Відмінності між версіями «Григорій IV (неаполітанський дука)»

нема опису редагування
На той час південь [[Італія|Італії]] потерпав від нападів [[сарацини|сарацинів]]. Близько [[900]] Григорій IV зруйнував ''castrum Lucullanum'', неаполітанську фортецю поблизу міста, що запобігти захопленню її сарацинами. Він також зміцнив мури міста та поповнив запаси на випадок тривалої облоги. Григорій підписав договір з князем [[Атенульф I (князь Беневентський)|Атенульфом I]] та правителем [[герцгство Амальфійське|Амальфі]], з якими напав на сарацинів та переміг. [[2 липня]] [[911]] він підписав інший ''pactum'' з синами Атенульфа I, князями [[Атенульф II (князь Беневентський)|Атенульфом II]] і [[Ландульф I (князь Беневентський)|Ландульфом I]] щодо спірної території Лібурії.
 
Того ж року він брав участь у нападах християнських військ на фортецю сарацинів біля [[Гарільяно]]. У [[915]]григорій Григорій приєднався до військ візантійців на чолі з новим [[стратег|стратегом]] з [[Барі]] [[Миколай Пічінглі|Миколаєм Пічінглі]] та загонів італійських князів: [[Іоанн I (консул Гаети)|Іоанна I]] і [[Доцибіл II (герцог Гаетанський)|Доцібіла II Гаетанських]], [[Гваймар II (князь Салернський)|Гваймара II]]. Об'єднане військо разом із силами [[папа Римський|папи Римського]] [[Іоанн X|Іоанна X]] і герцога [[Альберік I Сполетський|Альберіка I Сполетського]] перемогли [[сарацини|сарацинів]] у [[битва біля Гарільяно|битві біля Гарільяно]].
 
Григорій недовго тішився результатами цієї перемоги, оскільки помер того ж року. престолПрестол спадкував його син [[Іоанн II (неаполітанський дука)|Іоанн II]], який також брав участь у зазначеній битві.
 
==Джерела==
1569

редагувань