Перегляд вихідного коду сторінки Софія Прусська (королева Греції)

{{Otheruses|Софія Прусська}}
{{Правитель
|посада                 = королева-консорт
|країна                 = [[Королівство Греція|Греції]]
|ім'я                   = Софія Прусська
|оригінал імені         = Sophie von Preußen
|порядок                = 
|порядок-жін            = 3
|зображення             = Queen Sofia of Greece.jpg
|підпис                 = 
|початок повноважень    = [[18 березня]] [[1913]]
|закінчення повноважень = [[11 червня]] [[1917]]
|попередник             = [[Ольга Костянтинівна]]
|наступник              = Аспазія Манос
|коронація              = 
|інші титули            =  
|віце-президент         = 
|партія                 = 
|дата народження        = 14.6.1870
|місце народження       = [[Потсдам]]
|дата смерті            = 13.1.1932
|місце смерті           = [[Франкфурт-на-Майні]]
|Чоловік                = [[Костянтин I (король Греції)|Костянтин I]]
|діти                   = 
|династія               = [[Гогенцоллерни]], [[Глюксбурги]]
|батько                 = [[Фрідріх III (німецький імператор)|Фрідріх III]]
|мати                   = [[Вікторія Саксен-Кобург-Готська]]
}}
'''Софія Пруська''' ({{lang-de|Sophie von Preußen}}); {{н}}[[14 червня]] [[1870]]&nbsp;— †[[13 січня]] [[1932]])&nbsp;— [[Пруссія (герцогство)|пруська]] принцеса з династії [[Гогенцоллерни|Гогенцоллернів]], донька німецького імператора [[Фрідріх III (німецький імператор)|Фрідріха III]] та [[Вікторія Саксен-Кобург-Готська|Вікторії Саксен-Кобург-Готської]], дружина короля [[Королівство Греція|Греції]] [[Костянтин I (король Греції)|Костянтина I]].

== Біографія ==

=== Дитинство та юність ===
Софія народилась [[14 червня]] [[1870]] року у [[Новий палац (Потсдам)|Новому палаці]] в [[Потсдам]]і. Вона була сьомою дитиною та третьою донькою в родині кронпринца [[Королівство Пруссія|Прусії]] [[Фрідріх III (німецький імператор)|Фрідріха]] та його дружини [[Вікторія Саксен-Кобург-Готська|Вікторії Саксен-Кобург-Готської]]. Хрестили дівчинку в наступному місяці.

Принцеса мала старших братів: [[Вільгельм II Гогенцоллерн|Вільгельма]], [[Генріх Пруський|Генріха]] та Вальдемара, і сестер [[Шарлотта Пруська|Шарлотту]] та [[Вікторія Пруська|Вікторію]], а за два роки в сім'ї з'явилась молодша донька [[Маргарита Пруська|Маргарита]]. Софія мала прізвисько ''Соссі'', її ж меншу сестру, зазвичай, кликали ''Моссі''.

Жила родина, переважно, в Палаці Кронпринца в Берліні та [[Новий палац (Потсдам)|Новому палаці]] [[Потсдам]]у. Мати виховувала доньок за прикладом власного дитинства. Перевага надавалася всьому англійському. Софія росла із великою симпатією до Англії, періодично їздила до бабусі [[Вікторія (королева Великобританії)|Вікторії]], яку дуже любила. Часто залишалася в Англії на тривалий час. А, оскільки, практично не спілкувалася з дідусем та бабусею з батьківського боку, то її особистість була сформована під впливом батьків та [[Вікторія (королева Великобританії)|королеви Вікторії]].
[[Файл:Sophie of Prussia and Constantine I of Greece.jpg|міні|праворуч|220пкс|Софія та Костянтин на заручинах]]
Під час святкування 50-річного ювілею правління бабусі [[Вікторія (королева Великобританії)|Вікторії]], Софія ближче познайомилася із грецьким кронпринцем [[Костянтин I (король Греції)|Костянтином]]. Королева, спостерігаючи їхню міцніючу дружбу писала: ''«Чи є у Софії шанс вийти заміж за Тіно? Для неї це було б дуже добре, оскільки він дуже гарна людина.»''<ref>Gelardi, Julia P. (2005). Born to Rule: Five Reigning Consorts, Granddaughters of Queen Victoria. New York: St. Martin's Press, стор. 18</ref>

Наступного року її батько став королем. Проте, будучи хворим на рак, процарював лише три місяці. Перед смертю він знайшов в собі сил побажати Софії щасливого 18-го дня народження і подарувати їй букет квітів. Наступного дня його не стало. Новим правителем став старший брат [[Вільгельм II Гогенцоллерн|Вільгельм]]. В цей сумний період Софія прийняла шлюбну пропозицію Тіно. Заручини відбулися [[3 вересня]] [[1888]], не зважаючи на несхвальне ставлення брата-кайзера до цього союзу та матері нареченого, яка воліла бачити невісткою православну.

=== Весілля ===
Весілля відбулося [[27 жовтня]] [[1889]] в [[Афіни|Афінах]]. Нареченій було 19 років, нареченому&nbsp;— 21. Пару поєднали за двома церемоніями: публічною, за православним звичаєм, та приватною, за лютеранським. Свідками нареченої були її брат [[Генріх Пруський|Генріх]] та кузени [[Альберт Віктор (герцог Кларенс)|Альберт Віктор]] і [[Георг V|Георг Фредерік]]. Свідками нареченого&nbsp;— брати Георг і [[Микола (принц Греції та Данії)|Миколай]] та кузен [[Микола II (російський імператор)|Микола]]. Серед грецького населення цей шлюб був дуже популярним, оскільки існувала стара легенда, за якою [[Константинополь]] та [[Софійський собор (Константинополь)|Свята Софія]] знову і назавжди поєднаються з Грецією, коли на трон зійдуть король Костянтин та королева Софія. Щоб громадськість могла краще бачити весільну процесію на її шляху від [[Парламент Греції|Королівського палацу]] до [[Кафедральний собор (Афіни)|Катедрального собору]] на площі [[Синтагма]] були зведені спеціальні платформи. Молоде подружжя було споріднене із більшістю правлячих династій Європи, тож на урочистостях були представники усіх королівських будинків континенту. Королівський палац не мав змоги вмістити усіх, тож грецька аристократія приймала частину гостей у своїх особняках.

=== Кронпринцеса ===
Подружжя оселилося на невеличкій віллі у французькому стилі на [[Проспект Кіфісіас|проспекті Кіфісіас]], доки будувався [[Президентський палац (Афіни)|палац]], що мав стати їхньою резиденцією. В Афінах пара жила досить простим життям, далеким від протоколу. Софії не вистачало компанії, і час плинув одноманітно. Тим не менш, вона швидко звикла і почала вивчати сучасну грецьку мову. За кілька років вона розмовляла нею майже ідеально. До того ж родина почала збільшуватися. Менш, ніж за дев'ять місяців, кронпринцеса трохи передчасно народила хлопчика, якому дали ім'я Георг на честь [[Георг I (король Греції)|діда]]. Всього ж у подружжя народилося шестеро дітей:
* '''[[Георг II (король Греції)|Георг]]''' ([[1890]]–[[1947]])&nbsp;— король [[Королівство Греція|Греції]] у [[1922]]–[[1924]] та [[1935]]–[[1947]] роках, був одружений із [[Єлизавета Румунська|Єлизаветою Румунською]], дітей не мав;
* '''[[Олександр I (король Греції)|Олександр]]''' ([[1893]]–[[1920]])&nbsp;— король [[Королівство Греція|Греції]] у [[1917]]–[[1920]] роках, був одружений із Аспазією Манос, мав єдину доньку;
* '''[[Олена Грецька|Олена]]''' ([[1896]]–[[1982]])&nbsp;— дружина короля [[Румунія|Румунії]] [[Кароль II|Кароля II]], мали єдиного сина;
* '''[[Павло I (король Греції)|Павло]]''' ([[1901]]–[[1964]])&nbsp;— король [[Королівство Греція|Греції]] у [[1947]]–[[1964]] роках, був одружений із [[Фредеріка Ганноверська|Фредерікою Ганноверською]], мав сина і двох доньок;
* '''[[Ірена Грецька та Данська|Ірена]]''' ([[1904]]–[[1974]])&nbsp;— дружина короля [[Незалежна Держава Хорватія|Хорватії]] та герцога Аоста [[Томіслав II|Томіслава II]], мала єдиного сина;
* '''[[Катерина Грецька|Катерина]]''' ([[1913]]–[[2007]])&nbsp;— дружина Річарда Брендрема, мала єдиного сина

Після народження первістка Софія вирішила прийняти віру своїх підданих. Заручившись згодою [[Вікторія Саксен-Кобург-Готська|матері]] та [[Вікторія (королева Великобританії)|бабусі]], вона повідомила про це чоловіка і попросила свекруху дати їй настанови у релігійному житті. Грецька королівська родина була у захваті від цієї новини. Проте, [[Георг I (король Греції)|Георг I]] наполягав на тому, щоб із православною вірі невістку доручав архієпископ Афінський, а не [[Ольга Костянтинівна|королева Ольга]].[[Файл:Crown Prince Palace Athens 1909.jpg|міні|ліворуч|300пкс|Палац Кронпринца]] Імператор [[Вільгельм II Гогенцоллерн|Вільгельм II]] прийняв звістку про зміну сестрою віросповідання несхвально і навіть погрожував виключити її із пруської королівської родини. Його дружина [[Августа Вікторія (імператриця Німеччини)|Августа]] намагалася переконати Софію відмовитися від свого рішення, через що жінки сильно полаялися. Під тиском матері, що намагалася помирити дітей, Софія написала брату листа, в якому докладно пояснювала причини свого вчинку. Однак, Вільгельм не звернув на цей жест ніякої уваги і заборонив їй в'їзд до [[Німецька імперія|Німеччини]] на три роки. Софія офіційно була навернена в православ'я [[2 травня]] [[1891]] року. Імперського наказу про заборону в'їзду, звичайно, не дотримувалися, проте, все подальше спілкування її та [[Вільгельм II Гогенцоллерн|Вільгельма]] були відмічені цією суперечкою.

Із Костянтином Софія жила мирним гармонійним життям. Тим не менше, швидко вона дізналася про його чисельні позашлюбні зв'язки. Спочатку кронпринцеса була шокована такою поведінкою, але незабаром почала досить спокійно її приймати. Однак, від [[1912]] подружжя віддалилося одне від одного. Костянтин завів ніжну дружбу з графинею Паолою д'Остгейм, яка тривала до його смерті. В той же час наполегливі чутки повідомляли про роман Софії і, як наслідок,&nbsp;— народження доньки [[Катерина Грецька|Катерини]]. Як там не було, Костянтин безумовно визнав своє батьківство.

В приватному житті родина спілкувалася англійською мовою. Діти росли в атмосфері любові та сімейного затишку. Їхнім вихованням займалися британські гувернери та гувернантки. Як і її матір, Софія прищепила своїм нащадкам любов до [[Велика Британія|Великої Британії]]. Кожного року сім'я кілька тижнів проводила у Англії, відпочиваючи на пляжах Сіфорну та [[Істборн]]у. На літніх канікулах вони навідували вдовіючу [[Вікторія Саксен-Кобург-Готська|Вікторію]] у палаці Фрідріхсхоф в [[Німецька імперія|Німеччині]], а також подорожували на яхті ''«Амфітріта»'' до [[Корфу]] та [[Венеція|Венеції]].

Протягом всього життя у [[Королівство Греція|Греції]], Софія займалася соціальною діяльністю. Як і [[Ольга Костянтинівна|королева Ольга]], вона сприяла розбудові шкіл, лікарень, громадських їдалень та дитячих будинків. [[1896]] вона заснувала ''Союз грецьких жінок'', який, особливо активно, займався наданням допомоги біженцям з [[Османська імперія|Османської імперії]]. Стурбованість Софії з приводу лісових пожеж, що постійно розорювали країну, спричинила її цікависть питаннями лісовідновлення. Також вона була однією з засновниць спілки захисту тварин.
[[Файл:Sophie Hélène Irène Catherine.jpg|міні|праворуч|200пкс|Софія із доньками у [[1913]]]]
У [[1897]] році відбулася нетривала [[Греко-турецька війна 1897|греко-турецька війна]], викликана повстанням християн проти турецького ярма на острові [[Крит]]. Під час конфлікту, Софія, як і інші члени королівської родини, співпрацювала із [[Червоний Хрест|товариством Червоного Хреста]]. Відвідувала польові шпиталі, нерідко, власноруч допомагаючи постраждалим, сприяла приїзду до Греції британських медсестер, а також брала участь у підготовці жінок-добровольців, що викликалися допомагати пораненим.

Участь Софії та її свекрухи у допомозі постраждалим від бойових дії, і грекам, і туркам, викликала захоплення при європейських дворах. Проте, саме грецьке населення було певним, що допомогу туркам кайзер [[Вільгельм II Гогенцоллерн|Вільгельм II]], надавав із відома сестри. [[Королівство Греція|Греція]] зазнала нищівної поразки. Внутрішня ситуація в країні стала дуже напруженою. [[Костянтин I (король Греції)|Костянтина]], що очолював військо, вимагали віддати під військовий трибунал, а [[Георг I (король Греції)|Георга I]]&nbsp;— скинути з престолу. За цих умов, [[Костянтин I (король Греції)|Костянтин]] та Софія вирішили певний час провести за кордоном. У [[1898]] вони оселилися в Кронбергу в [[Німецька імперія|Німеччині]], а потім&nbsp;— у [[Берлін]]і.

Після повернення до Греції у [[1899]], Софія присвятила себе благодійницькій діяльності. Проте, її сильно хвилював стан здоров'я [[Вікторія Саксен-Кобург-Готська|матері]] та [[Вікторія (королева Великої Британії)|бабусі]]. [[1901]] року їх не стало. [[Вікторія (королева Великої Британії)|Королева Вікторія]] пішла з життя у січні, а [[Вікторія Саксен-Кобург-Готська]]&nbsp;— сім місяців потому.

[[1909]] року в країні була створена «Військова ліга», що здійснила серпневий [[Афінське повстання 1909|переворот у Гуді]]. Рух, який вимагав реформування уряду і військової справи, широко підтримала громадськість. Зрештою, король [[Георг I (король Греції)|Георг I]] був змушений поступитися вимогам військових. Він призначив на посаду прем'єр-міністра їхню кандидатуру та прийняв вимогу відсторонення наслідних принців від військової справи. Родина Костянтина у вересні знову виїхала до [[Німецька імперія|Німеччини]] та оселилася у Фрідріхсхофі, що належав тоді принцесі [[Маргарита Пруська|Маргарет]]. Повернулися за рік, у жовтні [[1910]], після ще однієї зміни уряду, коли новий прем'єр-міністр [[Елефтеріос Венізелос]] відновив принців у їхніх військових обов'язках. Софія, однак, продовжувала недовірливо ставитися до військових.

У червні [[1912]] була створена [[Балканська Ліга]], а у жовтні Греція вступила у [[Перша Балканська війна|Першу Балканську війну]] проти [[Османська імперія|Османської імперії]]. Жінки королівської родини зайнялися допомогою біженцям та пораненим. Вони збирали одяг для військових, сприяли відкриттю нових лікарень, знаходили лікарів, медсестер та медичне устаткування і, навіть, відвідували театри бойових дій. Так, Софія побувала у [[Лариса (місто)|Ларисі]] та Еласоні.

До 50-ї річниці свого правління у жовтні [[1913]] [[Георг I (король Греції)|Георг I]] мав намір передати владу [[Костянтин I (король Греції)|Костянтину]]. Зробити він цього не встиг. У березні [[1913]] року король був убитий у [[Салоніки|Фессалоніках]] анархістом Александросом Схінасом. За два місяці переможно для Греції завершилася Балканська війна.

=== Королева Софія ===
Після вступу на престол королівське подружжя продовжило вести те ж просте життя. Свій вільний час вони присвячували ботаніці, що була їхньою пристрастю і перероблювати сад нового палацу за англійською моделлю. Костянтин та Софія мали добрі стосунки із іншими членами королівської родини. Особливо близько вони товаришували із принцом [[Микола (принц Греції та Данії)|Миколаєм]]. По вівторках вони вечеряли із ним та його родиною, а у четвер&nbsp;— приймали їх у себе.

В середині літа [[1913]] відбулася швидкоплинна [[Друга Балканська війна]], що також завершилася перемогою для Греції та її союзників. Це підвищило престиж королівської родини в очах народу.

Восени [[1913]] вся родина поїхала на три тижні до [[Німецька імперія|Німеччини]], щоб узяти участь у смотрі військових маневрів. [[4 вересня]] вони прибули до [[Мюнхен]]а, звідки Софія з дітьми відправилася до Фрідріхсгофу, а Костянтин&nbsp;— до Берліна. [[17 вересня]] родина висадилася в Англії, де Софія мала намір провести канікули.

Наступного року початок [[Перша світова війна|Першої світової]], [[4 серпня]] [[1914]], застав Софію із молодшими дітьми також у [[Істборн]]і в [[Англія|Англії]]. Оцінивши серйознісь подій, королева швидко повернулася до Греції. Оскільки вона була сестрою кайзера, її підозрювали у прогерманській орієнтації. Коли найбільші європейські держави одна за одною втягувались у конфлікт, [[Королівство Греція|Греція]] оголосило про свій нейтралітет. Перш за все, король та королева розуміли, наскільки послабили балканські війни їхню країну. Прем'єр-міністр був на це іншої думки. У лютому [[1915]] [[Елефтеріос Венізелос|Венізелос]] спробував провести через [[Парламент Греції]] законопроект про приєднання до [[Антанта|Антанти]], що була зацікавлена в союзниках. Однак затвердити його не вдалося. Вірна королю опозиція, генерали армії та їхні прихильники змусили Венізелоса піти у відставку незабаром після цього. [[Костянтин I (король Греції)|Костянтин I]], ослаблений цими подіями, важко захворів і кілька тижнів провів у ліжку. У травні [[1915]] відбулися вибори у парламент, на яких перемогла Ліберальна партія. Відтак, Венізелос знову став прем'єр-міністром. [[Національний розкол]] посилювався. Однак, король та королева не втрачали підтримки населення. Вивід британських військ із [[Дарданелли|Дарданелл]] збільшив віру греків у своїх суверенів.
[[Файл:Sophie of Greece.jpg|міні|ліворуч|280пкс|]]

[[6 липня]] [[1916]] року Антанта оголосила Греції [[Блокада | блокаду]], а [[14 липня]] запалав ліс біля літньої резиденції Татої. Не виключалось, що це був підпал, за яким стояли агенти союзницьких країн, зацікавлених в усуненні незговірливих правителів. Пожежа тривала сорок вісім годин. Костянтин був поранений. Софія із молодшою донькою на руках близько двох миль пробігла лісом, намагаючись врятуватись. Палац, значною мірою, вигорів. Охорона палацу була вбита.

Після цих подій та порушення Антантою грецького суверенитету, ставлення королівської родини до [[Німецька імперія|Німеччини]] різко змінилося. Із грудня [[1916]] до лютого [[1917]] Софія відправила брату кілька телеграм, в яких просила надати допомоги грекам у Македонії.

Блокада союзників, врешті-решт, досягла своєї мети. У червні [[1917]] року після погроз почати [[бомбардування]] Афін в разі, якщо король не зречеться престолу, Костянтин І передав корону своєму другому сину [[Александр I (король Греції)|Александру]].

[[11 червня]] королівська родина таємно залишила свій палац в Афінах. Через [[Іонічне море]] вони дісталися Італії. Наступним місцем їхнього проживання стала німецькомовна частина [[Швейцарія|Швейцарії]], між [[Санкт-Моріц]]ем, [[Цюрих]]ом та [[Люцерна|Люцерною]]. У вигнанні до них приєдналися інші грецькі сім'ї, що залишили Грецію із зміною влади. Фінансове становище Костянтина та Софії було не блискучим.

[[2 жовтня]] [[1920]] [[Александр I (король Греції)|Александр I]] був укушений мавпою біля палацу Татої. Почалося зараження крові, король став марити, його стан погіршувався. Грецький уряд, однак, відмовив Софії у її проханні відвідати сина. [[25 жовтня]] Александр помер. Матері також не дозволили взяти участь у похороні. Регентом країни став [[Павлос Кунтуріотіс]], а після його відставки [[17 листопада]], на чолі Греції близько місяця стояла [[Ольга Костянтинівна|королева Ольга]]. [[22 листопада]] відбувся [[:en:Greek referendum, 1920|всенародний плебісцит]] стосовно повернення короля Костянтина. 99&nbsp;% проголосувавших висловилися за.<ref>Nohlen, D & Stöver, P (2010) Elections in Europe: A data handbook, стор. 838 ISBN 978-3-8329-5609-7</ref>

Софія та Костянтин повернулися до країни [[19 грудня]]. Їхній приїзд супроводжувався масовими демонстраціями, що раділи відновленню правителів. Після повернення до палацу королівське подружжя багато разів мало з'явитися на балконі, щоб привітати вітаючий їх народ. [[27 лютого]] [[1921]] їхній старший син [[Георг II (король Греції)|Георг]] у Бухаресті одружився із [[Єлизавета Румунська|Єлизаветою Румунською]], а [[10 березня]] донька [[Олена Грецька|Олена]] в Афінах поєдналася у шлюбі із принцом [[Кароль II|Каролем Румунським]], онуком правлячого короля [[Фердинанд I|Фердинанда I]]. [[25 березня]] народилася перша онука Софії та Костянтина, [[Александра Грецька|Александра]], донька померлого сина [[Александр I (король Греції)|Александра I]]. Якщо шлюб доньки із розлученим чоловіком Софія не схвалювала, то появою онучки була дійсно задоволена.

Тривала [[Греко-турецька війна 1919—1922|Греко-турецька війна]], що почалася у [[1919]] році. Після перших успіхів грецької армії, положення на фронті ставало все більш нестійким. Костянтин, що прибув туди у травні, у вересні був змушений повернутися до Афін через погане самопочуття. Дехто розцінив це як дезертирство, тим більше, що [[13 вересня]] нищівною поразкою греків завершилася битва при Сакар'є. Софія підтримувала чоловіка як могла і продовжувала допомагати пораненим як медсестра.

Греція перебувала у політичній та моральній кризі.
Влітку [[1922]] турки перейшли у наступ, у вересні взяли [[Ізмір|Смірну]], а у жовтні було підписане [[Муданійське перемир'я]], що завершило бойові дії. Та ще [[11 вересня]] частина грецької армії на чолі з Ніколаосом Пластірасом впочала вимагати зречення короля і розпуску парламенту. [[27 вересня]] Костянтин зрікся престолу на користь сина [[Георг II (король Греції)|Георга]].

=== В еміграції ===
Для більшої стабілізації ситуації в країні, [[30 вересня]] Костянтин, Софія, їхні доньки [[Ірена Грецька (герцогиня Аоста)|Ірена]] та [[Катерина Грецька|Катерина]] та принц [[Микола (принц Греції та Данії)|Миколай]] із родиною, залишили країну. На борту пароплава «Патріс» вони дісталися [[Сицилія|Сицилії]]. Оселилися вони на віллі Hygeia в [[Палермо]]. Костянтин був хворим на [[атеросклероз]] та перебував в глибокій депресії, годинами він міг мовчки сидіти та дивитись у порожнечу. Тоска Софії, що хвилювалася за сина-короля, за таких обставин тільки посилювалася. Було прийняте рішення залишити Сицилію та переїхати до [[Флоренція|Флоренції]]. Проте, [[11 січня]] [[1923]], незадовго перед від'їздом Костянтин помер від [[Геморагічний інсульт|інсульту]]. Софія мала намір поховати чоловіка в Татої, проте грецький уряд цього не дозволив. Тіло короля було поміщене у склепі російської православної церкви в [[Неаполь|Неаполі]].
[[Файл:Villa sparta, ext., 13.JPG|міні|праворуч|200пкс|Вілла Боболіна]]
Софія із Іреною та Катериною оселилися на віллі Боболіна у [[Ф'єзоле]] в [[Тоскана|Тоскані]]. З [[1924]] до [[1927]] з ними жила також [[Аспазія Манос]] із маленькою [[Александра Грецька|Александрою]]. У [[1930]] до матері повернулася донька [[Олена Грецька|Олена]], що розлучилася із [[Кароль II|Каролем]]. Так, Софія отримала змогу побачити під час літніх канікул і онука [[Міхай I|Міхая]], сина Олени.

У колі родини Софія відчула певний спокій. Часто подорожувала. Відвідувала у Німеччині сестру [[Маргарита Пруська|Маргариту]], бувала у [[Велика Британія|Великій Британії]]. У [[1929]] була присутня на ювілеї свого брата Вільгельма у [[Нідерланди|Нідерландах]].

З віком ставала все більш релігійною. Переписувалася із англіканським пастором Р.&nbsp;В.&nbsp;Коулом та могла годинами молитися.

Протягом кількох років здоров'я Софії слабшало. У [[1930]] це змусило звернутися її за лікуванням до [[Франкфурт]]ської лікарні. У [[1931]] королева відвідала Англію, Баварію та [[Венеція|Венецію]]. У вересні її стан знову погіршився, і вона повернулася до [[Франкфурт]]у. Лікарі діагностували [[рак]]. Після свят наприкінці [[1931]] вона поступово перестала харчуватися і здоров'я різко погіршало. [[13 січня]] [[1932]] року Софія померла в лікарні в оточенні дітей, переживши чоловіка на дев'ять років.

Її тіло було перенесено до палацу Фрідріхсгоф, а потім було передано російській православній церкві у [[Флоренція|Флоренції]], де у [[1924]] було перепоховане і тіло Костянтина.

[[Георг II (король Греції)|Георг II]] у [[1935]] був відновлений на престолі і потурбувався про перенесення праху родичів до Греції. У листопаді [[1936]] тіла Софії та Костянтина були перепоховані у королівському некрополі в Татої.

== Титули ==
* [[1870]]—[[1889]]&nbsp;— ''Її Королівська Високість'' принцеса Софія Пруська;
* [[1889]]—[[1913]]&nbsp;— ''Її Королівська Високість'' кронпринцеса Софія Грецька;
* [[1913]]—[[1923]]&nbsp;— ''Її Величність'' королева Софія Грецька;
* [[1923]]—[[1932]]&nbsp;— ''Її Величність'' королева-матір Софія Грецька.

== Нагороди ==
* Королівський династичний орден Святих Ольги та Софії; ([[Королівство Греція]]);
* [[Орден Луїзи]] ([[Королівство Пруссія|Пруссія]]);
* Королівський орден Викторії та Альберта ([[Велика Британія]]).

== Генеалогія ==
{{familytree/start|style={{{style|}}}}}
<!-- SLF = self FAT = father MOT = mother FAF = father's father FAM = father's mother FFF= father's father's father etc -->
{{familytree| FFF |y| FFM | | FMF |y| FMM | | MFF |y| MFM | | MMF |y| MMM |FFF=[[Фрідріх Вільгельм III]]<br/>[[Файл:FWIII.jpg|50пкс]]|FFM=[[Луїза (королева Пруссії)|Луїза Мекленбурґ-Стреліцька]]<br/>[[Файл:Grassi, Josef Mathias - Luise von Mecklenburg-Strelitz.jpg|50пкс|]]|FMF=Карл Фрідріх Саксен-Веймар-Ейзенахський<br/>[[Файл:Karl Friedrich of Saxe-Weimar-Eisenach.jpg|50пкс|]]|FMM=[[Марія Павлівна Романова (1786–1859)|Марія Павлівна]]<br/>[[Файл:Maria Pavlovna by Zharkov.jpg|50пкс|]]|MFF=Ернст I<br />[[Файл:Ernst I, Duke of Saxe-Coburg and Gotha - Dawe 1818-19.jpg|50 пкс]]|MFM=[[Луїза Саксен-Гота-Альтенбурзька (1800—1831)|Луїза Саксен-Гота-Альтенбурзька]]<br />[[Файл:Luise of Saxe-Gotha-Altenburg.jpg|50пкс|]]|MMF=Едуард Август<br />[[Файл:Edward, Duke of Kent and Strathearn by Sir William Beechey.jpg|50 пкс]]|MMM=[[Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська]]<br />[[Файл:Vicky of Kent.jpg|50 пкс]]}}
{{familytree| | | |!| | | | | | | |!| | | | | | | |!| | | | | | | |!| | | |}}
{{familytree| | | FAF |~|~|y|~|~| FAM | | | | | | MOF |~|~|y|~|~| MOM | | |FAF=[[Вільгельм I Гогенцоллерн|Вільгельм I]]<br/>[[Файл:Wilhelm1.jpg|50пкс|]]|FAM=[[Августа Саксен-Веймар-Ейзенахська|Августа Саксен-Веймарська]]<br />[[Файл:Empress Augusta.jpg|50пкс|]]|MOF=[[Альберт Саксен-Кобург-Готський]]<br/>[[Файл:Prinz Albert.jpg|50пкс]]|MOM=[[Вікторія (королева Великобританії)|Королева Вікторія]]<br />[[Файл:Winterhalter - Queen Victoria 1843.jpg|60пкс|]]}}
{{familytree| | | | | | | |!| | | | | | | | | | | | | | | |!| | | | | | | |}}
{{familytree| | | | | | | FAT |~|~|~|~|~|~|y|~|~|~|~|~|~| MOT | | | | | | |FAT=[[Фрідріх III (німецький імператор)|Фрідріх III]]<br/>[[Файл:FriedIII.jpg|50пкс|]]|MOT=[[Вікторія Саксен-Кобург-Готська]]<br/>[[Файл:Victoria, Princess Royal.jpg|50пкс|]]}}
{{familytree| | | | | | | | | | | | | | | |!| | | | | | | | | | | | | | | |}}
{{familytree| | | | | | | | | | | | | | | SLF | | | | | | | | | | | | | | |SLF='''Софія'''}}
{{familytree/end}}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* Gelardi, Julia P. (2005). Born to Rule: Five Reigning Consorts, Granddaughters of Queen Victoria. New York: St. Martin's Press.
* Leon, G. B. (1974). Greece and the Great Powers 1914-17. Thessaloniki: Institute of Balkan Studies.
* Karin Feuerstein-Prasser: Die deutschen Kaiserinnen, Piper Verlag 2006.

== Посилання ==
{{commonscat|Queen Sophia of Greece}}
* [http://www.geneall.net/D/per_page.php?id=10162 Профіль на Geneall.net] {{ref-de}}
* [http://thepeerage.com/p10073.htm#i100723 Профіль на Thepeerage.com] {{ref-en}}
* [http://www.genealogy.euweb.cz/hohz/hohenz6.html#SF3 Генеалогія Софія Пруська] {{ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20170407135313/http://www.preussen.de/de/geschichte/1888_friedrich_iii./kinder/sophie.html Біографія королеви Софії] {{ref-de}}

{{бібліоінформація}}
[[Категорія:Уродженці Потсдама]]
[[Категорія:Гогенцоллерни]]
[[Категорія:Глюксбурги]]
[[Категорія:Королеви Греції]]
[[Категорія:Дами ордена Луїзи]]