Симон Грюндель-Гельмфельт

Версія від 04:52, 10 вересня 2020, створена 𐌰𐌹𐍂𐌼𐌹𐌽𐌰𐍂𐌴𐌹𐌺𐍃 (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Державний діяч}} '''Симон Грюндель-Гельмфельт''' ({{lang-sv|Simon Grundel-Helmfelt}}; {{ДН|25|9|1617}} — {{ДС|14|8|1...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Симон Грюндель-Гельмфельт (швед. Simon Grundel-Helmfelt; 25 вересня 1617(16170925)14 серпня 1677) — шведський державний діяч, військовик. Учасник Тридцятирічної, московської і Північної війни. Представник шляхетного шведського роду Грюндель-Гельмфельтів. Народився у Стокгольмі, Швеція. Син Якова Грюнделя, нащадка вихідців із Богемії, та Єлизавети Депкен. Генерал-майор від інфантерії (16551658), генерал-лейтенант (16581668), фельдмаршал (16681677). Губернатор Риги (1656). Генерал-губернатор Нарви, Інгерманландії й Кексгольмьського лену (16591664, 16681673). Королівський радник (16731677). Помер у Ландскруні, Швеція.

Симон Грюндель-Гельмфельт
швед. Simon Grundel-Helmfelt
Simon Grundel-Helmfeldt.jpg
 
Народження: 25 вересня 1617(1617-09-25)[1]
Stockholm Cityd, Over-Governors officed, Швеція[1]
Смерть: 14 липня 1677(1677-07-14)[1] (59 років)
Landskrona Parishd[1]
Поховання: Церква святого Миколая[2]
Країна: Швеція

Джерела

  • Helmfeldt, Simon Grundel i Herman Hofberg, Svenskt biografiskt handlexikon (andra upplagan, 1906)
  • Alf Åberg: Simon Grundel-Helmfelt i Svenskt biografiskt lexikon (1967-1969)
  • Gustaf Henrik Mellin, red (1840–1849). Sveriges store män, snillen, statsmän, hjeltar och fosterlandsvänner samt märkvärdigaste fruntimmer. Stockholm. Libris länk
  • Grandien, Björn R:son (1999). ”Simon Grundel-Helmfelt: artilleriets chef, rikstygmästare, fältmarskalk, stupad : 1617-1677”. Svenska artilleristprofiler under fyra sekel / redaktör: Hans Ulfhielm (Stockholm : Militärhistoriska förl., 1999): sid. 59-71 : ill.. Libris 3199584

Посилання

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Симон Грюндель-Гельмфельт

  1. а б в г Simon Grundel-Helmfelt — 1917.
  2. http://lasseohrlund.se/Storkyrkan%20bok.pdf — 2013. — С. 64. — 201 с.