Відмінності між версіями «Скандинавський півострів»

[неперевірена версія][очікує на перевірку]
(вікіфікація)
 
(Не показані 15 проміжних версій 9 користувачів)
Рядок 12: Рядок 12:
 
| lon_sec=
 
| lon_sec=
 
| акваторії = [[Ботнічна затока]]<br/>[[Балтійське море]]<br/>[[Північне море]]<br/>[[Норвезьке море]]<br/>[[Баренцеве море]]
 
| акваторії = [[Ботнічна затока]]<br/>[[Балтійське море]]<br/>[[Північне море]]<br/>[[Норвезьке море]]<br/>[[Баренцеве море]]
| площа =
+
| площа = 800 000
 
| висота = 2469
 
| висота = 2469
 
| назва вершини = [[Гальхепігген]]
 
| назва вершини = [[Гальхепігген]]
Рядок 26: Рядок 26:
 
}}
 
}}
   
'''Скандинавський півострів''' — [[півострів]], розміщений в північно-західній частині Європи. На ньому розташовані [[Норвегія]], [[Швеція]] і частина [[Фінляндія|Фінляндії]] ([[Кілпісярві]])<ref>[http://www.helsinki.fi/kilpis/Muut/esite_eng.pdf Kilpisjärvi biological station]</ref>.
+
'''Скандинавський півострів'''&nbsp;— [[півострів]], розміщений у [[Північно-Західна Європа|північно-західній частині Європи]]. На ньому розташовані [[Норвегія]], [[Швеція]] і частина [[Фінляндія|Фінляндії]] ([[Кілпісярві]])<ref>[http://www.helsinki.fi/kilpis/Muut/esite_eng.pdf Kilpisjärvi biological station]</ref>.
   
 
== Географія ==
 
== Географія ==
   
Скандинавський півострів є найбільшим в Європі. Має 1,850 км довжини, а також приблизно 370-805 км ширини.
+
Скандинавський півострів є найбільшим у Європі. Має 1 850 км довжини та приблизно 370-805 км ширини.
   
[[Скандинавські гори]] є кордоном між Норвегією і Швецією. Півострів омиває декілька водойм в тому числі:
+
[[Скандинавські гори]] є [[державний кордон|кордоном]] між Норвегією і Швецією. Півострів омиває декілька водойм, а саме:
   
* [[Балтійське море]] (у тому числі [[Ботнічна затока]]) на сході, яке має [[Аландські острови]] (між [[Швеція|Швецією]]<ref name="swedishgeo">[http://www.lysator.liu.se/nordic/scn/faq72.html Nordic FAQ] Geography of Sweden</ref> і [[Фінляндія|Фінляндією]]), і [[Готланд]];
+
* [[Балтійське море]] (у тому числі [[Ботнічна затока]]) на сході, яке має [[Аландські острови]] (між [[Швеція|Швецією]]<ref name="swedishgeo">[http://www.lysator.liu.se/nordic/scn/faq72.html Nordic FAQ] Geography of Sweden</ref> і [[Фінляндія|Фінляндією]]) і [[острів]] [[Готланд]];
* [[Північне море]] (в тому числі [[Каттегат]] і [[Скагеррак]]) на заході і південному-заході;
+
* [[Північне море]] (в тому числі протоки [[Каттегат]], [[Скагеррак]] і [[Ересунн]]) на заході і південному заході;
 
* [[Норвезьке море]] на заході;
 
* [[Норвезьке море]] на заході;
 
* [[Баренцеве море]] на півночі.
 
* [[Баренцеве море]] на півночі.
   
Найвища точка [[Гальхепігген]] (територія Норвегії) 2469 м. Ці гори також мають найбільший льодовик материкової Європи, [[Йостедалсбрин]]. Приблизно чверть півострова лежить на північ від [[Північне Полярне коло|Полярного кола]], найпівнічнішою точкою є мис [[Нордкин]]. Клімат півострова варіюється від субарктичного до помірного морського на півдні і південному заході<ref name="arclimate">[http://www.utexas.edu/depts/grg/kimmel/GRG301K/grg301kkoppen.html Glossary of American climate terminology in terms of Köppens classification]</ref>.
+
Найвища точка [[Гальхепігген]] (територія Норвегії) має висоту 2469 м. У Скандинавських горах розташований найбільший [[льодовик]] материкової Європи, [[Йостедалсбрин]].
   
  +
Приблизно чверть півострова лежить на північ від [[Північне Полярне коло|Полярного кола]], найпівнічнішою точкою є мис [[Нордкин]]. Клімат півострова варіює від [[Субарктичний клімат|субарктичного]] до [[Помірний кліматичний пояс|помірного]] морського на півдні і південному заході<ref name="arclimate">[http://www.utexas.edu/depts/grg/kimmel/GRG301K/grg301kkoppen.html Glossary of American climate terminology in terms of Köppens classification]</ref>.
Цей регіон багатий на деревину, [[залізо]] та [[мідь]] з файними [[ґрунт]]ами на півдні Швеції. Великі поклади [[нафта|нафти]] та [[природний газ|природного газу]] були знайдені біля узбережжя Норвегії на шельфі Північного моря і Атлантичного океану.
 
   
  +
На півострові багато [[озеро|озер]], більшість з яких має льодовикове походження. Найбільші озера&nbsp;— [[Венерн]] (5 650 км²), [[Веттерн]] (1 900 км²) і [[Меларен]] (1 140 км²). [[Річка|Річок]] також багато. Річки, що беруть початок на західних схилах гір, повноводні, але мають незначну довжину. Річки, що починаються на східних схилах гір, значно довші. Найбільші річки&nbsp;— [[Гломма]] (611 км), [[Турнеельвен]] (510 км), [[Умеельвен]] (467 км), [[Онгерманельвен]] (460 км), [[Кларельвен]] (460 км), [[Каліксельвен]] (450 км), [[Лулеельвен]] (450 км), [[Індальсельвен]] (420 км), [[Шеллефтеельвен]] (410 км).
Значна частина населення зосереджена в південній частині півострова. [[Стокгольм]] та [[Гетеборг]] в Швеції і [[Осло]] в Норвегії є найбільшими містами<ref name="factmonster">{{cite web|title=Scandinavia|work=FactMonster.com|url=http://www.factmonster.com/ce6/world/A0843871.html|accessdate=2004-03-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZYahcy3|archivedate=2013-06-22}}</ref>.
 
  +
 
Регіон багатий на деревину, [[залізо]] та [[мідь]], має файні [[ґрунт]]и на півдні Швеції. Великі поклади [[нафта|нафти]] та [[природний газ|природного газу]] знайдені біля узбережжя Норвегії на [[шельф]]і Північного моря і [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]].
  +
 
Значна частина населення зосереджена в південній частині півострова. [[Стокгольм]], [[Гетеборг]] та [[Мальме]] в Швеції і [[Осло]], [[Берген]] та [[Тронгейм]] в Норвегії є найбільшими містами<ref name="factmonster">{{cite web|title=Scandinavia|work=FactMonster.com|url=http://www.factmonster.com/ce6/world/A0843871.html|accessdate=2004-03-21|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZYahcy3?url=http://www.factmonster.com/encyclopedia/world/scandinavia.html|archivedate=2013-06-22|deadurl=no}}</ref>.
   
 
== Геологія ==
 
== Геологія ==
   
Скандинавський півострів знаходиться на [[Балтійський щит|Балтійському щиті]], стабільній і великій ділянці земної кори сформованої дуже давніми, кристалізованими метаморфічними породами. Більшість ґрунтів, що покривали півострів, були зметені льодовиком під час заледеніння, особливо в північній частині, де щит знаходиться ближче до поверхні. Як наслідок цього очищення, висоті і клімату, дуже невелика частина землі придатна до орання (3% в Норвегії)<ref name="Hobbs">Hobbs, Joseph J. and Salter, Christopher L.''Essentials Of World Regional Geography'',p. 108.Thomson Brooks/Cole.2005.ISBN 0-534-46600-1</ref> . Льодовик також поглибив річкові долини, які були затоплені морем, коли крига розтанула, створюючи фіорди. На півдні льодовик залишив величезні осадочні відкладення, створюючи дуже хаотичний ландшафт<ref name="Ostergren">Ostergren, Robert C., Rice, John G. ''The Europeans''. Guilford Press. 2004.ISBN 0-89862-272-7</ref>.
+
Скандинавський півострів розташований на [[Балтійський щит|Балтійському щиті]], стабільній і великій ділянці земної кори, сформованій дуже давніми кристалізованими [[Метаморфічні гірські породи|метаморфічними породами]]. Більшість ґрунтів, що покривали півострів, були знесені льодовиком під час [[Заледеніння|зледеніння]], особливо в північній частині, де щит залягає ближче до поверхні. Через зледеніння, гірський рельєф і несприятливий клімат дуже невелика частина території придатна під орні землі (3 % в Норвегії)<ref name="Hobbs">Hobbs, Joseph J. and Salter, Christopher L.''Essentials Of World Regional Geography'',p. 108.Thomson Brooks/Cole.2005.ISBN 0-534-46600-1</ref> .
   
  +
Льодовик поглибив річкові долини, які після танення льодовика були затоплені морем, створивши [[фіорд]]и. На півдні льодовик залишив багато осадових відкладів, створюючи дуже хаотичний ландшафт<ref name="Ostergren">Ostergren, Robert C., Rice, John G. ''The Europeans''. Guilford Press. 2004.ISBN 0-89862-272-7</ref>.
Хоча Балтійський щит, в основному, є стабільним і стійким до впливу інших сусідніх тектонічних утворень, але під вагою близько чотирьох кілометрового льодовика місцевість зазнала занурення. Коли крижаний покрив зник, щит зазнав підняття, тенденція, яка продовжується і по цей день зі швидкістю приблизно 1 метр у сторіччя<ref name="Ostergren"/>. Зворотній процес занурення, який є компенсацією цього підняття, спостерігається з Голландією та Данією.
 
  +
 
Хоча Балтійський щит є стабільним і стійким до впливу сусідніх [[Тектоніка|тектонічних утворень]], однак під вагою майже чотирикілометрового льодовика місцевість зазнала опускання. Коли крижаний покрив розтанув, щит зазнав підняття, ця тенденція зберігається і досі зі швидкістю приблизно 1 м за 100 років<ref name="Ostergren" />. Зворотній процес занурення, який є компенсацією цього підняття, простежується у [[Нідерланди|Голландії]] та [[Данія|Данії]].
   
 
== Населення ==
 
== Населення ==
   
Перша зареєстрована присутність людей в південній частині півострова і в Данії починається з 12 000 років тому<ref name="Tilley">Tilley, Christopher Y. ''Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia'', p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8</ref>. Після того як льодовик зтанув, клімат дозволив біомі тундри зайняти цю нішу, що привабило мисливців на оленів. Клімат теплів поступово, спочатку призвів до росту багаторічних дерев, а потім листяних лісів і великих ссавців на кшталт зубрів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з [[мезоліт]]у (8200&nbsp;р. тому), до появи сільського господарства за часів [[неоліт]]у (3200&nbsp;р. тому).
+
Перша зареєстрована наявність людей у південній частині півострова і в Данії сягає 12 000 років тому<ref name="Tilley">Tilley, Christopher Y. ''Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia'', p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8</ref>. Після танення льодовика клімат став теплішим, що дало змогу [[Біом|біому]] тундри поширитися на цю територію, що своєю чергою привабило мисливців на оленів. Унаслідок поступового потепління почали рости [[Хвойний ліс|хвойні ліси]], а згодом і [[Мішаний ліс|мішані]] та [[листяні ліси]], де оселялися великі [[ссавці]]в на кшталт [[зубр]]ів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з [[мезоліт]]у (8 200&nbsp;років тому), до появи сільського господарства за часів [[неоліт]]у (3 200&nbsp;років тому).
   
Північна і центральна частини півострова, частково заселені представниками народу [[Саами]], яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У найраніші зареєстровані часи вони займали арктичні і субарктічні регіони, а також центральну частину півострова, до [[Даларна (провинція)|Даларна]], Швеція. Вони говорять [[Саамські мови|саамською мовою]], що є не-[[Індоєвропейські мови|індо-європейською]], а мовою з [[Угро-фінські мови|фінно-угорської сім'ї]], і пов'язана з [[фінська мова|фінською]] і [[естонська мова|естонською]]. Інші мешканці півострова, відповідно до записів з дев'ятого століття норвежці на західному узбережжі Норвегії, данці в теперішній південній та західній Швеції та південно-східній Норвегії, [[свеї]] в регіоні навколо [[Меларен]], а також на значній частині східного узбережжя Швеції та [[гьоти]] в [[Вестергьоланді]] і [[Естергьотланд]]і. Ці народи говорили на тісно пов'язаних діалектах індо-європейських мов, [[давньонорвезька мова|давньонорвезькою]]. Хоча політичні кордони зазнали зміни ці народи, як і раніше, є домінуючими на півострові на початку 21-го століття<ref name=" Sawyer">{{cite book|author=Sawyer, Bridget and Peter|title=Medieval Scandinavia: from conversion to Reformation, circa 800-1500|year=1993|isbn=0816617384|unused_data=|University of Minnesota Press }}</ref>.
+
Північна і центральна частини півострова частково заселені представниками народу [[Саами]], яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У найдавніші часи вони проживали в арктичних і субарктічних регіонах, а також у центральній частині півострова до [[Даларна (провинція)|Даларна]] (Швеція). Вони говорять [[Саамські мови|саамською мовою]], що є не-[[Індоєвропейські мови|індо-європейською]], а мовою з [[Угро-фінські мови|фінно-угорської сім'ї]], і пов'язана з [[фінська мова|фінською]] і [[естонська мова|естонською]]. Інші мешканці півострова, відповідно до записів з дев'ятого століття [[норвежці]] на західному узбережжі Норвегії, [[данці]] в теперішній південній та західній Швеції та південно-східній Норвегії, [[свеї]] в регіоні навколо [[Меларен]], а також на значній частині східного узбережжя Швеції та [[гьоти]] в [[Вестергьоланді]] і [[Естергьотланд]]і. Ці народи говорили на тісно пов'язаних діалектах індо-європейських мов, [[давньонорвезька мова|давньонорвезькою]]. Хоча політичні кордони зазнали зміни ці народи, як і раніше, є домінуючими на півострові на початку 21-го століття<ref name=" Sawyer">{{cite book|author=Sawyer, Bridget and Peter|title=Medieval Scandinavia: from conversion to Reformation, circa 800-1500|year=1993|isbn=0816617384|publisher=University of Minnesota Press }}</ref>.
   
 
== Політичне становлення ==
 
== Політичне становлення ==
   
Попри те, що країни Північної Європи мають більш ніж 1000-річну історію в якості окремих політичних утворень, міжнародні кордони були утворені пізно і мали довге становлення. До середини 17 століття, Швеція отримала вихід на Каттегат і контроль над південною частиною Балтійського узбережжя. Шведсько-норвезький кордон було остаточно узгоджено і маркіроване у 1751. Фінсько-норвезький кордон на півострові було створено після тривалих переговорів у 1809, і спільні норвезько-російські округи не мали розподілу до 1826. Морський фінсько-норвезький кордон на Баренцевому морі було узгоджено в 1920, але Фінляндія поступилася цією територію Росії в 1944<ref name="Sømme">{{cite book|author=Sømme, Axel (Ed.) |title=The Geography of Norden|location=Oslo | publisher=Den Norske nasjonalkommittee for geographi|year=1961|id=ISBN none}}</ref>.
+
Попри те, що країни Північної Європи мають понад 1000-літню історію як окремі політичні утворення, міжнародні кордони були утворені пізно і мали тривале становлення. До середини 17 століття Швеція отримала вихід на Каттегат і контроль над північною частиною Балтійського узбережжя. Шведсько-норвезький кордон було остаточно узгоджено і демарковано 1751 року. Фінсько-норвезький кордон на півострові було створено після тривалих переговорів 1809 року, і спільні норвезько-російські округи не мали розподілу до 1826. Морський фінсько-норвезький кордон на Баренцевому морі було узгоджено в 1920, але Фінляндія поступилася цією територію [[Росія|Росії]] в 1944<ref name="Sømme">{{cite book|author=Sømme, Axel (Ed.) |title=The Geography of Norden|location=Oslo | publisher=Den Norske nasjonalkommittee for geographi|year=1961|id=ISBN none}}</ref>.
   
Данія, Швеція та Росія політично домінували на півострові протягом багатьох століть, Фінляндія та Норвегія отримали повну незалежність у 20-му столітті.
+
Данія та Швеція політично домінували на півострові протягом багатьох століть, Фінляндія та Норвегія отримали повну незалежність у 20-му столітті.
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
  +
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53409/20695.html Скандинавський півострів]}}
  +
* «Зарубежная Европа. Общий обзор. Северная Европа» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1981, стр. 20, 91, 141—146, 189-197 {{ref-ru}}
  +
* Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 152-153 {{ref-ru}}
  +
  +
== Примітки ==
 
{{reflist}}
 
{{reflist}}
   

Поточна версія на 13:44, 22 липня 2020

Скандинавський півострів — півострів, розміщений у північно-західній частині Європи. На ньому розташовані Норвегія, Швеція і частина Фінляндії (Кілпісярві)[1].

Скандинавський півострів
Fennoscandia.png
Скандинавський півострів і Фенноскандія
63°00′ пн. ш. 14°00′ сх. д. / 63.000° пн. ш. 14.000° сх. д. / 63.000; 14.000Координати: 63°00′ пн. ш. 14°00′ сх. д. / 63.000° пн. ш. 14.000° сх. д. / 63.000; 14.000
Довколишні води Ботнічна затока
Балтійське море
Північне море
Норвезьке море
Баренцеве море
Площа 800 000 км²
Найвища точка 2469 м, Гальхепігген
Країна Норвегія Норвегія
Швеція Швеція
Фінляндія Фінляндія

CMNS: Скандинавський півострів у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Скандинавський півострів є найбільшим у Європі. Має 1 850 км довжини та приблизно 370-805 км ширини.

Скандинавські гори є кордоном між Норвегією і Швецією. Півострів омиває декілька водойм, а саме:

Найвища точка Гальхепігген (територія Норвегії) має висоту 2469 м. У Скандинавських горах розташований найбільший льодовик материкової Європи, Йостедалсбрин.

Приблизно чверть півострова лежить на північ від Полярного кола, найпівнічнішою точкою є мис Нордкин. Клімат півострова варіює від субарктичного до помірного морського на півдні і південному заході[3].

На півострові багато озер, більшість з яких має льодовикове походження. Найбільші озера — Венерн (5 650 км²), Веттерн (1 900 км²) і Меларен (1 140 км²). Річок також багато. Річки, що беруть початок на західних схилах гір, повноводні, але мають незначну довжину. Річки, що починаються на східних схилах гір, значно довші. Найбільші річки — Гломма (611 км), Турнеельвен (510 км), Умеельвен (467 км), Онгерманельвен (460 км), Кларельвен (460 км), Каліксельвен (450 км), Лулеельвен (450 км), Індальсельвен (420 км), Шеллефтеельвен (410 км).

Регіон багатий на деревину, залізо та мідь, має файні ґрунти на півдні Швеції. Великі поклади нафти та природного газу знайдені біля узбережжя Норвегії на шельфі Північного моря і Атлантичного океану.

Значна частина населення зосереджена в південній частині півострова. Стокгольм, Гетеборг та Мальме в Швеції і Осло, Берген та Тронгейм в Норвегії є найбільшими містами[4].

ГеологіяРедагувати

Скандинавський півострів розташований на Балтійському щиті, стабільній і великій ділянці земної кори, сформованій дуже давніми кристалізованими метаморфічними породами. Більшість ґрунтів, що покривали півострів, були знесені льодовиком під час зледеніння, особливо в північній частині, де щит залягає ближче до поверхні. Через зледеніння, гірський рельєф і несприятливий клімат дуже невелика частина території придатна під орні землі (3 % в Норвегії)[5] .

Льодовик поглибив річкові долини, які після танення льодовика були затоплені морем, створивши фіорди. На півдні льодовик залишив багато осадових відкладів, створюючи дуже хаотичний ландшафт[6].

Хоча Балтійський щит є стабільним і стійким до впливу сусідніх тектонічних утворень, однак під вагою майже чотирикілометрового льодовика місцевість зазнала опускання. Коли крижаний покрив розтанув, щит зазнав підняття, ця тенденція зберігається і досі зі швидкістю приблизно 1 м за 100 років[6]. Зворотній процес занурення, який є компенсацією цього підняття, простежується у Голландії та Данії.

НаселенняРедагувати

Перша зареєстрована наявність людей у південній частині півострова і в Данії сягає 12 000 років тому[7]. Після танення льодовика клімат став теплішим, що дало змогу біому тундри поширитися на цю територію, що своєю чергою привабило мисливців на оленів. Унаслідок поступового потепління почали рости хвойні ліси, а згодом і мішані та листяні ліси, де оселялися великі ссавців на кшталт зубрів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з мезоліту (8 200 років тому), до появи сільського господарства за часів неоліту (3 200 років тому).

Північна і центральна частини півострова частково заселені представниками народу Саами, яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У найдавніші часи вони проживали в арктичних і субарктічних регіонах, а також у центральній частині півострова до Даларна (Швеція). Вони говорять саамською мовою, що є не-індо-європейською, а мовою з фінно-угорської сім'ї, і пов'язана з фінською і естонською. Інші мешканці півострова, відповідно до записів з дев'ятого століття норвежці на західному узбережжі Норвегії, данці в теперішній південній та західній Швеції та південно-східній Норвегії, свеї в регіоні навколо Меларен, а також на значній частині східного узбережжя Швеції та гьоти в Вестергьоланді і Естергьотланді. Ці народи говорили на тісно пов'язаних діалектах індо-європейських мов, давньонорвезькою. Хоча політичні кордони зазнали зміни ці народи, як і раніше, є домінуючими на півострові на початку 21-го століття[8].

Політичне становленняРедагувати

Попри те, що країни Північної Європи мають понад 1000-літню історію як окремі політичні утворення, міжнародні кордони були утворені пізно і мали тривале становлення. До середини 17 століття Швеція отримала вихід на Каттегат і контроль над північною частиною Балтійського узбережжя. Шведсько-норвезький кордон було остаточно узгоджено і демарковано 1751 року. Фінсько-норвезький кордон на півострові було створено після тривалих переговорів 1809 року, і спільні норвезько-російські округи не мали розподілу до 1826. Морський фінсько-норвезький кордон на Баренцевому морі було узгоджено в 1920, але Фінляндія поступилася цією територію Росії в 1944[9].

Данія та Швеція політично домінували на півострові протягом багатьох століть, Фінляндія та Норвегія отримали повну незалежність у 20-му столітті.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Kilpisjärvi biological station
  2. Nordic FAQ Geography of Sweden
  3. Glossary of American climate terminology in terms of Köppens classification
  4. Scandinavia. FactMonster.com. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2004-03-21. 
  5. Hobbs, Joseph J. and Salter, Christopher L.Essentials Of World Regional Geography,p. 108.Thomson Brooks/Cole.2005.ISBN 0-534-46600-1
  6. а б Ostergren, Robert C., Rice, John G. The Europeans. Guilford Press. 2004.ISBN 0-89862-272-7
  7. Tilley, Christopher Y. Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia, p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8
  8. Sawyer, Bridget and Peter (1993). Medieval Scandinavia: from conversion to Reformation, circa 800-1500. University of Minnesota Press. ISBN 0816617384. 
  9. Sømme, Axel (Ed.) (1961). The Geography of Norden. Oslo: Den Norske nasjonalkommittee for geographi. ISBN none.