Відкрити головне меню

Сильвестр (Гаєвський)

Версія від 20:56, 18 квітня 2011, створена Aibot (обговорення | внесок) (→‎Література: персони за алфавітом, вікіфікація за допомогою AWB)

Степа́н Юхи́мович Гає́вський (чернече ім'я — Сильве́стр; 23 листопада (за іншими даними — 9 січня) 1876, с. Михиринці Волинської губернії, нині Теофіпольського району Хмельницької області9 вересня 1975, Мельбурн, Австралія) — український літературознавець, педагог, церковний діяч. Дійсний член НТШ, Української вільної академії наук. Псевдоніми та криптоніми — С.Гай, С.Смілянець, С.Юхимич, Л.Гайка, С.Г-кий, С.Г-ій, С.Ю., Ст.Г-кий.

Біографічні дані

 
У першому ряду крайній справа — єпископ Сильвестр Гаєвський. Кінець 1940-х

Закінчив двокласну духовну школу в Почаївській лаврі та церковно-учительську семінарію в Житомирі.

Від вересня 1896 до вересня 1898 року працював учителем сільської початкової щколи (Печихвости Володимир-Волинського повіту Волинської губернії, нині Горохівського району Волинської області).

Від 10 лютого до 15 вересня 1903 року — наглядач при Київській двокласній лісничій школі.

Від 20 червня 1903 до 15 вересня 1909 року — вчитель співів у тій же школі.

У 1903—1913 роках — студент історико-філологічного факультету Київського університету. Учень Володимира Перетца.

Після закінчення університету, від 1 серпня 1913 року — штатний викладач російської мови та літератури та філософської пропедевтики Смілянськиї чоловічої гімназії (місто Сміла, нині Черкаської області).

ВІд 3 листопада 1918 року — професорський стипендіат у Київському університеті при кафедрі української літератури.

У січні 1919 року відряджено до Кам'янця-Подільського обслідувати рукописний матеріал церковно-археологічного музею. Був секретарем Державної канцелярії Директорії.

1 липня 1920 року обрано на посаду виконувача обов'язків приват-доцента (з правом читати обов'язкові дисципліни) кафедри московської літератури та мови Кам'янець-Подільського державного українського університету.

28 грудня 1922 року вибув із Кам'янця-Подільського до Харкова.

Був викладачем вищих шкіл у Києві і педагогічних інститутів, співробітником Української академії наук.

Засновник і перший секретар Київського будинку вчених (1927—1928).

1929—1931 — професор вузів міст Полтава та Кривий Ріг.

У 1922 і 1933—1934 роках — в'язень радянських тюрем. 1933 року Гаєвського заарештували в справі УВО та вислали до Середньої Азії.

У 1939—1941 роках викладав у місті Кременчук.

16 травня 1942 року хіротонізований на єпископа Лубенського УАПЦ. 1943 року виїхав до Німеччини.

1949 року прибув до Австралії, був єпископом у Сіднеї, від 1953 до 1975 року — архієпископ Мельбурнський та Австралійсько-Новозеландський УАПЦ.

Донька Лідія Степанівна Гаєвська-Денес (1909—1989) була чільною діячкою українського жіночого руху.

Див. також

Головні праці

  • «Київські списки повісті "Александрія"» (Київ, 1912).
  • «Теорія поезії» (1924).
  • «Літературна діяльність Ольги Кобилянської» («Україна», число 1, 1928).
  • «"Александрія" в давній українській літературі (Вступ і тексти)» (Київ, 1929).
  • «Церковний устрій в Україні» (Новий Ульм, 1946).
  • «Заповіт митрополита Петра Могили» (1947).
  • «Франків "Мойсей": розвідка і текст поеми» (Нью-Йорк, 1948).
  • «УАПЦ і партії для Батьківщини: Парафія св. Афанасія Лубенського в Сіднею» (Сідней, 1953).
  • «Іван Франко: Основні ознаки творчості» (Мельбурн, 1956).
  • «Берестейська Унія 1596» (1963) та ін.

Література