Відмінності між версіями «Сингл»

формат випуску музичного твору
[неперевірена версія][перевірена версія]
м (Lexusuns перейменував сторінку з Синґл на Сингл поверх перенаправлення: правопис)
м (→‎Формати синглів: уточнення)
 
(Не показана 21 проміжна версія 15 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Проблеми|
{{Стиль|дата=грудень 2015}}
{{Мовні помилки|дата=грудень 2015}}
{{додаткові джерела|дата=вересень 2018}}
}}
{{otheruses}}
{{otheruses}}
[[Файл:45rpm.jpg|thumb]]
[[Файл:45rpm.jpg|thumb]]
'''Сингл''' ({{lang-en|Single}} від ''Single Play record'') — спочатку — [[грамплатівка]], на кожній стороні якої містилася тільки одна музична композиція. Термін «сингл» з'явився в [[1950]]-і рр., щоб позначити розбіжності між [[грамплатівка|довгограючими]] і одно-, двохпісенними платівками. В наш час{{коли}} сингли також виходять на [[компакт-диск]]ах і [[DVD]].
'''Сингл''' ({{lang-en|Single}} від ''Single Play record'') — спочатку — [[грамплатівка]], на кожній стороні якої містилася тільки одна музична композиція. Термін «сингл» з'явився в [[1950]]-х рр., щоб позначити розбіжності між [[Музичний альбом|довгограючими]] і одно-, двопісенними платівками. В наш час сингли також виходять на [[компакт-диск]]ах та [[DVD]]. Загальна тривалість звучання синглу може становити до 15 хвилин. Сингл може містити необмежену кількість реміксів.


== Формати синглів ==
== Формати синглів ==

=== Вінілові ===
=== Вінілові ===
Найпопулярнішим і традиційним форматом синглу є грамплатівка розміром 18 [[сантиметр]]ів зі швидкістю обертання 45 обертів за хвилину (тому її називають «сорокап'ятка»). Цей формат з'явився у [[США]] в [[1949]] році. Спочатку він продовжував концепцію уже наявних на той час вінілових платівок зі швидкістю 78 обертів за хвилину. Однак з розвитком формату довгограючих платівок, сингли стали позиціюватися як попередники випуску повних альбомів, для розігрівання інтересу слухачів до майбутнього альбому (особливо в популярній музиці). З [[1957]] року більшість американських [[лейбл]]ів стали випускати сингли винятково у форматі 45 обертів за хвилину. З початку 90-х років сингли втратили своє значення і тепер випускаються для ді-джеїв («[[Дискжокей|Диск-жокей]]») колекціонерів, шанувальників того чи іншого виконавця<ref>{{cite web |url=http://www.wisegeek.com/what-is-a-music-single.htm |title=Songs on records |last= |first= |date= |publisher=wiseGEEK |accessdate=27 травня 2016}}</ref>.


На першій стороні синглу в форматі грамплатівки міститься головна пісня,&nbsp;— колись, в основному, призначена для програвання на радіостанціях і в музичних автоматах (дані по програваннях складають один із критеріїв [[хіт-парад]]ів), при цьому зворотний бік синглу практично не програвався. Часто явної вказівки, яка сторона перша, а яка&nbsp;— друга, немає. Через це назва сингла не завжди визначається заголовком пісні на першій стороні (більш того, багато синглів мають спеціальну назву, що не збігається з назвою жодної пісні на платівці). Зворотні сторони синглів традиційно присвячувалися або інструментальним версіям головної пісні, або композиціям, не розрахованим на комерційний успіх. З початку 90-х рр. вінілові сингли втратили своє значення (з [[1998]] року їхній продаж, наприклад, більше не враховується в хіт-параді журналу «Біллборд», ({{lang-en|Billboard}}) і тепер у цьому форматі випускаються лише обмеженим тиражем. Найбільш продаваним синглом у цьому форматі в історії [[звукозапис]]у є «<nowiki/>[[White Christmas 2|White Christmas]]<nowiki/>» Бінга Кросбі [[1947]] року (понад 10&nbsp;млн екземплярів).
Найпопулярнішим і традиційним форматом синглу є [[грамплатівка]] розміром 18 [[сантиметр]]ів зі швидкістю обертання 45 обертів за хвилину (тому їх називають «сорокап'ятками»). Цей формат з'явився в [[США]] у [[1949]] році. Спочатку він продовжував концепцію уже існуючих на той час вінілових платівок зі швидкістю 78 об./хв. Однак з розвитком формату [[грамплатівка|довгограючих платівок]], сингли стали маркетуватися як попередники випуску повних альбомів нових пісень (особливо в популярній музиці). З [[1957]] року більшість американських [[лейбл]]ів стали випускати сингли винятково у форматі 45 об./хв.


В другій половині [[1970]]-х рр. з'явився новий формат синглів&nbsp; розміром 30 см (12 дюймів), котрий зберіг швидкість 45 обертів за хвилину. Розвинувшись завдяки музиці [[диско]], цей формат дозволив не тільки збільшити час звучання композиції, відповідаючи, таким чином, потребі в танцювальних міксах, але і значно поліпшити якість звуку (недолік колишніх, звичайних синглів, полягав у слабкому відтворенні низьких частот і зростанні рівня перекручування і перешкод при підвищенні гучності відтворення звуку). Такі сингли стали називатися ''дванадцятидюймовими'' чи ''максісинглами'', щоб відрізнити їх від традиційних синглів (ті, своєю чергою, стали ''семидюймовими''). Максісингли одержали поширення в жанрах танцювальної електронної музики (диско, [[техно]], [[хаус]] і&nbsp;т.&nbsp;д.). Як правило, друга сторона таких синглів являла собою [[ремікс]] на головну композицію. Іноді на максісинглі містилося по дві композиції на стороні. У 80-і рр. для безлічі виконавців танцювальної музики формат максісинглів став основним, тому на звичайних синглах виходили лиш урізані версії пісень з максісинглів, оскільки [[Радіостанція|радіостанції]] не могли собі дозволити програвати повністю довгі версії. Донедавна максісингли випускаються головним чином для [[Ді-джей|ді-джеїв]] дискотек.
На першій стороні синглу в даному форматі міститься головна пісня, - колись, в основному, призначена для програвання на радіостанціях і в музичних автоматах (дані по програваннях складають один із критеріїв [[хіт-парад]]ів), при цьому зворотний бік синглу практично не програвався. Часто явної вказівки, яка сторона перша, а яка - друга, немає. Через це назва сингла не завжди визначається заголовком пісні на першій стороні (більш того, багато синглів мають спеціальну назву, що не збігається з назвою жодної пісні на платівці). Зворотні сторони синглів традиційно присвячувалися або інструментальним версіям головної пісні, або композиціям, не розрахованим на комерційний успіх. З початку 90-х рр. вінілові сингли утратили своє значення (з [[1998]] року їхній продаж, наприклад, більше не враховується в хіт-параді журналу «Біллборд», ({{lang-en|Billboard}}) і тепер у даному форматі випускаються лише обмеженим тиражем. Найбільш продаваним синглом у даному форматі в історії [[звукозапис]]у є «White Christmas» Бінга Кросбі [[1947]] року (більше 10 млн екз.).


Найбільш продаваним синглом у цьому форматі в історії звукозапису є «<nowiki/>[[Blue Monday]]<nowiki/>» групи [[New Order]] [[1983]] року (3&nbsp;млн екземплярів)<ref>{{Citation|title=Blue Monday - New Order {{!}} Song Info {{!}} AllMusic|url=https://www.allmusic.com/song/blue-monday-mt0001479778|accessdate=2021-07-25|language=en}}</ref>.
В другій половині [[1970]]-х рр. з'явився новий формат синглів - розміром 30 см (12 дюймів), що однак зберіг швидкість у 45 обертів. Розвинувшись завдяки музиці [[диско]], даний формат дозволив не тільки збільшити час звучання композиції, відповідаючи, таким чином, потребі в танцювальних міксах, але і значно поліпшити якість звуку (недолік колишніх, звичайних синглів, полягав у слабкому відтворенні низьких частот і зростанні рівня перекручування і перешкод при підвищенні гучності відтворення звуку). Такі сингли стали називатися ''дванадцятидюймовими'' чи ''максі-синглами'', щоб відрізнити їх від традиційних синглів (ті, у свою чергу, стали ''семидюймовими''). Максі-сингли одержали поширення в жанрах танцювальної електронної музики (диско, [[техно]], [[хаус]] і т.д.). Як правило, друга сторона таких синглів являла собою [[ремікс]] на головну композицію. Іноді на максі-синглі містилося по дві композиції на стороні. У 80-і рр. для безлічі виконавців танцювальної музики формат максі-синглів став основним, тому на звичайних синглах виходили лиш урізані версії пісень з максі-синглів, оскільки [[Радіостанція|радіостанції]] не могли собі дозволити програвати повністю довгі версії. В наш час{{коли}} максі-сингли випускаються головним чином для [[Ді-джей|ді-джеїв]] дискотек. Найбільш продаваним синглом у даному форматі в історії звукозапису є «Blue Monday» групи [[New Order]] [[1983]] року (3 млн екз.).


=== Компакт-диски ===
=== Компакт-диски ===
В другій половині [[1980]]-х рр. стали випускатися сингли на [[компакт-диск]]ах. Як правило, композиції на таких дисках повторювали або доповнювали вінілові ''максісингли''. Час звучання таких синглів може сягати 60 хвилин. Такий формат також дозволяє включати [[відеокліп]]и (перші сингли з відеокліпами з'явилися в [[1988]] році).


В другій половині [[1980]]-х рр. стали випускатися сингли на [[компакт-диск]]ах. Як правило, їхня композиція повторювала компакт-диск доповнювала вінілові ''максі-сингли''. Такі сингли сягають іноді до 60 хвилин звучання. Вони також дозволяють включати [[відеокліп]]и (перші сингли з відеокліпами з'явилися в [[1988]] році). На початку [[2000]]-х рр. у [[Великобританія|Великобритании]] було введено регламентацію формату синглів на компакт-дисках: щоб вважатися ''синглом'' (для обліку в [[хіт-парад]]ах) компакт-диск повинен мати максимум дві-три композиції загальною тривалістю звучання не більше 20 хвилин. Це змушує [[лейбл]]и випускати сингли з безліччю [[ремікс]]ів вроздріб. Сингл бі́льших обсягів, як і у випадку з вінілом, прийнято називати максі-синглами (''CD Maxi-Single''). Також виходять сингли на компакт-дисках розміром 8,9 см (3,5 дюйми), як правило, лише з однією піснею.
На початку [[2000]]-х рр. у [[Велика Британія|Великій Британії]] було введено регламентацію формату синглів на компакт-дисках: щоб вважатися ''синглом'' (для обліку в [[хіт-парад]]ах) компакт-диск повинен мати максимум дві-три композиції загальною тривалістю звучання не більше 20 хвилин. Це змушує [[лейбл]]и випускати сингли з безліччю [[ремікс]]ів вроздріб. Сингл бі́льших обсягів, як і у випадку з вінілом, заведено називати ''максісинглами'' (''CD Maxi-Single'').


В той же період з'явилися сингли на компакт-дисках розміром 8,9 см (3,5 дюйма). Вони містили, як правило, лише одну пісню; через ціну та технічні особливості. Велика кількість програвачів не могла «читати» такі сингли. Через це такий формат не став популярним.
=== Інші формати ===


=== Інші формати ===
Сингли також короткий час (у 1980-і рр.) виходили дуже обмеженим тиражем на [[компакт-касета]]х і лазерних дисках. В наш час{{коли}} існують ''[[DVD]]-сингли'', головною відмінністю яких є наявність [[відеокліп]]у і поліпшена якість звучання.
Сингли також короткий час (у 1980-і рр.) виходили дуже обмеженим тиражем на [[компакт-касета]]х і лазерних дисках. Нині існують ''[[DVD]]-сингли'', головною відмінністю яких є наявність [[відеокліп]]у і поліпшена якість звучання.


== Сучасний стан ==
== Сучасний стан ==
З початку 1990-х рр. сингли втратили своє значення і тепер випускаються або для [[ді-джей|ді-джеїв]], або колекціонерів, шанувальників того чи іншого виконавця. У певний період сингли становили інтерес з погляду наявності на них унікальних композицій і версій, що більше ніде не зустрічаються. Зі зростальною практикою випуску всіляких антологій, збірок і доповнених видань альбомів на [[компакт-диск]]ах, цінність вінілових синглів різко знижується.


== Див. також ==
З початку 90-х рр. сингли втратили своє значення і тепер випускаються або для [[ді-джей|ді-джеїв]], або для колекціонерів, шанувальників того чи іншого виконавця. У певний період сингли становили інтерес з погляду наявності на них унікальних композицій і версій, що не зустрічаються більш ніде. З усе більш зростаючою практикою випуску всіляких антологій, збірок і доповнених видань альбомів на [[компакт-диск]]ах, цінність вінілових синглів різко знижується.
* [[Мініальбом]]
{{Без джерел|дата=квітень 2008}}
* [[LP|Довгогральна платівка]]
* [[Музичний альбом]]
* [[Музичний реліз]]
* [[Грамофонна платівка]]


== Примітки ==
{{reflist}}
{{ac}}
{{music-stub}}
[[Категорія:Сингли]]
[[Категорія:Типи музичних альбомів]]
[[Категорія:Звукозапис]]
[[Категорія:Звукозапис]]

Поточна версія на 23:14, 29 липня 2021

Сингл (англ. Single від Single Play record) — спочатку — грамплатівка, на кожній стороні якої містилася тільки одна музична композиція. Термін «сингл» з'явився в 1950-х рр., щоб позначити розбіжності між довгограючими і одно-, двопісенними платівками. В наш час сингли також виходять на компакт-дисках та DVD. Загальна тривалість звучання синглу може становити до 15 хвилин. Сингл може містити необмежену кількість реміксів.

45rpm.jpg

Формати синглівРедагувати

ВініловіРедагувати

Найпопулярнішим і традиційним форматом синглу є грамплатівка розміром 18 сантиметрів зі швидкістю обертання 45 обертів за хвилину (тому її називають «сорокап'ятка»). Цей формат з'явився у США в 1949 році. Спочатку він продовжував концепцію уже наявних на той час вінілових платівок зі швидкістю 78 обертів за хвилину. Однак з розвитком формату довгограючих платівок, сингли стали позиціюватися як попередники випуску повних альбомів, для розігрівання інтересу слухачів до майбутнього альбому (особливо в популярній музиці). З 1957 року більшість американських лейблів стали випускати сингли винятково у форматі 45 обертів за хвилину. З початку 90-х років сингли втратили своє значення і тепер випускаються для ді-джеїв («Диск-жокей») колекціонерів, шанувальників того чи іншого виконавця[1].

На першій стороні синглу в форматі грамплатівки міститься головна пісня, — колись, в основному, призначена для програвання на радіостанціях і в музичних автоматах (дані по програваннях складають один із критеріїв хіт-парадів), при цьому зворотний бік синглу практично не програвався. Часто явної вказівки, яка сторона перша, а яка — друга, немає. Через це назва сингла не завжди визначається заголовком пісні на першій стороні (більш того, багато синглів мають спеціальну назву, що не збігається з назвою жодної пісні на платівці). Зворотні сторони синглів традиційно присвячувалися або інструментальним версіям головної пісні, або композиціям, не розрахованим на комерційний успіх. З початку 90-х рр. вінілові сингли втратили своє значення (з 1998 року їхній продаж, наприклад, більше не враховується в хіт-параді журналу «Біллборд», (англ. Billboard) і тепер у цьому форматі випускаються лише обмеженим тиражем. Найбільш продаваним синглом у цьому форматі в історії звукозапису є «White Christmas» Бінга Кросбі 1947 року (понад 10 млн екземплярів).

В другій половині 1970-х рр. з'явився новий формат синглів  розміром 30 см (12 дюймів), котрий зберіг швидкість 45 обертів за хвилину. Розвинувшись завдяки музиці диско, цей формат дозволив не тільки збільшити час звучання композиції, відповідаючи, таким чином, потребі в танцювальних міксах, але і значно поліпшити якість звуку (недолік колишніх, звичайних синглів, полягав у слабкому відтворенні низьких частот і зростанні рівня перекручування і перешкод при підвищенні гучності відтворення звуку). Такі сингли стали називатися дванадцятидюймовими чи максісинглами, щоб відрізнити їх від традиційних синглів (ті, своєю чергою, стали семидюймовими). Максісингли одержали поширення в жанрах танцювальної електронної музики (диско, техно, хаус і т. д.). Як правило, друга сторона таких синглів являла собою ремікс на головну композицію. Іноді на максісинглі містилося по дві композиції на стороні. У 80-і рр. для безлічі виконавців танцювальної музики формат максісинглів став основним, тому на звичайних синглах виходили лиш урізані версії пісень з максісинглів, оскільки радіостанції не могли собі дозволити програвати повністю довгі версії. Донедавна максісингли випускаються головним чином для ді-джеїв дискотек.

Найбільш продаваним синглом у цьому форматі в історії звукозапису є «Blue Monday» групи New Order 1983 року (3 млн екземплярів)[2].

Компакт-дискиРедагувати

В другій половині 1980-х рр. стали випускатися сингли на компакт-дисках. Як правило, композиції на таких дисках повторювали або доповнювали вінілові максісингли. Час звучання таких синглів може сягати 60 хвилин. Такий формат також дозволяє включати відеокліпи (перші сингли з відеокліпами з'явилися в 1988 році).

На початку 2000-х рр. у Великій Британії було введено регламентацію формату синглів на компакт-дисках: щоб вважатися синглом (для обліку в хіт-парадах) компакт-диск повинен мати максимум дві-три композиції загальною тривалістю звучання не більше 20 хвилин. Це змушує лейбли випускати сингли з безліччю реміксів вроздріб. Сингл бі́льших обсягів, як і у випадку з вінілом, заведено називати максісинглами (CD Maxi-Single).

В той же період з'явилися сингли на компакт-дисках розміром 8,9 см (3,5 дюйма). Вони містили, як правило, лише одну пісню; через ціну та технічні особливості. Велика кількість програвачів не могла «читати» такі сингли. Через це такий формат не став популярним.

Інші форматиРедагувати

Сингли також короткий час (у 1980-і рр.) виходили дуже обмеженим тиражем на компакт-касетах і лазерних дисках. Нині існують DVD-сингли, головною відмінністю яких є наявність відеокліпу і поліпшена якість звучання.

Сучасний станРедагувати

З початку 1990-х рр. сингли втратили своє значення і тепер випускаються або для ді-джеїв, або колекціонерів, шанувальників того чи іншого виконавця. У певний період сингли становили інтерес з погляду наявності на них унікальних композицій і версій, що більше ніде не зустрічаються. Зі зростальною практикою випуску всіляких антологій, збірок і доповнених видань альбомів на компакт-дисках, цінність вінілових синглів різко знижується.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Songs on records. wiseGEEK. Процитовано 27 травня 2016. 
  2. Blue Monday - New Order | Song Info | AllMusic (en). Процитовано 2021-07-25.