Відмінності між версіями «Свято-Покровська Подільська церква»

[неперевірена версія][очікує на перевірку]
(/* Джерела{{Cite web|url=http://pokrovska.kiev.ua/content/%D1%96stor%D1%96ya-khramu|title=ІСТОРІЯ ХРАМУ {{!}} Cвятопокровська Подільська церква|last=Каран|first=Дмитро|date=05.12.2016|website=...)
(→‎Свiтлини: додано посилання на статті)
 
(Не показано 43 проміжні версії 20 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Визначна пам'ятка
 
{{Визначна пам'ятка
| назва = Святопокровська подільська церква
+
|назва = Свято-Покровська Подільська церква
| місцева_назва = (Покровська церква)
+
|місцева_назва = Покровська церква
| зображення = Покровська церква на Подолі 2.jpg
+
|зображення = Покровська церква Київ.jpg
  +
|зображення_підпис =
| зображення_розмір = <!-- не обов'язковий -->
 
  +
|статус =
| зображення_підпис =
 
  +
|країна = {{UKR}}
| статус =
 
  +
|місце розташування = [[Київ]] [[Покровська вулиця (Київ)|вул. Покровська]], 7
| країна = {{UKR}}
 
  +
|координати = {{coord|50|27|39.55|N|30|31|08.2|E|type:landmark_region:UA|display=inline,title}}
| місце розташування = [[Київ]] [[Покровська вулиця (Київ)|вул. Покровська]], 7
 
  +
|конфесія = [[Православна церква України|Православна церква України]]
| координати = {{coord|50|27|39.55|N|30|31|08.2|E|type:landmark_region:UA|display=inline,title}}
 
  +
|єпархія = [[Київська єпархія ПЦУ]]
| конфесія = [[УАПЦ|Українська Автокефальна Православна Церква]]
 
  +
|архітектурний стиль = [[українське бароко]]
| єпархія = Київська єпархія УАПЦ
 
  +
|архітектор = [[Григорович-Барський Іван Григорович | І.Г. Григорович-Барський]]
| орденська приналежність = <!-- не обов'язковий -->
 
  +
|початок будівництва = 1766
| тип монастиря = <!-- не обов'язковий -->
 
  +
|закінчення будівництва = 1772
| тип будівлі = <!-- не обов'язковий -->
 
  +
|настоятель = єпископ Фастівський [[Володимир (Черпак)]]
| архітектурний стиль = [[українське бароко]]
 
  +
|веб-сторінка = [https://pokrovska.org.ua]
| автор проекту = <!-- не обов'язковий -->
 
  +
|кр = Київ
| матеріал = <!-- не обов'язковий -->
 
| будівник = <!-- не обов'язковий -->
 
| скульптор = <!-- не обов'язковий -->
 
| архітектор = [[Григорович-Барський Іван Григорович | І.Г. Григорович-Барський]]
 
| засновник = <!-- не обов'язковий -->
 
| перша згадка = <!-- не обов'язковий -->
 
| заснування = <!-- не обов'язковий -->
 
| початок будівництва = 1766
 
| закінчення будівництва = 1772
 
| відомі мешканці = <!-- не обов'язковий -->
 
| реліквії = <!-- не обов'язковий -->
 
| настоятель = [[Володимир (Черпак)|Єпископ Вишгородський і Подільський Володимир (Черпак)]]
 
| стан = <!-- не обов'язковий -->
 
| сховище = <!-- не обов'язковий -->
 
| веб-сторінка = [http://pokrovska.kiev.ua/ www.pokrovska.kiev.ua]
 
| =
 
 
}}
 
}}
  +
{{Otheruses|Церква Покрови Пресвятої Богородиці}}
'''Покровська церква''' — православна церква в Києві на [[Поділ|Подолі]], [[пам'ятка архітектури]] XVIII століття.
 
  +
'''Церква Покрови Пресвятої Богородиці<ref name="church"/>'''&nbsp;— чинна мурована [[Церква (будівля)|церква]] в Києві на [[Поділ|Подолі]], [[пам'ятка архітектури]] XVIII століття. Парафія Покрови Пресвятої Богородиці м. Києва належить до [[Київська єпархія ПЦУ|Київської єпархії]] [[Православна церква України|Православної церкви України]].
   
  +
== Розташування ==
Розташована на території садиби, обмеженої зі сходу вулицею [[Покровська вулиця (Київ)|Покровською]], з півдня — провулком [[Покровським]], а з заходу — вулицею [[Вулиця Боричів Тік|Боричів Тік]].
 
  +
Розташована на території садиби, обмеженої зі сходу вулицею [[Покровська вулиця (Київ)|Покровською]], з півдня&nbsp;— провулком [[Провулок Академіка Зелінського|Академіка Зелінського]], а з заходу&nbsp;— вулицею [[Вулиця Боричів Тік|Боричів Тік]].
  +
== Історія ==
  +
Збудована на кошти грецького купця Миколи Тарнавіота у [[1685]] на місці вірменської церкви Різдва Богородиці, яка згоріла у [[1651]].
   
  +
Упродовж 1766-1772 на її місці [[Григорович-Барський Іван Григорович|Іван Григорович-Барський]] спорудив сучасну будівлю&nbsp;— двоповерхову муровану церкву у вигляді тріконха, увінчаного трьома куполами.
== Історія храму ==
 
Свято-Покровська Подільська церква
 
   
  +
У 1811 сталася пожежа, після якої було змінено форма куполів, був також втрачений ліплений декор фасадів.
Прочанам, паломникам, мандрівникам, які прибувають у столицю України залізницею до центрального вокзалу, стають на ескалатор і входять до центрального вестибюлю, поспішаючи до виходу, кидається у вічі зображення ошатної барокової церкви на зводах – це Св.Покровська Подільська церква, овіяна легендами, описана у творах українських класиків, і без відвідування цієї церкви проща, чи паломництво не будуть повними. Сюди поспішають всі, хто вважає себе православними. Храм, храмове подвір’я, дзвіниця, мають унікальну історію.
 
   
  +
У 1824 із заходу прибудували теплу церкву святого Івана Воїна.
Ця прекрасна, первісно двоповерхова культова споруда міститься на вулиці Покровській, 7. Вона постала там у 1766–1772 роках за проектом І.Григоровича-Барського замість своєї дерев'яної однопрестольної попередниці, яку було споруджено 1685 року коштом грецького купця Миколи Тернавіота на місці згорілої вірменської церкви (за іншою версією бернардинського костьолу). Остання, присвячена Різдву Пресвятої Богородиці, існувала там, на колишній Гнилій вулиці XIV століття, обслуговуючи досить численну вірменську торговельну колонію. Споруджена за грамотою 1475 року від польського короля Казимира IV, вона мала привілеї і різні маєтності від литовського князя Олександра (1496 року), польських королів – Сигізмунда І (1511 р. і пізніше) та Стефана Баторія. Сучасні дослідники припускають, що мурований храм, ставши зношеним і запущеним, між 1535 і 1537 роками завалився.
 
   
  +
Дзвіниця, що стоїть окремо, збудована у 1798-1799. Її другий поверх, спочатку дерев'яний, згорів у 1811, в 1831 зроблений мурованим.
Наприкінці XVI століття на цьому місці з'явилася нова, але вже дерев'яна Різдво-Богородична церква, яка, перебуваючи з 1622 року під опікою і захистом з боку капітулу Вірменського уніатського Успенсько кафедрального костьолу у Львові, стала називатися «костелем Нарождення найсвєнтшоє панни Марії». Дерев'яна церква згоріла дотла в час пожежі, що сталася 17 серпня 1651 року під час зайняття Києва військами литовського гетьмана Януша Радзивілла, і відновленню не підлягала. Тим часом московський уряд 1659 року заборонив проживання в Києві вірменам, євреям і полякам. Частина дослідників дотримувалася думки, що церква збудована на пожарищі вірменського храму. Інші дослідники висуваютьверсією, що на цьому місці був православний храм Різдва Богородиці, мурований в давньокиївській традиції, але спорудженийпісля монголо-татарськоїнавали 1240 року і зруйнованого 1482 року завойовниками кримсько-татарськогохана Менглі-Гірея.
 
   
  +
У 1920-х церква належала прихильникам [[Істинно-православна церква]].
Покровська церква споруджувалася у стилі українського бароко біля підніжжя гори після того, як геніальне творіння Растреллі – Андріївська церква на тій самій горі своєю вишуканою красою вже милувала очі киян і гостей міста. І все ж І.Григорович-Барський хоч і перебував під деяким впливом творчості свого російського колеги, але, використовуючи традиції української дерев'яної архітектури, спромігся витворити оригінальний, найкращий серед усього свого доробку твір – справжній шедевр архітектури. Надзвичайно живописні бічні (з півдня і півночі) ґанки слугували входом до верхньої церкви на честь Покрови Божої Матері, а нижня «тепла» церква носила ім'я св. апостола Якова Алфеєвого (окремі джерела подають розміщення цих престолів у зворотному порядку). Напівкруглі фронтони, витончені лінії стінних прикрас та оригінальні форми вікон, розміщених у два яруси, надавали споруді, з ознаками палацової архітектури, неповторної краси.
 
   
  +
На початку 1930-х церкву закрито радянською владою.
Перлину архітектури сильно пошкодила пожежа, яка сталася на Подолі 1811 року – вона втратила дах і вікна та вся вигоріла всередині. Щоправда, ризницю встигли врятувати, перенісши її до сусіднього будинку церковного старости С. Стрельбицького. Тривалий час місцевість навколо храму залишалася незабудованою, а парафіяни тулилися в землянках або мешкали в інших кварталах міста. Освячення оновленого храму здійснили лише 1817 року. Через ліквідацію перекриття між першим і другим поверхами і, відповідно східців до ґанків, зміну форми бань (вони стали ампірними), атакож пізнішу (1824 року) прибудову до західного фасаду теплої церкви св. великомученика Іоана Воїна, відбулося спотворення його первісного вигляду. А 1861 року, коли настоятелем церкви був, імовірно, протоієрей Казанський, вона прикрасилася новим іконостасом, виготовленим в іконописній майстерні братів Малафеєвих за кошти парафіян – потомствених почесних громадян, купців 2-ї гільдії Семена, який був тоді церковним старостою, Олексія та Михайла Никифоровичів Личкових і за кресленнями академіка архітектури І.Штрома. Іконостас було розібрано 1931 року як такий, що не вартував уваги, оскільки був виконаний у псевдомосковському стилі.
 
   
  +
У 1941, під час німецької окупації, богослужіння у церкві відновили.
У плані Покровський храм наближався до хрестоподібних, позаяк його західна частина була дещо витягнутою. Напівкругла апсида мала по боках дваприміщення, а верх споруди вінчали, замість однієї, трі бані, як це прийнято було у композиціях українськихдерев'яних трьохкупольних церков. Парафіян зустрічала храмова ікона, встановлена над вхідною брамою в красиві мурованій навколоцерковній огорожі. Храмове святовідзначали 1 жовтня (за старим стилем).
 
   
  +
Церква відреставрована у 1953-1954. У 1958 знову закрито.
Середина храму освітлювалася денним світлом, як широким потоком потрапляло до нього через вікна прямокутної та круглої форм. Вікна прикрашені оригінальними наличниками з високопіднятими сандриками, круглі ж – напівциркульним сандриками, які надають їм вигляду очей зі здивовано піднятими бровами.
 
   
  +
У 1971 відреставрована дзвіниця.
Дзвіниця при церкві існувала з кінця XVIII столітт її другий дерев'яний ярус згорів під час пожежі 1811 року і через 20 років замінений московськими майстрами на мурований у стилі ампір. Між нею і храмом, якбуло встановлено шляхом розкопок, протікав колис Борисоглібський струмок. Поблизу його русла виявили скарб – монети епохи Володимира Ольгердовича (XIV століття), а під уявною вірменською постали залишки давньоруської ювелірної майстерні, у якій з місцевого дніпровського бурштину виготовляли хрестики, підвіски, ґудзики, тощо. 1971 року дзвіницю було реставровано.
 
   
  +
15 квітня 1990 в церкві провели Великодню службу священнослужителі [[Українська автокефальна православна церква (1990–2018)|УАПЦ]].
Церква охоче надавала нічліг іногороднім богомольцям, їх одночасно поміщалося до 800 осіб. Сто з них розміщувалися в церковному будинку на Боричевім току, деяка кількість – в різних дерев'яні прибудовах, а решта – в приміщенні на другому ярусудзвіниці, у якому стояла піч і яке,одночасно,було їдальнею. Окремі нічліжники відпочивали на третьомуярусі аж під дзвонами.
 
 
При храмі з певного часу існувала богадільня, влаштована на кошти місцевого купця М.Дегтярьова, а також церковнопарафіяльна школа для хлопчиків, де навчали грамоти і простих ремесел. Храмовий причт не цурався активної пропаганди серед іновірців, навертаючи їх до православної віри. Особливий успіх цій діяльності супроводжував священика Романа Орловського (1880-ті роки). Траплялися у повсякденному житті парафії також і окремі прикрі випадки. Так, 72-річна вдова священика цього храму, загубивши своє пенсійне посвідчення, у відчаї облила себе бензином і підпалила. Сусіди, що нагодилися, збили з неї полум'я і відправили нещасну до лікарні, де вона невдовзі померла від опіків.
 
 
У 1920-х роках церкватимчасовоналежала вірним «Істинно Православної Церкви». Із весни 1927 року храм належав УАПЦ. Закривши його на межі 1920-х і 1930-х років (священика М.Гребенецького було репресовано 1938 року, реабілітовано 1989 року), радянська влада використовувала храм для обласного архіву, а храм мч. Іоана Воїна – під компресорну. Богослужіння в ньому відновилися за німців, у 1941 р. Настоятель церкви прот. Олексій Глаголєв мужньо переховував у храмі та дзвіниці єврейських дітей та цілі єврейські родини. Відмовився відслужити Молебень у день народження Гітлера, за що зазнав з боку окупаційних властей репресій.
 
 
У 1953-1954 роках церкву було капітально відремонтовано зусиллями очолюваної О.Глаголєвим громади, а 1960-го року органи радянської влади закрили відреставрований храм та зробили там склад і компресорну.
 
 
Реконструйований у 1980-х роках, храм певний час слугував місцем перебування канадсько-українського підприємства «Кобза» Українського фонду культури, яке пропагувало народну музику. Лише 1991 року Київська міська рада передала громаді вірних УАПЦ храм у користування. Настоятелем Патріарх Мстислав призначив священика Володимира Черпака, який перебуває на цій церковній посаді і понині (тепер – єпископ Вишгородський і Подільській Володимир). До 1992 року храм був фактично кафедральним собором УАПЦ. Іконостас встановлений 1999 року з дерева, зблагословення Святійшого Патріарха Київського і всієї України Мстислава на честь воїнів УНР полеглих під Крутами. Проект архітектора В.Слободянюка благословив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир. Різьбу виконали художник-різьбяр М.Свернюкта та В.Парамбуль. Ікони для нього написали народний художник України Ф.Гуменюк, якому допомагали студенти Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, та художник А.Гончар. Позолотою іконостасу займався Д.Левус.Живопису Покровському храмі різностилевий XVIII-XXстт. відреставрований О.Романченко під наглядом художника-реставратора І.П.Дорофієнко («Укрпроектреставрація»). Живопис у преділі св. мч. Іоана Воїна XXIст.виконаний групою художників під керівництвом народного художника України О.Бородая. Притвор храму розписаний художницею У.Гуменюк.
 
 
Навколо храму знаходиться цвинтар XVIII-XX стт. Загальні хрести всім спочиваючим на цьому місці встановлені у 1995 – залізний; монументальна кумпозиція «Розп’яття» у 2000 р. – скульптор М.Перепелиця.
 
 
Настоятель храму, голова громади – єп. Вишгородський і Подільський Володимир (Черпак). З 1995р. до травня 2010 р. послух другого священика виконував бл. п. протоієрей Тарасій Романюк, син бл. п. Святійшого Патріарха Володимира. Нині послух другого священика несе протоієрей Димитрій Каран, послух третього священика несе ієрей Іоан Пономаренко.
 
   
  +
У 1991 церква передана УАПЦ, і фактично стала катедральним собором. У церкві проводили богослужіння патріархи [[Мстислав (Скрипник)]] та [[Володимир (Романюк)]].
   
 
== Архітектура ==
 
== Архітектура ==
Рядок 78: Рядок 55:
 
* Дзвіниця (друга половина XVIII ст.)
 
* Дзвіниця (друга половина XVIII ст.)
   
Із заходу і частково з півночі двір огороджений цегляним парканом з воротами, з півночі та зі сходу по вулиці Покровській — металевими гратами на ажурній цегляній парапетній стіні. В центрі знаходиться цегляна аркада з ворітьми і хвіртками.
+
Із заходу і частково з півночі двір огороджений цегляним парканом з воротами, з півночі та зі сходу по вулиці Покровській&nbsp;— металевими ґратами на ажурній цегляній парапетній стіні. В центрі знаходиться цегляна аркада з ворітьми і хвіртками.
   
  +
=== Свiтлини ===
<gallery heights="180">
 
  +
<gallery heights="140" widths="180" class="center" style="center">
  +
Файл:Покровська церква-1.JPG|Церква з вулиці [[Покровська вулиця (Київ)|Покровської]]
  +
Файл:Вигляд з вул.Боричев Тік.jpg|Церква з вулиці [[Вулиця Боричів Тік|Боричів Тік]]
  +
Файл:Дзвіниця Покровської церкви. XVIII–XIX ст.jpg|Дзвіниця
 
Файл:Pokrova Church in Kiev 2.JPG|Всередині церкви
 
Файл:Pokrova Church in Kiev 2.JPG|Всередині церкви
  +
Файл:Мемориальная доска патриархам Мстиславу и Владимиру на Свято-Покровской Подольской церкви в Киеве.jpg|Меморіальна дошка [[Патріарх Київський|патріархам Київським]] [[Мстислав (Скрипник)|Мстиславу]] і [[Володимир (патріарх Київський)|Володимиру]] на фасаді храму
Файл:Pokrova Church in Kiev 1.JPG|Покровська церква
 
Файл:Покровська церква (Київ).jpg|Вигляд з Боричевого току
 
 
</gallery>
 
</gallery>
За композицією церква належить до українських триверхих тризрубних храмів. Будівля зведена у 1766 — 1772 рр. в стилі [[українське бароко|українського бароко]] відомим архітектором [[Григорович-Барський Іван Григорович | Іваном Григоровичем-Барським]].
 
   
  +
За композицією церква належить до українських триверхих тризрубних храмів. Будівля зведена у 1766—1772 рр. в стилі [[українське бароко|українського бароко]] відомим архітектором [[Григорович-Барський Іван Григорович | Іваном Григоровичем-Барським]].
Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1918 рік) зберігаються в [[Центральний державний історичний архів України, м. Київ|Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)]]<ref>[http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok_kyiv/church/pokr_003.xml Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Покровська) на Подолі у м. Києві] // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України</ref>.
 
  +
  +
Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1918 рік) зберігаються в [[Центральний державний історичний архів України (Київ)|Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)]]<ref name="church">[http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok_kyiv/church/pokr_003.xml Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Покровська) на Подолі у м. Києві] // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України</ref>.
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
Рядок 95: Рядок 76:
 
{{reflist}}
 
{{reflist}}
   
  +
== Джерела ==
== Джерела<ref>{{Cite web|url=http://pokrovska.kiev.ua/content/%D1%96stor%D1%96ya-khramu|title=ІСТОРІЯ ХРАМУ {{!}} Cвятопокровська Подільська церкваwebsite=pokrovska.kiev.ua|publisher=|language=|accessdate=2016-12-05}}</ref> ==
 
* ''Толочко Л. І.'' Подільські храми Києва / Л. І. Толочко, М. Г. Дегтярьов. — {{К.}} : Техніка, 2003. — 176 с. : іл. — (Нац. святині України). — {{s|ISBN 966-575-036-4.}}
+
* ''Толочко Л. І.'' Подільські храми Києва / Л.&nbsp;І.&nbsp;Толочко, М.&nbsp;Г.&nbsp;Дегтярьов.&nbsp;— {{К.}} : Техніка, 2003.&nbsp;— 176 с. : іл.&nbsp;— (Нац. святині України).&nbsp;— {{s|ISBN 966-575-036-4.}}
  +
*[https://www.weekend.today/spectemy/kievskaja-starina/pokrovskaja-na-pokrovskoj_arhiv_art.htm Про історію церкви]
 
  +
{{Church-stub}}
  +
{{Покрови-Київ}}
  +
{{1500-річчя Києва}}
  +
{{Портали|Православ'я|Християнство|Храми східної традиції|Архітектура|Київ|Україна}}
 
[[Категорія:Церкви Подільського району Києва]]
 
[[Категорія:Церкви Подільського району Києва]]
[[Категорія:Українське бароко]]
+
[[Категорія:Церкви Київської єпархії ПЦУ]]
  +
[[Категорія:Барокові церкви України]]
 
[[Категорія:Іван Григорович-Барський]]
 
[[Категорія:Іван Григорович-Барський]]
  +
[[Категорія:Церкви Покрови Пресвятої Богородиці|Київ]]
  +
[[Категорія:1772 у Києві]]
  +
[[Категорія:засновані в Україні 1772]]
  +
[[Категорія:1772 у християнстві]]
  +
[[Категорія:Барокова архітектура Києва]]

Поточна версія на 10:16, 3 серпня 2021

Церква Покрови Пресвятої Богородиці[1] — чинна мурована церква в Києві на Подолі, пам'ятка архітектури XVIII століття. Парафія Покрови Пресвятої Богородиці м. Києва належить до Київської єпархії Православної церкви України.

Свято-Покровська Подільська церква
Назва на честь: Покрова Пресвятої Богородиці
Покровська церква Київ.jpg

50°27′39″ пн. ш. 30°31′08″ сх. д. / 50.4609861° пн. ш. 30.518944° сх. д. / 50.4609861; 30.518944Координати: 50°27′39″ пн. ш. 30°31′08″ сх. д. / 50.4609861° пн. ш. 30.518944° сх. д. / 50.4609861; 30.518944
Тип церква і православний храм
Країна

 Україна

Розташування Київ вул. Покровська, 7
Конфесія Православна церква України
Єпархія Київська єпархія ПЦУ
Архітектурний стиль українське бароко
Архітектор І.Г. Григорович-Барський
Засновано 1685
Будівництво 1766 — 1772
Настоятель єпископ Фастівський Володимир (Черпак)
Сайт pokrovska.org.ua
Ідентифікатори й посилання
Свято-Покровська Подільська церква. Карта розташування: Київ
Свято-Покровська Подільська церква
Свято-Покровська Подільська церква (Київ)

CMNS: Свято-Покровська Подільська церква у Вікісховищі

РозташуванняРедагувати

Розташована на території садиби, обмеженої зі сходу вулицею Покровською, з півдня — провулком Академіка Зелінського, а з заходу — вулицею Боричів Тік.

ІсторіяРедагувати

Збудована на кошти грецького купця Миколи Тарнавіота у 1685 на місці вірменської церкви Різдва Богородиці, яка згоріла у 1651.

Упродовж 1766-1772 на її місці Іван Григорович-Барський спорудив сучасну будівлю — двоповерхову муровану церкву у вигляді тріконха, увінчаного трьома куполами.

У 1811 сталася пожежа, після якої було змінено форма куполів, був також втрачений ліплений декор фасадів.

У 1824 із заходу прибудували теплу церкву святого Івана Воїна.

Дзвіниця, що стоїть окремо, збудована у 1798-1799. Її другий поверх, спочатку дерев'яний, згорів у 1811, в 1831 зроблений мурованим.

У 1920-х церква належала прихильникам Істинно-православна церква.

На початку 1930-х церкву закрито радянською владою.

У 1941, під час німецької окупації, богослужіння у церкві відновили.

Церква відреставрована у 1953-1954. У 1958 знову закрито.

У 1971 відреставрована дзвіниця.

15 квітня 1990 в церкві провели Великодню службу священнослужителі УАПЦ.

У 1991 церква передана УАПЦ, і фактично стала катедральним собором. У церкві проводили богослужіння патріархи Мстислав (Скрипник) та Володимир (Романюк).

АрхітектураРедагувати

Архітектурний ансамбль Покровської церкви складають:

  • Покровська церква (XVIII ст.)
  • Двоповерхова прибудова, облаштована з західного фасаду на початку XIX ст.
  • Дзвіниця (друга половина XVIII ст.)

Із заходу і частково з півночі двір огороджений цегляним парканом з воротами, з півночі та зі сходу по вулиці Покровській — металевими ґратами на ажурній цегляній парапетній стіні. В центрі знаходиться цегляна аркада з ворітьми і хвіртками.

СвiтлиниРедагувати

За композицією церква належить до українських триверхих тризрубних храмів. Будівля зведена у 1766—1772 рр. в стилі українського бароко відомим архітектором Іваном Григоровичем-Барським.

Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1918 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)[1].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Покровська) на Подолі у м. Києві // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України

ДжерелаРедагувати

  • Толочко Л. І. Подільські храми Києва / Л. І. Толочко, М. Г. Дегтярьов. — К. : Техніка, 2003. — 176 с. : іл. — (Нац. святині України). — ISBN 966-575-036-4.
  • Про історію церкви