Перегляд вихідного коду сторінки Слива домашня

{{Speciesbox
| name = Слива домашня
| image = Plums_hanging.jpg
| image_width = 280px
| image_caption = Плоди сливи
| genus = Prunus
| display_parents = 2
| parent = Prunus sect. Prunus
| species = domestica
| authority = [[L.]], 1753
}}
'''Слива домашня''' або ''звичайна'' (''Prúnus doméstica'')&nbsp;— плодова рослина роду [[Слива (рід)|слива]] підродини [[мигдалеві]] [[родина (біологія)|родини]] [[розові]].

== Походження ==
При схрещуванні терну ''[[Prunus spinosa]]'' (2n = 32) з аличею ''[[Алича|Prunus divaricata]]'' (2n = 16) було отримано рослину повністю ідентичну сливі домашній. Це рослина, як і слива домашня мала 2n = 48 хромосом. Ймовірно, дика слива в ході еволюції вийшла саме таким шляхом<ref name="Янковский">[http://bio.fizteh.ru/student/files/biology/biolections/lection18.html Янковский Н. К. (ИОГен РАН). Лекция №&nbsp;18. Сцепление и рекомбинация. Мутации: роль в эволюции и индивидуальном развитии.]</ref>.

Південна алича має жовто-червоне забарвлення, північний терен темно-синій. Їхній нащадок поєднує ознаки обох видів: холодостійкість терну і смакові характеристики аличі, має забарвлення в широкому діапазоні синьо-жовто-червоних відтінків (у різних сортів).

Географічним центром походження домашньої сливи можна вважати територію, що простирається від Східного Кавказу до східного узбережжя Адріатичного моря, включаючи Балканський півострів і Малу Азію.

== Опис ==
Плодове дерево заввишки 6&nbsp;— 16&nbsp;м. [[Гілка|Гілки]] не колючі, або іноді трохи колючі.
[[Квітка|Квітки]] зібрані в прості зонтики, кожна складається із 5 зеленувато-білих [[Пелюстка|пелюсток]] і 5 [[Чашолисток]]ів, 25-30 [[Тичинка|тичинок]], [[нектарник]]и розташовані на [[Квітколоже|квітколожі]]. Цвіте слива у травні, кожна квітка живе до 5 днів, все дерево загалом 8&nbsp;-10 днів. Медопродуктивність сливи у сприятливі роки сягає 16-37 кг з 1 ''га''.<ref>{{cite book
| прізвище1                = Алексєєнко&nbsp;Ф.&nbsp;М.
| ім'я1                    = 
| автор-посилання1         = 
| прізвище2               = Бабич&nbsp;І.&nbsp;А.
| ім'я2                   = 
| автор-посилання2        = 
| прізвище3               = Дмитренко&nbsp;Л.&nbsp;І.
| прізвище4               = Мегедь&nbsp;О.&nbsp;Г.
| прізвище5               = Нестероводський&nbsp;В.&nbsp;А.
| прізвище6               = Савченко&nbsp;Я.&nbsp;М.
| прізвище7               = 
| редактор1-прізвище      = Кузьміна&nbsp;М.&nbsp;Ф.
| редактор1-ім'я          = 
| редактор1-посилання     = 
| редактор2-прізвище      = Радько&nbsp;М.&nbsp;К.
| редактор2-ім'я          = 
| редактор2-посилання     = 
| інші                    = 
| назва                   = Виробнича енциклопедія бджільництва
| тип                     = 
| видання                 = 
| серія                   = 
| том                     = 
| дата                    = 
| рік-оригіналу           = 
| рік                     = 1966
| місяць                  = 
| видавець                = Київ «Урожай»
| розміщення              = 
| мовою                   = українською
| сторінка                = 415
| сторінки                = 
}}</ref>
[[Плід|Плоди]]&nbsp;— м'ясисті кістянки різної форми (овальної, приплюснуто-овальної, видовжено-овальної) та кольору (зеленого, жовтого, червоного, або фіолетового із сизим нальотом), завжди із добре помітною борозенкою, зазвичай 20&nbsp;— 30 г ваги. Вони соковиті і мають високі смакові, поживні й дієтичні властивості, містять 7&nbsp;— 18% [[Вуглеводи|цукрів]], 0,25&nbsp;— 1,35% [[Органічні кислоти|органічних кислот]], 0,75&nbsp;— 0,95% [[Пектини|пектинових речовин]], 8,8&nbsp;— 22,1 мг% [[Вітамін C|вітамінів С]] та [[Вітамін A|провітаміни А]], в кісточках&nbsp;— 30&nbsp;— 35% [[Рослинні жири й олії|олії]]. Сливи споживають свіжими, переробляють на [[чорнослив]], конфітури, [[маринад]]и, [[компот]]и, [[повидло|повидла]], [[мармелад]]и, [[наливка|наливки]] тощо.

В Україні вирощують С. повсюдно, найбільше на сх. Поділлі, Покутті, Закарпатті, Харківщині й Кубані. За переписом садів 1970 в УРСР було бл. 50&nbsp;млн плодових С. (15,5% плодових дерев, після яблуні&nbsp;— 46,5% і вишні&nbsp;— 20,4%) на бл. 130 000 га. За сприятливих умов С. дає високі врожаї до 10&nbsp;— 15 т з 1 га.

<gallery>
File:Bluebyrd plum.jpg
File:Pruim lengtedrsn Reine Victoria.jpg
Image:Plums.jpg
Image:Plum flowers.jpg
</gallery>

== Коротка характеристика ==
[[Крона дерева|Крона]] піднята або розлога, гілки прямі, в основному гладкі, але окремі форми мають невеликі колючки. Бруньки розпускаються пізніше від інших листяних дерев або водночас з ними.

За слабкого приросту закладаються поодинокі бруньки, нові букетні гілки утворюються, а старі відмирають. Як у вишні, в цьому випадку скелетні гілки оголюються, і врожай помітно знижується.

За характером види сливи поділяють на дві групи:

* До першої відносять сорти, де переважають групові бруньки на середніх і довгих приростах. Наступного сезону плодові бруньки дають врожай, а ростові&nbsp;— невеликі пагони.
* У другій групі сортів на достатньо довгих однолітніх приростах переважають поодинокі ростові бруньки та невелика кількість плодових бруньок. На наступний рік з ростових бруньок розвиваються шпорці, які плодоносять ще один сезон и несуть на собі основну масу врожаю. Такий тип плодоношення називають плодоношення на дворічній деревині.

== Посадка сливи ==
Для посадки сливи ґрунт має бути глибокий, не менше 35-40&nbsp;см обробки. Контроль кислотності легко вести відповідно до бур'янової рослинності. На кислих ґрунтах переважають хвощ, пикульник, щавель, м'ята, подорожник, [[перестріч гайовий]], верес; на слабокислих&nbsp;— ромашка, в'юнок, конюшина. Кислі ґрунти обов'язково вапнують. Для суглинок 500 г.кв/метр, на піщаних 200 г.кв/метр. Найбільш дієвий спосіб вапнування полягає в тому, щоб спочатку рівномірно посипати ґрунт вапном (попелом), а потім гноєм (коров'яком), відтак його перекопують. Посадкову яму роблять завширшки 50-60&nbsp;см і такою ж глибиною. В яму кладуть гній або компост 10-16&nbsp;кг, 100–150 г подвійного суперфосфату, 80-120 г сіркокислого калію (60-80 г хлористого калію) або 400–500 г попелу.

Після посадки в саду за першого року сливу обрізають з метою правильного формування крони. Молоді дерева деяких сортів вже у перші роки після посадки виганяють довгі (до 1&nbsp;— 2 м) однолітні пагінці, тому для регулювання росту потребують обрізання. Дерева сливи формують так само, як деревоподібну вишню.

У зимостійких сортах залишають штамб заввишки 40&nbsp;— 60&nbsp;см, у менш зимостійких&nbsp;— заввишки 20&nbsp;— 30&nbsp;см. Чим нижче штамб, тим дерева стійкіші до несприятливих умов зими.

Поліпшувати зимостійкість квіткових бруньок сливи можна шляхом покращення ґрунтового та водного режимів. У посушливі роки необхідні полив і мульчування ґрунту. У вологі&nbsp;— посів у міжрядді покровних культур, які здатні поглинати надлишок вологи.

У перші роки росту дерева сливи рекомендується обрізати якомога менше. Вирізають гілки, які в подальшому можуть загущувати крону. Вкорочують тільки ті однолітні гілки, яким потрібно надати правильного напряму, а також урівняти їх за силою росту з основними скелетними розгалуженнями, підпорядкувати бічні розгалуження основній гілці, щоб не дати їй розгалужуватися.

Зрізають також верхівки сильних пагонів з підмерзлою корою, з недорозвинутими зближеними бруньками. Ступінь вкорочування гілок у рослин, плодоносних на однолітній деревині, має бути мінімальною, щоб не викликати дуже сильного росту й появи великої кількості гілок, які загущують крону.

Особливістю сливи є утворення сильних, конкурентноздатних пагонів, які відгалужуються під гострим кутом.

Такі пагони потрібно вирізати на кільце. Крім того, у сливи часто трапляється відростання міцних пагонів. Ці утворення необхідно своєчасно усувати. Тому обрізати дерева сливи рекомендується щорічно.

При вирощуванні сливи формують два давно узвичаєних типи крони: лідерну и вазоподібну. Лідерна крона має центральний провідник з 5&nbsp;— 8 скелетними гілками. В нижньому ярусі залишають 3&nbsp;— 4 скелетні гілки. В наступному ярусі скелетні гілки першого порядку закладаються з інтервалом 40&nbsp;— 60&nbsp;см. У дерева сливи з кроною вазоподібної форми центральний провідник відсутній. Його видаляють час закладання нижнього ярусу з 3&nbsp;— 4 гілок, які виконують усі функції лідера. У дерев сливи більш зимостійких сортів вазоподібну крону влаштовують на висоті 40&nbsp;— 60&nbsp;см. Малозимостійкі сорти рекомендується вирощувати на низьких штамбах&nbsp;— заввишки 10&nbsp;— 20&nbsp;см. При формуванні вазоподібної крони розгалуження пагонів-[[Стовбур (ботаніка)|стовбурів]] закладають на висоті 50&nbsp;— 100&nbsp;см від їхньої основи й скеровують убік. Загальну кількість таких пагонів доводять до 6&nbsp;— 8, щоб утворити помірно загущену крону.

Вазоподібні крони достатньо добре освітлюються сонцем, добре прогріваються, чим зумовлюється формування високоякісних плодів.

Період росту сливи, для якого характерне слабке плодоношення, триває 6&nbsp;— 7 років після посадки. В цей час формується остов дерева із сильними однолітніми приростами.

Плодоносить слива протягом 10&nbsp;— 15 років.

У третій період&nbsp;— затухання життя дерева&nbsp;— йде відсихання окремих гілок, знижується врожайність. Кора у старих дерев відшаровується через опіки та морозовини, з'являється камедетечія.

Тривалість проходження вказаних періодів життя дерева значною мірою зумовлюється агротехнічним станом саду.

Через зимові пошкодження у сливи&nbsp;— замерзання окремих гілок, коренів та плодових бруньок, опіки в зоні кореневої шийки.

Слива чуйна до літньо-осінньої ґрунтової посухи, особливо в роки значного плодоношення, коли з плодами виноситься велика кількість вуглеводів, через що дерева не здатні добре підготуватися до зими. При цьому тканина дерева не визріває та пошкоджуються, навіть у відносно не суворі зими.

== Сорти ==
Численні сорти С. об'єднують у 4 помологічні групи: угорки, ренклоди (споживають переважно свіжими і консервують), мірабелі (дрібні овочі, переважно для виготовлення конфітури, консервів тощо), яєчні (великі переважно жовтого кольору). В Україні районовано такі сорти С. д.: Ганна Шпет, Единбурзька, Кірк, Персикова, Рання синя, Ренклод, Ренклод Альтана, Угорка звичайна, Угорка італ., Угорка ажанська, Угорка опішнянська, [[чорнослив]] та ін.

Деякі популярні сорти сливи:

'''Червона куля.''' Зимостійкість сорту висока. Період плодоношення у нього настає на другий-третій рік після посадки; він добре плодоносить. Плоди великі (40 г), округлі, червоні із сивим нальотом, дозрівають під кінець липня. М'якуш дуже соковитий, ароматний, дуже смачний.

'''Скороплідна.''' Дерево росте швидко, але утворює невелику округло-розкидисту крону. Зимостійкість сорту висока. Період плодоношення настає на другий-третій рік після посадки й дає рясні плоди. Плоди більші за середні розміри (31 г), округлі, яскраво-червоні, з великим нальотом, дозрівають у кінці серпня. М'якуш дуже соковитий, ароматний, кисло-солодкий, вельми смачний. Сорт самонеплідний, опилювачі&nbsp;— Оленка, Червона куля.

'''Оленка.''' Дерево великої висоти, з піднятою кроною. Сорт зимостійкий. Плоди вище за середні розміри (36 г), округло-яйцеподібної форми малиново-фіолетового кольору, з восковим нальотом. М'якуш соковитий, тане в роті, солодкого смаку.

'''Скороплідна червона.''' Зимостійкість сорту висока. Вступає в плодоношення на 3-4 рік після посадки. Плоди більші за середні розміри (11-13 г), рожевого кольору. Плоди дозрівають у другій половині серпня. Смак плодів задовільний. Частково самоплідний, опилювачі&nbsp;— Угорка московська, Ренклод тамбовський, Ренклод колгоспний.

== Особливості ==                                                                                                                                          														  	   
* Слива найбільш вологолюбна з плодових культур, але болота не зносить;
* Слива потребує азотних добрив (або родючих ґрунтів);
* Більшість найліпших сортів сливи самонеплідні, тому необхідно саджати поряд різні сорти;
* Сливу ліпше вирощувати на низькому штамбі 10-20&nbsp;см;
* Сливі ліпше надавати форму віяла;
* Слива потребує обрізки для прорідження крони й гарного приросту;
* Щоб захистити сливу від зараження грибком, обрізати її треба тоді, коли вона вже покрилась листям;
* Слива часто утворює гострі кути гілок, їх потрібно збільшувати за допомогою розпірок;
* Посадку сливи проводять навесні;
* Часті врожаї значно послаблюють зимостійкість сливи;

== Шкідники та боротьба з ними ==
* Плоди сливи пошкоджує [[сливова плодожерка]]. Їх личинки схожі на [[яблунева плодожерка|яблуневу плодожерку]], але менше й червоного кольору. Можна використовувати [[феромонні пастки]] для самців сливової плодожерки. Однак за великої кількості шкідника, єдиний радикальний захід&nbsp;— оприскування [[інсектицид]]ами. Спершу&nbsp;— в кінці травня, а потім&nbsp;— не менш, ніж за 30 днів до збирання врожаю, інтервал оприскування&nbsp;— два тижні.
* [[Листокрутка глодова]], [[листокрутка кривовуса ліщинова]], [[міль плодова]] пошкоджують листя.

== Хвороби сливи ==

# [[Моніліоз]] - грибкова хвороба, що викликае висихання листя та гілок. На плодах з'являється цятка гнилі, що потім росте та вкривається білими крапками.
# Кучерявість листя - грибкова хвороба, що викликає спочатку пожовтіняя, а потім опадання листя. Через хвороби плоди сливи падають ще зеленими.
# Парша - грибкова хвороба, активізується після дощів. Викликає темні плями на корі, листі, плодах. Згодом плями розростоються та призводять до втрати врожаю.
# Клястероспоріоз (дірчаста плямистість) - грибкова хвороба, що викликає тріщини в корі та виразки на плодах сливи. 
# Сумчаста хвороба (кишеньки сливи) - грибкова хвороба, через яку плоди сливи перетворюються на маленьки мішечки без кісточок.
# Шарка (віспа) - вірусна хвороба, яка впізнається за темно-зеленими плямами на сливах. Згодом такі плями грубішають та впадають у середину. Плоди передчасно обсипаються.

== Див. також ==
* [[Камедь]]
* [[Список видів роду слива]]

== Примітки ==
{{reflist}}

=== Література ===
* {{ЕУ}}
* {{ЛРЕД|частина=Слива домашня|сторінки=401}}

{{Biosci-stub}}
{{Authority control}}
{{Taxonbar|from=Q44120}}

[[Категорія:Фрукти]]
[[Категорія:Слива]]
[[Категорія:Рослини, описані 1753]]
[[Категорія:Плодові дерева]]
[[Категорія:Плодові дерева України]]