Відкрити головне меню

Скляні жаби

родина земноводних
Версія від 20:31, 13 березня 2011, створена 178.95.80.203 (обговорення) (Створена сторінка: Скляні кроківки – це надзвичайно дрібні тварини, розміри яких коливаються від 0,8-и до 7,5-...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
 Скляні кроківки – це надзвичайно дрібні тварини, розміри яких коливаються від 0,8-и до 7,5-и сантиметрів, а їхньою особливістю є те, що їх тіло просвічує наскрізь. Шкіра, м’язи, кістки та інші тканини цих амфібій прозорі або напівпрозорі, от лише травна система залишається помітною, тому іноді видно ким жаба пообідала… Біологи виділяють їх у окрему родину, яка так і називається Жаби-кроківки скляні або Центроленіди (Centrolenidae Taylor, 1951), хоча раніше їх зачисляли до родини Жаб дереволазів (Dendrobatidae Cope, 1865). На нині відомо близько 150-и видів скляних жаб, проте, ця цифра ще далека від остаточної, що пов’язано зі способом життя та біологією даних земноводних. Цікавим є той факт, що лише за 9 років – з 1989 по 1998 рр. було відкрито 65 нових видів Центроленід! Розповсюджені Скляні кроківки у гірських тропічних лісах Анд, Ґвіанського плоскогір’я, Тепуй і Мезоамерики.
 Відкриття Скляних жаб-кроківок припадає на кінець ХІХ століття, коли відомий іспанський натураліст і мандрівник Маркус Хіменес де ла Еспада впродовж 1862-1865 років досліджував Південну Америку. Він зібрав багатющі колекції найрізноманітніших тварин, з-поміж яких був наявним перший вид Скляних кроківок – Центролен геконоподібний (Centrolene geckoideum Jiménez de la Espada, 1872). Але опис цього виду Еспада здійснив лише у 1872 році, як пізніше виявилось, цей вид є одним із найбільших у родині Центроленідів. Впродовж наступних десятиліть було відкрито й описано ще кілька видів Скляних жаб. Їх за традицією відносили до Жаб дереволазів, і тільки у 1951 році Едвард Гарісон Тейлор, детально проштудіювавши усі відомі на той час види скляних кроківок, виокремив їх у самостійну родину. Тоді більшість видів була відома із ліпше дослідженої Мезоамерики, де активно працювали і Едвард Тейлор, і Джей М. Саваж, а втой же час налічувалось лише кілька південноамериканських видів. У 1973 році двоє біологів: Джон Д. Лінч та Вільям Е. Двельман провели глобальну ревізію родини, показавши, що найбільше видове різноманіття Скляних кроківок є у Андах, а не у Мезоамериці.
 Еволюційно Скляні жаби є дуже молодою групою, яка виникла 10-15 мільйонів років тому, разом із утворенням гірських екосистем Анд, що активно формувались у цей період. У викопному стані ці кроківки невідомі з двох причин: реґіон є дуже молодим, і такі мініатюрні істоти, практично, не фолізуються. Центром їх виникнення біологи вважають андійську частину Еквадору, Колумбії та Перу, звідси, після виникнення річкової системи Амазонки та пересихання у льодовиковий час континентального моря, вони розповсюдились спершу на Ґвіанське плоскогір’я, заселивши Тепуї, а відтак проникли у Мезоамерику. Нині існують тенденції до їх розповсюдження у рівнинні тропічні ліси Амазонії.
 Скляні кроківки є типовими мешканцями верхніх ярусів гірського тропічного лісу, саме тому побачити їх на ґрунті можна дуже рідко, що ускладнює завдання науковцям при вивченні біорізноманіття. Зеленкувате забарвлення і напівпрозоре тіло роблять їх непомітними у нерухомому стані, коли вони перебувають на листку чи стовбурі дерева. Маскувальне забарвлення надає цим жабам перевагу не лише при порятунку від ворогів, але й при полюванні на найрізноманітніших комах. Очі скляних жаб розміщені не з боків голови, а на її передній частині, що забезпечує їм бінокулярний зір. Неймовірний камуфляж у поєднанні із відмінним зором роблять цих мініатюрних земноводних, без перебільшення, одними із найбільш успішних мисливців на Землі.
 Вдень Скляні кроківки ховаються між листям, а виходять з укриттів лише з настанням сутінок. Самці займають вигідні місця на листі дерев і розпочинають кумкати в надії закликати самку, якщо вона відгукнеться, то пара відкладає яйця здебільшого на нижній поверхні листків. Після двох тижнів з них виходять пуголовки і підчас дощу змиваються у струмки та калюжі, де продовжують розвиватись. Стадія пуголовка є найменш вивченою у життєвому циклі скляних жаб – вченим невідомо чим вони живляться і навіть як вони виглядають! Молоді жабки, направду, мініатюрні – декотрі з видів менші за 15 мм, у чому Ви можете переконатись глянувши на світлину.
 Скляні кроківки активні у дощову або дуже вологу погоду, а у період дощового сезону у тропіках ідуть щоденні зливи. Їх завжди можна знайти на рослинності вздовж дрібних струмків і потоків. Як стверджують науковці, приструмкові біотопи є постійним місцем проживання принаймні третини Центроленід, тоді як інші, очевидно, розповсюджені у глибині гірського тропічного лісу.
 Науці належиться ще багато відкрити таємниць пов’язаних зі Скляними кроківками, які є невід’ємною і важливою частиною тропічних екосистем. Нам же потрібно усвідомити, що природне диво є не десь там – на іншому кінці планети, а тут поруч із нами, і берегти свої рідні терени, аби залишити їх у спадок прийдешнім поколінням.