Сонант

Версія від 01:34, 11 квітня 2005, створена U-Bot (обговорення | внесок) (replace [[Category: with [[Категорія:)

Сонант, приголосний звук з групи сонорних (м,н,р,л), що сам або в сполученні з вокальним елементом утворював осередок складу в індоевр. і праслов. мові. В староукр. мові С. р і л заступлені сполученнями півкоротких голосних ь, ъ, з сонорними р, л (староукр. вълкъ ,вовк', пълкъ ,полк', вьрхъ ,верх', търгъ ,торг'). Окремі слов. мови (напр., словацька) зберігають С. р, л в різній мірі й досі. Про тенденцію укр. мови усувати нові С., виниклі у висліді заникання півкоротких голосних ъ, ь (староукр. огнь ,вогонь', вЂтръ ,вітер'), див. Склад.


Література