Відкрити головне меню

Селець (Дубровицький район)

Версія від 16:34, 10 квітня 2015, створена Green Zero (обговорення | внесок) (., replaced: фашист → нацист за допомогою AWB)

Селе́ць — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області. Населення становить 1976 осіб. Селець — центр Селецької сільської ради.

село Селець
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Селецька сільська рада
Код КОАТУУ 5621887301
Облікова картка с. Селець 
Основні дані
Засноване 1580
Населення 1976
Площа 1,41 км²
Густота населення 1401,42 осіб/км²
Поштовий індекс 34141
Телефонний код +380 3658
Географічні дані
Географічні координати 51°37′32″ пн. ш. 26°35′55″ сх. д. / 51.62556° пн. ш. 26.59861° сх. д. / 51.62556; 26.59861Координати: 51°37′32″ пн. ш. 26°35′55″ сх. д. / 51.62556° пн. ш. 26.59861° сх. д. / 51.62556; 26.59861
Середня висота
над рівнем моря
142 м
Водойми річка Горинь
Місцева влада
Адреса ради 34141, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Селець, вул. Шевченка, 2а, тел. 2-10-51
Карта
Селець. Карта розташування: Україна
Селець
Селець
Селець. Карта розташування: Рівненська область
Селець
Селець
Мапа

Село засновано в 1580 році. Село займає площу 1,41 км².

Код КОАТУУ: 5621887301. Телефонний код: +380 3658. Поштовий індекс: 34141. Географічні координати: 51°38′ північної широти, 26°04′ східної довготи.

Населення села становить 1976 осіб. Густота населення: 1401,42 чол./км².

Місцеві пам'ятки: Дім культури, бар «Надія», бар «Біля криниці».

На території Селецької сільської ради знаходиться 831 двір.

На території с. Селець знаходиться Загальноосвітня школа І — ІІІст., дитячий садочок «Сонечко», фельдшерсько — акушерський пункт, публічно — шкільна бібліотека, будинок культури, приватне підприємство «Горинь — Агро», поштове відділення, Св'ято- Миколаївська церква.

На 4 полях в районі села Селець вміст міді досягає 0.5-0.77[1].

В роки Німецько-радянської війни в селі діяла підпільна група[2].

Також в селі виявлено 66 учасників Других Національно-визвольних змагань 19411955 років. Сред яких 32 загиблих і 30 репресованих московсько-радянською окупаційною владою[3].

В Сельці працює підприємство по добуванню і переробці торфу ТОВ фірма «РЕКОРД»[4]

Географічне положення

Селець розташований на лівому березі річки Горинь, за 7 км від районного центру, за 12 км від залізничної станції Дубровиця (в минулому Домбровиця). Недалеко, за два кілометри від села, впадає в Горинь притока Случ. Село зі сходу, півдня, півночі оточене мальовничими луками, на заході, наче в серпанку, простягнувся ліс — батько повстанського краю. Нині Селець і Ясинець — одна сільська Рада. Селець розташований на північ від Дубровиці. З сходу села протікає ріка Горинь, на заході межує з Ясинцем, на півночі з селом Лютинськ, до Дубровиці відстань 4 км.

Історія

Село датується 1580 року . У 2010 році селу виповнилося 430 років від року заснування. Територія була заселена ще в добу мезоліту. В перші століття нашої ери тут проживало плем'я дулібів.

Під час Другої Світової війни

 
Учасники бойових дій Другої Світової війни

1 липня 1941 року нацистські війська зайняли село. В Сельці розстрілювали людей, вивозили в Німеччину. За німецької окупації старостою залишилися Петро Примаков, секретарем Петро Ісакович Черпак.

У ніч на 10 січня 1944 року війська 1-го Українського фронту прорвали оборону німців на річці Горинь, визволивши м. Дубровицю і с. Селець.

Ветерани ВВв

Мосійчук Степан Лукашевич

Файл:Мосійчук Степан Лукашевич.jpg
Мосійчук Степан Лукашевич житель с.Селець,Дубровицького р-ну, ветеран ВВв

Народився 22 травня 1921 року в с.Селець. Був призваний на фронт 1943 року, воював у 121-му саперному батальйоні гвардійської Гомельської стрілецької дивізії. Був призначений у взвод Героя Радянського Союзу мол.лейтенанта Миколи Миколайовича Шикіна. Єфрейтор Мосійчук С.Л відзначився при форсуванні рік Західний Буг, Сянь, Вісла, Одер, Нейсе, Шпреє та визволенні міста Броди Львівської області. За ці подвиги він був нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня. А орден Слави ІІ ступеня отримав за взяття рейхстагу. Міцне укріплення звели нацисти на берегах річки Шпрея, що перед рейхстагом. Не підступитись до неї, а форсувати треба. Знову йшли вперед сапери розміновувати мінні поля, позначати проходи. Степан Лукашович - ветеран війни і праці, кавалер

  • бойових орденів Слави ІІ та ІІІ ступенів
  • ордена «Знак Пошани»

нагороджений бойовими медалями:

  • «За звільнення Праги
  • «За відвагу»
  • «За взяття річки Одри»

Після війни працював у колгоспі «Зоря комунізму» тваринником. Помер 14 лютого 2006 року.

Походження назви

Назва села викликає в деяких дослідників району суперечності. Існує дві найвірогідніші причини назви: перша — за переказами сельчан назва села походить від слова «поселення». За другою версією — слово «селець» в Польщі є часто вживаним в назвах сіл. Форма «Сельце» дуже поширена в Польщі, Білорусі. Порівняємо білоруське «сяльц, сяльцо» (фільварок, маєток, ферма, бровар, вілла). Так трактує рівненський науковець Я.Пура у своїй праці «Сучасні прізвища Рівненщини» (Дубровицький район).

Усна народна творчість

Сельчани мають свою частку в усній народній творчості Полісся. Найбільше існує розповідей про заснування села. Зокрема, одна з них знаходить собі місце серед науковців — за розповідями село заснували ченці (або священики), що втікали від переслідувань. Тоді на тій території було багато води, а посередині стояв острів, на який могли потрапити тільки сельчани. Саме на острові вони й переховувалися. Пізніше була насипана гребля. За однією з розповідей, щоб завершити її вчасно за наказом польського пана, чоловіки самі лягли тілами. Хоч й зараз в селі існують власні вулиці (Вулиця Незалежності, Івана Франка і ін.) жителі Сельця по-селецькі називають кожен куточок —Острів, Гаряче Поле, Вигін, Камчатка, Центр, Біля Ріки, Гребля (по ній йде дорога, а з обабіч стоїть канава), Парк, Нова Вулиця, Хутір та ін. Гребля була насипана ще в царський період. Пісок возили кіньми. Село було поділене на бригади, кожна бригада мала свою ділянку греблі. На греблі споруджено 5 мостів. Раніше, під час повені, село перетворювалось на острів. Єдиний шлях добратися до села була гребля.

Галерея

Примітки

Посилання