Перегляд вихідного коду сторінки Солженіцин Олександр Ісайович

{{Письменник
| Ім'я                = Олександр Ісайович Солженіцин
| Оригінал імені      = {{lang-ru|Александр Исаакович Солженицын}}
| Фото                = A solzhenitsin.JPG
| Ширина              = 250px
| Підпис              =
| Псевдоніми          =
| Дата народження     = 11.12.1918
| Місце народження    = [[Кисловодськ]], [[Ставропольський край]], [[Російська республіка]]
| Дата смерті    = 3.8.2008
| Місце смерті   = [[Москва]], [[РФ]]
| поховання            = [[Старий Донський цвинтар]]
| Національність = [[українець]]/[[росіянин]]
| Громадянство   = {{RUS}}→{{USSR}}→{{RUS}}
| Мова творів =
| Рід діяльності = прозаїк, поет, драматург
| Член КПРС: =
| Роки активності =
| Напрямок = <!-- літературний напрямок -->
| Жанр =
| Magnum opus =
| Lib = /
| Премії = {{НобелівськаПремія|з літератури|1970}}
| Сайт = <!-- офіційний сайт -->
}}
'''Олекса́ндр Іса́йович Солжені́цин''' (при народженні&nbsp;— {{lang-ru|Александр Исаевич Солженицын}}; [[11 грудня]] [[1918]], [[Кисловодськ]], [[Ставропольський край]], [[Російська республіка]]&nbsp;— [[3 серпня]] [[2008]], [[Москва]], [[РФ]])&nbsp;— [[Росія|російський]] історичний [[прозаїк]], [[драматург]], [[публіцист]] і [[поет]], громадський та політичний діяч. Лауреат [[Нобелівська премія з літератури|нобелівської премії з літератури]] (1970). Протягом 1960-х 1980-х активно виступав проти комуністичного режиму в СРСР, був учасником [[Дисидент|дисидентського руху]].

Солженіцин відомий своїми [[Українофобія|українофобськими]] поглядами.<ref name="den_1"/><ref name="svoboda"/><ref name="dt_1"/> Зокрема, був прихильником офіційної політики Росії щодо заперечення [[Голодомор]]у як геноциду Радянської влади проти українського народу у 1931-1933 роках<ref name="unian"/> та вважав що українці, на відміну від росіян, не мають права на створення незалежної держави.<ref name="tk_1"/>

== Життєпис ==
Народився [[11 грудня]] [[1918]] у [[Кисловодськ]]у, на [[Північний Кавказ|Північному Кавказі]], в заможній родині. Дід був власником великої «економії» на [[Кубань|Кубані]]. Батько&nbsp;— [[росіянин]], Ісаакій Семенович Солженіцин, офіцер царської армії, загинув 1918 року внаслідок нещасного випадку на полюванні, ще до народження майбутнього письменника. Мати&nbsp;— [[українка]], Таісія Захарівна Щербак (Томчак), намагалася виховувати Олександра в православній вірі. Але шкільне виховання серйозно трансформувало сімейні схеми сприйняття та оцінювання: О. Солженіцин почав симпатизувати новому ладу і проникатися [[марксизм|марксистською ідеологією]].

[[1925]] року разом із матір'ю переїхав до [[Ростов-на-Дону|Ростова-на-Дону]], де у 1926—1936 роках навчався в школі. У старших класах почав захоплюватися літературою, писав [[вірш]]і та [[есе]]. 1936 року вступив до [[Комсомол]]у.

1936 року Солженіцин вступив до [[Південний федеральний університет|Ростовського університету]], на фізико-математичний факультет. В 1938 році він спробував скласти вступні іспити до театральної школи [[Завадський Юрій Олександрович|Юрія Завадського]], але не здав їх. Одночасно із навчанням в університеті, [[1939]] року вступив до заочного відділення [[Московський інститут філософії, літератури та історії|Московського інституту філософії, літератури та історії]] (ІФЛІТ), яке не закінчив. У [[1941]] закінчив фізмат Ростовського університету.

Був на фронті, у званні капітана служив командиром батареї акустичної розвідки. Нагороджений орденами [[Вітчизняної війни орден|Вітчизняної війни]] 2-го ступеня і [[Червоної Зірки орден|Червоної Зірки]]. [[9 лютого]] [[1945]] за критику дій [[Сталін|Йосипа Сталіна]] в особистих листах до друга дитинства Миколи Віткевича Солженіцин був арештований і засуджений до 8 років таборів. У [[1953]] звільнений без права мешкання в Європейській частині СРСР і відправлений на «вічне поселення». Жив в аулі Кок-Терек [[Джамбульська область|Джамбульської області]] республіки [[Казахстан]].

У [[1956]] рішенням Верховного Суду СРСР Солженіцин був реабілітований, його твори стали з'являтися у пресі. Зокрема, оповідання «[[Один день Івана Денисовича]]» було висунуто на [[Ленінська премія|Ленінську премію]], проте це викликало негативну реакцію влади.

У [[1965]]&nbsp;р. архів Олександра Солженіцина потрапив у [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]], після чого подальше видання його творів у [[СРСР]] було заборонено. У [[1969]]&nbsp;р. Олександра Солженіцина виключили з [[Союз письменників СРСР|Союзу письменників]], а в [[1970]]&nbsp;р. він став лауреатом [[Нобелівська премія з літератури|Нобелівської премії з літератури]].

Після публікації за кордоном книги «[[Архіпелаг ГУЛАГ]]» [[12 лютого]] [[1974]] послідував арешт. Його було визнано винним в державній зраді, позбавлено громадянства і [[13 лютого]] вислано з [[СРСР]] літаком до [[ФРН]]. Під час вимушеної еміграції жив спочатку у [[Швейцарія|Швейцарії]], потім у власному будинку у містечку Кавендіш, штат [[Вермонт]], [[США]]. У [[1990]]&nbsp;р. указом президента СРСР [[Михайло Горбачов|Михайла Горбачова]] радянське громадянство Олександра Солженіцина було відновлене. Майже одразу письменник був удостоєний [[Державна премія СРСР|Державної премії]].
[[Файл:Alexander Solzhenitsyn in Moscow, December 1998.jpg|міні|праворуч|Олександр Солженіцин у Москві (грудень 1998 року)]]
У [[1994]] році Олександр Солженіцин повернувся до Росії. У [[1997]]&nbsp;р. обраний [[академік|дійсним членом]] [[Російська академія наук|Російської Академії наук]].

== Оцінка творчості ==
В [[1970]]&nbsp;р. Солженіцин був визнаний гідним [[Нобелівська премія з літератури|Нобелівської премії з літератури]] за «моральну силу, почерпнуту в традиції великої російської літератури».

Рецензуючи в [[1972]]&nbsp;р. «Серпень чотирнадцятого», югославський політолог [[Мілован Джилас]] писав, що «Солженіцин заповнює вакуум, що утворився в російській культурі й свідомості. Він повернув Росії її душу&nbsp;— ту саму, котру відкрили світу [[Олександр Пушкін]], [[Микола Гоголь]], [[Толстой Лев Миколайович|Лев Толстой]], [[Достоєвський]], [[Чехов]] і [[Максим Горький]]».{{fact}} На думку американського дослідника Джозефа Франка, «основною темою Солженіцина є прославляння моральності, єдиної можливості вижити в кошмарному світі, де тільки моральність гарантує людську гідність і де ідея гуманізму здобуває надцінний характер».{{fact}}

== Критика ==

=== Російська та радянська критика ===
Солженіцина критикували за різкі суперечності між цифрами репресованих, які він наводив, та архівними даними, що стали доступними в період перебудови<ref>[http://www.zlev.ru/49_14.htm Гулаг: архивы против лжи] [http://beserikov.chat.ru/Repress.htm Каковы масштабы сталинских репрессий] {{ref-ru}}</ref>. Гостро критикувались за недостовірність «тюремні» твори Солженіцина в тій їх частини, де йдеться про побут таборів, смертність ув'язнених, їхню чисельність.<ref>[http://libereya.ru/public/repressii.html#v5 Игорь Пыхалов. Каковы масштабы сталинских репрессий)] {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.pereplet.ru/history/Author/Russ/Z/Zemskov/Articles/ZEMSKOV.HTM В.&nbsp;Н.&nbsp;Земсков. ГУЛАГ (историко-социологический аспект) ] {{ref-ru}}</ref>. Критика з комуністичного флангу підкріплювалася посиланнями на дослідження учених, які працювали в російських архівах<ref>[http://www.zlev.ru/49_14.htm Гулаг: архивы против лжи] {{ref-ru}}</ref>.

З радянсько-комуністичного табору Солженіцина також неодноразово критикували за виправдання колабораціонізму в ході [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] і пов'язані з цим фальсифікації щодо радянських військовополонених<ref>[http://russbalt.ucoz.ru/publ/9-1-0-277 Дюков А.&nbsp;Р.&nbsp;Госпремия для ревизиониста] {{ref-ru}}</ref><ref>Дюков А.&nbsp;Р.&nbsp;Милость к падшим: советские репрессии против нацистких пособников // Великая оболганная война-2. Нам не за что каяться!&nbsp;— М.: Яуза, Эксмо, 2008.&nbsp;— 432 с: ил.&nbsp;— ([[Война и мы]]). ISBN 978-5-699-25622-8, с. 98—141 {{ref-ru}}</ref>. Стверджувалося, що матеріал для своїх викриттів Солженіцин запозичував з геббельсівської пропаганди. Подібний відгук виходить від Л.&nbsp;А.&nbsp;Самутіна, як стверджується, дисидента, колишнього [[РОА|власівця]], що особисто працював в ідеологічному апараті геббельсівського міністерства пропаганди, і прихильника Солженіцина, що переховував у себе рукопис «Архіпелагу» від КДБ<ref>http://beserikov.chat.ru/Samutin.htm {{ref-ru}}</ref>.

Солженіцина активно критикували і «справа»&nbsp;— перш за все інші дисиденти й емігранти, які заперечували його християнські і антиліберальні погляди (дисиденти-націоналісти, навпаки, вбачали зайвий лібералізм). «Лист вождям Радянського Союзу» піддався критиці [[Сахаров Андрій Дмитрович|А.&nbsp;Д.&nbsp;Сахарова]].

Конфлікт Солженіцина з антирадянською еміграцією і західними активістами [[Холодна війна|Холодної війни]] висвітлено у його мемуарах «Потрапило зерня проміж двох жорен».

Його дослідження історії взаємин єврейського і російського народів у книзі «Двісті років разом» викликало активну критику як з боку багатьох єврейських публіцистів, так і націоналістичної преси. Так, наприклад, ліберальний [[Володимир Войнович]] сказав: «Книга Солженіцина „Двісти років разом“&nbsp;— довга, нудна і брехлива»<ref>[http://www.sem40.ru/interview/hot/9926/ Владимир Войнович: «Солженицын недостаточно умный человек»&nbsp;— «Русский базар», 02.03.2004] {{ref-ru}}</ref>.

Образ Солженіцина підданий і сатиричному зображенню в художніх творах, наприклад, в романі Войновича «Москва 2042»<ref>[http://magazines.russ.ru/voplit/2003/2/nikol.html Майкл Николсон. Солженицын на мифотворческом фоне] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150217001133/http://magazines.russ.ru/voplit/2003/2/nikol.html |date=17 лютий 2015 }} {{ref-ru}}</ref> і в поемі Юрія Кузнецова ''Шлях Христа''.

=== Антиукраїнські погляди ===
У останні роки життя, Солженіцин мав неприховано антиукраїнські погляди<ref name="dt_1">[https://web.archive.org/web/20160926014912/http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/anekdot_ta_y_godi.html Анекдот... Та й годі? ] - Дзеркало Тижня, 8 липня 2005</ref><ref name="svoboda">[http://www.radiosvoboda.org/a/1188433.html Солженіцин – сміливий борець проти сталінізму і великоруський патріот] - Радіо Свобода, 04 серпня 2008</ref> та вважав що українці, на відміну від росіян, не мають права на створення незалежної держави.<ref name="tk_1">[http://ua.telekritika.ua/media-svit/2008-08-10/39946 Солженіцин і путінська Росія] - Телекритика, 10.08.2008</ref> Солженіцин був проти руйнування СРСР за національними ознаками і виступав проти незалежності України.<ref name="svoboda"/> У 2008 році, на останньому році життя, Солженіцин заперечив, що [[Голодомор]] був геноцидом Радянської влади проти українського народу у 1931—1933 роках.<ref name="svoboda"/><ref name="unian">[http://www.unian.ua/society/107743-v-ukrajini-spodivayutsya-scho-soljenitsin-tse-sche-ne-vsya-rosiyska-inteligentsiya.html В Україні сподіваються, що Солженіцин&nbsp;— це ще не вся російська інтелігенція]&nbsp;— УНІАН, 04 квітня 2008</ref>

У ранній творчості, зокрема у романі «[[Архіпелаг ГУЛАГ]]» (том 3, частина 5, розділ 2), Солженіцин заявляв що сама Росія має дозволити Україні відділитися, аби в майбутньому була вірогідність повторного возз'єднання. Проте, автор вважав що лише окремі області України де проживають саме українці мають право відділитися від Росії та увійти у незалежну Україну, оскільки, на його переконання, в деяких українських областях населення самовизнає себе українцями, в деяких росіянами, а в деяких взагалі ніким. Зокрема, він був проти відділення від Росії Криму, Північних та Південних областей України.

Деякі дослідники, зокрема [[Скуратівський Вадим Леонтійович|Вадим Скуратівський]] вважають, що закиди про «українофобію» Солженіцина є перебільшеними, оскільки той «першим ризикнув у підцензурній літературі створити зворушливий образ українського селянина-„бандерівця“» та «постійно наголошував на своєму напівукраїнському походженні».<ref name="den_1">[[Скуратівський Вадим Леонтійович|Вадим Скуратівський]]. [http://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/buntivniy-antirevolyucioner Бунтівний антиреволюціонер]&nbsp;— День, 10 грудня 1998.</ref>

== Твори ==
* [[Один день Івана Денисовича]] ({{lang-ru|Один день Ивана Денисовича}})&nbsp;— (оповідання, 1962)
* Матрьонине подвір'я ({{lang-ru|Матрёнин двор}}) (роман, 1963)
* У колі першому ({{lang-ru|В круге первом}}) (роман, 1968)
* Раковий корпус ({{lang-ru|Раковый корпус}}) (повість, 1968—1969)
* [[Архіпелаг ГУЛАГ]] ({{lang-ru|Архипелаг ГУЛАГ}}) (роман, 1973-)
* Живіте без брехні! ({{lang-ru|Жить не по лжи!}}) (ессе , 1975).
* Серія романів «Червоне колесо» ({{lang-ru|Красное колесо}})
:* Серпень 14-го Август 14-го (роман, 1971; вийшов у розширеній версії у 1984)
:* Жовтень 1916, 2 томи, (роман, 1985)
:* Березень 1917, 4 volumes, (роман, 1989)
:* Квітень 1917, (роман, 1991)
* Буцалось телятко з дубом ({{lang-ru|Бодался телёнок с дубом}}) (нарис, 1975)
* Ленін у Цюриху ({{lang-ru|Ленин в Цюрихе}}) (1975)
* Потрапило зернятко поміж двох жорнів ({{lang-ru|Угодило зёрнышко промеж двух жерновов}}) (мемуари, 1998—2003)
* Як нам облаштувати Росію ({{lang-ru|Как нам обустроить Россию}}) (есе-маніфест, 1990)
* Росія в облозі ({{lang-ru|Россия в обвале}}). (оповідання, 1998)
* Двісті років разом ({{lang-ru|Двести лет вместе}}) (історичне ессе, 2001—2002 в 2-х тт.)
* Російський словник мовного розширення ({{lang-ru|Русский словарь языкового расширения}}) (словник, 1990)

== Переклади українською ==
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Solzhenitsyn_Oleksandr/V_koli_pershomu_Uryvky В колі першому. Уривки] (2001)

== Див. також ==
* [[Сад Гетсиманський]] та [[Тигролови]]&nbsp;— романи українського письменника [[Іван Багряний|Івана Багряного]] про ув'язнення в ГУЛАЗі
* [[4915 Солженіцин]]&nbsp;— астероїд, названий на честь письменника<ref>{{DMPN}} {{ref-en}}</ref>.

== Примітки ==
{{Примітки|2}}

== Література та джерела ==
* Білінський В. Б. ''Країна Моксель, або Московія''. Роман-дослідження. Переклад з російської: Іван Андрусяк. Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2009. ISBN 978-966-355-016-9 Книга 1. 376 с. ''(Епілог Сучасні Спадкоємці Золотої Орди: №&nbsp;2. Солженіцин)''
* ''«Червоне колесо» О.&nbsp;І.&nbsp;Солженіцина в контексті розвитку російської літератури ХХ століття'': автореф. дис… д-ра філол. наук: 10.01.02 / Клеофастова Тетяна Вікторівна ; Нац. акад. наук України, Ін-т л-ри ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка.&nbsp;— К., 2002.&nbsp;— 34 с.
* ''Образ світу і концепція героя у творчості Уласа Самчука й Олександра Солженіцина в'язнично-таборової тематики'': автореф. дис… канд. філол. наук: 10.01.05 / Пасічник Олена Василівна ; Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка.&nbsp;— Т., 2004.&nbsp;— 20 с.
* ''Художній світ роману О.&nbsp;І.&nbsp;Солженіцина «У колі першому»'': автореф. дис… канд. філол. наук: 10.01.06 / Швець Галина Олексіївна ; Донецький національний ун-т.&nbsp;— Донецьк, 2008.&nbsp;— 16 с.
* ''Проблематика і система образів роману О.&nbsp;І.&nbsp;Солженіцина «В колі першому»'': автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.02 / Ступницька Наталія Миколаївна ; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.&nbsp;С.&nbsp;Сковороди.&nbsp;— Х., 2010.&nbsp;— 22 с.
* ''Шаповал Ю. І.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Solzhenitsyn_OI Солженіцин Олександр Ісайович] // {{ЕІУ|9|698}}
* ''Шаповал Ю''. Солженіцин Олександр Ісайович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.672 ISBN 978-966-611-818-2

== Посилання ==
* Ігор Сюндюков. [http://web.archive.org/save/http://incognita.day.kiev.ua/zleti-i-padinnya-oleksandra-solzheniczina.html Злети і падіння Олександра Солженіцина]&nbsp;— «День», 22 вересня 2014
* Богдан Кушнір. [https://web.archive.org/web/20160926054437/http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/10/4752185/ Помилка Солженіцина]&nbsp;— Українська Правда, 10 лютого 2010
* Ігор Буркут. [https://web.archive.org/web/20160926054550/http://www.chas.cv.ua/33_08/3.html Кінець Епохи]&nbsp;— «Час», Випуск №&nbsp;33 (4313) 14 серпня 2008 року
* Володимир Голобородько. [https://web.archive.org/web/20160926055505/http://gazeta.ua/articles/comments-newspaper/_solzhenicin-uyaviv-sebe-prorokom-ale-takim-ne-buv/244855?mobile=true «Солженіцин уявив себе пророком, але таким не був»]&nbsp;— Gazeta.ua, 07 серпня 2008

{{бібліоінформація}}
{{Нобелівська премія з літератури}}
{{Сталін}}

[[Категорія:Олександр Солженіцин]]
{{Нагороджені Великою золотою медаллю імені М. В. Ломоносова}}
[[Категорія:Російські Нобелівські лауреати]]
[[Категорія:Російські драматурги]]
[[Категорія:Російські поети]]
[[Категорія:Російські прозаїки]]
[[Категорія:Радянські дисиденти]]
[[Категорія:В'язні ГУЛАГу]]
[[Категорія:Уродженці Кисловодська]]
[[Категорія:Померли в Москві]]
[[Категорія:Кавалери ордена Святого апостола Андрія Первозванного (Російська Федерація)]]
[[Категорія:Поховані на Старому Донському цвинтарі]]
[[Категорія:Випускники Ростовського університету]]
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Радянська еміграція 1970-х років]]
[[Категорія:В'язні Лефортовської тюрми]]
[[Категорія:Померли від серцевого нападу]]
[[Категорія:Персоналії:Жамбильська область]]
[[Категорія:Великодержавний шовінізм]]
[[Категорія:Почесні громадяни Москви]]
[[Категорія:Драматурги XX століття]]
[[Категорія:Поети XX століття]]
[[Категорія:Прозаїки XX століття]]
[[Категорія:Драматурги XXI століття]]
[[Категорія:Поети XXI століття]]
[[Категорія:Прозаїки XXI століття]]
[[Категорія:Примусово позбавлені радянського громадянства]]
[[Категорія:Лауреати Темплтонівської премії]]