Перегляд вихідного коду сторінки Софі Арну

{{Особа 
| ім'я                 = Софі Арну́
| місце_проживання     = 
| інші_імена           = 
| зображення           = Portrait of a Lady, called Sophie Arnould (c. 1773) by Jean-Baptiste Greuze.jpg
| розмір_зображення    = 200пкс
| підпис_зображення    = Худ. Ж.Б. Грьоз, Софі Арну, 1773 р.
| ім'я_при_народженні  = 
| дата_народження      = 13.2.1740
| місце_народження     = [[Париж]], 
| дата_смерті          = 18.10.1802
| місце_смерті         = [[Париж]]
| причина_смерті       = 
| громадянство         = {{FRA}}
| національність       = [[француженка]]
| відомий_(відома)     = найкраще сопрано доби французького рококо
| рід_діяльності       = оперна співачка, сопрано, актриса
| титул                =
| військове звання     =
| платня               =
| термін               = 20 років в оперному театрі
| попередник           =
| наступник            =
| партія               =
| головував_(-ла)      =
| конфесія     = католицизм
| чоловік              =
| дружина              =
| діти                 =
| родичі               =
| нагороди             =
| сторінка_в_інтернеті =
| примітки             =
| employer             =
| зріст                =
| вага                 =
| герб                 =
}}
'''Софі Арну́''' ({{lang-fr|Madeleine-Sophie Arnould}}; 13 лютого 1740, Париж&nbsp;— 18 жовтня 1802, Париж)&nbsp;— [[актриса]] і оперна співачка доби французького [[рококо]], володарка салону, який відвідували [[письменник]]и, музиканти, [[філософ]]и. Вважалась найкращим [[сопрано]] доби.

== Життєпис і оперна кар'єра ==
Народилась в Парижі. Добре співала в дитинстві і вже в п'ять років брала участь в концерті для королеви Франції та [[Маркіза де Помпадур|маркізи де Помпадур]]. Це і надало напрямок її майбутньої кар'єри.

Бельканто вивчала під керівництвом [[П'єр де Желіот|П'єра де Желіота]], акторську майстерність шліфувала під керівництвом актриси Клерон. [[Дебют]] на оперній сцені відбувся [[1757]] року. Шалений успіх мала по виконанню партії Іфігенії в опері Глюка «Іфігенія в Авліді».

Але вдало виконала також низку партій в операх французьких композиторів, серед яких&nbsp;— [[Жан Батіст Люллі]], [[Жан-Філіп Рамо]], [[П'єр-Александр Монсіньї]]. На оперній сцені виступала майже двадцять років і вислужила королівську пенсію в 2.000.

Після закінчення оперної кар'єри Софі Арну посіла власне місце на сцені паризького культурного життя. Привітна і тямуща ветеранша сцени була володаркою салону. Салон Софі Арну відкривався для відвідин двічі на тиждень. Цікаво, що в [[четвер]] володарка відчиняла салон лише для жінок. В інший день тут зустрічались такі не схожі один на одну особи, як [[Вольтер]], [[Дені Дідро]], [[Жан Лерон д'Аламбер]], Лагарп. Дружні стосунки пов'язували Софі Арну з самим [[Бомарше]]. Арну кохалася на [[парадокс]]ах і [[афоризм]]ах, кількість яких збільшила і сама.

Померла в Парижі.

== Увічнення пам'яті ==
Шалений успіх співачка мала по виконанні партії в опері Глюка «Іфігенія в Авліді» ([[1774]] рік). [[Погруддя]] популярної співачки виконав скульптор [[Жан Антуан Гудон]]. Він подав Софі Арну в театральній ролі під час співу. На зворушливість і виразність художнього образу в скульптурі спрацювали і емоційність обличчя актриси, і розхристаний театральний костюм. [[Погруддя]] визнали настільки вдалим, що зі скульптором [[Жан Антуан Гудон|Гудоном]] був підписаний [[контракт]] на створення ще тридцяти двох скульптурних портретів акторки-співачки Софі Арну, що полонила глядачів у опері Глюка. Тридцять погрудь актриси у ролі Іфігенії були створені в дешевому [[гіпс]]і, аби вдовольнити попит вельможних глядачів. Вони розійдуться Францією і мимоволі стануть [[монумент]]ом актрисі ще за життя.

== Софі Арну в мистецтві ==
[[Файл:Sophie Arnould in Pyrame et Thisbe.jpg|thumb|праворуч|120px|Гравер Жорж Жак Гатин. Софі Арну в опері Ф. Ребеля та Франсуа Франкера «Пірам і Тисба».]]
Софі Арну не загубилась і в часі. Портрет-гравюру співачки створив гравер Ж.&nbsp;Ж.&nbsp;Гатин, подавши акрису в опері «Пірам і Тисба». Портрет співачки по за ролями створив французький [[художник]] Жан Батіст Грьоз.

[[Письменник]] Ламот-Лангон оприлюднив книгу мемуарів актриси, які виявилися черговою літературною [[Містифікація|містифікацією]]. Документальний твір щодо долі актриси створив і письменник Эдмон де Гонкур в 19 столітті. Софі Арну&nbsp;— головний персонаж [[Опера|опери]] Габриеля П'єрне ([[1927]] рік), де подано легенди, пов'язані з життям співачки.

== Див. також ==
* [[Театр]]
* [[Репетиція]]
* [[Вистава]]
* [[Опера]]
* [[Рококо]]
* [[Портрет актора в ролі]]
* [[Селестина Галлі-Мар'є, перша виконавиця ролі Кармен]]
* [[Містифікація]]

== Посилання ==
* Rodolphe Trouilleux, N'oubliez pas Iphigénie: biographie de la cantatrice et épistolière Sophie Arnould (1740—1802), Grenoble, Alzieu, 2002 (ISBN 2-910717-00-3).
* Золотов Ю. К. «Французский портрет 18 века», серия «Из истории мирового искусства», М. «Искусство», 1968, с. 190—210, (рос)
{{бібліоінформація}}

[[Категорія:Французькі оперні співаки]]
[[Категорія:Уродженці Парижа]]
[[Категорія:Сопрано]]
[[Категорія:Господині салонів]]