмірна маса водню<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87"></ref>.[[Лінзоподібна галактика|Лінзоподібні галактики]] та сферичні галактики входять до складу еліптичних галактик. Складовими таких еліптичних галактик є старі зорі. В тих галактиках, що є найбільш сплющеними з них, присутнє обертання. В них відсутні хмари, до складу яких входять пил і космічний газ.
[[Файл:M49a.jpg|міні|Еліптична галактика]]
[[Файл:Quasars in interacting galaxies.jpg|міні|Квазари. Авторство належить: ESA/Hubble]]
 
== Відкриття та гіпотези ==
В 1963 році відбулось виявлення об'єктів нового типу, що розташовуються поза межами нашої галактики. Зробив це відкриття голландський винахідник Маартен Шмідт. Об'єкти, що були виявлені, мають зіркоподібний вигляд. Такі об'єкти отримали назву «[[квазари]]». Їх спектр складається з яскравих ліній випромінювання на безперервному фоні. Науковець Сміт ототожнив їх зі звичайними лініями магнію, водню та [[Кисень|кисню]]. Лише з одним нюансом&nbsp;— ці лінії були значно посунуті по спектру в червону сторону. Прийнято вважати, що причиною зміщення квазарів є [[ефект Доплера]]. Всі квазари віддаляються від нашої галактики зі швидкостями, які можуть досягати 290 тисяч кілометрів за секунду. Досягнення таких величин швидкості пов'язане з тим, що Всесвіт розширюється. Яскравість квазарів змінюється в оптичному діапазоні. Квазари не можуть бути об'єктами, які складаються з тисяч мільярдів зірок. Потужність, з якою відбувається випромінювання квазарів перевищує потужність сейфертівських ядер в багато разів.
Існує певна послідовність, яка починається від ядер нормальних галактик, до ядер сейфертівських галактик. В квазарах маса гарячого газу досягає мільйонів сонячних мас. Для сейфертівських ядер цей показник менший у тисячі разів. Квазари є чимось подібним до надпотужних галактичних ядер<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87">Шкловский И. С.&nbsp;— Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.&nbsp;С.&nbsp;Кардашева и В. В. мороза.&nbsp;— 6-е изд., доп.&nbsp;— М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса).&nbsp;— 320 с.&nbsp;— С. 77-87</ref>. Не зважаючи на те, що з'являються такі типи галактик, як сейфертівські, квазари, і інші, вони все одно є пов'язанними з класифікацією Хаббла<ref name="Сучков А.А. Галактики знакомые и загадочные – М.:Наука. Гл. ред. Физ. – мат.лит., 1988 (Пробл. Науки и техн. прогресса). -192 с. – С.24">Сучков А.&nbsp;А.&nbsp;Галактики знакомые и загадочные&nbsp;— М.:Наука. Гл. ред. Физ.&nbsp;— мат.лит., 1988 (Пробл. Науки и техн. прогресса). -192 с.&nbsp;— С.24</ref>.
 
Існує гіпотеза, згідно з якою у ядрі Галактики є чорна діра. Маса цієї діри набагато перевищує масу Сонця<ref name="Пришляк М.П. Астрономія: Підручниу для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - Харків: Веста:Видавництво "Ранок, 2005" - 144 с. - С. 108">Пришляк М.&nbsp;П. &nbsp;Астрономія: Підручниу для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. -&nbsp;— Харків: Веста: Видавництво "«Ранок, 2005" -»&nbsp;— 144 с. -&nbsp;— С. 108</ref>.
 
== Примітки ==