Далмація: відмінності між версіями

[[FileФайл:Croatia-Dalmatia.png|thumb|200px]]

'''Далма́ція''' ({{lang-hr|''Dalmacija''}} , {{lang-la|Dalmatia}}) — історична область на північному заході [[Балканський півострів|Балканського півострова]], на узбережжі [[Адріатичне море|Адріатичного моря]]. Розташована між островом [[Раб (острів)|Раб]] ([[Хорватія]]) на північному заході і затокою [[Которська затока|Котор]] ([[Чорногорія]]) на південному сході.

[[Загора]] (приморська долина), має ширину від п'ятдесяти кілометрів на півночі до декількох кілометрів на півдні. [[Боснія]] має декілька кілометрів узбережжя на півдні Далмації.

Південна частина історичної Далмації, затока Котор, не є частиною сучасної хорватської Далмації, а є частиною Чорногорії.

За багато сторіч ліса були вирубані і замінені чагарниками і пустовщинами. Існує вічнозелена рослинність на узбережжі.

Далмація також має декілька національних парків, які є туристичними об'єктами: карстова річка [[Пакленица]], архіпелаг [[Корнати]], [[Річковий поріг|пороги]] [[Крка національний парк|Крка]] і острів [[Млєт]].

В 9 році після Р.Х. далмати разом з паннонійцями розпочали низку заколотів<ref>Charles George Herbermann, ''The Catholic Encyclopedia: An International Work of Reference'' (1913) </ref>, але вони були вже остаточно придушенні в 10 році від Р.Х., Іллірія була розділена на дві провінції, [[Паннонія|Паннонію]] і Далмацію, які займали велику частину Дінарських Альп а також східне узбережжя Адріатики.<ref>M.Zaninović, ''Ilirsko pleme Delmati'', pages 58, 83-84.</ref> Далмація була місцем народження римського імператора [[Діоклетіан]]а, який побудував [[Діоклетіанів палац]] на місці сучасного Спліта<ref>[http://www.megalithic.co.uk/article.php?sid=17691 C. Michael Hogan, "Diocletian's Palace", The Megalithic Portal, ed. Andy Burnham, Oct 6, 2007]</ref>. Під час великої реорганізації Римської імперії в 297 від Р.Х. кордони Далмації були змінені, південна частина району [[Нарона]] була відрізана і стала римською провінцією ''Praevalis'' ([[Превалітанія]]), район Нарона залишився від Будви до річки Цетина,<ref>D. Mandić, Crvena Hrvatska, pages 68-83</ref>, хоч [[Лібурнія]] і була частиною Далмації, але вона мала статус окремої адміністративно-територіальної одиниці в античні часи і на початку середньовіччя<ref>J.Medini, ''Provincia Liburnia'', Diadora, vol. 9, Zadar, 1980, page 433</ref>.

Історик [[Моммзен Хрістіан Матіас Теодор|Теодор Моммзен]] писав (в своїй ''Провінції Римської імперії''), що вся Далмація була повністю латинізована в четвертому сторіччі. Тем не менш, аналіз археологічних матеріалів того періоду вказує, що процес латинізації був вельми виборчим. Хоч міські центри, прибережні й внутрішні, були майже повністю латинізованими, ситуація в сільській місцевості була абсолютно іншою. Попри те, що іллірійці зазнали сильної асиміляції, вони продовжували говорити на своїй рідній мові, поклонялись власним богам і мали власні традиції, підпорядковувались власній соціально-політичній племінній організації, яка була адаптована до римської адміністрації і політичної структури лише в деяких потребах<ref>A. Stipčević,'' Iliri'', Školska knjiga Zagreb, 1974, page 70</ref>.

У [[568]] від Р.Х., після [[Авари|аварської]] навали Далмація була зруйнована і спустошена романськомовне населення збереглося лише в укріплених прибережних містах і в гірських районах, на кшталт [[морлахи|морлахів]]. Місцеві мешканці зберегли романську [[Далматинська мова|далматинську мову]]. Після аварів прийшли племена слов'ян, які поселилися в Далмації.

[[Венеціанська республіка]] з десятого століття робила кілька спроб взяти під контроль острови і міста-держави Далмації, однак Візантія також зберігала вплив на них. Цей вплив Візантії зник наприкінці одинадцятого століття, коли [[Королівство Угорське (1000 —1526)|Королівство Угорщина]] розширила свій вплив на південь, і Хорватія поступилася своєю незалежністю на користь Угорщини внаслідок підписання [[Pacta conventa]].

Венеціанська республіка контролювала велику частину Далмації з [[1420]] до [[1797]], південна частина називалась [[Албанія Венетська]]. [[Венетська мова]] була [[Лінгва франка]] в Середземномор'ї на той час, і це сильно вплинуло на далматинську мову, в меншій мірі на хорватську і [[албанська мова|албанську]].

Цей період був раптово перерваний падінням Венеціанської республіки в [[1797]]. Наполеонівські війська окупували край і припинили незалежність Дубровницької республіки, але врятували її від окупації [[Російська імперія|Російською імперією]] і Чорногорією.