Перегляд вихідного коду сторінки Слуцьке повстання

{{Картка:Військовий конфлікт
|конфлікт      = Слуцьке повстання
|partof        = Війна [[Білорусь|Білорусі]] за незалежність
|зображення    = 
|підпис        = 
|дата1         = [[27 листопада]]&nbsp;— [[31 грудня]] [[1920]]
|місце         = [[Слуцький район|Слуцький повіт]]
|результат     = Поразка і придушення повстання
|сторони1      = {{Прапорець|BLR|1993}} [[Білоруська Народна Республіка|БНР]]
|сторони2      = [[Файл:Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg|20px]] [[Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922)|РСФРР]]
|командуючий1  = {{Прапорець|BLR|1993}} [[Жаврид Павло Якович|Павло Жаврид]]
|командуючий2  =
|сили1         =
{{Прапорець|BLR|1993}} Слуцька бригада:
* [[Файл:Słucak, Pahonia. Слуцак, Пагоня (1920).jpg|border|22px]] 1-й Слуцький полк
* 2-й Грозавський полк
<small>(4 тис. вояків)</small>
|сили2         =
[[Файл:Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg|20px]] [[Червона армія]]
|втрати1       =
|втрати2       =
|втрати3       =
}}
'''Слуцьке повстання''' ({{lang-be|Слуцкі збройны чын}})&nbsp;— збройна акція Армії [[Білоруська Народна Республіка|БНР]] проти влади [[Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922)|РСФРР]] у районі [[Слуцьк]]а ([[Білорусь]]) в листопаді&nbsp;— грудні [[1920]] року. Приблизно місяць білоруські загони, що складалися в основному з місцевих селян, чинили опір каральним акціям радянських військ.

== Передісторія ==

=== Ризька угода ===

Підписаним [[12 жовтня]] [[1920]] в [[Рига|Ризі]] попереднім миром (пізніше закріпленим [[Ризький мир (1921)|Ризьким мирним договором 1921]]) між [[Польща|Польщею]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РСФРР]] і [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УСРР]], було встановлено демаркаційну лінію, яка розділила [[Білорусь]] і [[Україна|Україну]]. Білоруська делегація в цих переговорах взагалі не брала участь, оскільки на них не були запрошені представники ні від [[Білоруська Народна Республіка|Білоруської Народної Республіки]], ні від [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|Радянської Соціалістичної Республіки Білорусі]].

Згідно з прийнятою угодою, [[демаркаційна лінія]] Кієвичі&nbsp;— Лань проходила таким чином, що район довкола Слуцька на деякий час виявився в нейтральній зоні, розташованій уздовж цієї лінії.

=== Національний рух на Случчині ===
Основною рушійною силою слуцького повстання було селянство, яке чинило опір радянській політиці [[Воєнний комунізм|воєнного комунізму]] і підтримувало ідею незалежності Білорусі, проголошеної [[25 березня]] [[1918]] року Радою Білоруської Народної Республіки. Повстання очолили представники місцевої інтелігенції та [[шляхта|шляхти]].

Слуцьк був регіональним центром національного руху. У 1918 році в місті був утворений Білоруський національний комітет, який очолив [[Жаврид Павло Якович|Павло Жаврид]].

=== Польсько-радянська війна і Слуцьк ===
Під час [[Польсько-радянська війна 1920|Польсько-радянської війни]] 1919—1920 років Случчина кілька разів переходила від поляків до більшовиків. [[11 жовтня]] [[1920]] року місто опинилось під контролем поляків.

Інформація про розділ Білорусі між [[Польща|Польщею]] і більшовиками викликала хвилю протесту в білоруському суспільстві. Безпосередньо після оголошення польській владі в місті відновив свою діяльність Білоруський національний комітет. Почали створюватися загони білоруської самооборони. Був створений міліційний корпус із 500 чоловік.

Польські військовики, які готувалися до відступу, не заважали створенню білоруських загонів.

Серед керівників білоруського національного руху не було, однак, єдності відносно стратегії подальших дій. З одного боку, існувала група прибічників співпраці з поляками. З іншого боку, деякі політичні діячі виступали за переговори з більшовиками. Через ці суперечності було втрачено багато часу.

Лише у листопаді [[1920]] року польська адміністрація передала владу Білоруському комітету. У сусідніх селах були проведені вибори місцевих комітетів.

Місцеві представники білоруських [[Соціалісти-революціонери|соціалістів-революціонерів]], основних прибічників ідеї незалежності Білорусі, запропонували скликати з'їзд, щоб підтвердити владу Білоруської Народної Республіки на території Случчини. Були запрошені делегати від кожної [[Волость|волості]] (по 5 чоловік) і місцевих білоруських організацій (по 1 людині).

== З'їзд Случчини ==
[[14 листопада]] [[1920]] почав роботу З'їзд Случчини. У його складі було 107 делегатів, а також декілька представників армії генерала [[Станіслав Булак-Балахович|Булак-Балаховича]].

Уряд Білоруської Народної Республіки призначив [[Жаврид Павло Якович|Павла Жаврида]] своїм комісаром на Случчині.

З'їзд ухвалив резолюцію, яка проголошувала владу Білоруської Народної Республіки в Слуцьку і його околицях, і виразив протест проти більшовицької окупації.

== Військова підготовка ==
[[Файл:Sciag 1 Sluckaha palka.jpg|thumb|300px|right|Прапор Першого Слуцького полку]]
На з'їзді була вибрана Рада Случчини на чолі з Володимиром Пракульовичем, яка складалася з 17 осіб. Її завданнями були організація суспільного управління на Случчині, а також організація оборони краю.

Військове командування очолив [[Жаврид Павло Якович|Павло Жаврид]]. Рада оголосила загальну мобілізацію і продовжила створення воєнізованих загонів. Незабаром їх загальна чисельність склала близько десяти тисяч чоловік.

Рада сформувала два полки: '''Перший Слуцький полк''' під командуванням підполковника Ахрема Гавриловича і '''Другий Грозавський полк''' під командуванням капітана Семенюка. Ці два полки утворили '''Слуцьку бригаду''' під командуванням Антона Сокала-Кутиловського. Командування військами, у зв'язку з наближенням [[Червона армія|Червоної Армії]], було розміщене в містечку Семежеве.

Слуцьке повстання було активно підтримане прибічниками білоруської незалежності по всій країні, значна частина якої була у той час окупована Польщею.

З [[Гродно|Гродна]] прислали прапор із [[Погоня (герб)|Погонею]] й девізом «Тым, што пайшлі паміраць, каб жыла Бацькаўшчына». Військова [[Рада Білоруської Народної Республіки|Рада БНР]], яка виконувала функції міністерства оборони, направила до Слуцька військових фахівців. Незабаром при Слуцькій бригаді були створені добре організований військовий шпиталь і трибунал.

Слуцька Рада мала контакти з армією Булак-Балаховича і планувала координувати з нею свої дії.

[[21 листопада]] [[1920]] року Рада Случчини наказала всім воєнізованим формуванням і добровольцям згрупуватися в районі Семежева (нині&nbsp;— [[Копильський район]] Мінської області Білорусі). [[24 листопада]] [[1920]] року в Слуцьку пройшла демонстрація.

== Бойові дії ==
[[27 листопада]] [[1920]] року почалися бої між білоруськими озброєними формуваннями й радянськими військами.

Слуцька бригада провела декілька успішних атак поблизу сіл [[Копиль]], Цимковичи і Визна. Проти неї билася Омська дивізія Червоної армії. Білоруські загони отримували підтримку з боку місцевого населення, але їм не вистачало зброї та боєприпасів.

Бої йшли біля сіл Бистриці, Васильчиці, Верабейчиці, Дашкава, Василішки, Лютавичі, Мацкевичі, Садовичі, Морач. Слуцька бригада зайняла декілька сіл, залишених радянськими військами.

Розгортався активний антибільшовицький партизанський опір. До загонів повстанців приєднувалося все більше і більше людей. Заклику Слуцької ради переходити на її бік послідувала частина солдатів [[Червона армія|Червоної армії]] з-поміж селян, які не підтримували політику більшовиків. Більшовики були змушені кинути проти повстанців підрозділи, сформовані з латишів і китайців.

Сили були нерівні, і [[31 грудня]] [[1920]] року Слуцька бригада з боями відійшла на польську територію, де була роззброєна поляками і розпущена.

Після цього деякі захисники Слуцька повернулися на територію Білорусі, де були репресовані більшовиками. Частина солдат Слуцької бригади продовжували озброєний опір радянській владі у складі партизанської [[Зелена армія|Зеленої армії]] до [[1930-ті|1930-х років]].

== Сучасне сприйняття Слуцького повстання ==
[[Файл:Mittenwald Luttenseekaserne 1391.jpg|thumb|Пам'ятник «Борцям за свободу Білорусі» в [[Міттенвальд]]зе, встановлений білоруською діаспорою Німеччини до 28-річчя повстання]]
Після хвилі національного відродження в кінці 1980-х років, частиною білоруського суспільства дата [[27 листопада]] відзначається як '''День Героїв'''. Офіційна влада Білорусі ігнорує історичне значення антибільшовицького повстання точно так, як і все, пов'язане з [[Білоруська Народна Республіка|Білоруською Народною Республікою]].

У [[1948]] році в німецькому місті [[Міттенвальд]] близько Альп білоруськими емігрантами був поставлений пам'ятник на честь слуцьких повстанців<ref> [http://www.svaboda.org/content/article/24787297.html Білоруси зарубіжжя вшанували героїв Слуцького повстання], [[Свобода (радіо)|радіо Свобода]]</ref>.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://tbm.org.by/ns/no49/slucki.html Слуцкі збройны чын 1920 года]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-be}}
* [https://web.archive.org/web/20070819114841/http://www.knihi.net/product513.htm Слуцкі збройны чын 1920 г. у дакумэнтах і ўспамінах] {{ref-be}}
* [http://www.zianonpazniak.de/publications/articles/slutskheroes2.htm Зянон Пазьняк: Слуцкі збройны чын&nbsp;— наш гераічны прыклад] {{ref-be}}
* [http://www.slovo.ws/urok/historyofbelarus/150/117.html Што такое Слуцкі збройны чын?] {{ref-be}}
* [http://www.charter97.org/be/news/2009/11/27/24064/ ''Яўген Афнагель.'' «Слуцкі Збройны Чын»&nbsp;— барацьба за еўрапейскую Беларусь] {{ref-be}}

== Література ==
* ''Прокулевич В. М.'' Слуцкое восстание (ноябрь—декабрь 1920 г.) // Журнал «Нёман». 1996 г., №&nbsp;4.
* ''Латышонак О.'' Жаўнеры БНР.&nbsp;— Беласток: Інстытут беларусістыкі, Беларускае гістарычнае таварыства, 2009.

{{Російсько-білоруські битви}}
{{Повстання XX століття}}
{{Розпад Російської імперії}}

[[Категорія:Історія Білорусі]]
[[Категорія:1920 у Європі]]