Стефанович Олекса Коронатович: відмінності між версіями

оформлення
Немає опису редагування
(оформлення)
[[Файл:Стефанович О.jpg|міні|200пкс250пкс|Олекса Стефанович]]
{{othernames|Стефанович}}
'''Олекса Коронатович Стефанович ''' (*[[5 жовтня]], [[1899]], [[Милятин (Острозький район)|Милятин]], [[Рівненська область]] — †[[4 січня]] [[1970]], [[Баффало]]) — [[українець|український]] [[поет]], літературний критик. Родом з с. [[Милятин (Острозький район)|Милятина]] на Рівненщині; з 1922 на еміграції в [[Прага|Празі]], де відвідував [[Карлів університет]], від 1944 жив у Німеччині, від 1949 у [[США]].
 
== БіографіяЖиттєпис ==
 
Народився 5 жовтня 1899 р. у с. [[Милятин (Острозький район)|Милятині]] Острозького повіту на [[Волинь|Волині]] в родині православного священика. Закінчив духовну школу в [[Клевань|Клевані]] (1914), потім духовну семінарію в [[Житомир]]і (1919). У 1920–1921 рр. вчителював у с. Садки. З 1922 р. мешкав у [[Прага|Празі]]. Навчався на філософському факультеті [[Карловий університет|Карлового університету]] (1922–1928), у 1930 р. захистив докторат із філософії (тема дисертації — «[[Метлинський Амвросій Лук'янович|Метлинський]] як поет»). Викладав на філософському факультеті [[Український вільний університет|Українського вільного університету]] (1928–1930).
 
У 1939–1941 рр. працював домашнім учителем. У 1944 році, коли до Праги підійшли радянські війська, Олекса Стефанович, рятуючи власне життя і волю, залишає Прагу й емігрує до Німеччини, де проживає до 1949 року, а з 1949 р. — у м. [[Боффало]] (США). Працював на фабриці, після виходу на пенсію (з 1962 р.) учителем в українській православній суботній школі. Помер 4 січня 1970 р. в м. [[Боффало]], шт. [[Нью-Йорк]], похований там же, перепохований на [[Цвинтар святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)|цвинтарі у Баунд-Бруку]]. Життя Олекси Стефановича було сповнене постійних духовних пошуків та глибоких роздумів. Він жив дуже самотньо, коло його знайомих і товаришів було обмеженим і вузьким, відчуття страху та манія переслідування з боку радянської влади до самої смерті не залишали поета.
Закінчив духовну школу в [[Клевань|Клевані]] (1914), потім духовну семінарію в [[Житомир]]і (1919). У 1920–1921 рр. вчителював у с. Садки. З 1922 р. мешкав у [[Прага|Празі]].
 
Навчався на філософському факультеті [[Карловий університет|Карлового університету]] (1922–1928), у 1930 р. захистив докторат із філософії (тема дисертації — «[[Метлинський Амвросій Лук'янович|Метлинський]] як поет»). Викладав на філософському факультеті [[Український вільний університет|Українського вільного університету]] (1928–1930).
 
У 1939–1941 рр. працював домашнім учителем.
 
У 1944 році, коли до Праги підійшли радянські війська, Олекса Стефанович, рятуючи власне життя і волю, залишає Прагу й емігрує до Німеччини, де проживає до 1949 року, а з 1949 р. — у м. [[Боффало]] (США). Працював на фабриці, після виходу на пенсію (з 1962 р.) учителем в українській православній суботній школі.
 
У 1939–1941 рр. працював домашнім учителем. У 1944 році, коли до Праги підійшли радянські війська, Олекса Стефанович, рятуючи власне життя і волю, залишає Прагу й емігрує до Німеччини, де проживає до 1949 року, а з 1949 р. — у м. [[Боффало]] (США). Працював на фабриці, після виходу на пенсію (з 1962 р.) учителем в українській православній суботній школі. Помер 4 січня 1970 р. в м. [[Боффало]], шт. [[Нью-Йорк]], похований там же, перепохований на [[Цвинтар святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)|цвинтарі у Баунд-Бруку]]. Життя Олекси Стефановича було сповнене постійних духовних пошуків та глибоких роздумів. Він жив дуже самотньо, коло його знайомих і товаришів було обмеженим і вузьким, відчуття страху та манія переслідування з боку радянської влади до самої смерті не залишали поета.
 
== Творчість ==
* Рязанцева Т. Бранець вічності: Аспекти поетичної творчості Олекси Стефановича. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 106 с.
* Слабошпицький М. Самітник із Боффало. Олекса Стефанович // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 677–707.
* [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2009/Svoboda-2009-44.pdf Євген Цимбалюк. Один з незабутньої Празької школи. // [[Свобода (газета)|Свобода]], №  44 від 30 жовтня 2009, с. 17.]
* Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — 384с.
* Бойчук Б. Олекса Стефанович // Спомини в біографії. — К.: Факт, 2003. — С. 76-82.
* Василишин І. Художньо-екзистенціальні особливості повоєнної лірики Олекси Стефановича //Вісниківство: літературна традиція та ідеї. Збірник наук. праць, присвячений пам’ятіпам'яті В.Іванишина / Ред. колегія: Л. Кравченко (голова), О. Баган та ін. — Дрогобич: Коло, 2009. — С.103-113.
* Качуровський І. Про лірику Олекси Стефановича // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім „Києво«Києво-Могилянська академія”академія», 2008. — С. 420-427420–427.
* Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В.  А.  Просалової. - — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - — 516 с.
* Рахманний Р. Поезія міжвоєнного покоління // Україна атомного віку. Есеї і статті. 1945-19861945–1986.–Торонто-Торонто: Гомін України, 1988. –С. 446-464446–464.
* Рязанцева Т. Бранець вічності: Аспекти поетичної творчості Олекси Стефановича. — К.: Вид. дім „Києво«Києво-Могилянська академія”академія», 2007. — 106 с.
* Савка М. Олекса Стефанович: візія України у площині міфу //Слово і Час. — 1999. —  10. –С. 8-10.
* Oleksa Stefanovych // Ukraine a concide encyclopedia. 988-1988988–1988 /Edited by Halyna Petrenko [S. l. : s.n.]. — P. 153.
 
== Посилання ==
}}
* [http://www.day.kiev.ua/279842/ Пропаща сила, або Загадковий співець таємничої Волині. Газета «День». № 161, 11 вересня 2009]
 
{{Без виносок|дата=вересень 2013}}
 
{{DEFAULTSORT:Стефанович, Олекса Коронатович}}
[[Категорія:Поховані на кладовищі у Саут-Баунд-Бруку]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
 
 
 
{{Ukr-bio-lit-stub}}
{{Без виносок|дата=вересень 2013}}