Відкрити головне меню

Віктор Іванович Гвоздь (нар. 24 травня 1959(19590524), Тернопільська область) — український військовик, розвідник та дипломат. Президент Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел». Генерал-лейтенант.

Віктор Іванович Гвоздь
Віктор Іванович Гвоздь

Час на посаді:
27 лютого 2014 — 29 квітня 2016
Президент  Петро Порошенко
Прем'єр-міністр  Арсеній Яценюк
ПопередникГригорій Ілляшов
НаступникІгор Разінков (т.в.о.)[1]

Народився24 травня 1959(1959-05-24) (60 років)
Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Званнягенерал-лейтенант
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України

Від 24 лютого 2014 р. — Уповноважений Верховної Ради України по контролю за діяльністю розвідок в Україні. Від 27 лютого 2014 р. — Голова Служби зовнішньої розвідки України.[2]

Зміст

ЖиттєписРедагувати

ОсвітаРедагувати

У 1981 році закінчив Київське вище загальновійськове училище імені М. В. Фрунзе; в 1997 році — юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка; в 2005 році — магістратуру Київського університету економіки і права, магістр права; в 2009 році — Військово-дипломатичну академію, магістр військового управління; в 1999 р. завершив курс з питань участі видів ЗС в миротворчих операціях в Академії Генерального штабу ЗС Туреччини (Стамбул), а в 2009 р. — безпековий курс в Школі державного управління ім. Кеннеді (Гарвардський університет, Бостон, США).

Трудова діяльністьРедагувати

З 1981 р. проходив службу в системі військової розвідки у Забайкальському та Прикарпатському військових округах на посадах перекладача окремого розвідувального батальйону, командира розвідувальної роти мотострілецького полку, командира розвідувально-десантної роти окремого розвідувального батальйону, офіцера командно-розвідувального центру Розвідувального управління штабу військового округу.

З 1992 р. — офіцер розвідувального центру Розвідувального управління штабу Прикарпатського військового округу.

У 1993–1995 рр. брав безпосередню участь у миротворчих операціях у складі миротворчої місії ООН на території колишньої Югославії.

З 1995 р. в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.

З 1996 р. — Аташе з питань оборони при Посольстві України в Хорватії та Боснії і Герцеговині (за сумісництвом),

З 1999 р. — на керівних посадах в ГУР МО України.

З 2000 р. — представник МО України при Постійному представництві України в ООН, член делегації України в Раді Безпеки ООН.

З 2003 р. — заступник керівника Головного управління з питань правоохоронних органів, військових формувань Адміністрації Президента України.

З 2006 р. — завідувач відділу військово-технічного співробітництва Секретаріату Президента України.

З січня 2008 р. по серпень 2010 р. — начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

У лютому 2014 р. призначається на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з контролю за діяльністю розвідок в Україні.

З лютого 2014 р. по квітень 2016 р. — голова Служби зовнішньої розвідки України.

З травня 2016 р. очолює Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», що створений за його ініціативи у 2012 році.

Особисте життяРедагувати

Генерал-лейтенант запасу, доктор військових наук (за спеціальністю «Воєнна безпека держави»), заслужений юрист України. Автор книги «Воєнна розвідка України на зламі другого тисячоліття» (2017), монографії «Історичні, правові і політичні аспекти розвідувальної діяльності держави» (2018).

Вільно володіє англійською, хорватською, сербською, китайською мовами. Одружений. Має двох дітей.

Звання і нагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати